Постанова

від 14.06.2018 по справі 810/793/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/793/17 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач під час здійснення господарських операцій діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, тому порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагента - підприємства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18 січня 2017 року №0001381407 та №001371407.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Боно комерс за перевіряємий період не було, оскільки ці операції не підтверджені відповідними документами, обов'язковість складання яких передбачено договорами, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

06 червня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначається, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів. Крім того, для переробки цукрового буряка в цукор ПСП Агрофірма Світанок укладено договори з ПАТ Саливонський цукровий завод (виконавець), з ПАТ Червонський цукровик (виконавець). У вартість робіт договорів входить вартість робіт виконавця із пакування цукру у мішки та маркування та транспортування виробленого цукру замовника з території заводу до місця відвантаження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок зареєстроване юридичною особою 23.11.2000. Основними видами діяльності товариства є зокрема: вирощування фабричного цукрового буряку.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі п.п. 75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області від 12.12.2016 р. №628 та направлень на проведення перевірки від 14.12.2016 № 510, 511 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП Агрофірма Світанок з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ТОВ "Валеречі", ТОВ Зернолідер за липень 2016 року, ТОВ Украгротрейд Групп" за вересень 2016 року, ТОВ Боно Комерс за серпень, вересень 2016 року та контрагентами-постачальниками відповідної групи товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 27.12.2016 №223/10-13-14-04/3754024, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування при формуванні податкових зобов'язань при взаємовідносинах із ТОВ Боно Комерс у розмірі - 5 145 883 грн., які відбувались у серпні, вересні 2016 року.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що співробітниками Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області складено податкову інформацію від 22.11.2016 р. №845/10-13-14-04/40672003 щодо ТОВ "Боно Комерс" за звітний період декларування ПДВ з 01.08.2016 року по - 31.10.2016 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з 01.08.2016 року по 31.10.2016 року, відповідно до висновків якої вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.08.2016 року по 31.10.2016 року по ланцюгу постачання. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Боно Комерс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Отже, у зв'язку з отриманням податкової інформації та підсумовуючи вищевикладене по ланцюгу постачання ПСП Агрофірма Світанок - ТОВ "Боно Комерс не встановлено рух товару, а рух сум ПДВ, який відбувався був лише на папері, тому вбачається транзит грошових коштів без отримання товарно-матеріальних цінностей.

Посадовими особами ПСП Агрофірма Світанок безпідставно включено до складу податкових зобов'язань, задекларованого в декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень 2016 року суму ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Боно Комерс .

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав до податкового органу письмові заперечення від 05.01.2017 №05/01/17, на які 13.01.2017 за № 277/10/10-13-14-05 надано відповідь в якій висновки по акту від 27.12.2017 за №223/10-13-14-04/3754024 залишені без змін.

Однак в подальшому Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 17.01.2017 року № 532/10/10-13-14-05 надіслала додаткову відповідь до заперечення до акту перевірки, а саме: В ході розгляду заперечення поданого посадовими особами ПСП Агрофірма Світанок від 05.01.2017 року до Акту від 27.12.2017 року № 223/10-13-14-04/3754024 про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ТОВ Валеречі , ТОВ Зернолідер за липень 2016 року, ТОВ Украгротрейд Групп за вересень 2016року, ТОВ Боно Комерс за серпень, вересень 2016 року та контрагентами - постачальниками відповідної групи товарів (робіт, послуг) змінено, викладено в наступній редакції, а саме: Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Боно Комерс за серпень, вересень 2016 року. Встановлено порушення вимог ст..ст. 187, 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, який підлягає сплаті на спеціальний рахунок підприємства по деклараціях спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства на загальну суму ПДВ 5 145 883 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2016року - 745 983 грн., за вересень 2016року - 4399900 грн. Встановлено порушення вимог ст.. 187, 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по загальній декларації з податку на додану вартість за 2016 року на загальну суму ПДВ 4220726 грн., завищенню залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму ПДВ 925157 грн. .

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2017 №001371407 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 925 157 грн.; №0001381407 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 331 089,50 грн., у тому числі за основним платежем - 4 220 726 грн., за штрафними санкціями - 2 110 363,50 грн.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ БОНО КОМЕРС (покупець) укладено договір поставки №17-08/16-01-РЦ від 17.08.2016 на придбання покупцем товару (цукор-пісок).

На виконання цього договору сторонами оформлені податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на осіб які здійснювали транспортування товару та рахункові накладні, що містяться в матеріалах справи. Судом встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, та крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних.

Оплата по цій операції здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача, що підтверджується банківською випискою по рахунках.

Крім того, для забезпечення своєї діяльності ПСП АГРОФІРМА СВІТАНОК має основні фонди та оборотні кошти. Станом на 01.01.2015 загальна сума основних засобів становила 186 036,90 грн., в тому числі: земельні ділянки - 43765 грн., будинки га споруди - 91837,30 грн., інструменти, прилади та інвентар - 11088,10 грн., інші основні засоби - 9441,40 грн., багаторічні насадження 37,30 грн. Станом на 01.01.2016 загальна сума основних засобів становила 559751,50 грн., в тому числі: земельні ділянки - 44024 грн., будинки та споруди - 103941,70 грн., інструменти, прилади та інвентар - 17270,30 грн., інші основні засоби - 9441,40 грн.

Також на підприємстві обліковується: 302 одиниці транспортних засобів (МАЗи, КАМАЗи, ГАЗи, ЗІЛи, причіпи, напівпричіпи, трактори, кормозбиральні комбайни, силосний комбайн, жатка самохідна, борони, культиватори, автокрани, автогрейдери, екскаватори, ЗІЛи пожежні, бензовози, машина сепаруюча, мульчував та ін.), що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 105 Транспортні засоби . Крім того, позивач є власником 2157 одиниць машин та обладнання на загальну суму 300125,30 грн. (перезавантажувачізернові, бурякозбиральні комбайни Tiger , глибокорозпушувач, дискові борони Wishek , дозатори ПК 20.10.500., зернові причіпи, оприскувачі, плуги, подрібнювані, протравлювачі, доїльні установки та апарати, молокоблоки, зерно пакувальні машини, зернові ковші, розкидачі м/д, бункера, борони зубові, граблі, жатки, мотиги, прополочні сіткові борони, сівалки, станки, верстати, компресори та ін.), що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 104 Машини та обладнання .

Середньооблікова чисельність працівників на підприємстві за 2015 рік склала 581 чол., а за 2016 рік 686 чол.

На вирощування цукрового буряка та подальшої його переробки в цукор підприємством було витрачено 950 527,70 грн., в тому числі на: насіння 50 281 грн., мінеральні добрива 171 590,80 грн., пальне 38 101,40 грн., оплата послуг сторонніх організацій 299 702,30 грн., оплату праці 20 623 грн. Урожайність цукрових буряків у 2015 році становила 54,52 т з одного гектара засіяних сільськогосподарських угідь під цукровий буряк, а у 2016 році - 70,32 га.

Дані підприємства щодо посівних площ, кількості зібраного урожаю, отриманого цукру в процесі переробки підтверджуються відповідними документами та статистичною звітністю, що долучені позивачем до матеріалів справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Боно Комерс" були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на податкового кредиту, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України дає визначення терміну бюджетне відшкодування як суму відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість і не визначає жодних додаткових підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Відповідно до статті 180.1. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Чинне законодавство України не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме він, а не покупець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З огляду на викладене посилання відповідача про те, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету апеляційним судом відхиляється.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що дослідження податковим органом під час проведення перевірки підприємства позивача так званих ланцюгів та встановлення в зв'язку з цим обставин, викладених апеляційній скарзі про те, що контрагентом та іншими підприємствами, що співпрацюють з позивачем, не сплачуються до бюджету певні суми податків, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з частиною восьмою статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 14.06.2018 року.