Рішення

від 24.11.2023 по справі 307/1372/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1372/23 Провадження № 2/307/293/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.,

секретар судового засідання - Немеш Д.І.,

за участю законного представника

недієзданої особи в інтересах якої подано позов - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Розман С.Ю.

представника органу опіки та піклування - Ковач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 поданої в інтересах недієздатної особи ОСОБА_3 , в інтересах якої також діють законний представник ОСОБА_1 та Орган опіки та піклування Тячівської районної військової адміністрації до ОСОБА_4 та Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про скасування права власності на земельну ділянку, скасування запису про проведену державну реєстрацію земельної ділянки, та видалення відомостей щодо земельної ділянки із публічної кадастрової карти,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд, з позовною заявою поданою в інтересах недієздатної особи ОСОБА_3 , в інтересах якої також діють законний представник ОСОБА_1 та Орган опіки та піклування Тячівської районної військової адміністрації до ОСОБА_4 та Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про скасування права власності на земельну ділянку, скасування запису про проведену державну реєстрацію земельної ділянки, та видалення відомостей щодо земельної ділянки із публічної кадастрової карти.

В обґрунтування позову посилається на те, що договором дарування від 01.07.1992 року, ОСОБА_1 подарував позивачу ОСОБА_3 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який розміщено на земельній ділянці площею 0,21 га. Зазначає, що згідно положення ст. 30 діючого на момент укладення договору дарування Земельного кодексу України, після отримання у дар житлового будинку до позивача перейшло право користування земельною ділянкою площею 0.21 га. на умовах на яких, вона належала попередньому власнику будинку, ОСОБА_1 . Вказує, що між позивачем та відповідачем досить довгий період часу існує межовий спір. У 2015 році відповідач - суміжний землекористувач ОСОБА_4 розпочав виготовлення технічної документації для оформлення права власності на земельну ділянку. Приватним підприємцем Бокоч, ОСОБА_4 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки на місцевості, на земельну ділянку площею 0,2136 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на АДРЕСА_1 без погодження меж із позивачкою - суміжним землекористувачем. Відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру внесені 27.07.2016 року та присвоєно земельній ділянці площею 0,2136 га кадастровий нoмep 2124482400:04:004:0070 та зареєстровано право власності за ОСОБА_4 . У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Тячівського районного суду із позовною заявою до Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі, визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Рішенням Тячівського районного суду від 13.11.2018 року відмовлено у позові та вказане рішення залишено без змін рішенням суду апеляційної інстанції. Питання дотримання вимог земельного законодавства при виготовленні та оформленні технічної документації відповідачем ОСОБА_4 на момент розгляду справи не було предметом спору та судом не вирішувалось. У жовтні 2021 року позивач, звернулася із скаргою до Верховної Ради України. Зазначену скаргу направлено на розгляд до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 06.10.2021 року № 827-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» Управлінням з контролю та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при набутті у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:04:004:0070, як об`єкта перевірки, розташованої на АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 13.11.2021 року № 827-ДК/824/АП/09/01/-21 та виявлено, що рішенням 41 сесії 6 скликання Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району від 08.10.2015 року №12 « Про надання дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), площею 0,2136 га. по АДРЕСА_2 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі рішення ПП Бокоч розроблено ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки ( на Місцевості) на земельну ділянку площею 0,2136 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на АДРЕСА_1 . Відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру внесені 27.07.2016 року та присвоєно земельній ділянці площею 0,2136 га кадастровий номер 2124482400:04:004:0070. Право власності ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав від 28.08.2017 року № 22151572.

Вказує, що відповідно до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 10.06.2016 року, що є складовою технічної документації, суміжним землекористувачем ОСОБА_5 не погоджено межі земельної ділянки, їх погоджено Нижньоапшанською сільською радою Тячівського району на підставі рішення 7 сесії 7 скликання від 06.07.2016 р. №9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії Нижньоапшанської сільської ради від 04.04.2016 р. стосовно меж між земельними ділянками по АДРЕСА_2 (користувач ОСОБА_4 ) та по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ). Згідно з протоколом узгоджувальної комісії від 04.07.2016 року комісією встановлено, що межі між вказаними земельними ділянками проходять відповідно до абрису земельних ділянок по даним розмірам. Однак, згідно із державним актом на право приватної власності серії II-3К № 023362 від 11.11.2002 № 879, власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Вказує, що в акті встановлення та відновлення меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем від 10.06.2016 року невірно зазначено суміжного землевласника, що дає підстави вважати, що суміжний землевласник гр. ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена та присутня при встановленні земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:04:004:0070 та відсутня її вмотивована відмова у погодженні меж земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:04:004:0070.

Окрім цього стверджує, що у технічній документації відсутні документи, які б підтверджували право користування земельною ділянкою ОСОБА_4 площею 0,2136 га. Враховуючи наведене, вважає, що земельну ділянку площею 0,2136 га кадастровий номер 2124482400:04:004:0070 гр. ОСОБА_4 набуто у власність з недотриманням вимог ч. 1 ст. 118 ЗК України, а технічну документацію розроблено з порушенням ст. 28 та ст. 25 Закону України «Про землеустрій», в частині відсутності в технічній документації документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою ОСОБА_4 площею 0,2136 га. Звертає увагу, що при проведенні геодезичної зйомки земельної ділянки позивача встановлено, що частина земельної ділянки відповідача накладається на земельну ділянку та житловий будинок позивача. Тому, з метою захисту та відновлення законних прав просить, скасувати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:04:004:0070, площею 0,2136 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати запис про проведену державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2124482400:04:004:0070, площею 0,2136 га, АДРЕСА_1 та видалити відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124482400:04:004:0070, площею 0,2136 га, АДРЕСА_1 із публічної кадастрової карти.

18.05.2023 року від представника відповідача, адвоката Розман С. надійшов до суду відзив на вказану позовну заяву. У даному відзиві зазначає, що позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню. Позивач вказує, що на підтвердження своїх доводів щодо належності у власності житлового будинку надано лише договір, який викладено іноземною російською мовою без перекладу на державну українську мову. Разом з тим, позивачкою до свого позову не додано жодних документів, які б підтверджували факт перебування у користуванні попереднього власника будинку ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,21 га. Зазначає, що згідно з інформаційною довідкою від 15.05.2023р. №332239007 право власності на будинок по АДРЕСА_1 взагалі не зареєстроване ні в Державному реєстрі речових прав, ні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відтак вважає, що позивачка не має жодного відношення до суміжної межі і земельної ділянки відповідача та її права та інтереси у даному випадку не порушені жодним чином. З огляду на вищезазначене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17.04.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Постановленою в судовому засіданні 18.08.2023 ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області до участі у справі згідно ч.1 ст.56 ЦПК України, допущено законного представника недієздатної ОСОБА_3 , її батька ОСОБА_1 та визнано явку позивача ОСОБА_3 у судове засідання обов`язковою.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.09.2023 року залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Тячівської районної військової адміністрації Закарпатської області.

Позивачка ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрих кодовими ідентифікатором №0600048068143, 0600045232414, 0600055927895 в судове засідання не з`явилася та про причини неявки, не повідомила.

Законний представник недієздатної особи ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити.

Представник органу опіки та піклування Тячівської районної військової адміністрації Ковач Л.І. в судовому засіданні, вимоги позову підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №9050001736558, 9050001746316, 0600040032816 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача, адвокат Розман С.Ю. в судовому засіданні заперечив вимоги позовної заяви посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач Солотвинська селищна рада Тячівського району, Закарпатської області будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не забезпечили.

Третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в судове засідання не з`явилися. 8.06.2023 за підписом начальника Бокша С, до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких посилаючись на результати проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 13.10.2021 №827-ДК/824/АП/09/01/-21 вказують на допущення порушень закону під час виготовлення відповідачу технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки. Просять розгляд справи проводити за наявними матеріалами справи без участі представника Головного управління та про результати розгляду справи повідомити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.2 ст. 185 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч.3 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Частиною першою ст.15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 152 ЗК України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до норм ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 118 ЗК України (у редакції на момент прийняття Нижньоапшанською сільською радою рішення №7 від 17.08.2016 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами ст. 30 ЗК УРСР (у редакції на момент укладення договору дарування житлового будинку) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, згідно з якою право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, той факт, що сторони є сусідніми землекористувачами та між ними тривалий період часу існує межовий спір. З приводу наведеного спору ОСОБА_3 зверталася до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до Нижньоапшанської сільської ради та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішення органу місцевого самоврядування та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Предметом спору у даній справі був спір щодо межі земельної ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,14 га. в АДРЕСА_1 , власником якої згідно державного акту серії ІІІ-ЗК №023363, виданим 11.11.2002 Дібрівською сільською радою народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №879 являється ОСОБА_3 (а.с.24).

Позивачка просила усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою, шляхом знесення огорожі між дворогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнати недійсним та скасувати рішення 8 сесії 7 скликання Нижньоапшанської сільської ради від 17.08.2016 року за №7 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора від 4 вересня 2017 року №36893160 «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124482400:04:004:0070, площею 0,2136 га для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленим у вказаній цивільній справі №307/1133/18 та залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.11.2019 у позові відмолено повністю.

З мотивувальної частини рішення суду вбачається, що позивачкою та її представниками в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивачки щодо користування її земельною ділянкою по АДРЕСА_1 саме з боку відповідача ОСОБА_4 .

При цьому судом було надано оцінку дослідженим в судовому засіданні договору дарування від 1 липня 1992 року, який посвідчений секретарем Дібрівського виконавчого комітету та зареєстровано в реєстрі за №92 та згідно якого, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,21 га (а.с.12).

Також надано оцінку актам обстеження меж земельних ділянок комісії Нижньоапшанської сільської ради від 16 грудня 2015 року та від 7 червня 2016 року, затвердженим Нижньоапшанським сільським головою, та було встановлено, що межа між земельними ділянками Опріш та Мігалі встановлена 48 років назад їх батьком, межа не змінюється і залишається в такому ж стані, як і під час виходу на місце.

Також судом не взято до уваги доводи представників позивачки з посиланням, як на доказ схему геодезичної зйомки, проведеної ТОВ «ГЕО-Земля», щодо накладки земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку позивачки ОСОБА_3 , площею 0,0024 га., оскільки дана схема не містить місця розташування земельних ділянок сторін. Встановлено, що згідно даної схеми геодезичної зйомки фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 , складає 0,1820 га., тоді як згідно державного акту серії ІІІ-ЗК №023363 позивачка ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею тільки 0,14 га., при цьому досліджений судом договір дарування від 1 липня 1992 року не свідчить, що позивачка володіє додатково земельною ділянкою площею 0,21 га. по АДРЕСА_1 .

Судом також констатовано, що рішенням 7 сесії 7 скликання Нижньоапшанської сільської ради від 6 липня 2016 року за №9, яке є чинним та не скасованим, затверджено протокол узгоджувальної комісії Нижньоапшанської сільської ради від 4 липня 2016 року стосовно меж між земельними ділянками по АДРЕСА_2 (користувач ОСОБА_4 ) та по АДРЕСА_1 (користувач ОСОБА_1 ), яким визначено межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 площею 0,2136 га.

Суд не має сумнівів щодо фактичних обставин, які були встановлені вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому вказані обставини, які встановлені судом, мають преюдиційне значення у даній справі. При цьому суд, не знаходить нових або інших підстав для інших протилежних висновків, щодо спору який по суті та за предметом, є аналогічним тому спору, що пред`являвся ОСОБА_3 у 2018 році, до того як вона була визнана судом недієздатною.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Встановлюючи різницю між вказаними двома справами, суд констатує, що такі відрізняються лише суб`єктивними межами, а саме в частині щодо залучення позивачем до участі у справі третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. При цьому, відповідач Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, залучена позивачем до участі у справі як правонаступник, що утворений в результаті об`єднання територіальних громад, в тому числі Нижньоапшанської сільської ради, яка у справі №307/1133/18 мала процесуальний статус відповідача. Окрім цього в межах цієї справи було оскаржено рішення №7 від 17.08.2016 року Нижньоапшанської сільської ради, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі якого у відповідача ОСОБА_4 виникло право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2124482400:04:004:0070) та 28.08.2017 проведено державну реєстрацію, яка також вже оскаржувалася.

Що стосується об`єктивних меж встановлених рішенням суду обставин, суд не вбачає підстав для їх зміни, лише на підставі долучених позивачем та досліджених судом: схеми розташування земельної ділянки з накладкою спірної земельної ділянки, що не містить жодних реквізитів щодо органу або посадових осіб уповноважених на їх складення (а.с. 23) та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 13.11.2021 року №827-ДК/824/АП/09/01/-21 (а.с. 15-19), виходячи з наступного.

Вказаним актом встановлено, що в акті встановлення та відновлення меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем від 10.06.2016 року невірно зазначено суміжного землевласника, в зв`язку з цим комісія дійшла висновку, що суміжний землевласник ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена та присутня при встановленні меж земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:004:0070 та відсутня її вмотивована відмова у погодженні меж цієї земельної ділянки. У технічній документації було встановлено, відсутність документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою відповідачем ОСОБА_4 площею 0,2136 га., а тому як наслідок порушено вимоги ч.1 ст. 118 ЗК України, технічну документацію розроблено з порушенням ст. 28 та ст. 25 ЗУ «Про землеустрій», в частині відсутності в технічній документації документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_4 площею 0,2136 га. (а.с. 15-19).

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі №514/1571/14 (провадження №14-552цс18) та у справі №350/67/15 (провадження №14-652цс18), дійшла правових висновків, відповідно до яких, у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Відтак непогодження межі земельної ділянки відповідача, не свідчить про незаконність приватизації ним цієї земельної та не дає підстав для скасування права власності на земельну ділянку.

Крім того, рішенням Тячівського районного суду від 13.11.2018 року, яке має преюдиційне значення у даній справі встановлено, що рішенням 7 сесії 7 скликання Нижньоапшанської сільської ради від 6 липня 2016 року за №9, було затверджено протокол узгоджувальної комісії Нижньоапшанської сільської ради від 4 липня 2016 року стосовно меж між земельними ділянками по АДРЕСА_2 (користувач ОСОБА_4 ) та по АДРЕСА_1 (користувач ОСОБА_1 ), яким визначено межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 площею 0,2136 га.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачкою та її представниками в судовому засіданні не надано нових доказів та не наведено нових фактів, які б доводили порушення прав позивачки щодо користування її земельною ділянкою по АДРЕСА_1 саме з боку відповідача ОСОБА_4 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави, оскільки недієздатна ОСОБА_3 в інтересах якої подано позов, є інвалідом другої групи та відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 20000 гривень, суд зазначає наступне.

Рішенням Тячівського районного суду ухваленим 16.02.2022 у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , де заінтересована особа орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, визнано ОСОБА_3 , недієздатною та встановлено над нею опіку і призначено опікуна ОСОБА_2 (а.с. 13-14).

Згідно ч.1 ст.59 ЦПК України, права, свободи та інтереси недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно договору про надання правової допомоги №08 від 10.05.2023 року, укладеного між адвокатом Розман С.Ю. та відповідачем ОСОБА_4 адвокат зобов`язався у встановленому законом порядку здійснювати захист прав та інтересів Клієнта (а.с.59).

Повноваження адвоката Розман С.Ю. підтверджено ордером. (а.с.58).

Факт надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги у цивільній справі підтверджується наведеним договором про надання правової допомоги №08 від 10.05.2023 року, описом робіт виконаних адвокатом від 10.05.2023 року та ордером серії АО №1088976 від 15.05.2023 року.(а.с 57, 59, 60).

Документом, що підтверджує факт реальної оплати послуг адвоката є квитанція щодо перерахунку коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 12.05.2023 відповідно до якої було проведено оплату правничої допомоги за договором №8 від 10.05.2023 та сплачено 20000 гривень (а.с. 61).

Беручи до уваги, що представником відповідача підтверджено належними й допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу. Розмір витрат є співмірним зі складністю справи з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який підтверджується кількістю та обсягом підготованих заяв по суті та з процесуальних питань, змістом цих документів, які містять аналіз обставин справи та чинного законодавства; з значенням для позивача справи щодо захисту його цивільних прав. Витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Суд приходить до висновку, що понесені відповідачем витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги слід покласти на позивача ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 20000 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 135, 137, 141, 209, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 106, 118, 125, 126, 152, 185 ЗК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 поданої в інтересах недієздатної особи ОСОБА_3 в інтересах якої також діють законний представник ОСОБА_1 та Орган опіки та піклування Тячівської районної військової адміністрації до ОСОБА_4 та Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування права власності на земельну ділянку, скасування запису про проведену державну реєстрацію земельної ділянки та видалення відомостей щодо земельної ділянки із публічної кадастрової карти, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені відповідачем 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є опікуном та діє в інтересах недієздатної особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Законний представник, якому відповідно до ч.1 ст. 59 ЦПК України надано право захисту у суді недієзданої особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Орган, якому згідно ст. 56 ЦПК України за законом надано право представляти права інших осіб: Орган опіки та піклування Тячівської районної військової адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053832, розташований за адресою м. Тячів вул. Незалежності, 30 Закарпатської області.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349691 розташованої за адресою смт. Солотвино, вул. Харківська, 1, Тячівського району Закарпатської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 39766716, розташованої за адресою: м. Ужгород, пл. Народна, 4, Закарпатської області.

Дата складання повного тексту рішення 30 листопада 2023 року.

Головуючий М.М. Бряник