Ухвала

від 27.11.2023 по справі 490/5954/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 490/5954/23

провадження № 61-16104ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Дюмін А. Г. у червні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив солідарно стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики від 01 жовтня 2021 року у розмірі: з ОСОБА_3 - 200 дол. США, з ОСОБА_2 - 47 120, 00 дол. США.

Позивач ОСОБА_1 разом із позовом подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 04 липня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва частково задовольнив заяву.

Суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на:

- 5/6 частин земельної ділянки, площею 0, 1583 га, кадастровий номер 4820681200:06:045:0009, реєстраційний номер нерухомого майна - 2382547948206;

- 5/6 частин житлового будинку, загальною площею 59, 50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2382498348206;

- 5/6 частин земельної ділянки, площею 0, 995 га, кадастровий номер 4820681200:02:000:0453, реєстраційний номер нерухомого майна - 1335304648206;

- 5/6 частин земельної ділянки, площею 4, 2183 га, кадастровий номер 4820681200:01:000:0256, реєстраційний номер нерухомого майна - 1335293048206;

- земельну ділянку, площею 4, 2169 га, кадастровий номер 4820681200:01:000:0257, реєстраційний номер нерухомого майна - 1025537048206;

- земельну ділянку, площею 0, 9954 га, кадастровий номер 4820681200:02:000:0454, реєстраційний номер нерухомого майна - 1025531348206.

ОСОБА_1 23 серпня 2023 року подав другу заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на врожай соняшнику 2023 року, розташований на земельній ділянці, площею 29, 84 га, кадастровий номер 48200683400:01:000:0359, номер запису 23380246, та на земельній ділянці, площею 38, 84 га, кадастровий номер 4820683400:01:000:0424, номер запису 23327634;

- забезпечити збереження врожаю соняшника 2023 року та інших сільгоспкультур, що належить ОСОБА_2 та розташовані на орендованих ним земельних ділянках, кадастрові номера: 48200683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0424, на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, шляхом надання дозволу органам виконавчої служби Миколаївської області чи приватним виконавцям Миколаївської області на вжиття відповідних заходів, спрямованих на збирання, транспортування, охорону, опис, передачу на відповідальне зберігання третім особам з правом укладання відповідних договорів на збирання, транспортування, відповідальне зберігання зібраного врожаю соняшнику та інших сільгоспкультур 2023 року;

- накласти арешт та заборонити відчуження сільськогосподарської продукції соняшнику та інших сільськогосподарських культур врожаю 2023 року, зібраного ОСОБА_2 з орендованих земельних ділянок, кадастрові номера: 48200683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0424, розташованих на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 25 серпня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Суд наклав арешт на майно, врожай соняшнику 2023 року, розташований на земельній ділянці, площею 29, 84 га, кадастровий номер 48200683400:01:000:0359, номер запису 23380246, та на земельній ділянці, площею 38, 84 га, кадастровий номер 4820683400:01:000:0424, номер запису 23327634, на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Наклав арешт та заборонив відчуження сільськогосподарської продукції соняшнику та інших сільгоспкультур врожаю 2023 року, зібраного ОСОБА_2 з орендованих земельних ділянок, кадастрові номера: 48200683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0424, що розташовані на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Забезпечив збереження врожаю соняшника 2023 року та інших сільськогосподарських культур, що належить ОСОБА_2 та розташовані на орендованих ним земельних ділянках, кадастрові номера: 4820683400:01:000:0359 та 4820683400:01:000:0424, на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, шляхом передачі врожаю на зберігання органам державної виконавчої служби Миколаївської області (приватним виконавцям) з правом вилучення (збирання) дозрілого врожаю соняшника за допомогою залученої спеціалізованої сільськогосподарської техніки та подальшого переміщення до обраного зберігачем місця зберігання.

В іншій частині вимог заяви відмовив.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вжиття таких заходів забезпечення позову є співмірним вимогам пред`явленого позову (стягнення заборгованості у розмірі 47 120, 00 дол. США), невжиття цих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити здійснення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі незабезпечення позову.

Врахувавши доводи позивача щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням обґрунтованості таких вимог, наявності зв`язку між заходами із забезпечення позову і предметом позову, зокрема, ефективності способу забезпечення позову, які заявник просить застосувати, забезпечення фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, зокрема у разі відчуження спірного майна, - визнав наявними підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Постановою від 11 жовтня 2023 року Миколаївський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , змінив ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2023 року в оскаржуваній частині, виклав її резолютивну частину в такій редакції:

«Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково;

1) накласти арешт на майно: врожай соняшнику 2023 року, розташоване на земельній ділянці, площею 29, 84 га, кадастровий номер 48200683400:01:000:0359, номер запису 23380246, та на земельній ділянці, площею 38, 84 га, кадастровий номер 4820683400:01:000:0424, номер запису 23327634, на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на суму 1 395 000, 00 грн;

2) накласти арешт та заборонити відчуження сільськогосподарської продукції соняшнику та інших сільськогосподарських культур врожаю 2023 року, зібраного ОСОБА_2 на орендованих земельних ділянках, кадастрові номери: 48200683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0424, що розташовані на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на суму 1 395 000, 00 грн;

3) забезпечити збереження врожаю соняшника 2023 року та інших сільськогосподарських культур, що належить ОСОБА_2 та розташований на орендованих ним земельних ділянках, кадастрові номери: 48200683400:01:000:0359, 4820683400:01:000:0424, на території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, шляхом передачі врожаю на суму 1 395 000, 00 грн на зберігання органам державної виконавчої служби Миколаївської області (приватним виконавцям) з правом вилучення (збирання) дозрілого врожаю соняшника за допомогою залученої спеціалізованої сільськогосподарської техніки та подальшого переміщення до обраного зберігачем місця зберігання».

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що подана ОСОБА_2 апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельні ділянки, кадастрові номери: 48200683400:01:000:0359 та 4820683400:01:000:0424, є власністю Фермерського господарства «БРЕЙН-ГУЛ» (далі - ФГ «БРЕЙН-ГУЛ»), оскільки для створення ФГ «БРЕЙН-ГУЛ» такі виділялися у 2017 році. Втім, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову подана ОСОБА_2 як фізичною особою, а не як головою ФГ «БРЕЙН-ГУЛ». Тому забезпечення позову за рахунок земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ «БРЕЙН-ГУЛ», на особисті права та зобов`язання відповідача ОСОБА_2 як фізичної особи не впливають, а інших підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 25 серпня 2023 року, які б свідчили про порушення його особистих прав як фізичної особи, заявник не навів.

Апеляційний суд конкретизував, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2023 року позов забезпечено на суму орієнтовно 464 000, 00 грн, а на день розгляду апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову орієнтовний еквівалент суми, про стягнення якої просить позивач просив, становив 1 730 500, 00 грн. За наведених обставин, врахувавши розмір позовних вимог, суд визнав за потрібне забезпечити позов ОСОБА_1 на суму 1 395 000, 00 грн.

Одночасно суд апеляційної інстанції врахував, що забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує відповідача у праві користування, у тому числі у здійсненні господарської діяльності.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 10 листопада 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначив те, що:

- (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 201 року у справі № 902/483/18, від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/4491/19, від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, від 13 січня 202 року у справі № 922/2163/17, від 12 травня 2020 року у справі № 910/14149/19, за змістом яких, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову;

- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, відповідно до яких заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі потреби, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу;

- (3) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 922/2928/17, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/599/19, від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22, щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами;

- (4) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі № 1440/1634/18, згідно з якими право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав.

Право, застосоване судом

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга ОСОБА_2 є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Правилами частини першої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо існування потреби у вжитті відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 758/10187/21-ц).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судами встановлено, що предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, розмір якої становить 47 120, 00 дол. США.

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами існує спір з приводу стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 01 жовтня 2021 року.

Зважаючи на предмет позову, а також реальну можливість відповідача здійснити протягом розгляду справи дії щодо реалізації врожаю соняшника 2023 року та інших сільськогосподарських культур, з метою недопущення ускладнення подальшого виконання рішення суду в разі задоволення позову, існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на зазначене у заяві майно у тому розмірі, що визначений судом апеляційної інстанції.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 922/2928/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/483/18, від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/599/19, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/4491/19, від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, від 12 травня 2020 року у справі № 910/14149/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 1440/1634/18, від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22, на які посилається заявник, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції щодо підстав застосування заходів забезпечення позову у цій справі, застосування загальних засад співмірності вжитих заходів пред`явленому позову та ефективності таких заходів з метою запобігання порушень прав позивача, у разі задоволення позову.

Застосовані судами заходи забезпечення позову є достатніми, потрібними і співмірними заходами забезпечення позову, виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами.

Вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з його боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

Встановивши, що суд апеляційної інстанції у своїх рішення обґрунтував підстави застосування таких заходів забезпечення позову, як арешт майна із забороною його відчуження, а також вчинення будь-яких дій щодо нього, Верховний Суд визнає, що суд вжив забезпечення позову із дотриманням норм процесуального закону.

Верховний Суд як суд права не вправі самостійно здійснювати оцінку фактичних обставин, що стали підставою для забезпечення позову.

Загальні висновки

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак