Рішення

від 20.11.2023 по справі 906/10/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/10/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: прокурор Рудченко М.М. - посвідчення №071186 від 01.03.2023;

від відповідача1: не прибув;

від відповідача2: Вернидуб Д.В. - ордер АМ №1037276 від 23.01.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави

до 1. Житомирської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди,

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Лірун";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №72 від 01.09.2022, укладений між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лірун" про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 та застосувати наслідки недійсного правочину;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лірун" (запис про інше речове право №47793461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 09.01.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду на 08.02.2023.

08.02.2023 до суду від представника відповідача2 надійшло клопотання від 08.02.2023 про винесення ухвали про повернення позовної заяви прокурору в порядку п.4 ч.5 ст.174 ГПК України.

08.02.2023 до суду від представника відповідача1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Житомирської міської ради, у якій вказано, що міська рада щодо задоволення позову заперечує.

Ухвалою від 08.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ "ЛІРУН" про винесення ухвали про повернення позовної заяви прокурору в порядку п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відклав підготовче засідання на 14.03.2023.

06.03.2023 до суду від Житомирської окружної прокуратури надійшли заперечення від 01.03.2023 №51-84-1558вих-23 на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

13.03.2023 до суду від представника відповідача2 надійшло клопотання від 24.02.2023 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Ухвалою від 14.03.2023 суд відклав підготовче засідання на 30.03.2023.

Ухвалою від 30.03.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження до 12.04.2023 з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відклав підготовче засідання на 12.04.2023.

Ухвалою від 12.04.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання на 15.05.2023.

27.04.2023 до суду від представника відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву від 27.04.2023 з клопотанням про поновлення строку для подачі відзиву.

12.05.2023 до суду від Житомирської окружної прокуратури надійшли заперечення від 12.05.2023 вих. №20230000016689 на клопотання представника ТОВ "ЛІРУН" про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/10/23 в судове засідання 15.05.2023 не вносилась.

Ухвалою від 25.05.2023 суд призначив підготовче засідання на 01.06.2023.

01.06.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 01.06.2023 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 01.06.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання суду на 09.06.2023.

05.06.2023 до суду від представника відповідача1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Житомирської міської ради.

Ухвалою від 09.06.2023 суд відмовив ТОВ "ЛІРУН" у задоволенні клопотання від 24.02.2023 про залишення позову без розгляду, поновив строк для подачі відзиву на позовну заяву, продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання суду на 04.07.2023. В порядку ст.166 ГПК України, встановлено прокурору строк для подачі відповіді на відзив до - 21.06.2023. Також в порядку ст.167 ГПК України, встановлено відповідачам строк для надання заперечень на відповідь на відзив до - 30.06.2023.

04.07.2023 до суду від Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 03.07.2023 вих.№20230000016689.

Ухвалою від 04.07.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 26.07.2023.

20.07.2023 до суду від представника відповідача2 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 19.07.2023.

Ухвалою від 26.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.09.2023.

Протокольною ухвалою від 14.09.2023 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.10.2023.

Протокольною ухвалою від 10.10.2023 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.11.2023.

07.11.2023 від представника відповідача2 надійшло клопотання від 07.11.2023 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Ухвалою від 07.11.2023 суд відклав розгляд справи на 20.11.2023.

Прокурор у засіданні суду підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.182-184).

Відповідач1 свого представника у судове засідання не направив. Згідно заяви (а.с.170) просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Житомирської міської ради та згідно заяви (а.с. 80) щодо задоволення позову заперечував.

Представник відповідача2 у засіданні суду заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.130-143) та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.191-200).

Справа розглядається з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" (покупець, відповідач2) був укладений договір купівлі-продажу частини нерухомого майна (а.с.20-21), відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) 24/1000 (двадцять чотири тисячних) ідеальних частин комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 5936,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Сергія Параджанова, буд. №90.

Згідно з пп.1.1.1 п.1 договору 24/1000 ідеальної частини комплексу нежитлових будівель та споруд складається з кисневої станції літ. "Д" площею 141,0 кв.м, до якої належить огорожа №1.

27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" був укладений договір про поділ часток нерухомого майна (а.с.23), відповідно до пп.1.1.2 п.1.1 якого у володіння, користування та розпорядження ТОВ "ЛІРУН" переходить киснева станція літ. "Д" загальною площею 141,0 кв.м, до якої належить огорожа №1 - як окремий об`єкт нерухомого майна.

27.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" право приватної власності на кисневу станцію загальною площею 141,0 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова Сергія (вулиця Баранова), буд. 90, на підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 27.06.2018 та договору про поділ часток нерухомого майна від 27.06.2018 (а.с.22).

23.05.2019 ТОВ "ЛІРУН" звернулось до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею (орієнтовною площею) 0,577 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку за адресою: вул. С.Параджанова, 90, для розміщення та експлуатації основних і допоміжних споруд переробної промисловості (а.с. 17-35).

Рішенням Житомирської міської ради №244 від 05.07.2021 "Про надання юридичним особам дозволів на розроблення документацій із землеустрою" на підставі заяви від 23.05.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на кисневу станцію від 27.06.2018 №129235663 надано ТОВ "ЛІРУН" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5770 га за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.52).

Рішенням Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки" затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) загальною площею 0,5710 га ТОВ "ЛІРУН" за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90" та передано в оренду на 5 років відповідну земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.40-51).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.08.2022 зареєстровано за Житомирською міською радою право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 площею 0,571 га (а.с.53).

01.09.2022 між Житомирською міською радою (орендодавець, відповідач1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" (орендар, відповідач2) був укладений договір оренди землі №7 (а.с.36-39), відповідно до п.1.1 якого орендодавець керуючись рішенням 20 сесії Житомирської міської ради восьмого скликання від 14.07.2022 №546, Положенням про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м.Житомирі, які перебувають у державній і комунальній власності та чинним законодавством надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90.

На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна: киснева станція загальною площею 141 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1587486618101, номер запису про право власності 26833133 від 27.06.2018), а також інші об`єкти інфраструктури: електромережа (п.3 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:06:028:0043 (п.4 договору).

Договір укладено на 5 (п`ять) років (п.6 договору).

02.09.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН" іншого речового права (права оренди) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 загальною площею 0,5710 га на підставі договору оренди землі №7 від 01.09.2022 (а.с.53).

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Житомирська міська рада без проведення аукціону не вправі самостійно визначати розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна, оскільки приписами ст. 120 Земельного кодексу України визначено не тільки обсяг прав на землю, який переходить у зв`язку з набуттям прав на нерухомість, а й розмір такої земельної ділянки (лише під майном, яке на ній розміщено), тому земельна ділянка, що не знаходиться під майном, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування (тобто не перебувала в користуванні або власності попереднього власника майна), не відноситься до земель, які згідно з приписами ч.2 ст.134 ЗК України, не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, і не може передаватися в оренду інакше, як шляхом проведення земельного аукціону.

Прокурор зазначає, що оспорюваним рішенням Житомирської міської ради надано в оренду земельну ділянку площею 0,5710 га для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі загальною площею 141 кв.м (або 0,0141 га), тобто, площа земельної ділянки, яка надана товариству в оренду, більш ніж у 40 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка під нерухомістю сформована на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, землі під вказаним об`єктом нерухомості сформовані в земельну ділянку, як об`єкт цивільних прав вперше, прокурор вважає, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено право користування земельною ділянкою, положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних відносин.

Прокурор вважає, що відповідач2 у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомості міг відповідно до ст. 120, 124, 134 ЗК України набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку лише під об`єктом нерухомості, загальна площа якої становить 141 кв.м (або 0,0141 га), а право користування на земельну ділянку, що не знаходиться під об`єктом нерухомості, відповідач2 може набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст. 134, 135 ЗК України.

Посилаючись на приписи ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, прокурор зазначає, що згідно даних нормативно-правових актів можливо визначити площу земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна.

Вказує, що відповідачами не надано будь-якого обґрунтування визначення площі необхідної для обслуговування відповідного об`єкту нерухомості, оскільки наданий ТОВ "ЛІРУН" до заяви від 23.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею (орієнтовною площею) 0,577 га договір оренди земельних ділянок від 16.02.2006, укладений між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет", стосується двох земельних ділянок за кадастровими номерами 1810136600:06:028:0018 та 1810136600:06:031:0004, площі яких відрізняються від площі спірної земельної ділянки (а.с.17-36).

З огляду на наведене, прокурор вважає, що рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022 в частині затвердження Проекту землеустрою та передачі в оренду ТОВ "ЛІРУН" земельної ділянки площею 0,5710 га по вул. Сергія Параджанова, 90 в м. Житомирі прийнято з порушенням вимог законодавства, тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку. У зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 01.09.2022, зазначений договір підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення, а також у зв`язку з його невідповідністю закону із застосуванням наслідків його недійсності, а також наявні підстави для скасування в судовому порядку державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) ТОВ "ЛІРУН" на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:028:0043 з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.

Відповідач1 згідно заяви (а.с. 80) щодо задоволення позову заперечував.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.130-143) просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що частина 2 статті 134 ЗК України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та виду земельної ділянки.

Твердження прокурора про те, що розмір земельної ділянки, на отримання якої має право ТОВ "ЛІРУН", має відповідати площі, яку безпосередньо займають нежитлові споруди (виключно площу під об`єктами нерухомого майна) або може бути дещо більшою (у разі необхідності обслуговування цих об`єктів) не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зазначає, що ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, та не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній.

Наголошує, що прокурор не довів необхідність використання ТОВ "ЛІРУН" земельної ділянки у меншому розмірі, не навів жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, невідповідності такого проекту землеустрою вимогам законодавства, а також того, що оспорювані рішення порушили права чи охоронювані законом інтереси власника спірної земельної ділянки - територіальної громади міста Житомира.

Відповідач вважає, що підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні, з огляду на те, що він укладений уповноваженим суб`єктом із зазначенням у ньому всіх істотних умов та проведено державну реєстрацію оспорюваного договору, а визнання договору недійсним є за своєю суттю втручанням у право особи мирно володіти майном.

У відповіді на відзив (а.с.182-184) прокурор зазначає, що відповідно до оспорюваного рішення Житомирської міської ради, спірна земельна ділянка була надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а не для оформлення права на земельну ділянку під розташованим на ній об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до план-схеми розміщення технологічного процесу ТОВ "ЛІРУН", яка була надана разом з відзивом, на земельній ділянці передбачається будівництво: складу готової продукції, цеху для підготовки сировини, цеху переробки сировини та майданчику для складування сировини, тому прокурор вважає, що розмір земельної ділянки не відповідає площі, яка необхідна для забезпечення обслуговування кисневої станції та додаткова площа земель, яка отримана для здійснення будівництва могла бути надана в оренду лише в порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України в ході проведення земельних торгів.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.191-200) відповідач2 зазначає, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту та не визначив захист чиїх саме інтересів буде досягнутий в результаті розгляду даної справи.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави, при цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частиною 3 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, а також подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 27.03.2019 по справі №907/270/18, в Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки, орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Зокрема, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності такого органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, зокрема:

- поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок по здійсненню конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави в суді;

- поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Житомирською міською радою) незаконного, на його думку, рішення щодо передачі ТОВ "ЛІРУН" земельної ділянки без проведення торгів та укладенням на його виконання договору оренди земельної ділянки, чим порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

При цьому, як вбачається з позову, прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Так, прокурор зазначає, що центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності, а волевиявлення органів місцевого самоврядування (Житомирської міської ради) при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, не відповідає чинному законодавству.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі №925/929/19 зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Однак, позов у даній справі поданий в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада м. Житомира є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування, який є відповідачем у цій справі, в межах його компетенції, встановленої законом, замість якої і діє прокурор.

Суд враховує, що у даній справі розглядається спір щодо дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю органами місцевого самоврядування (Житомирською міською радою) та юридичною особою (ТОВ "ЛІРУН").

Суд вважає, що відповідність волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, чинному законодавству, інтересам територіальної громади і держави має бути перевірено під час розгляду даної справи. При цьому питання ефективності розпорядження земельними ресурсами в інтересах територіальної громади, як і питання раціонального використання такого ресурсу для забезпечення соціального розвитку місцевої громади Житомирською міською радою, має особливе значення. Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, повинно відповідати чинному законодавству.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та всупереч інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 20.07.2022 по справі №910/5201/19.

Таким чином, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й л о к а л ь н и х інтересів держави (постанова Великої палати ВС від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

З урахуванням того, що прокурор оскаржує рішення Житомирської міської ради, яку визначив одним з відповідачів по справі, суд вважає, що прокурор має підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави.

У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави, зокрема у спорах щодо оскарження рішень про надання в оренду землі, яка є об`єктом права власності українського народу, фактичним позивачем є держава і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи, що підтверджує важливість цієї категорії справ, зокрема і через наявність значного суспільного інтересу.

Суд звертає увагу на те, що позбавлення органів прокуратури права на звернення до суду в інтересах держави (суспільний інтерес) фактично унеможливлює розгляд в судовому порядку спірної ситуації щодо дотримання вимог земельного законодавства.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 152 ЗК України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч.6 ст.120 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Однак, у договорі купівлі-продажу частини нерухомого майна від 07.06.2018 відсутнє посилання на розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором.

Матеріали справи не містять жодних доказів оформлення за попереднім власником нерухомого майна права власності або права користування земельною ділянкою, що розташована під нерухомим майном, за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, власником якого, на час виникнення спірних відносин, є відповідач.

За вказаного суд враховує, що за відсутності в попереднього власника нерухомого майна належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 20.07.2022 по справі №910/5201/19.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.2 ст.123 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124 ЗК України).

За приписами ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів, в порядку, визначеному ст. 122-124 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату прийняття (01.09.2022) Житомирською міською радою оскаржуваного рішення, право власності на об`єкт нерухомого майна - кисневу станцію за адресою: за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова Сергія (вулиця Баранова), буд. 90, на підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 27.06.2018 та договору про поділ часток нерухомого майна від 27.06.2018 було зареєстровано за відповідачем2.

Крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка вже мала кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та право комунальної власності Житомирської міської ради на неї було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про факт її сформованості.

Слід зауважити, що ТОВ "ЛІРУН", як власник нерухомого майна, яке знаходиться на землях комунальної власності у порядку, передбаченому ст.122-124, ч.2 ст.134 ЗК України, звернувся до уповноваженого органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту відведення, у якому зазначив орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на дату надання відповідачу2 дозволу на розроблення проекту землеустрою), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Приймаючи до уваги, що станом на дату прийняття Житомирською міською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав (кадастровий номер 1810136600:06:028:0043), на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, а саме: киснева станція, право власності на яку зареєстровано за відповідачем2, тому право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, в силу положень ч.2 ст.134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах.

Суд звертає увагу, що виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124, абз. 2 ч.2 ст.134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування у випадку розташування на такій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна належних на праві власності зазначеним особам.

Щодо доводів прокурора про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі нерухомого майна, яке на ній знаходиться, суд зазначає наступне.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок - кисневу станцію, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, її загальна площа складає 141,0 кв.м (а.с.25-26).

Однак, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними та допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

У постанові від 01.07.2020 у справі №910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Крім того, ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, на які посилається прокурор, не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор не надав жодних доказів на підтвердження обставин неспівмірності розміру земельної ділянки, розміру нерухомого майна, що на ній знаходиться, також прокурор не заявляв клопотання про призначення експертизи, з метою визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі.

Прокурор обмежився виключно посиланнями на ті обставини, що розмір земельної ділянки значно перевищує площу будівлі, що на ній знаходиться.

Прокурор не довів належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем2 земельної ділянки у меншому розмірі. При цьому прокурором не доведено і того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади м. Житомира - власника земельної ділянки.

Водночас суд враховує, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ст.79-1 ЗК України).

Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: пояснювальну записку; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); перелік обмежень у використанні земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки.

З викладеного вбачається, що ключову роль у питанні раціонального (нераціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і "геометричні розміри") земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться.

Доказів того, що, затверджений рішенням Житомирської міської ради, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 0,5710 га ТОВ "ЛІРУН" за адресою: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, містить недоліки, неточності, не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим, прокурором до суду не надано.

Враховуючи викладене, прокурором не доведено, що прийняте Житомирською міською радою рішення ухвалене з порушенням вимог земельного законодавства.

Враховуючи те, що суд не встановив достатніх підстав для визнання недійсним та скасування рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права користування земельними ділянками та уточнення місця розташування земельної ділянки", в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІРУН", позовні вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №72 від 01.09.2022, укладеного між Житомирською міською радою та ТОВ "ЛІРУН", суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Прокурор в позовній заяві зсилається на незаконність рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022 як на підставу для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки №72 від 01.09.2022.

Оскільки, судом під час розгляду справи і перевірки доводів прокурора не встановлено достатніх підстав для визнання недійсним та скасування рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №72 від 01.09.2022, укладеного на виконання даного рішення.

За таких обставин, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №72 від 01.09.2022, а відповідно і похідна вимога про застосування наслідків недійсності правочину, задоволенню не підлягають.

Відносно вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:028:0043 за ТОВ "ЛІРУН" (запис про інше речове право №47793461 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки, суд вказує, що дана вимога є похідною від вимог про скасування рішення Житомирської міської ради №546 від 14.07.2022 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №72 від 01.09.2022, а тому також не підлягає задоволенню разом з основними вимогами.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.11.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи

2 - відповідачу2 (рек.)

- Житомирській окружній прокуратурі та відповідачу1 (ч/з електронний суд)