Ухвала

від 30.11.2023 по справі 710/1688/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 710/1688/19 Провадження № 22-ц/821/1991/23 Шполянський районний суд Черкаської області

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

30 листопада 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бородійчука В.Г., Карпенко О.В., Василенко Л.І. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шполянської міської ради про визнання батьківства, -

в с т а н о в и в :

26 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області 01 грудня 2021 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Службу у справах дітей Шполянської міської ради.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 оскаржили його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Будь-яких обґрунтованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року апеляційна скарга не містила, тому ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржникам строк для подачі заяви з вмотивованими причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

24 листопада 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 14листопада 2023 року.

Дослідивши надану заяву та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав ненадання стороною обгрунтованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

В поданій заяві від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 надали пояснення по суті спору та фактичних обставинах справи, жодним чином не зазначивши причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2022 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 травня 2022 року.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 оскаржила рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року, подавши 01 березня 2023 року на нього апеляційну скаргу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу на підставі п.1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Копію ухвали направлено на адреси сторін супровідним листом № 71/1688/19/3132/2023 від 02 березня 2023 року та отримано ОСОБА_1 21 березня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 222 Т.2).

Повторно з апеляційною скаргою на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулася 07 листопада 2023 року через 1 рік 6 місяців 18 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції та через 8 місяців 5 днів після постановлення Черкаським апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги на вказане ж рішення скаржнику.

Будь-яких обґрунтованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року ні апеляційна скарга, ні подана заява від 24 листопада 2023 року не містять, в них зазначено лише сам факт пропуску строку на апеляційне оскарження.

Отже, матеріали справи підтверджують ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 достовірно знала про існування рішення суду, оскаржувала його та після повернення апеляційним судом апеляційної скарги, повторно звернулася з апеляційною скаргою через 8 місяців 5 днів після першого оскарження, не навівши будь-яких причин пропуску на апеляційне оскарження.

Відповідно до приписів ч.1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України забезпечує оперативність цивільного судочинства, дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами та правову визначеність у цивільних правовідносин, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу інтересів сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2020 року у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, щоб ці норми будуть застосовані».

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 15 травня 2019 року під час розгляду справи № 0870/8014/12 зазначив, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про наявність судового рішення у березня 2023 року, повторно з апеляційною скаргою звернулася до суду лише через 8 місяців 5 днів після повернення апеляційної скарги, не навівши та не підтвердивши належними доказами причин пропуску внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Поновлення строку на апеляційне оскарження, в даному випадку, порушить рівновагу правової визначеності та елемент рівності процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі, а відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст.ст. 354, 358 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Шполянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шполянської міської ради про визнання батьківства.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Суддя-доповідач В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко