Рішення

від 21.11.2023 по справі 322/1409/23

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

21 листопада 2023 рокуСправа № 322/1409/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю представника позивачки адвоката Котова О.С.,

відповідача директора ПП «Дельта» - Шапаренка В.В., його представника адвоката Шиша А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дельта» в особі директора Шапаренка Валерія Васильовича

про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Короткий зміст позовних вимог і рух справи.

До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представник позивачки просив суд:

- розірвати Договір оренди землі площею 8,2039 га кадастровий номер 2323655100:08:010:0004, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, укладений 5 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Дельта» в особі директора Шапаренка Валерія Васильовича, зареєстровано 3 серпня 2009 року в Запорізькій регіональній філії «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі вчинено запис за №040927400102;

- стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість орендної плати за 20212022 роки з урахуванням пені та індексу інфляції в сумі 1554,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

Позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 8,2039 га кадастровий номер 2323655100:08:010:0004, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

5 січня 2009 року між Позивачкою і Відповідачем укладений Договір оренди зазначеної земельної ділянки (далі Договір або основний Договір). Договір укладено строком на 10 років і зареєстровано 3 серпня 2009 року в Запорізькій регіональній філії «Центр державного земельного кадастру» (далі ЗРФ ЦДЗК), про що у державному реєстрі вчинено запис за №040927400102.

15 березня 2018 року між Позивачкою та Відповідачем була укладена Угода до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого в ЗРФ ЦДЗК 03.08.2009 на №040927400102. Угода зареєстрована 23 березня 2018 року державним реєстратором Новомиколаївської райдержадміністрації Запорізької області Бобко В.Є., номер запису про інше речове право: 25447524.

Орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою в 2021 році, Позивачка станом на 28.09.2022 не отримувала, у зв`язку з чим того ж числа на адресу Відповідача була направлена заява про витребування орендної плати.

27.10.2022 на адресу Позивачки була направлена відповідь, у якій Відповідач зазначив, що в 2021 році вона отримала 1 мішок цукру вартістю 1200 грн, а 11.10.2022 отримала грошовий переказ в розмірі 10000 грн. Таким чином 1 мішок цукру і 10000 грн готівкою, на думку Відповідача, є правомірним розрахунком по орендній платі за 2021-2022 роки.

Виходячи з умов Угоди, якою зокрема були внесені зміни до п.9 Договору «Орендна плата», орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі: в грошовій формі в розмірі 6600 грн за рік, або у натуральній 3500 кг зерна, 250 кг насіння соняшнику, 50 кг цукру, оранка присадибної ділянки за рік оренди.

Відповідно до п.10 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації.

Втім розмір орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації за 2021 рік становить 7260 грн, за 2022 рік становить 8355,6 грн, а разом 15615,6 грн. Сума сплаченої Відповідачем орендної плати за 2021-2022 роки становить 11200 грн, навіть якщо враховувати утриманий ПДФО та військовий збір, сума орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації за два роки становить 12570,48 грн, що є менше сплаченої Відповідачем суми оренди на 1370,48 грн.

В порушення п.11 Договору оренди землі, в якому зазначено, що орендна плата виплачується до 1 грудня щорічно, орендна плата за 2021 рік була виплачена не в повному обсязі 11.10.2022.

Згідно з п.14 Договору у разі невнесення орендної плати, у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Посилаючись на положення ст.ст.526, 530, 610, 611, 651, 782 ЦК України, ст.141 ЗК України, ст.ст.1, 13, 24, 32, 39 ЗУ «Про оренду землі», висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі №6-977цс16, Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі №925/549/17, від 20 червня 2019 року у справі №383/708/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), просив задовольнити позов у повному обсязі, і стягнути з відповідача на користь з позивачки судовий збір в сумі 2147,2 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, що зазначений в описі робіт.

Ухвалою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11.09.2023 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву.

27.09.2023 представник відповідача просив відкласти засідання з огляду на те, що строк на подачу відзиву на той час не сплив. Вказав, що відзив буде поданий за умови якщо сторони не дійдуть згоди про укладання мирової угоди.

Представник позивачки також просив відкласти згадане підготовче засідання з огляду на імовірність укладання мирової угоди.

Сторони мирову угоду під час розгляду справи не уклали.

02.10.2023 представником відповідача поданий відзив.

Зі змісту відзиву випливало, що платіж у 10000 грн на ім`я позивачки був здійснений в рахунок орендної плати за 2022 рік, а решта в погашення боргу за 2021 рік. Також вважав, що не правильно здійснено нарахування індексу інфляції орендної плати і відповідно пені.

Посилаючись на положення ст.ст.11, 626, 627, 782 ЦК України, ст.141 ЗК України, ст.ст.31, 32ЗУ «Про оренду землі», висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі №183/262/17 просив у задоволенні позову відмовити і стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Дельта» понесені ним судові витрати.

06.10.2023 представником позивачки подана відповідь на відзив.

Зі змісту відзиву випливало, що доводи представника відповідача про відсутність системності систематичності порушення умов договору оренди необґрунтовані і спростовуються наданими доказами. Вказує, що індекс інфляції розрахований правильно, і звертає увагу на те, що відповідач взагалі його не нараховував і не виплачував. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач заперечення не подав.

Ухвалою від 17.10.2023 підготовче провадження закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.

У нинішньому судовому засіданні за клопотанням представника позивача долучені докази про підтвердження витрат на правничу допомогу.

Представником відповідача, в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, заявлено про намір подачі доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем.

Сторони підтримали свої доводи і заперечували проти доводів протилежної сторони.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

позивачці на праві власності належать земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим №2323655100:08:010:0004 площею 8,2039 гектарів, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького (в минулому Новомиколаївського району) району Запорізької області, що підтверджується копіями відповідних витягів з Державних реєстрів (а.с.7, 15), копією Державного акта на право приватної власності на землю від 07.06.2004 (а.с.6).

5 січня 2009 року між сторонами укладений Договір оренди (а.с.9), строком на 10 років (п.8 Договору), який зареєстрований 3 серпня 2009 року в ЗРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис за №040927400102. Пунктом 9 Договору визначено форми і в розміри орендної плати (за формою або грошова або натуральна).

Спосіб грошової форми оплати (готівкою, поштовим переводом, на банківський рахунок тощо) договором не визначений.

Відповідно до п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації.

Згідно з п.11 Договору орендна плата виплачується до 1 грудня щорічно.

Відповідно до п.12 Договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними відомостями.

Положеннями п.13 визначено умови за яких переглядається розмір орендної плати.

Згідно з п.14 Договору у разі невнесення орендної плати, у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 36 Договору передбачені умови припинення шляхом розірвання: за взаємною згодою; за рішенням суду за вимогою однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

25 березня 2018 року між Позивачкою та Відповідачем була укладена Угода до Договору, яка зареєстрована 23 березня 2018 року, номер запису про інше речове право: 25447524 (а.с.14, 15). Угодою продовжено договір на 10 років до 1 січня 2029 року (п.1). Внесено зміни до п.9 основного Договору, викладено його в такій редакції «Орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі: в грошовій формі в розмірі 6600 грн, 00 коп за рік, або у натуральній 3500 кг зерна, 250 кг насіння соняшнику, 50 кг цукру, оранка присадибної ділянки за рік оренди (п.2).

Доповнено основний Договір п.27.1 (суть якого не має значення для цієї справи (п.3).

Умови не передбачені даною додатковою угодою залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п.4).

Факт укладання Договору і Угоди підтверджуються інформацією відповідних витягів з Державних реєстрів (а.с.7, 15).

ОСОБА_1 в 2021 році було видано мішок цукру, що підтверджується самою позивачкою і її представником і відноситься ними, а також протилежною стороною як частину орендної плати за 2021 рік. .

28.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ПП «Дельта» з заявою про витребування орендної плати за 2021 рік (а.с.16).

11.10.2022 здійснено грошовий переказ у сумі 10000 грн на ім`я ОСОБА_1 . Вказана сума отримана позивачкою. Квитанція не містить в собі розшифровки про те за який рік чи роки здійснено орендну оплату (а.с.21, 22).

27.10.2022 директором ПП «Дельта» направлений лист ОСОБА_1 , зі змісту якого випливало, що підприємство розрахувалося з нею по орендній платі за 2021 і 2022 роки. У листі також зазначалось, що в разі незгоди ОСОБА_1 , сторони можуть домовитися при зустрічі і вирішити усі спірні питання, і якщо не знайдуть компромісу, звернутися до суду (а.с.18). До листа додані розшифровка, щодо видачі орендної плати ПП «Дельта» (Розшифровка) підписана директором і бухгалтером ПП (а.с.19), а також накладна №2 на мішок цукру вагою 50 кг, засвідчена підписами особи, що відпустила і особи, яка отримала (а.с.20).

Втім жоден із згаданих документів не засвідчений печаткою ПП «Дельта».

03.04.2023 представником ОСОБА_1 подана заява про врегулювання спору шляхом дострокового розірвання договору оренди землі (а.с.23, 24), до якої додані проекти: угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 5 січня 2009 (а.с.25); Акту прийому-передачі об`єкт оренди (земельної ділянки) за угодою про дострокове розірвання договору оренди землі від 5 січня 2009 (а.с.26); Рішення одноосібного учасника ПП «Дельта» (а.с.27). Зі змісту заяви випливало, що відповідачем систематично порушуються умови договору оренди землі (систематична сплата орендної плати не у повному обсязі), що є підставою для розірвання на підставі закону.

17.04.2023 ПП «Дельта» надана відповідь на заяву про досудове врегулювання спору (а.с.30), зі змісту якої випливало, що з урахуванням індексу інфляції, ПДФО, воєнного збору і натуральної форми оплати, ПП «Дельта» мало сплатити ОСОБА_1 додатково 1115,53 грн. Водночас вказані кошти помилково перераховані ОСОБА_2 (чоловіку позивачці), тому ПП «Дельта» вважало, що орендна плата за 2021, 2022 роки виплачена в повному обсязі, відповідно відмовилось укладати угоду про розірвання Договору.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13 цього Закону України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.24 вказаного Закону України орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої ст.32 Закону України на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором, Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.1 ст.2, ч.1 ст.4ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом достеменно встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачкою по орендній платі за договором. Втім незважаючи на логічність доводів представника позивача, наявними доказами не можливо спростувати доводи відповідача і його представника про те, що переказ на суму 10000 грн від 11.10.2022 здійснений в рахунок орендної плати за 2022 рік повністю, а решта в рахунок погашення заборгованості за 2021 рік, що в свою чергу виключає систематичність порушення умов Договору. Посилання представника в цьому контексті на лист від 27.10.2022 і Розшифровку суд відхиляє, оскільки згадані документи хоча і підписані ОСОБА_3 , однак не завірені печаткою приватного підприємства. Сам відповідач наполягав на тому, що згадані документи були виготовлені і направлені позивачці помилково, і їх зміст не відображав дійсності. Стороною позивачки після отримання відзиву і подачі відповіді на нього в цьому контексті не ставилось питання щодо витребування чи забезпечення доказів, допиту свідків (до прикладу бухгалтера ПП, самої позивачки чи відповідача).

Отже підстав для розвівання Договору судом не встановлено.

Водночас суд вважає, що відповідно п.10 Договору коефіцієнт індексації (або ж індекс інфляції) у вказаному випадку має мав розраховуватися помісячно починаючи з першого числа наступного місяця після дати визначеної до оплати оренди, від року укладання угоди тобто з 1 січня 2019 року і до 1 грудня відповідного року або ж до моменту сплати (якщо оплата здійснена раніше цієї дати), а не за річними індексами у 2021 і 2022 роках (як рахували сторони у своїх заявах по суті).

Отже сума орендної плати за 2022 рік з урахуванням індексу інфляції з 01.01.2019 до моменту сплати 11.10.2022 (9966,16 грн), ПДФО (1739,19 грн) і воєнного збору (144,93 грн) дорівнює 7778,04 грн. Розрахунок індексу інфляції зроблений за посиланням: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Орендна сума орендної плати за 2021 рік з урахуванням індексу інфляції з 01.01.2019 до 01.12.2021 (7885,23 грн), ПДФО (1275,55 грн) і воєнного збору (106,30 грн) дорівнює 6503,38 грн. Заборгованість за її сплату з урахуванням ціни 1 мішка цукру (1200 грн) і частини оплати від суми сплаченої 11.10.2022 (2221,96 грн), відповідно, дорівнює 3081,42 грн; кількість прострочених днів з 01.12.2021 до 04.09.2023 дорівнює 643, звідси сума пені (643 х 0,31) становить 199,33 грн.

Представник позивачка просила стягнути загальну суму 1554,30 грн, що є меншою ніж розрахована судом, тому з урахуванням принципу диспозитивності, вимога про стягнення заборгованості з орендної плати і пені підлягає задоволеною в межах заявлених вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1, 2. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви представником позивачки додано квитанції від 03.09.2023, якими підтверджується сплата судового збору на загальну суму 2147,2 грн.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч.ч.4 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500,00 грн, представник позивачки додав такі документи: договір про надання правової допомоги від 16.02.2023 №13; опис робіт від 20.11.2023, розписку про отримання гонорару за надання правової допомоги від 20.11.2023.

В силу положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п.268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України та враховуючи клопотання відповідача, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 3500,00 грн (з урахуванням пропорційності) витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дельта» в особі директора Шапаренка Валерія Васильовича, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість орендної плати за 2021 2022 роки з урахуванням пені та індексу інфляції в сумі 1554,30 грн (тисячу п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 30 копійок)

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивачки 50 % суми витраченою нею на сплату нею судового збору, а саме 1073, 60 грн (тисячу сімдесят три гривні 60 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Реквізити учасників справи:

- позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач: Приватне підприємство «Дельта», 70101, Запорізька область, Запорізький район, смт Новомиколаївка, вул. Івана Клевчука, буд. 76, код ЄДРПОУ 25490258.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складене 1 грудня 2023 року.

Суддя Губанов Р.О.