Постанова

від 23.11.2023 по справі 464/2622/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 464/2622/17

провадження № 61-1278св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ліцей «Оріяна» Львівської міської ради,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцька Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є відділ освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відділ освіти), навчально-виховного комплексу «Школа ліцей «Оріяна», правонаступником якого є ліцей «Оріяна» Львівської міської ради (далі - ліцей «Оріяна»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за період незаконного звільнення.

Позов мотивований тим, що з 02 жовтня 2000 року по 21 березня 2017 року працювала на посаді практичного психолога ліцею «Оріяна». Наказом відділу освіти від 17 березня 2017 року № 54-к «Про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до практичного психолога НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_1 » її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказаний наказ вважає необґрунтованим і незаконним, оскільки підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зазначено систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків та порушення трудової дисципліни, однак така підстава не відповідає дійсності. Наказами відділу освіти від 02 червня 2016 року від 02 червня 2016 року № 250 та від 23 січня 2017 року № 21 на неї було накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни. Разом з тим, вказані накази були оскаржені в судовому порядку. З 01 грудня 2017 року у провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувала справа № 464/7953/17 за її позовом про скасування догани від 02 червня 2016 року. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав ? у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Також у провадженні Сихівського районного суду м. Львова знаходилась справа № 464/7954/17 за її позовом про скасування догани від 23 січня 2017 року. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Під час розгляду справи № 464/7953/17 апеляційний встановив, що матеріали справи не містять обґрунтованих відомостей про те, що вона вчинила дисциплінарний проступок, однак з вказаним позовом звернулась з пропуском строку звернення за захистом трудових прав, а поважних причин пропуску такого строку не наведено. Ухвалюючи рішення у справі № 464/7954/17-ц апеляційний суд виходив із того, що вона вже оскаржувала наказ від 02 червня 2016 року № 250 з аналогічних підстав, а тому неможливо встановити чи могла вона притягатись двічі до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення.

З огляду на наведене вважає, що оскільки дві попередні догани від 02 червня 2016 року та від 23 січня 2017 року визнані незаконними, що підтверджується судовими рішеннями у справах № № 464/7953/17, 464/7954/17, її звільнено необґрунтовано та незаконно.

Директора школи зобов`язано було прийняти її на роботу в судовому порядку, оскільки після направлення на роботу з центру зайнятості, директор неправомірно відмовляв їй у прийнятті на роботу. Зазначає, що їй неодноразово давали зрозуміти, що вона небажаний працівник в колективі, створили нестерпні умови праці шляхом ненадання повного посадового окладу, знищували стенди з психологічною інформацією, зривали таблички з написом: «Психолог» на дверях її кабінету, завдавали травм, а з лютого 2016 року, після взяття її сина під варту у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за статтею 115 КК України, директор школи схиляв її до написання заяви про звільнення з роботи. Крім того, директор школи перешкоджав їй виконувати посадові обов`язки, поширював наклепи про неї, чинив психологічний тиск постійними перевірками, не дав можливості пройти чергову атестацію. Оскільки її звільнено незаконно, строк, що сплив з дня незаконного звільнення до поновлення її на роботі є вимушеним прогулом, тому у неї є право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який складає 1071 робочий день, в розмірі 237 823,68 грн, враховуючи, що її середньомісячна заробітна плата становить 4 308,35 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти від 17 березня 2017 року № 54-к про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, яке накладено на неї;

поновити її на роботі на посаді практичного психолога у ліцей «Оріяна»;

стягнути солідарно з відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 березня 2017 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 допустила невиконання покладених на неї трудових обов`язків, у зв`язку з чим її звільнено правомірно. Як вбачається з наказу від 17 березня 2017 року № 54-К про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до практичного психолога ліцею «Оріяна» ОСОБА_1 , їй, як практичному психологу, було доручено прийняти участь в міській нараді 20 лютого 2017 року щодо дій батьків з виявлення та попередження випадків втягування дітей в різноманітні групи ризику на інтернет-ресурсах та провести батьківські збори за її участі та представника поліції. Відповідно до складеного акта від 20 лютого 2017 року практичний психолог ОСОБА_1 відмовилась ставити підпис про ознайомлення з наказом та повідомила, що на нараду не піде, оскільки має іншу роботу. Письмові пояснення ОСОБА_1 також не надала, посилаючись на вказані підстави, що підтверджується складеним актом від 21 лютого 2017 року. У судовому засіданні позивач пояснила, що в день, коли була нарада у неї було багато нагальної роботи, так як тільки вийшла з лікарняного. Бути присутньою на батьківських зборах не могла, оскільки у неї був талон на візит до лікаря, про що повідомила директора школи та просила перенести батьківські збори на інший день, проте отримала відмову.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_1 самовільно змінила графік роботи практичного психолога, який не затверджений директором, про що складено в присутності чотирьох заступників директора акт від 20 лютого 2017 року. Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач змінила інтервал робочого часу та розподіл робочого навантаження. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що згідно з відповіді Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи національної академії педагогічних наук від 07 листопада 2016 року №142 на її звернення, повна ставка працівника психологічної служби в навчальному закладі становить 40 годин на тиждень. Тому варто 20 годин відвести для безпосередньої роботи з учасниками навчально-виховного процесу (індивідуальна і групова психодіагностика, консультація учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) та 20 годин на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробка результатів досліджень, оформлення висновків (ці види робіт можуть виконуватись за межами навчального закладу). З урахуванням змісту наданої їй відповіді вказала, що зміна графіка роботи та завчасне залишення свого робочого місця не є порушеннями трудової дисципліни, оскільки практичний психолог вправі самостійно визначати необхідність перебування на робочому місці виходячи з наявної потреби. Суд вказав, що такі твердження не можуть бути прийняті судом, оскільки суперечать пункту 2.10.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна» (педагогічним працівникам забороняється змінювати на власний розсуд без погодження з адміністрацією розклад уроків і графік роботи).

Не знайшли свого підтвердження й доводи про те, що дисциплінарні стягнення у вигляді доган, накладені відповідно до наказів від 02 червня 2016 року та від 23 січня 2017 року, визнані неправомірними і незаконними, що підтверджується судовими рішеннями у справах № № 464/7953/17, 464/7954/17, оскільки у цих справах апеляційний суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, які залишилися в силі за результатами їх перегляду Верховним Судом.

Таким чином, позивач порушила умови статуту, правил внутрішнього розпорядку працівників ліцею «Оріяна», посадової інструкції, а саме: змінила на власний розсуд без погодження з адміністрацією графік роботи, порушувала затверджений режим робочого тижня, не виконувала розпорядження директора, відмовилася взяти участь в нараді для практичних психологів та батьківських зборах, що підтверджується відповідними доказами у справі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Апеляційний суд також вказав, що відмова ОСОБА_1 від участі у нараді, чого вона не заперечувала і в суді апеляційної інстанції, та її відмова виконати наказ директора ліцею «Оріяна» № 35 від 20 лютого 2017 року, яким зобов`язано її взяти участь у міській нараді, свідчить про невиконання практичним психологом ОСОБА_1 обов`язків, які є змістом її трудової діяльності. У судовому засідання позивач не заперечувала своєї відмови виконати наказ директора та зазначила, що участі у нараді не приймала, оскільки виконувала іншу роботу, виконання якої вважала важливішим і необхіднішим. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 без поважних причин відмовилася виконати наказ директора ліцею «Оріяна» від 20 лютого 2017 року № 35, без поважних причин не взяла участі у батьківських зборах, які проводилися з приводу дій батьків з виявлення та попередження випадків втягування дітей в різноманітні групи ризику на інтернет-ресурсах, тому ОСОБА_1 без поважних причин не виконала покладені на неї трудові обов`язки і законні розпорядження директора ліцею «Оріяна».

Накази про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у виді догани від 02 червня 2016 року № 250 та від 23 січня 2017 року № 21 не були визнані недійсними та не були скасовані в судовому порядку, а дисциплінарні стягнення у встановленому порядку не були зняті, що свідчить про те, що до ОСОБА_1 протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у їх задоволенні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що практичний психолог вправі самостійно визначати необхідність перебування на робочому місці, виходячи з наявної потреби, а відтак завчасне залишення нею робочого місця не є порушенням трудової дисципліни, спростовуються приписами статті 139 КЗпП України, Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна», посадовою інструкцією практичного психолога ОСОБА_1 , графіком роботи, затвердженим директором НВК. Необхідність завчасного залишення робочого мало б доводитися до відома директора НВК та узгоджуватися з ним.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якійпросить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення її процесуальних прав, обмежив виступ у судових дебатах для неї та її представника, відмовив у відкладенні розгляду справи за клопотанням її представника, яке мотивовано було тим, що вона не отримувала відзивів відповідачів, для можливості вивчення цих документів та підготовки відповідей на них.

Вважає своє звільнення незаконним з огляду на те, що за наслідками розгляду справ № № 464/7953/17, 464/7954/17, де предметом позову було визнання незаконним та скасування наказів № № 250, 21 від 02 червня 2016 року і від 23 січня 2017 року відповідно, суди апеляційної інстанції, з висновками яких погодився й Верховний Суд, вказали про неправомірність накладення дисциплінарних стягнень.

У постанові Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 464/7954/17 суд вказав, що: «дії відповідача та третьої особи НВК «Школа-ліцей «Оріяна» м. Львова» були цілеспрямованим звільнення ОСОБА_1 з роботи, суд не може встановити чи перевірка проводилася двічі по одній і тій же скарзі та як наслідок ОСОБА_1 за одне і те ж порушення двічі могла притягатися до відповідальності, чи ці порушення мали продовжуваний характер. Суд зазначає, що дії третьої особи - директора НВК «Школа-ліцей «Оріяна» не сприяли встановленню істини по справі, що причиною всіх непорозумінь була конфліктна ситуація між директором школи та практичним психологом ОСОБА_1 , та роздор у педагогічному колективі, оскільки одні підтримували директора, інші виражалися об`єктивно щодо ситуації, що склалася, а сам директор як керівник, не сприяв налагодженню нормального робочого мікроклімату у своєму педагогічному колективі, через що відбувалися що піврічні перевірки Управління освіти ДГП ЛМР з одних і тих же питань.....».

Під час розгляду цієї справи судами не було з`ясовано, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могли вони бути підставою для розірвання трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк та чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення. Суди не дослідили обставини, коли представники відповідача, треті особи вводили в оману суд, характеризуючи негативно її роботу в ліцеї, хоча керівництво ліцею зловживає службовим становищем, а тому на неї неправомірно наклали догану та у подальшому звільнили з роботи. Адміністрація ліцею систематично порушувала її права як працівника, перешкоджала їй виконувати службові обов`язки практичного психолога, принижувала її честь та гідність. Поза увагою залишилось й те, що вона надавала на погодження графіки роботи, однак директор їх не підписував. Крім того, згідно з відповіддю Київського центру практичної психології від 01 жовтня 2015 року затвердження місячних планів не потребується. Суди не врахували подані нею докази, а саме: лист Міністерства освіти і науки України від 27 листопада 2000 року № 109, відповідь Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи національної академії педагогічних наук від 07 листопада 2016 року № 142, надані на її звернення, про те, що повна ставка працівника психологічної служби в навчальному закладі становить 40 годин на тиждень, тому варто 20 годин відвести для безпосередньої роботи з учасниками навчально-виховного процесу (індивідуальна і групова психодіагностика, консультація учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) та 20 годин на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробка результатів досліджень, оформлення висновків (ці види робіт можуть виконуватись за межами навчального закладу (лист Міністерства освіти і науки, молоді і спорті № 1/9 683 від 26 вересня 2012 року «Щодо розподілу робочого часу у практичних психологів та соціальних педагогів»). Практичний психолог відпрацьовувала робочі години згідно перелічених і чинних нормативних актів.

21 березня 2023 року Відділ освіти подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що судами правильно встановлено, що ОСОБА_1 повинна була виконати доручення відділу освіти та наказ директора навчального закладу щодо участі у нараді для практичних психологів та пізніше провести батьківські збори. Крім того, 20 лютого 2017 року було виявлено самовільне внесення змін позивачем до графіку своєї роботи без погодження з дирекцією закладу освіти, а 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 самовільно залишила своє робоче місце, про що складено відповідний акт.

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд не врахував подані нею докази не відповідає дійсності, адже суд першої інстанції встановив, що відповідно до п. 2.10.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна» педагогічним працівникам забороняється змінювати на власний розсуд без погодження з адміністрацією розклад уроків і графік роботи. Пунктом 6.2. Посадової інструкції практичного психолога ліцею «Оріяна» передбачено, що практичний психолог працює згідно з графіком, складеним виходячи з 40-годинного робочого тижня, затвердженим директором НВК. Відповідно до пункту 3.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна» робочий день соціального педагога, практичного психолога, педагога організатора, бібліотекаря, секретаря-друкаря розпочинається не раніше 8.30 год і не пізніше 9.30 год і закінчується до 18.00 год. Крім того, у листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26 вересня 2012 року № 1/9-683 «Щодо розподілу робочого часу у практичних психологів та соціальних педагогів» зазначено, що педагогічні працівники закладу освіти повинні вести всі види навчально-методичної та науково-дослідницької роботи саме у межах робочого дня.

Накази від 02 червня 2016 року та від 23 січня 2017 року № 250 № 21 відповідно про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани не були визнані недійсними та не були скасовані в судовому порядку, а також не були зняті, що свідчить про те, що до позивача протягом року вже застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

22 березня 2023 року ліцей «Оріяна» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що твердження ОСОБА_1 щодо неотримання нею відзиву не відповідає дійсності, оскільки позивач отримала його 07 листопада 2022 року, що підтверджується інформацією, що розміщена на сайті АТ «Укрпошта», а в матеріалах справи міститься чек про надсилання відзиву ОСОБА_1 . У судовому засіданні було заслухано всіх присутніх учасників справи, а тому твердження щодо обмеження виступу у судових дебатах є надуманими. Для забезпечення принципу змагальності суд відкладав розгляд справи, що спростовує твердження позивача щодо однобічності та формалізованого підходу.

Більше того, позивач під час розгляду справи не заперечувала вчинення порушень трудової дисципліни, не надала доказів того, що вчинені порушення не стосуються її трудових обов`язків, а навпаки визнавала, що наведені у наказі про звільнення підстави мали місце та умисно нею вчинялися. У судових засіданнях ОСОБА_1 доводила законність такої поведінки, позаяк позивач вважає, що невиконання розпоряджень роботодавця, порушення трудової дисципліни допускалися нею правомірно, так як вона довгий час працювала на займаній посаді і самостійно могла вирішувати чим займатися та як використовувати робочий час.

Щодо дисциплінарних стягнень, які раніше було застосовані до позивача, то накази від 02 червня 2016 року та від 03 січня 2017 року, які вона оскаржувала у судовому порядку, не скасовані за наслідками розгляду справ. Слід звернути увагу й на те, що вказані накази ОСОБА_1 не оскаржувала у встановлені законодавством строки, а подала відповідні позови лише після її звільнення.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 від участі у нараді відмовилась, чого вона не заперечувала, і те, що вказане зобов`язання безпосередньо стосується здійснення нею діяльності як практичного психолога. Крім того, суди правильно встановили й вчинення інших порушень трудової дисципліни, про які зазначено в наказі від 17 березня 2017 року № 54-к, а саме: самовільна зміна графіка.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суди не врахувати лист Міністерства освіти і науки України від 27 листопада 2000 року № 109 та відповідь Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи національної академії педагогічних наук від 07 листопада 2016 року № 142 спростовуються тим, що викладені у відповіді роз`яснення втратили чинність, тоді як чинна редакція вказаних роз`яснень не містить і не містила вказівки на те, що 20 годин - на підготовку до проведення соціально-педагогічних заходів тощо можуть виконуватись за межами навчального закладу. Апеляційний суд цілком правильно встановив, що доводи апелянта про те, що практичний психолог вправі самостійно визначати необхідність перебування на робочому місці, виходячи з наявної потреби, а відтак завчасне залишення нею робочого місця, не є порушенням трудової дисципліни, спростовуються статтею 139 КЗпП України, Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна», посадовою інструкцією практичного психолога ОСОБА_1 , графіком роботи, затвердженим директором НВК.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7661/21, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18, від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17).

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до наказу директора СШ № 25 м. Львова від 02 жовтня 2000 року № 223 року ОСОБА_1 прийнято на посаду психолога середньої загальноосвітньої школи № 25 м. Львова, в подальшому переведена на посаду практичного психолога ліцею «Оріяна».

Пункт 3.8 Статуту ліцею «Оріяна» передбачає, що педагогічні працівники повинні дотримуватися вимог статуту комплексу, правил і режиму внутрішнього трудового розпорядку, умов контракту; виконувати накази і розпорядження директора комплексу, органів управління освітою.

17 лютого 2017 року відділ освіти направив керівникам загальноосвітніх навчальних закладів лист № 3409/146, зі змісту якого вбачається, що на виконання доручення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відділ освіти зобов`язує: 1) забезпечити присутність практичного психолога на нараді, як відбудеться 20 лютого 2017 року у Львівській правничій гімназії по вул. Леонтовича, 2; 2) провести батьківські збори у навчальному закладі за участю практичного психолога, представника поліції щодо дій батьків з виявлення та попередження випадків втягування дітей в різноманітні групи ризику на інтернет-ресурсах. Термін виконання доручення 21-24 лютого 2017 року.

На виконання вищезгаданого наказу та з метою виявлення та попередження випадків втягування дітей в різноманітні групи ризику на інтернет-ресурсах, директор ліцею «Оріяна» 20 лютого 2017 року видав наказ № 35 «На виконання доручення відділу освіти Сихівського району про групи ризику на інтернет-ресурсах», відповідно до якого: 1) практичному психологу ОСОБА_1 взяти участь у нараді, яка відбудеться 20 лютого 2017 року о 16.00 год у Львівській правничій гімназії; 2) провести батьківські збори за участю працівника поліції, працівників соціально-психологічної служби 21-24 лютого 2017 року.

Вказаний наказ містить підписи про ознайомлення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Водночас підпис ОСОБА_1 відсутній, однак містить запис про те, що практичний психолог ОСОБА_1 ознайомлена з наказом в присутності заступників директора з НВР 20 лютого 2017 року об 11:15 год, ставити підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовилася.

20 лютого 2017 року складено акт про відмову практичного психолога ОСОБА_1 ознайомитись з наказом, який скріплений підписами директора ліцею «Оріяна» та чотирьох заступників директора з НВР. Зі змісту акта вбачається, що директор зачитав наказ від 20 лютого 2017 року № 35 про участь практичного психолога ОСОБА_1 у міській нараді та участь у батьківських зборах, а ОСОБА_1 відмовилася ставити підпис про ознайомлення з наказом та повідомила, що має іншу роботу, на нараду не піде.

Пунктом 2.10.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна» передбачено, педагогічним працівникам забороняється змінювати на власний розсуд без погодження з адміністрацією розклад уроків і графік роботи.

Відповідно до акта від 20 лютого 2017 року про самовільну зміну графіка роботи практичним психологом, складеним в присутності чотирьох заступників директора, виявлено самовільну зміну графіка роботи практичного психолога, який розміщений на дверях її кабінету. Вказаний графік не затверджений директором.

21 лютого 2017 року в присутності голови батьківського комітету та інспекторів поліції, директором та чотирма заступниками директора з НВР ліцею «Оріяна» складено акт про відмову практичного психолога ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на нараді, повідомила, що мала іншу роботу, акт не підписала.

Згідно з акта, складеного адміністрацією ліцею «Оріяна» від 22 лютого 2017 року, ОСОБА_1 залишила своє робоче місце 22 лютого 2017 року о 14:50 год без інформування про це адміністрації навчального закладу, в той час як робочий день триває до 18:00 год.

За змістом акта, складеного адміністрацією ліцею «Оріяна» від 14 березня 2017 року, ОСОБА_1 залишила своє робоче місце 14 березня 2017 року до 13:29 год без інформування про це адміністрацію навчального закладу хоча згідно з графіком роботи, робочий день закінчується о 17:00 год.

Наказом в.о. начальника відділу освіти від 17 березня 2017 року № 54 -К «Про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до практичного психолога НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_1 » за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, порушення трудової дисципліни в частині недотримання вимог діючого Статуту ліцею « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посадової інструкції, затвердженої наказом від 08 квітня 2016 року № 50, та на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади 21 березня 2017 року.

З наказу вбачається, що згідно з наказу 17 лютого 2017 року відділ освіти видав доручення № 3409/146 про забезпечення присутності практичних психологів навчальних закладів на міській нараді 20 лютого 2017 року щодо дій батьків з виявлення та попередження випадків втягування дітей у різноманітні групи ризику на інтернет-ресурсах та проведення батьківських зборів у закладі за участю практичного психолога та працівників поліції. Наказом ліцею «Оріяна» від 20 лютого 2017 року № 35 «Про виконання доручення відділу освіти Сихівського району про групи ризику в інтернет-ресурсах», виданого на виконання доручення відділу освіти, практичного психолога ОСОБА_1 зобов`язано прийняти участь у нараді та провести батьківські збори у навчальному закладі за участю представника поліції щодо дій батьків з виявлення та попередження випадків втягування дітей в різноманітні групи ризику на інтернет-ресурсах. ОСОБА_1 не виконала вимоги доручення відділу освіти від 17 лютого 2017 року № 3409/146 та наказу НВК від 20 лютого 2017 року № 35, письмові пояснення причин своїх дій надати адміністрації навчального закладу відмовилась. Вказаний факт засвідчений актом, складеним адміністрацією навчального закладу 20 лютого 2017 року. Такі дії ОСОБА_1 є порушенням підпунктів 1, 11 пункту 3.8 Статуту ліцею «Оріяна», пунктів 1.4, 3.14 посадової інструкції практичного психолога. 20 лютого 2017 року адміністрацією НВК виявлено самовільне внесення змін практичним психологом ОСОБА_1 до графіку своєї роботи, без погодження з дирекцією навчального закладу. Такі дії засвідчені актом адміністрації навчального закладу від 20 лютого 2017 року та є порушенням пунктом 6.2 посадової інструкції вказаного працівника, пунктів 2.10.1, 3.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ліцею «Оріяна». 22 лютого 2017 року у період з 14.50 год до 18.00 год ОСОБА_1 залишила своє робоче місце без інформування про це адміністрацію навчального закладу. Пояснень з цього приводу із зазначенням причин самовільного залишення робочого місця ОСОБА_1 не надала. Крім того, наказом відділу освіти від 02 червня 2016 року №250 практичного психолога ліцею «Оріяна» ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану), наказом відділу від 23 січня 2017 року № 21 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) вдруге.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зняття догани, накладеної відповідно до наказу від 23 січня 2017 року № 21 (справа №464/7954/17). Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у скасуванні дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернулася до суду із пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України. Поважних причин пропуску такого строку позивачем не наведено, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено (справу визнано малозначною).Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по цій справі позивачці було відмовлено у відкритті касаційного провадження за малозначністю справи.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яке накладене на неїнаказом відділу освіти від 02 червня 2016 року № 250 (справа № 464/7953/17). Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 травня 2019 року у задоволені позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 травня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України. Постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року постанову Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) й повідомляється працівникові під розписку (частини третя-четверта статті 149 КЗпП).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7660/21 (провадження № 61-19038св20), на яку посилається у касаційній скарзі заявник, зазначено, що «за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову».

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц, на які є посилання в касаційній скарзі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17 (провадження № 61-43009св18) вказано, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19 (провадження № 61-20020св19) зроблено висновок, що «систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок…[ ] Накази товариства про оголошення догани не оскаржувались позивачем і не втратили юридичної сили на день звільнення ОСОБА_1 з роботи, з дня їх видання до дня видання оскарженого наказу товариства від 04 січня 2019 року № 9-к про його звільнення з роботи не минуло більше року…[ ] Наказ ТОВ «Карпатнафтохім» № 325-к від 15 листопада 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення на апаратників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 останніми не оскаржувався, що свідчить про визнання ними факту вчинення дисциплінарного проступку. Враховуючи встановлені обставини справи, апеляційним судом зроблено правильний та обґрунтований висновок про те, ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни після винесення йому повторної протягом короткого періоду часу догани за неналежне виконання посадових обов`язків старшого майстра зміни цеху, а тому у роботодавця виникло право на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18) зазначено, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше».

Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження

№ 11-914заі19).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

колегія суддів погоджується з висновками судів про порушення позивачем трудової дисциплінищодо невиконання без поважних причин покладених на неї трудових обов`язків і наказу директора ліцею «Оріяна», за які її притягнуто до дисциплінарної відповідальності оспорюваним наказом відділу освіти від 17 березня 2017 року № 54-к;

проте суди не врахували, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше;

оспорюваним наказом відділу освіти від 17 березня 2017 року про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до ОСОБА_1 систематичність порушень трудової дисципліни визначена з урахуванням того, що наказом відділу освіти від 02 червня 2016 року №250 ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану), наказом відділу від 23 січня 2017 року № 21 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) вдруге;

ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішень суду у справах №464/7953/17-ц та №464/7954/17-ц; ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2020 року поновлено провадження у справі;

постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у справі 464/7953/17 за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти про скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани (наказ відділу освіти № 250 від 02 червня 2016 року), в якій зазначено, що «звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи безпідставність застосовного до нього дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 вказувала, що підставою для накладення догани є висновки комісії управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 11 травня 2016 року, у яких не зазначено жодних ознак порушення нею трудової дисципліни. Вказана обставина підтверджена належними та допустимими доказами, що були надані позивачем та досліджені судом апеляційної інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності достатніх даних про винні дії позивача щодо грубого порушення трудової дисципліни, яке б могло бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани, оскільки надані позивачем докази не спростовано»;

у постанові Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі №464/7954/17 за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти про зняття догани (наказ відділу освіти № 21 від 23 січня 2017 року) встановлено, що «дії відповідача та третьої особи НВК «Школа-ліцей «Оріяна» м. Львова були цілеспрямованими на звільнення ОСОБА_1 з роботи, суд не може встановити, чи перевірка проводилася двічі по одній і тій же скарзі та як наслідок ОСОБА_1 за одне і те ж порушення двічі могла притягатися до відповідальності, чи ці порушення мали продовжувальний характер. Суд зазначає, що дії третьої особи - директора НВК «Школа-ліцей «Оріяна» не сприяли встановленню істини по справі, що причиною всіх непорозумінь була конфліктна ситуація між директором школи та практичним психологом ОСОБА_1 та роздор у педагогічному колективі, оскільки одні підтримували директора, інші виражалися об`єктивно щодо ситуації, що склалася, а сам директор як керівник, не сприяв налагодженню нормального робочого мікроклімату у своєму педагогічному колективі, через що відбувалися щопіврічні перевірки Управління освіти ДГП ЛМР з одних і тих же питань. Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності 23.01.2017 року»;

суди виходили з того, що накази відділу освіти Сихівського району м. Львова від 02 червня 2016 року № 250 та від 23 січня 2017 року № 54-к, які оскаржувались у справах № № 464/7954/17, 464/7953/17, не скасовані, а також не зняті достроково, позивач допустила повторне невиконання покладених на неї обов`язків, а тому її звільнення є правомірним. Однак суди помилково відхилили доводи позивача про преюдиційне значення судових рішень у цих справах, в яких встановлена незаконність попередніх наказів про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді доган, а в задоволенні позовів відмовлено з підстав пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки відсутня систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відділу освіти про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22) вказано, що «при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У справі, що переглядається, позивач просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу солідарно з відповідачів, проте належним відповідачем за цією вимогою є ліцей «Оріяна». Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови у позові.

Тому судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить змінити в мотивувальній частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди не вирішували по суті вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обставин, необхідних для вирішення цього питання, не встановили. Тому судові рішення в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до ліцею «Оріяна» підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведенимиобставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, даютьпідстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, в частині позовних вимог до ліцею «Оріяна» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати, в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі ухвалити нове рішення про задоволення позову, а в частині позовних вимог до ліцею «Оріяна» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ? направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відділу освіти про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити в мотивувальній частині.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ліцею «Оріяна» Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (правонаступником якого є відділ освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) від 17 березня 2017 року № 54-к «Про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до практичного психолога НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді практичного психолога ліцею «Оріяна» Львівської міської ради.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ліцею «Оріяна» Львівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та справу № 464/2622/17 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук