Постанова

від 01.12.2023 по справі 810/793/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 810/793/17

адміністративне провадження № К/9901/56384/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя Василенко Г.Ю.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Ісаєнко Ю.А.., Лічевецький І.О.) у справі №816/793/17 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» до Головного управління ДПС України у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС України у Київській області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.01.2017 № 0001381407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (надалі - ПДВ) на 6 331 089,50 грн., та №001371407, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду за вересень 2016 року, на 925157,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство зазначило про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №223/10-13-14-04/3754024 від 27.12.2016, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Боно Комерс» (далі - ТОВ «Боно Комерс») за серпень - вересень 2016 року; також позивач вказав, що є виробником цукрового буряку та замовником послуг з його переробки, з метою здійснення подальшої реалізації цукру власного виробництва, для чого має відповідні основні фонди та оборотні активи; при цьому позивач наголошував на тому, що як сільськогосподарський товаровиробник, зареєстрований платником єдиного податку 4 групи та перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2017 № 0001381407 та №001371407.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи, з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання як про документальне підтвердження господарських операцій з продажу позивачем товарів ТОВ «Боно Комерс» та оплати їх вартості, так і належне відображення таких операцій у бухгалтерському обліку та податковій звітності; крім того, суди зазначили, що податкова інформація, яка фактично слугувала підставою для висновків контролюючого органу щодо безтоварності операцій, сама по собі є лише припущенням та не може слугувати беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2023 в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішено питання про заміну первинного відповідача - Головного управління ДФС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 12.12.2016 №628 та направлень на проведення перевірки від 14.12.2016 № 510, №511 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ТОВ "Валеречі", ТОВ «Зернолідер» за липень 2016 року, ТОВ «Украгротрейд Групп" за вересень 2016 року, ТОВ «Боно Комерс» за серпень, вересень 2016 року та контрагентами-постачальниками відповідної групи товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт від 27.12.2016 №223/10-13-14-04/3754024, яким встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність об`єктів оподаткування при формуванні податкових зобов`язань при взаємовідносинах позивача із ТОВ «Боно Комерс» у розмірі - 5 145 883 грн., які відбувались у серпні, вересні 2016 року.

В зазначеному акті перевірки вказано, що співробітниками Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області складено податкову інформацію від 22.11.2016 №845/10-13-14-04/40672003 щодо ТОВ "Боно Комерс" за звітний період декларування ПДВ з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з 01.08.2016 по 31.10.2016, відповідно до висновків якої наявна відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.08.2016 по 31.10.2016 по ланцюгу постачання. Виходячи з наведеного, в акті констатовано, що по ланцюгу постачання ПСП «Агрофірма «Світанок» - ТОВ "Боно Комерс» не встановлено руху товару, а рух сум ПДВ, який відбувався, був лише на папері, що свідчить про транзит грошових коштів без отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже позивачем безпідставно включено до складу податкових зобов`язань, задекларованих в декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень 2016 року суму ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Боно Комерс».

Підприємство, не погодившись з висновками акту від 27.12.2016 №223/10-13-14-04/3754024, подало до податкового органу письмові заперечення від 05.01.2017 №05/01/17, на які 13.01.2017 за № 277/10/10-13-14-05 надано відповідь, в якій висновки по акту від 27.12.2017 за №223/10-13-14-04/3754024 залишені без змін.

В подальшому Управлінням на адресу позивача було надіслано лист від 17.01.2017 №532/10/10-13-14-05, відповідно до якого, з посиланням на реєстрацію позивача платником податку на додану вартість на загальних підставах та як суб`єкта спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства й положення статті 209 Податкового кодексу України, вказало на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Боно Комерс» (код за ЄДРПОУ 40672003) за серпень, вересень 2016 року; встановлено порушення вимог ст. ст. 187, 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, який підлягає сплаті на спеціальний рахунок підприємства по деклараціях спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства на загальну суму ПДВ 5 145 883 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2016року - 745 983 грн., за вересень 2016 року - 4399900 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по загальній декларації з податку на додану вартість за 2016 року на загальну суму ПДВ 4220726 грн.; завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму ПДВ 925157 грн.

На підставі висновків акту від 27.12.2016 №223/10-13-14-04/3754024 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2017 №001371407, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 925 157 грн., та №0001381407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 331 089,50 грн., у тому числі за основним платежем - 4 220 726 грн., за штрафними санкціями - 2 110 363,50 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.

В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України визначає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з підпунктом «б» пункту 209.2 Податкового кодексу України позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена, зокрема, за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків.

Підпунктом «б» підпункту 209.2.1 та підпунктом «б» підпункту 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур.

Кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах, зокрема, з рахунків, зазначених у підпункті "б" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 15 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пунктів 201.7 таті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В той же час відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість його платником є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацами першим - третім пункту 188.1 статті 188.1 встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

За положенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють виникнення відповідних наслідків при формуванні даних податкового обліку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти дійсні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Підставою констатування в акті від 27.12.2016 №223/10-13-14-04/3754024 порушення позивачем статей 187 та 188 Податкового кодексу України стало встановлення відповідачем відсутності продажу цукру на користь ТОВ "Боно Комерс" у серпні, вересні 2016 року, з огляду на нереальність проведення відповідних операцій та формування податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди контрагентам - покупцям та, як наслідок, формування ними штучного податкового кредиту, що призводить до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, позивач був зареєстрованим у встановленому законом порядку як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Водночас, враховуючи наявні у справі матеріали, судами встановлено, що одним з основних видів діяльності позивача є вирощування фабричного цукрового буряка, з якого, як давальницької сировини, внаслідок її переробки на договірних відносинах з підприємствами - виробниками виготовлявся цукор-пісок.

При цьому для здійснення своєї господарської діяльності Товариство мало матеріально - технічні, виробничі та трудові ресурси, зокрема, земельні ділянки, будинки та споруди, інструменти, прилади та інвентар, інші основні засоби, багаторічні насадження, транспортні засоби, посівні площі.

Ці питання не були спірними в межах проведеної контролюючим органом перевірки.

Своєю чергою, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Боно Комарс» (покупець) укладено договір поставки №17-08/16-01-РЦ від 17.08.2016 на придбання покупцем товару (цукор-пісок).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору товар повинен бути поставлений на умовах EXW (франко - склад). При цьому згідно пункту 2.1 обов`язок здійснення завантаження товару на транспорті засоби покладено на постачальника.

На підтвердження фактичного виконання договору поставки №17-08/16-01-РЦ від 17.08.2016, здійснення поставки цурку, сторонами складені видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на осіб, які здійснювали отримання товару, акти відвантаження цукру.

Вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, та, крім того, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до банківських виписок оплата ТОВ «Боно Комерс» на користь позивача за поставлений товар здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача.

Відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування вищезазначених обставин судам подано не було.

Єдиною підставою для вказівки в акті від 27.12.2016 №223/10-13-14-04/3754024 на непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ "Боно Комерс", як вже зазначалось, було отримання податкової інформації від 22.11.2016 №845/10-13-14-04/40672003 щодо ТОВ "Боно Комерс" за звітний період декларування ПДВ з 01.08.2016 по 31.10.2016 з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, яка при цьому, як зазначили суди, містила лише загальні посилання на відсутність об`єктів для оподаткування. Разом з тим наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Верховний суд погоджується з зазначеними твердженнями судів попередніх інстанцій та звертає водночас увагу на те, що відповідачем не здійснювалась перевірка ТОВ "Боно Комерс" на предмет необхідних в останнього умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу про неможливість здійснення вказаним підприємством господарських операцій із позивачем ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

Крім того Суд звертає увагу на те, що, посилаючись на заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ по деклараціях спеціального режиму оподаткування у сфері сільськогосподарського господарства та завищення залишку від`ємного значення з ПДВ по загальній декларації, відповідач не навів будь - якого обґрунтування щодо допущення Товариством порушень вимог податкового законодавства ні як суб`єктом спеціального режиму оподаткування, ні як платником цього виду податку, у тому числі при формуванні ним податкових вигод.

Враховуючи наведене вище в сукупності, а також зважаючи на положення частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому не впливають на законність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова