Постанова

від 18.01.2024 по справі 520/4702/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 р.Справа № 520/4702/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 30.08.19 року по справі № 520/4702/19

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Харківської міської ради , Департаменту житлового господарства Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій,визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі Виконком Харківської МР або відповідач-1), Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (далі відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту житлового господарства Харківської міської ради щодо прийняття на зберігання протоколу № 1 від 30.06.2016 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та утриматись від прийняття на зберігання цього протоколу від неуповноважених загальними зборами багатоквартирного будинку осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Виконкому Харківської МР щодо неповернення у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження заяви та протоколу від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , їх заявнику;

- зобов`язати Виконком Харківської МР організувати повернення протоколу від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом із заявою особі, яка її подала.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у березні 2019 року він дізнався про те, що Департаментом житлового господарства Харківської міської ради від неуповноваженої загальними зборами особи, 10.07.2018, було прийнято на зберігання протокол від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, зміст та форма цього протоколу не відповідають вимогам законодавства у зв`язку із чим такий підлягав поверненню згідно із пунктом 6 Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №109 (далі Порядок №109).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (ЄДРПОУ 03366078) щодо прийняття на зберігання протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 30.06.2016 року, протиправними та утриматись від прийняття на зберігання протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2016 року від неуповноважених загальними зборами багатоквартирного будинку осіб. Визнано бездіяльність виконавчого комітету Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) щодо неповернення у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження заяви та протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 30.06.2016 року їх заявнику протиправними та зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) організувати повернення протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 30.06.2016 року разом з заявою особі, яка її подала. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Харківської міської ради судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлового господарства Харківської міської Ради судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Департамент житлового господарства Харківської міської ради , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує , що протокол, який надійшов разом із заявою від 11.07.2018, відповідав формі протоколу, затвердженого Наказом №203. Водночас питання перевірки щодо можливої підробки протоколу, відповідно до діючого законодавства, не входить до компетенції виконавчого органу та не зобов`язує останнього перевіряти зазначені факті.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2019 скасував рішення суду першої інстанції, і закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно позивачу роз`яснено, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Постановою Верховного суду від 29 листопада 2023 року у даній справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №520/4702/19 скасовано. Справу № 520/4702/19 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції , Верховний суд , виходив з того , що позивач оскаржує дії Департаменту житлового господарства Харківської міської ради щодо прийняття на зберігання протоколу № 1 від 30.06.2016 та бездіяльність Виконкому Харківської МР щодо неповернення його заявнику у строк, встановлений пунктом 6 Порядку № 109.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Порядком № 109 передбачений обов`язок відповідачів перевірити відповідність документів затвердженій формі, а також наявність у документі рішень, щодо яких і надаються ці документи на зберігання.

Водночас відповідальна особа Департаменту житлового господарства Харківської міської ради належним чином не перевірила поданий на зберігання протокол № 1 від 30.06.2016 на відповідність його вимогам законодавства за критеріями, визначеними пунктом 6 Порядку № 109.

Як наслідок такий протокол був прийнятий на зберігання.

В контексті пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, Виконком Харківської МР та Департамент житлового господарства Харківської міської ради в цій справі є суб`єктами владних повноважень, які наділені Законом № 417-VIII та Порядком № 109 відповідними владними правами та обов`язками щодо предмету спору в частині зберігання, перевірки та видачі відповідного протоколу, щодо якого виник спір.

Водночас, на переконання колегії суддів Верховного суду, позивач, в контексті вимог статей 9, 160 КАС України, в якості підстав звернення до адміністративного суду не наводив обставин, які свідчать про те, що предметом спору є спір про право за межами функцій суб`єкта владних повноважень.

Питання правомірності укладення цивільно-правових угод з ТОВ «Т.М.М.», на підставі яких обслуговується будинок позивача, так само як і сам протокол (його зміст, порядок складання тощо), також не є предметом судового розгляду у цій справі.

Отже, Верховний суд дійшов висновку, що у цій справі спір про право відсутній, спір має публічно-правовий характер, а дослідженню підлягає виключно питання дотримання публічно-владних управлінських функцій відповідачами, які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , висновки та мотиви , викладені в постанові Верховного суду від 20.11.2019 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Представником позивача 12.02.2019 на адресу Харківської міської ради було направлено адвокатський запит № 4 стосовно надання інформації щодо протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому адвокат просив підтвердити або спростувати інформацію про:

- направлення ФІРМОЮ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ІІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) до Виконавчого комітету Харківської міської ради примірника протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання вказаної юридичної особи в якості управителя будинку;

- опублікування на офіційному веб-сайті Харківської міської ради резолютивної частини протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем вказаного будинку;

- визначення ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;

- у випадку наявності - надати належним чином завірену копію протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем вказаного будинку;

- відповідь на цей Адвокатський запит видати на руки адвокату Шимку Ф.А. у строки, визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За результатами розгляду адвокатського запиту, Виконком Харківської МР листом від 07.03.2019 за № 1763/9-19 повідомив представника позивача про те, що: (далі мовою оригіналу) «згідно із листом Департаменту у справах інформації та зав`язків з громадськістю Харківської міської ради від 18.02.2019 № 46/02-19 до Департаменту для опублікування на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету, результативна частина протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання Фірми «Т.М.М.» ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем вказаного будинку не надходила.

Згідно із інформацією Департаменту діловодства Харківської міської ради від 14.02.2019 № 159/0/26-19 копія листа від 06.07.2018 № 142 (вх. № 12302/0/3-18 від 11.07.2018) від заступника директора Департаменту управління нерухомістю фірми «Т.М.М.» ТОВ Травкіна С.В., надійшла до Департаменту діловодства без додатків. Додатки до листа (протоколи зборів) були надані безпосередньо до Департаменту житлового господарства, про що був зроблений запис на вказаному листі.

Згідно інформації Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 18.02.2019 № 529/0/90-19, наданий відповідно заяви від 10.07.2018 на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 № 1 від 30.06.2016 у відповідності із частиною дев`ятою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» був прийнятий на зберігання Департаментом житлового господарства Харківської міської ради. Протокол з додатками складений на 82 аркушах.».

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку , що вимоги позивача є обґрунтованими і підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. А тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду містить правові наслідки для позивача.

У свою чергу заінтересованість також повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

За змістом ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно такої особи.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду, гарантоване Конституцією України, та, зокрема, закріплене в Кодексі адміністративного судочинства України, має ґрунтуватися на реальному порушенні прав особи з боку суб`єкта владних повноважень, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) дій (бездіяльності ,рішення ) органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а ) порушено ( щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися); б) або порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); в) або створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або майбутньому часі); г) або є інші ущемлення законних інтересів.

З позову вбачається , що позивач звернувся з позовом до суду за захистом свої прав як співвласник багатоквартирного будинку.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування (далі Закон № 280/97-ВР).

Статтею 1 Закону №280/97-ВР визначені основні терміни, які використовуються в цьому Законі та визначено їх значення.

Цією статтею із відповідним значенням у тому числі (…) визначені такі терміни:

територіальною громадою є жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; адміністративно-територіальна одиниця область, район, місто, район у місті, селище, село;

адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село;

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Статтею 5 Закону №280/97-ВР визначена система місцевого самоврядування, яка у тому числі включає, виконавчі органи відповідної ради.

За приписами статті 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Водночас згідно із пунктом 7 Порядку № 109, виконавчий комітет забезпечує зберігання протоколів протягом усього життєвого циклу багатоквартирного будинку.

Порядок формування справ протоколів та їх зберігання визначається в інструкції з діловодства виконавчого комітету.

У виконавчому комітеті співвласник та управитель можуть безоплатно отримувати засвідчену виконавчим комітетом копію протоколу. Надання копії протоколу здійснюється у триденний строк з дати надходження відповідного звернення.

Відповідно до п.1 Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами затвердженого постановою КМУ від 24.02.2016 року №109 (далі - Порядок №109), цей Порядок визначає процедуру зберігання виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку (далі - протоколи) та розміщення ними на своєму офіційному веб - сайті інформації про рішення, прийняті такими зборами.

Дія цього Порядку поширюється на виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад (далі - виконавчі комітети), співвласників багатоквартирних будинків (далі - співвласники), а також управителів багатоквартирних будинків (далі - управителі).

Відповідно до вимог Порядку №109 зберіганню підлягають протоколи з питань:1) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміни умов договору з управителем; 2) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.

Після складення протоколу уповноважений зборами співвласник або управитель надсилає до виконавчого комітету за місцем розташування відповідного багатоквартирного будинку рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання, заяву за формою згідно з додатком 1 разом з протоколом.

Виконавчий комітет визначає структурний підрозділ (підрозділи) або особу (осіб), відповідальних за зберігання протоколів та розміщення їх результативних частин на своєму офіційному веб-сайті (далі - відповідальний за зберігання протоколу).

Пунктом 6 Порядку №109 передбачено, що після надходження до виконавчого комітету заяви та протоколу відповідальний за зберігання протоколу перевіряє: 1) відповідність заяви формі, наведеній у додатку 1; 2) наявність в протоколі рішень з питань, зазначених у пункті 3 цього Порядку;3) відповідність форми протоколу формі, затвердженій Мінрегіоном.

У разі невідповідності заяви формі, наведеній у додатку 1, відсутності в протоколі рішень з питань, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та/або невідповідності форми протоколу формі, затвердженій Мінрегіоном, відповідальний за зберігання протоколу у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до виконавчого комітету, повертає їх заявнику із зазначенням конкретних підстав для повернення.

Заява та протокол повертаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме їх отримання заявником.

У разі відсутності підстав для повернення поданих заявником документів відповідальний за зберігання протоколу вносить дані у журнал обліку протоколів за формою згідно з додатком 2 та надсилає протягом п`яти робочих днів з дня надходження документів повідомлення заявнику про факт взяття протоколу на зберігання згідно з додатком 3.

Отже, п.6 Порядку №109 містить вичерпний перелік питань, на підставі яких у особи відповідальної за зберігання протоколів з`являється право щодо повернення заявнику протоколу.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2018 року Заступником директора Департаменту управління нерухомістю фірми "Т.М.М. ТОВ" Травкіним Є.В. до Харківської міської ради подано заяву вих.№142 про прийняття на зберігання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2016 року (а.с. 68).

Також, у вказаній заяві заявником зазначені додатки, а саме: протокол №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку, що передається на зберігання (на 74 арк.), протокол №1 засідання ініціативної групи (на 3 арк.), протокол №2 засідання ініціативної групи (на 3 арк.), протокол №3 засідання ініціативної групи (на 1 арк.).

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.4 Порядку №109 після складення протоколу уповноважений зборами співвласник або управитель надсилає до виконавчого комітету за місцем розташування відповідного багатоквартирного будинку рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання, заяву за формою згідно з додатком 1 разом з протоколом.

Тобто, вказаний Порядок передбачає подання заяви або Співвласником або Управителем, який обов`язково повинен бути уповноважений Загальними Зборами співвласників в порядку застосування Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

При цьому, Порядком №109 затверджено форму Заяви з якою повинен подаватись протокол та дотримання відповідності якої перевіряє уповноважена на зберігання протоколів особа.

Зміст вказаної заяви чітко вказує на те, що заява повинна бути подана від особи із зазначенням "прізвище, ім`я та по батькові співвласника багатоквартирного будинку, уповноваженого зборами на подання протоколу" або із зазначення "найменування та ідентифікаційний код управителя багатоквартирного будинку, уповноваженого зборами та подання протоколу".

Колегія суддів звертає увагу, що Додатком №2 до Заяви повинен бути доданий - Протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, згідно з яким співвласника або управителя уповноважено на подання протоколу на зберігання до виконавчого комітету.

Враховуючи вищевикладене, заява Заступника директора Департаменту управління нерухомістю фірми "Т.М.М. ТОВ" Травкіна Є.В. від 11.07.2018 року вих.№142 про прийняття на зберігання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2016 року подана не співвласником багатоквартирного будинку та не уповноваженою особою зборами та подання протоколу, оскільки до вказаної заяви не додано додатку (Протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, згідно з яким співвласника або управителя уповноважено на подання протоколу на зберігання до виконавчого комітету.), який є обов`язковою умовою при поданні такої заяви відповідно до вимог Порядку №109 (додатку 1).

Отже, заява ОСОБА_2 від 11.07.2018 року вих.№142 про прийняття на зберігання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2016 року не відповідає формі заяви наведеній у додатку 1 Порядку №109.

Відповідно до п.6 Порядку №109 після надходження до виконавчого комітету заяви та протоколу відповідальний за зберігання протоколу перевіряє зокрема відповідність заяви формі, наведеній у додатку 1.

У разі невідповідності заяви формі, наведеній у додатку 1, відповідальний за зберігання протоколу у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до виконавчого комітету, повертає їх заявнику із зазначенням конкретних підстав для повернення.

Однак, всупереч п.6 Порядку №109, відповідальний за зберігання протоколу не перевірив на відповідність заяву ОСОБА_2 від 11.07.2018 року формі, наведеній у додатку 1, а взяв протокол від 30.06.2016 року на зберігання.

Доводи апелянта з посиланням на те, що питання перевірки документів не входить до компетенції виконавчого органу є помилковими , оскільки Порядком №109 чітко визначено обов`язки виконавчого комітету, а саме відповідального за зберігання, щодо перевірки заяви на відповідність саме формі, наведеній у додатку1 та зазначений порядок та строк повернення такої заяви у разі невідповідності формі, наведеній у додатку1.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Враховуючи вищевикладене та те , що заява Заступника директора Департаменту управління нерухомістю фірми "Т.М.М. ТОВ" Травкіна Є.В. від 11.07.2018 року вих.№142 про прийняття на зберігання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2016 року подана не співвласником багатоквартирного будинку та не уповноваженою особою зборами на подання протоколу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції . що дії Департаменту житлового господарства Харківської міської ради з прийняття на зберігання протоколу № 1 від 30.06.2016 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 є протиправними , оскільки всупереч п.6 Порядку №109, відповідальний за зберігання протоколу не перевірив на відповідність заяву ОСОБА_2 від 11.07.2018 року формі, наведеній у додатку 1, та безпідставно взяв протокол від 30.06.2016 року на зберігання, що в свою чергу призвело до протиправної бездіяльності Виконкому Харківської МР щодо неповернення у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження заяви та протоколу від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , їх заявнику.

Судом ураховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Інші позовні вимоги є похідними та також підлягають задоволенню.

Тобто, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 по справі № 520/4702/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 23.01.2024 року