Постанова

від 30.01.2024 по справі 322/1409/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.01.2024 Справа № 322/1409/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/414/24 Головуючий у 1-й інстанції: Губанов Р.О.

Є.У.№ 322/1409/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Бєлки В.Ю.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Дельта» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Дельта» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просила суд:

- розірвати Договір оренди землі площею 8,2039 га кадастровий номер 2323655100:08:010:0004, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, укладений 5 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Дельта» ;

- стягнути заборгованість орендної плати за 20212022 роки з урахуванням пені та індексу інфляції в сумі 1554,30 грн.

Зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 8,2039 га кадастровий номер 2323655100:08:010:0004, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

5 січня 2009 року сторони уклали Договір оренди зазначеної земельної ділянки (далі Договір або основний Договір) строком на 10 років, який зареєстровано 3 серпня 2009 року в Запорізькій регіональній філії «Центр державного земельного кадастру» (далі ЗРФ ЦДЗК), про що у державному реєстрі вчинено запис за №040927400102.

15 березня 2018 сторонами була укладена Угода до договору оренди земельної ділянки, яка зареєстрована 23 березня 2018 року державним реєстратором Новомиколаївської райдержадміністрації Запорізької області Бобко В.Є., номер запису про інше речове право: 25447524.

Орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою в 2021 році, позивачка станом на 28.09.2022 не отримувала, у зв`язку з чим того ж числа на адресу відповідача направила заяву про витребування орендної плати.

27.10.2022 отримала відповідь про те, що в 2021 році їй видано 1 мішок цукру вартістю 1200 грн., а 11.10.2022 вона отримала грошовий переказ у розмірі 10000 грн. Таким чином 1 мішок цукру і 10000 грн. готівкою, на думку орендаря, є правомірним розрахунком по орендній платі за 2021-2022 роки.

Виходячи з умов Угоди, якою, зокрема, були внесені зміни до п.9 Договору «Орендна плата», орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі: в грошовій формі в розмірі 6600 грн. за рік, або у натуральній 3500 кг зерна, 250 кг насіння соняшнику, 50 кг цукру, оранка присадибної ділянки за рік оренди.

Відповідно до п.10 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації.

Втім розмір орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації за 2021 рік становить 7260 грн., за 2022 рік становить 8355,6 грн., а разом 15615,6 грн. Сума сплаченої Відповідачем орендної плати за 2021-2022 роки становить 11200 грн., навіть якщо враховувати утриманий ПДФО та військовий збір, сума орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації за два роки становить 12570,48 грн., що є менше сплаченої Відповідачем суми оренди на 1370,48 грн.

В порушення п.11 Договору оренди землі, в якому зазначено, що орендна плата виплачується до 1 грудня щорічно, орендна плата за 2021 рік була виплачена не в повному обсязі 11.10.2022.

Згідно з п.14 Договору у разі невнесення орендної плати, у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Посилаючись на вказані обставини, просить задовольнити позов у повному обсязі, і стягнути з відповідача на користь з позивачки судовий збір в сумі 2147,2 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, що зазначений в описі робіт.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ПП «Дельта» задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Дельта» на користь ОСОБА_1 заборгованість орендної плати за 2021 2022 роки з урахуванням пені та індексу інфляції в сумі 1554,30 грн.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ПП «Дельта» на користь ОСОБА_1 50 % суми витраченою нею на сплату нею судового збору, а саме 1073, 60 грн., також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн..

Не погоджуючисьз рішеннямсуду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Котов О.С. подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючисьна порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим в частині відмови розірвання договору оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шиш А.Б., який представляє інтереси ПП «Дельта» вказує, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги неспроможними. Судом не встановлено підстав для розірвання договору оренди, оскільки відсутній факт систематичної несплати орендної плати.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Котова О.С., який підтримав апеляційну скаргу і просив про її задоволення, заперечення адвоката Шиша А.Б., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог вчастині розірваннядоговору орендиземлі, суд першої інстанції послався на те, що позивачка не довела системності порушення умов договору оренди. Несвоєчасна виплата орендної плати за 2021 рік, виплата заборгованості без застосування коефіцієнту інфляції і пені не є достатньою підставою для припинення права орендаря на користування земельною ділянкою.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,2039 гектарів, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького (в минулому Новомиколаївського району) району Запорізької області, що підтверджується копіями відповідних витягів з Державних реєстрів (а.с.7, 15), копією Державного акта на право приватної власності на землю від 07.06.2004 (а.с.6).

5 січня 2009 року між сторонами укладений Договір оренди (а.с.9), строком на 10 років (п.8 Договору), який зареєстрований 3 серпня 2009 року в ЗРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис за №040927400102. Пунктом 9 Договору визначено форми і в розміри орендної плати (за формою або грошова або натуральна).

Спосіб грошової форми оплати (готівкою, поштовим переводом, на банківський рахунок тощо) договором не визначений.

Відповідно до п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації.

Згідно з п.11 Договору орендна плата виплачується до 1 грудня щорічно.

Пунктом 12 Договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними відомостями.

Положеннями п.13 визначено умови за яких переглядається розмір орендної плати.

Згідно з п.14 Договору у разі невнесення орендної плати, у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 36 Договору передбачені умови припинення шляхом розірвання: за взаємною згодою; за рішенням суду за вимогою однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

25 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП «Дельта» була укладена Угода до Договору, яка зареєстрована 23 березня 2018 року, номер запису про інше речове право: 25447524 (а.с.14, 15).

Угодою продовжено договір на 10 років до 1 січня 2029 року (п.1).

Внесено зміни до п.9 основного Договору, викладено його в такій редакції «Орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі: в грошовій формі в розмірі 6600 грн. за рік, або у натуральній 3500 кг зерна, 250 кг насіння соняшнику, 50 кг цукру, оранка присадибної ділянки за рік оренди (п.2).

Доповнено основний Договір п.27.1 (суть якого не має значення для цієї справи (п.3).

Умови не передбачені даною додатковою угодою залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п.4).

Факт укладання Договору і Угоди підтверджуються інформацією відповідних витягів з Державних реєстрів (а.с.7, 15).

ОСОБА_1 в 2021 р. було видано мішок цукру, що підтверджується самою позивачкою і її представником і відноситься ними, а також протилежною стороною як частину орендної плати за 2021 рік.

28.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ПП «Дельта» з заявою про витребування орендної плати за 2021 рік (а.с.16).

11.10.2022 здійснено грошовий переказ у сумі 10 000 грн на ім`я ОСОБА_1 . Вказана сума отримана позивачкою. Квитанція не містить в собі розшифровки про те за який рік чи роки здійснено орендну оплату (а.с.21, 22).

27.10.2022 директором ПП «Дельта» направлений лист ОСОБА_1 , в якому зазначено, що підприємство розрахувалося з нею по орендній платі за 2021 і 2022 роки. У листі також зазначалось, що в разі незгоди ОСОБА_1 , сторони можуть домовитися при зустрічі і вирішити усі спірні питання, і якщо не знайдуть компромісу, звернутися до суду (а.с.18).

До листа додані розшифровка, щодо видачі орендної плати ПП «Дельта» (Розшифровка) підписана директором і бухгалтером ПП (а.с.19), а також накладна №2 на мішок цукру вагою 50 кг, засвідчена підписами особи, що відпустила і особи, яка отримала (а.с.20).

03.04.2023 представником ОСОБА_1 подана заява про врегулювання спору шляхом дострокового розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати(а.с.23, 24), до якої додані проекти: угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 5 січня 2009 (а.с.25); Акту прийому-передачі об`єкт оренди (земельної ділянки) за угодою про дострокове розірвання договору оренди землі від 5 січня 2009 (а.с.26); Рішення одноосібного учасника ПП «Дельта» (а.с.27).

17.04.2023 ПП «Дельта» надана відповідь на заяву про досудове врегулювання спору (а.с.30), зі змісту якої випливало, що з урахуванням індексу інфляції, ПДФО, воєнного збору і натуральної форми оплати, ПП «Дельта» мало сплатити ОСОБА_1 додатково 1115,53 грн. Водночас вказані кошти помилково перераховані ОСОБА_2 (чоловіку позивачки), тому ПП «Дельта» вважало, що орендна плата за 2021, 2022 роки виплачена в повному обсязі, відповідно відмовилось укладати угоду про розірвання Договору.

Задовольняючи частково позов у даній справі та стягуючи заборгованість з орендної плати суд, першої інстанції виходив з того, що орендар порушив строки виплати орендної плати за 2021 рік, не здійснив індексацію, а тому з останнього на користь позивачки за порушення строків виплати орендної плати підлягає стягненню пеня у розмірі, передбаченому умовами договору. Проте, за висновками суду першої інстанції, підстави для достроково розірвання договору оренди землі відсутні, оскільки відсутній факт систематичної несплати орендної плати.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13 цього Закону України договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.24 вказаного Закону України орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої ст.32 Закону України на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором, Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) викладено правовий висновок про те, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Судом першоїінстанції достеменновстановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачкою по орендній платі за 2021 рік, яка виникла внаслідок не застосування коефіцієнту індексації при визначенні розміру оплати і не нарахування пені.

Втім незважаючи на логічність доводів представника позивача, наявними доказами не можливо спростувати доводи відповідача і його представника про те, що переказ на суму 10000 грн. від 11.10.2022 здійснений в рахунок орендної плати за 2022 рік повністю, а решта в рахунок погашення заборгованості за 2021 рік, що в свою чергу виключає систематичність порушення умов Договору. Посилання представника в цьому контексті на лист від 27.10.2022 і Розшифровку судом обгрунтовано відхилено, оскільки згадані документи хоча і підписані ОСОБА_3 , проте не були завірені печаткою приватного підприємства. Сам відповідач наполягав на тому, що згадані документи були виготовлені і направлені позивачці помилково, і їх зміст не відображав дійсності. Стороною позивачки після отримання відзиву і подачі відповіді на нього в цьому контексті не ставилось питання щодо витребування чи забезпечення доказів, допиту свідків (до прикладу бухгалтера ПП, самої позивачки чи відповідача).

Підстав для розвівання Договору не було встановлено.

Відповідно п.10 Договору коефіцієнт індексації (або ж індекс інфляції) у вказаному випадку має мав розраховуватися помісячно починаючи з першого числа наступного місяця після дати визначеної до оплати оренди, від року укладання угоди тобто з 1 січня 2019 року і до 1 грудня відповідного року або ж до моменту сплати (якщо оплата здійснена раніше цієї дати), а не за річними індексами у 2021 і 2022 роках (як рахували сторони у своїх заявах по суті).

Отже сума орендної плати за 2022 рік з урахуванням індексу інфляції з 01.01.2019 до моменту сплати 11.10.2022 (9966,16 грн), ПДФО (1739,19 грн) і воєнного збору (144,93 грн) дорівнює 7778,04 грн. Розрахунок індексу інфляції зроблений за посиланням: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Сума орендної плати за 2021 рік з урахуванням індексу інфляції з 01.01.2019 до 01.12.2021 (7885,23 грн), ПДФО (1275,55 грн) і воєнного збору (106,30 грн) дорівнює 6503,38 грн. Заборгованість за її сплату з урахуванням ціни 1 мішка цукру (1200 грн) і частини оплати від суми сплаченої 11.10.2022 (2221,96 грн), відповідно, дорівнює 3081,42 грн; кількість прострочених днів з 01.12.2021 до 04.09.2023 дорівнює 643, звідси сума пені (643 х 0,31) становить 199,33 грн.

Оскільки загальна сума до стягнення була заявлена 1554,30 грн., з урахуванням принципу диспозитивності, вимога про стягнення заборгованості з орендної плати і пені була задоволена в межах заявлених вимог.

Суд враховав положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні спору апеляційний суд враховує, що заборгованість з виплати орендної плати фактично виникла в період повномасштабної агресії Російської Федерації внаслідок не застосування орендарем коефіцієнту інфляції, спірна земельна ділянка знаходиться в сорокакілометровій зоні від лінії бойового зіткнення, орендар протягом тривалого часу сумлінно виконував свої обов`язки з виплати орендної плати і до вересня 2022 року жодних претензій з приводу порушення умов договору власник землі до нього не пред`являв. На вимогу орендодавця орендна плата за 2022 рік фактично була виплачена орендарем завчасно.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381383 УПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 31 січня 2024 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

В.Ю. Бєлка