Рішення

від 20.03.2024 по справі 464/2622/17

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/2622/17

пр.№ 2/464/309/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2024 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

з участю секретаря Карпенко Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Небесної М.В. та Зелінської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ліцею «Оріяна» Львівської міської ради, треті особи: начальник Відділу освіти Сихівського та Личаківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Хонько Зоряна Михайлівна, директор ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Сватко Юрій Михайлович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

20.04.2017р. позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом, збільшивши позовні вимоги якого просила визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти Сихівського району Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №54-К від 17.03.2017 року про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, яке накладене на гр. ОСОБА_4 , поновити її на посаді практикуючого психолога у Ліцеї "Оріяна" Львівської міської ради; стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.03.2017 року до дня поновлення на роботі. Рішенням Сихівського районного суду від 05.07.2022 року в задоволенні вказаного позову ОСОБА_4 відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року вказане рішення залишено без змін. Постановою Верховного суду від 23листопада 2023 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та визнано незаконним і скасовано наказ відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (правонаступником якого є відділ освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) від 17 березня 2017 року №54-к «Про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до практичного психолога НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_4 ». Поновлено ОСОБА_4 на посаді практичного психолога ліцею «Оріяна» Львівської міської ради. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ліцею «Оріяна» Львівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині вимог про стягнення середнього заробітку до Відділу освіти Сихівського та Личаківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради змінено, а саме відмовлено з підстав неналежності відповідача. В обгрунтування позову в частині стягнення середнього заробітку позивач покликається на те, що внаслідок незаконного звільнення мав місце вимушений прогул, який підлягає оплаті за весь час. Тому просить позовні вимоги задоволити.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні змісту позову, підтримує розрахунок здійснений позивачем, вважає, що є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня ухвалення рішення у цій справі, оскільки Верховним Судом встановлено незаконність звільнення позивачки та таку поновлено на роботі. Просить позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу заперечила, пояснивши, що до тривалого розгляду справи призвели дії саме позивачки, яка систематично не з`являлась в судове засідання, подавала безліч клопотань про відкладення розгляду, про зупинення провадження, тощо. Зазначені дії позивачки призвели до того, що заява про поновлення на роботі розглядалася судом першої інстанції більше одного року. Тому вважають, що рішення про виплату позивачці ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинне бути ухвалено за період не більш як за один рік відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 з 02.10.2000 працювала на посаді практичного психолога у Навчально-виховному комплексі «Школа ліцей «Оріяна» м.Львова. Згідно наказу Відділу освіти Сихівського району м.Львова №54 -К від 17.03.2017 звільнена з роботи на підставі ч.3 ст.40 КЗпП України.

20.04.2017р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення її на роботі та оплату вимушеного прогулу

Рішенням Сихівського районного суду від 05.07.2022 року в позові ОСОБА_4 було відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року.

Постановою Верховного суду від 23листопада 2023 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та визнано незаконним і скасовано наказ відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (правонаступником якого є відділ освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) від 17 березня 2017 року №54-к «Про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до практичного психолога НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_4 ». Поновлено ОСОБА_4 на посаді практичного психолога ліцею «Оріяна» Львівської міської ради. В частині вимог позову про стягнення середнього заробітку до Відділу освіти Сихівського та Личаківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради рішення змінено, а саме відмовлено з підстав неналежності відповідача. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ліцею «Оріяна» Львівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, у даній справі розглядається лише позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявлена до ліцею «Оріяна».

Судом встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 23.11.2023р. наказом ліцею «Оріяна» від 19.12.2023р. №169-к, ОСОБА_4 поновлено на посаді практичного психолога на умовах повного робочого часу з оплатою праці згідно тарифної сітки. Копія наказу від 19.12.2023р. №169-к про поновлення на роботі відправлена на поштову адресу ОСОБА_4 та отримано позивачкою 04.01.2024р., що підтверджується відстеженням трекінгом відправлень.

Таким чином, позивачку поновлено на роботі з 19.12.2023 та постанова Верховного Суду від 23.11.2023р. в частині поновлення на роботі є виконаною.

Згідно із ч.1ст.3,ст.4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно додержавних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У Постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №234/15372/17 зазначено, що оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена.

Як вбачається із матеріалів справи, позов про поновлення на роботі перебував у провадженні Сихівського районного суду м.Львова з 24.04.2017 року по 05.07.2022 року, в подальшому справа розглядадась Львіським апеляційним судом та Верховним Судом, судове рішення про поновлення на роботі ухвалено 23.11.2023, а фактично виконано 19.12.2023, тобто, спір розглядався понад 6 років.

Як вбачається із матеріалів справи, відкладення розгляду такої в основному було зумовлено неявкою позивача та її клопотаннями про відкладення розгляду справи (більше 25 клопотань) без фактичного підтвердження поважності причин неявки.

Крім того, суд враховує і ту обставину, що метою пред`явлення позову був захист трудових прав позивачки шляхом поновлення її на роботі, відтак, маючи можливість заявити усі вимоги у одному позові (у т.ч. про оскарження дисциплінарних стягнень, які стали підставою для подальшого звільнення), нею обрано спосіб пред`явлення окремих позовів щодо оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень, що в подальшому стало підставою для зупинення провадження у даній справі на тривалий час.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається .

Згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 234/15372/17, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб?єктів при виконанні своїх юридичних обов?язків здійсненні своїх суб?єктивних прав.

У суб?єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб?єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов?язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, неодноразове подання клопотань про відкладення, неодноразова неявка в судові засідання без поважних причин, заявлення позовних вимог, які фактично стосувались незаконності звільнення, у різних самостійних провадженнях, що зумовлювало зупинення провадження у даній справі на тривалий час, свідчать про недобросовісне користування позивачкою своїми процесуальними правами, що і призвело до зволікання із розглядом справи.

При цьому, суд не приймає до уваги покликання представника позивача на введення карантину та воєнного стану, як на обставини поважності причин неявки позивача, оскільки як в умовах карантину, так і в умовах воєнного стану, суд не припиняв роботу та здійснював судочинство. Позивач мала право і можливість скористатись такими способами участі у процесі, як в режимі відеоконференції, подачу письмових заяв по суті, тощо. Крім того, скориставшись правом на представництвом, позивачка разом із тим, наполягала на особистій участі у процесі.

Відтак, зважаючи на наведені обставини, з огляду на положення ч.2 ст.235 КЗпП, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню в користь позивачки за один рік, з 18.03.2017 по 18.03.2018 .

Згідно роз`яснень, що містить п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №6, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Як вбачається із довідки про доходи заробітна плата ОСОБА_4 за два місяці, що передували звільненню становить: заробітна плата за січень 2017 року - 3810 грн. 20 коп. за 21 день, за лютий 2017 року - 4369 грн. 20 коп. за 22 дні.

Згідно пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов?язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як вбачається з розрахункових листків про заробітну плату ОСОБА_4 у січні та лютому 2017р. позивачка перебувала на лікарняному та у відпустці без збереження заробітної плати: у січні 2017р. - 12 днів лікарняного та 1 день - відпустка без збереження заробітної плати, у лютому 2017р. - 11 днів лікарняного.

Кількість фактично відпрацьованих днів у січні 2017р. складає 8 робочих днів, в лютому - 11 робочих днів, кількість відпрацьованих днів за січень-лютий складає - 19 робочих днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 за вказаний період становить 272 грн. 40 коп., з розрахунку 5175 грн. 60 коп. (заробітна плата за січень-лютий 2017року / 19 днів фактично відпрацьованих за вказаний час).

Враховуючи наведене, один рік вимушеного прогулу, за період з 18 березня 2017 року по 18 березня 2018 року, становить 248 робочих днів, відтак, середній заробіток за вказаний період, який підлягає стягненню в користь позивачки становить 67 555 грн. 20 коп., з розрахунку 272 грн. 40 коп. (середньоденний заробіток) Х 248 (кількість робочих днів).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ліцею «Оріяна» Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік в розмірі 67 555 грн. 20 коп.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ліцею «Оріяна» Львівської міської ради (місце знаходження - м. Львів, вул. Чукаріна, 3 ЄДРПОУ - 20822052) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67 555 ( шістдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 20 коп.

Стягнути з ліцею «Оріяна» Львівської міської ради (місце знаходження - м. Львів, вул. Чукаріна, 3 ЄДРПОУ - 20822052) в користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.03.2024.

Головуюча