Постанова

від 30.11.2023 по справі 715/2274/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Чернівці Справа № 715/2274/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,

секретар: Петранюк Ю.Т.,

позивач: Тарашанська сільська рада Чернівецького району,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа: ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Маковійчук Ю.В., -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01.08.2023 року внесено виправлення в заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16.05.2022 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , оскаржив її в апеляційному порядку.

В обґрунтування скарги вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та підлягає скасуванню.

Наголошує, що з матеріалів справи, зокрема зі змісту заяви про виправлення описки в рішенні суду, позивач посилається на те, що при ухваленні заочного рішення Глибоцький районний суд допустив описки, а саме: ім`я відповідача зазначено « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 », та просили суд виправити вказану описку.

Вказує, що в рішенні суду також не вказано точної адреси місця розташування спірного паркану, а тому позивач крім іншого, просив суд зазначити точну адресу.

Стверджує, що в ухвалі суд встановив (абзаци 6 та 7), що позивачем у позові вказано ім`я відповідача ОСОБА_6 замість вірного ОСОБА_1 згідно матеріалів справи. В рішенні суду також вказано ім`я відповідача ОСОБА_6 , а тому суд прийшов до висновку щодо виправлення цієї описки, а з приводу адреси, по якій встановлено спірний паркан, суд відмовив, так як зазначене не є опискою в розумінні ст.269 ЦПК України.

Провадження №22-ц/822/941/23

Апелянт вважає вказаний висновок хибним, оскільки позивач своєю позовною заявою звернувся до відповідача « ОСОБА_6 », а не до « ОСОБА_1 », і вся позовна заява, зокрема обставини, викладені у ній, та позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем є « ОСОБА_6 », який самовільно побудував паркан у АДРЕСА_1 .

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Просить ухвалу суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу Тарашанська сільська рада просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Пунктом 19 ч.1 ст.353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В цій справі оскаржується ухвала суду щодо внесення виправлень у рішення, яка зазначена в п.19 ч.1 ст.353 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають

проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, дійшла до наступних висновків.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, однак рішення суду першої інстанції в повній мірі їм не відповідає.

Частково задовольняючи ухвалу позивача про виправлення описки суд першої інстанції вказав, що у рішенні помилково невірно вказано ім`я відповідача, а тому дійшов висновку, що слід виправити вказану описку. При цьому, на думку суду, заява позивача про виправлення описки щодо адреси, по якій встановлено паркан, не підлягає до задоволення, оскільки, воно не є опискою в розумінні ст.269 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16.05.2022 року змінені позовні вимоги Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області задоволено. Зобов`язано ОСОБА_6 знести збудований паркан, що розташований на земельній ділянці комунальної власності (дорога) орієнтовною площею 0,0010 га., яка розташована по АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.81-83).

З позовної заяви вбачається, що відповідачем зазначено ОСОБА_6 (а.с.2-3).

Проте, з доданих до позовної заяви письмових доказів, а саме в протоколі №5 від 08.02.2021 року Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою с. Поляна зазначено, що комісія розглянула звернення ОСОБА_2 , в результаті обстеження виявлено, що ОСОБА_1 самовільно побудував огорожу на землі комунальної власності (а.с.8).

Із претензії (вимоги) №1003 від 15.06.2021 року встановлено, що така Тарашанською сільською радою направлялася ОСОБА_1 (а.с.4).

Згідно довідок Тарашанської сільської ради №120 від 19.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , одна і таж особа. Інші особи з тотожними персональними даними в с. Поляна не проживали та не проживають, а з №121 від 19.06.2023 року встановлено, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.4-5)

Відповідно до частин першої, другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму про виправлення описки в ухвалі суду від 16.11.2016 року «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Так, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі № 6-788цс16 від 22.02.2017 року), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2019 року по справі №369/8367/16-ц виходив з того, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття.

Верховний Суд зауважив, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі №300/765/15-ц вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Верховний суд у постанові від 15.01.2021 року у справі №905/2135/19 підкреслив, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, розділових знаках тощо).

Також, Верховний Суд наголосив на те, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

Описки - це помилки, зумовлені правильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. У резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Зазначена правова позиція висловлена також у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2021 року у спразі № 2-3259/11.

Як вбачається зі змісту рішення суду, останній вирішуючи спір по суті не звернув увагу на те, що при зверненні позивача з позовом матеріали справи містили розбіжності в імені відповідача, проте постановляючи оскаржувану ухвалу усунув зазначений недолік, при цьому не змінював зміст рішення суду, а лише виправив помилку в імені відповідача із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що, в свою чергу, не є порушенням норм процесуального права, оскільки не замінив учасника справи, а лише усунув розбіжності в його персональних (ідентифікуючих) даних.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , є безпідставними, а тому вона не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1

статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, апеляційній суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк