Постанова

від 21.11.2023 по справі 369/10220/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 листопада 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/15616/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області

на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 06 вересня 2023 року

у цивільній справі №369/10220/23 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області

до ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

У С Т А Н О В И В:

В липні 2023 року позивач - заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння останнього на користь територіальної громади особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки, площею 0,0551 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362, та площею 0,0551 з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363.

01 серпня 2023 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що відповідач як власник спірних земельних ділянок може їх відчужити в будь-який час, що в свою чергу утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову та відповідно не сприятиме ефективному захисту прав позивача, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації/перереєстрації права власності на ці земельні, здійснювати їх поділ чи об`єднання, які на праві власності належать ОСОБА_1 .

Також в обґрунтування заяви посилався на те, що спірні земельні ділянки вже відчужувалися попереднім власником ОСОБА_2 (третя особа у справі) та нинішнім власником здійснювався їх поділ, а тому наявна реальна загроза вчинення таких дій відповідачем і в подальшому, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що спір у даній справі містить вимогу немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не підлягатиме примусовому виконанню, тому і під час вжиття заходів забезпечення даного позову має досліджуватися така підстава, як достатньо обґрунтоване припущення того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Проте, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказаному правової оцінки не надав і як наслідок дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що накладення арешту на спірне майно у цій справі має зв'язок з предметом позовних вимог і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі задоволення позову. Висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не грунтуються на дослідженні всіх обставин та доводів позивача, не відповідають вимогам законодавства.

За наведених обставин просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Прокурор Недвига Н. О. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції на його електронну адресу, в судове засідання не з'явився.

Третя особа - ОСОБА_2 , належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Недвиги Н. О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможивлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся, та обставин, які б підтверджували, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом спору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В частині першій статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно та заборонити особі вчиняти будь-які дії.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Законодавцем визначено, що однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Крім того, Верховний Суд в своїх постановах, зокрема від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 19.12.2018 у справі №910/9254/18 та від 22.01.2021 у справі №910/5550/19, неодноразово вказував, що при вирішенні питання про забезпечення позову в немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах цього одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є дві земельні ділянки, площею 0,0551 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362, та площею 0,0551 з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363, що знаходяться в межах с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області та зареєстровані на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор посилався на наступні обставини.

Державним кадастровим реєстратором Відділу у Славутському міськрайонному управлінні у Славутському районі та м. Нетішені Держгеокадастру в Хмельницькій області 23.06.2021 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 3222486200:02:002:0079, площею 0,1102 га, з цільовим призначенням: для ведення садівництва в межах с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.

Підставою для здійснення реєстрації стала технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), видана ОСОБА_2 (третя особа). Технічна документація розроблена на підставі державного акту на право власності на землю серії ЧР 086803 від 24.12.2022 виданого ОСОБА_2 . Цей державний акт був виданий ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2002 №504.

В подальшому ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:02:002:0079, площею 0,1102 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 59051097 від 01.07.2021.

На підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2021 №430 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:02:002:0079 на користь ОСОБА_1 , який на підставі заяви від 08.07.2021 здійснив поділ цієї земельної ділянки на дві, які наразі і є предметом спору (право власності на земельні ділянки зареєстроване за відповідачем на підставі рішень державного реєстратора №59337319 від 19.07.2021 та №59337127 від 19.07.2021).

В даному позові, який прокурор просить забезпечити, позовні вимоги обґрунтовано тим, що від самого початку земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 не відводилася у приватну власність, а її реєстрація в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена на підставі підробленого державного акту, який ОСОБА_2 не видавався.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на необхідність забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає останньому реальне право вільно розпоряджатися спірними земельними ділянками, в тому числі відчужувати на користь третіх осіб.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі відчуження відповідачем під час розгляду даної справи спірних земельних ділянок, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, як то збільшення позовних вимог або зміна предмета спору, заміна неналежного відповідача тощо.

При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок, не спростовують наявності у відповідача, як одноособового власника спірних земельних ділянок можливості вільно розпоряджатися ними, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими припущення прокурора про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об`єднання, зміни конфігурації спірної земельної ділянки, що в свою чергу може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав/інтересів позивача, у разі задоволення позову.

Разом з тим, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та як наслідок дійшов передчасного висновку про відмову в забезпеченні позову.

В свою чергу, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть відчужити спірне майно, передати його в користування іншим особам, знищити чи знецінити майно, поділити спірні земельні ділянки, утворивши нові об`єкти цивільного права, тощо.

При цьому, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову судом не враховано наведених позивачем обставин на підтвердження обґрунтованих припущень щодо утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, у разі не вжиття заходів забезпечення позову.

Так, в обґрунтування забезпечення позову прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку 06.07.2021 на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ОСОБА_2 . В подальшому, через два дні після набуття права власності ОСОБА_1 , а саме 08.07.2021, звертається до відповідного органу із заявою про поділ земельної ділянки і 19.07.2021 проведено реєстрацію на дві окремі ділянки.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборонити вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки, а також, здійснювати їх поділ чи об`єднання, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а лише слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Так, спірні земельні ділянки залишаться у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися майном обмежується на певний час, а відтак має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Також обраний позивачем спосіб захисту не може перешкодити здійсненню будь-якої діяльності відповідача на цих спірних земельних ділянках.

До того ж, заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, оскільки вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивача та поновлення порушених прав та інтересів позивача, у випадку задоволення позову.

Ураховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.

З огляду на викладене, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить позивач, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення даного позову.

Таким чином, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної заяви, в тому числі, спроможності заходів забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову, а також ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, є необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5362 та 3222486200:02:002:5363, а також здійснювати їх поділ чи об'єднання.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що питання забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області - задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки, площею 0,0551 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362, та площею 0,0551 з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363, здійснювати їх поділ чи об'єднання, які на праві власності належать ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська