Постанова

від 30.11.2023 по справі 362/3627/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 362/3627/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15436/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В.,Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кравченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина», про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ), укладений між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 18 листопада 2015 року, серії ААЕ № 527970, складеної ТОВ «Валентина»; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн., сплачених за вказаним договором купівлі-продажу транспортного засобу та витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.(а.с. 2-5, 26-29).

На обґрунтування позову зазначив, що 18 листопада 2015 року позивач придбав у ОСОБА_1 автомобіль ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ) за 45 000,00 грн. на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_3 , складеної ТОВ «Валентина». У подальшому, 21 січня 2016 року позивачем вказаний автомобіль поставлено на облік в ТСЦ № 1843 та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Проте 29 жовтня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12016100020005653, відомості про яке внесено до ЄРДР 24 травня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, даний автомобіль вилучено у позивача.

Вказував, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 незаконно здійснив продаж вказаного автомобіля, а складена ТОВ «Валентина» довідка-рахунок ААЕ № 52790 відсутня в архіві товариства та в електронній базі не значиться. Враховуючи те, що позивач добросовісно набув транспортний засіб шляхом укладення договору купівлі-продажу та поставив його на державний облік, однак в подальшому автомобіль був вилучений, такий правочин має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину (а.с. 2-5, 26-29).

16 вересня 2022 року позивач подав до суду клопотання про відмову від частини позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 18 листопада 2015 року серії НОМЕР_3 , складеної ТОВ «Валентина». На обґрунтування клопотання зазначав, що 25 липня 2022 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області в справі № 753/21206/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 прийнято рішення, яким договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ), укладеного між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 18 листопада 2015 року, серії ААЕ № 527970, складеної ТОВ «Валентина», визнано недійсним, а тому аналогічна позовна вимога уже задоволена іншим судом (а.с. 71).

В матеріалах справи відсутня ухвала районного суду про вирішення клопотання про відмову від частини позовних вимог.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Валентина», про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, -задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн., сплачених за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (а.с. 108-112).

Не погодившись з рішенням районного суду, 20 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 140-142).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки розгляд цивільної справи проведено без належного повідомлення відповідачів. Вказував, всі конверти з судовими повідомленнями, які надсилались судом першої інстанції ОСОБА_1 , повернуто до суду з відміткою працівників пошти за закінченням терміну зберігання, оскільки відповідач станом на дату судового розгляду справи перебував на військовій службі. Звертав увагу, що жоден з відповідачів не з'явився в судове засідання до суду першої інстанції та не подав відзив на позовну заяву. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення відповідачів про судове засідання, відсутні відзиви на позовну заяву, вважає, що суд першої інстанції повинен був розглянути справу в порядку заочного розгляду.

Зазначав, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, а також неправильно дослідив наявні в матеріалах справи докази. Вважає помилковим посилання суду на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в справі № 753/3627/21 від 25 липня 2022 року, а саме на ту обставину, що даним судовим рішенням договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ), укладеного між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 18 листопада 2015 року серії № ААЕ 527970, складеної ТОВ «Валентина» визнано недійсним. Вказував, що дана обставина не встановлювалась судовим рішенням і у вказаному рішенні немає жодної згадки про ОСОБА_1 . Звертав увагу, що у вказаному номері справи є описка, адже з сайту Судова влада України вбачається, що під № 753/3627/21 Дарницьким районним судом м. Києва розглянута інша справа, з іншими учасниками справи та з іншим предметом спору.

Крім того, наявним в матеріалах справи рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року у справі № 753/21206/20 договір купівлі-продажу автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO, модель «ТІ3110», 2006 року випуску, тип «Загальний Легковий Седан», колір «Сірий», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 згідно довідки-рахунку серія НОМЕР_3 від 18 листопада 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , виданої ТОВ «Валентина», між ТОВ «Валентина» та ОСОБА_2 визнано недійсним. Таким чином, жодним судовим рішенням та жодним документом, які містяться в матеріалах справи, не було встановлено, що ОСОБА_1 продавав ОСОБА_4 автомобіль. Також відповідно до вищезазначеного рішення, ОСОБА_2 не пояснив, за яких обставин, у якої особи та за якими документами було придбано вказаний автомобіль.

Стверджував, що ОСОБА_1 не був стороною правочину згідно довідки-рахунку серія ААЕ №527970 від 18 листопада 2015 року та не одержував грошових коштів на виконання цього правочину. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті спору, невірно встановив вказану обставину, відповідно до якої вважав, що ОСОБА_1 був стороною правочину, визнаного недійсним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 753/21206/20.

Апелянт зазначав, що позов було подано до неналежного відповідача. Вказував, що посилання позивача про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 незаконно здійснив продаж вказаного автомобіля ОСОБА_2 є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами (а.с. 140-142).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 його представник - адвокат Крикунов О.В. підтвердив в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повідомлення ОСОБА_2 повернулось з відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перечування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, ОСОБА_2 був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Юревич І.В. про що у справі є докази. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Юревич І.В. 27 листопада 2023 року подав заяву в якій заперечував проти доводів скарги і в її задоволенні просив відмовити, розгляд справи в апеляційному суді просив здійснити без ОСОБА_2 та його представника (а.с. 174-190).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в справі № 753/21206/20 від 25 липня 2022 року визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ), укладений між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 18 листопада 2015 року, серії ААЕ № 527970, складеної ТОВ «Валентина», а позивачем ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 45 000,00 грн., тому відповідач згідно ст. 216 ЦК України зобов`язаний їх повернути.

Колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , зазначений власником автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно довідки-рахунку серії НОМЕР_3 від 18 листопада 2015 року, складеної ТОВ «Валентина», ОСОБА_2 придбав за 45 000,00 грн. автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, шасі № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 (а.с. 11).

15 листопада 2019 року в рамках кримінального провадження № 12016100020005653 від 24 травня 2016 року, слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві лейтенантом поліції Махно Т.В. винесено постанову, якою визнано речовим доказом автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, 2006 року випуску, сірого кольору, р.н. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 (а.с. 16).

03 лютого 2023 року на виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2022 року про витребування доказів від Дарницького УП ГУНП в м. Києві надійшов лист, з якого встановлено, що автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , сірого кольору) було виявлено під час огляду місця події, вилучено та поміщено до майданчика тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 1, та станом на 19 грудня 2022 року автомобіль знаходиться на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів. Досудове розслідування триває (а.с. 86-87).

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статі 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною другою статті 203 ЦК України, за якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Положеннями частини 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що 18 листопада 2015 року позивач придбав у ОСОБА_1 автомобіль ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ) за 45 000,00 грн. на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_3 , складеної ТОВ «Валентина».

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року в справі № 753/21206/20 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, ТОВ «Валентина», ОСОБА_1 , було визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «ЗАЗ-DAEW00», модель «ТІ3110», 2006 року випуску, тип «ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В», колір «СІРИЙ» номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 згідно довідки-рахунку серія НОМЕР_3 від 18 листопада 2015 р., реєстраційний номер НОМЕР_4 , виданої ТОВ «Валентина», між ТОВ «Валентина» та ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «ЗАЗ-DAEW00», модель «ТІ3110», 2006 року випуску, тип «ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В», колір «СІРИЙ» номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , дата реєстрації 21.01.2016, центр 3244, скасовано (а.с. 72-77).

У вказаному рішенні встановлено, що 19 червня 2015 року між ОСОБА_3 , як фізичною особою-підприємцем, та ОСОБА_1 був укладений договір оренди (найму) належного позивачеві на праві власності автомобіля ЗАЗ-DAEWOO модель Т13110 2006 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_9 ) № НОМЕР_10 (надалі по тексту - Договір) строком на 36 місяців.

Вказаний автомобіль було передано орендарю ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі від 19.06.2015 р. разом зі свідоцтвом про його реєстрацію НОМЕР_5 .

04.04.2016 року позивач звернувся з претензією до ОСОБА_1 про повернення транспортного засобу, 30.08.2016 року звернувся з заявою до Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві щодо неповернення ОСОБА_1 автомобіля, відомості про що 31.08.2016 року були внесені до ЄРДР за №12016100020009841 за ст. 190 ч. 1 КК України. Транспортний засіб було вилучено 29.10.2019 року разом зі свідоцтвом про його реєстрацію серії НОМЕР_7 у відповідача ОСОБА_2 , постановою слідчого від 15.11.2019 року визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.

За змістом рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року в справі № 753/21206/20 в іншій справі судом було встановлено і зазначено в рішенні, що згідно довідки рахунку серія НОМЕР_3 спірний автомобіль 18.11.2015 року було відчужено ТОВ «Валентина» відповідачеві ОСОБА_2 . При цьому, у вказаному документі зазначено, що реєстрація автомобіля підтверджена свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 , згідно якого, як зазначено вище, власником транспортного засобу є ОСОБА_3 . Отже, враховуючи, що згідно зазначеного в довідці-рахунку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , власником транспортного засобу є ОСОБА_3 , ТОВ «Валентина», яким згідно довідки-рахунку серія НОМЕР_3 було здійснено відчуження транспортного засобу, власником спірного транспортного засобу не являлось, тому не мало повноважень розпорядження таким майном (а.с. 72-77).

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року не оскаржувалось і набрало законної сили 25 серпня 2022 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом довідки-рахунку серії НОМЕР_3 від 18 листопада 2015 року, складеної ТОВ «Валентина», продаж ОСОБА_2 автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO, шасі № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_2 , здійснений з зазначенням свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 , за яким власником проданого автомобіля зазначений ОСОБА_3 (а.с. 11).

За таких обставин висновок районного суду в оскаржуваному рішенні в цій справі, що вищевказанимрішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в справі № 753/21206/20 від 25 липня 2022 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу вищевказаного автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO (2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , серійний номер - НОМЕР_2 ), як укладений між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_1 , суперечить вищевказаним наявним у справі доказам. При цьому, будь яких об`єктивних доказів, що позивачем ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти саме ОСОБА_1 , а останній отримував гроші від позивача у розмірі 45 000,00 грн. за купівлю-продаж вищевказаного автомобіля, до суду у цій справі не було надано.

З урахуванням вищевказаних обставин і встановлених по справі доказів, належними співвідповідачами у справі за вимогами про визнання договору купівлі-продажу від 18 листопада 2015 року та (або) стягнення грошових коштів як наслідок укладення недійсного правочину має бути як ОСОБА_3 так і ТОВ «Валентина», оскільки вищевказаним набравшим законної сили рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року встановлений факт недійсності правочину від 18 листопада 2015 року між ТОВ «Валентина» та ОСОБА_2 .

Посилання апелянта на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 362/1343/17, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 145 680 грн. на відшкодування вартості автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO, шасі № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_2 , який був предметом оренди, проте не може бути повернутий у зв`язку із знищенням, цих висновків суду не спростовує (а.с. 145-147).

Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача ОСОБА_1 , без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскаржуване рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області ухвалене у судовому засіданні 08 червня 2023 року за відсутності учасників справи (а.с. 108-112).

З матеріалів справи вбачається, що поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик у судове засідання на 08 червня 2023 року повернулася до суду від ОСОБА_1 за закінченням терміну зберігання (а.с. 114).

Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 судової повістки про призначення справи до розгляду на 08 червня 2023 року, що не відповідає вимогам ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача, якого належним чином не повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд повинен був провести заочний розгляд справи та за результатами розгляду справи ухвалили заочне рішення судом апеляційної інстанції оцінюються критично та суд їх відхиляє, з огляду на наступне.

Умови та порядок проведення заочного розгляду справи передбачено статтями 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 281 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції може ухвалити заочне рішення за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України. Проте, це є правом суду, а не обов`язком. А тому, суд розглянувши справу за загальними правилами позовного провадження не порушив процесуальних норм закону.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина», про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 01 грудня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова