Постанова

від 01.11.2023 по справі 363/2643/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 363/2643/17

провадження № 61-11956св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство»,

відповідачі: Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Суханової Є. М., Сліпченка О. І., у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») з позовом до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017111200000130, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 13 березня 2017 року встановлено, що:

- рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному окремо, були передані безоплатно у власність земельні ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га кожна в межах с. Новосілки Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0, 0735 га, в межах села Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі зазначених рішень органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 отримали відповідні свідоцтва про право власності, а земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100.

Спірні земельні ділянки неодноразово відчужувалися, а на підставі договорів купівлі-продажу від 02 березня 2016 року продані ОСОБА_2 ОСОБА_1

ОСОБА_1 в свою чергу на підставі договору від 05 березня 2016 року № 3701 передала спірні земельні ділянки в іпотеку громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_8

ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ - КВ № 003308 від 24 вересня 1998 року має у постійному користуванні земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001.

Відповідно до зведеного кадастрового плану, виготовленого ДП «Київський інститут землеустрою», межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Площа накладення земельних ділянок 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0100 на землі лісового фонду становить 0,0174 га, 0,0488 га та 0,0122 га відповідно.

Посилаючись на те, що земельні ділянки незаконно передані у приватну власність ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» без виключення їх з Державного лісового фонду України, прокурор просив суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI, від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 05 березня 2016 року № 3701;

- витребувати у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 : земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099, площею 0,12 га; земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100, площею 0,12 га; земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097, площею 0,0735 га, які розташовані в с. Новосілки Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 13 червня 2019 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 набула право власності на спірні земельні ділянки у 2016 році у законний спосіб, а саме на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, які не визнанні недійсними, а тому вона є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, а позбавлення її такого права, буде мати ознаки непропорційного втручання держави у її право власності.

Належних і допустимих доказів належності спірних земельних ділянок до земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», та незаконності винесення Новосілківською сільською радою Вишгородського району Київської області рішень від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI та від 08 квітня 2014 року № 334-31- VI суду не надано.

Судом також враховано, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», відбулася 30 червня 2016 року, тобто вже після внесення до реєстру відомостей про спірні земельні ділянки, а межові знаки на земельній ділянці 3221886400:36:073:6001 на час розгляду справи встановлені не були.

Київський апеляційний суд постановою від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнив, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Визнав незаконними та скасував рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI, від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Визнав недійсним договір іпотеки від 05 березня 2016 року № 3701, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Витребував у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099, площею 0,12 га, земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100, площею 0, 12 га, та земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097, площею 0,0735 га, які розташовані в селі Новосілки Вишгородського району Київської області.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував положення статей 7, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та статей 118-122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), надав не вірну оцінку доказам наявним у справі та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що зведений кадастровий план виготовлений ДП «Київський інститут землеустрою» підтверджує накладання спірних земельних ділянок на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Пояснення спеціаліста щодо відсутності межових знаків на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», надані в суді першої інстанції, не спростовують зазначені у зведеному кадастровому плані накладення земельних ділянок.

Встановивши, що спірні земельні ділянки накладаються на землі, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала права розпоряджатися цими землями та надавати їх у власність фізичним особам, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними рішень Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI, від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та витребування земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_1 .

Крім того, встановивши, що спірні земельні ділянки, на яких частково розміщені землі лісового фонду України, ОСОБА_1 в порушення вимог статті 6 Закону України «Про іпотеку» передала в іпотеку громадянину США ОСОБА_8 без згоди уповноваженого органу державної влади, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недійсним договору іпотеки.

Вирішуючи питання щодо пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності, апеляційний суд врахував доводи прокурора, що про порушення закону при виділенні спірних земельних ділянок йому стало відомо у квітні 2017 року під час розслідування кримінального провадження та отримання листа від ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 25 квітня 2017 року № 09-01/170.

Верховний Суд постановою від 11 червня 2020 рокукасаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року - без змін.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що, розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала повноважень на передачу їх у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Передаючи у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 для садівництва земельні ділянки, які частково накладаються на земельні ділянки, передані ДП «Вищедубечанське лісове господарство» для ведення лісового господарства, сільська рада фактично у непередбачений законом спосіб змінила їх цільове призначення. При цьому рішення про вилучення земель у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» як постійного землекористувача не приймалось.

Колегія суддів врахувала, що накладення земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка призначена для ведення лісового господарства та перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», підтверджено як наданим прокурором зведеним кадастровим планом, виготовленим ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та відомостями публічної кадастрової карти України, так і складеним інженером-землевпорядником Валько О. М. , на замовлення ОСОБА_1 , топографічно-геодезичним вишукуванням.

У зв`язку з тим, що земельні ділянки вибули із володіння ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не з його волі, колегія суддів погодилася з висновком апеляційного суду про витребування їх із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України. Також Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що договір іпотеки від 05 березня 2016 року № 3701, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала спірні земельні ділянки в іпотеку громадянину США ОСОБА_8 , укладений із порушенням вимог статті 6 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами

12 липня 2022 ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням її права, звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації (справа № 363/1768/20).

За результатами розгляду вказаної справи, рішенням Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ДП «Вищедубечанське лісове господарство», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», КП «Підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», Національний центр управління та випробувань космічних засобів, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації. Задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Національного центру управління та випробування космічних засобів до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ДП «Вищедубечанське лісове господарство», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», КП «Підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001. Скасовано записи № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року в поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити записи № 004 та № 005 від 13 серпня 2019 року у поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру щодо достовірної конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001.

ОСОБА_1 звертала увагу суду на те, що встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 обставини щодо протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», є нововиявленою обставиною у цій справі.

Зазначала, що вказані обставини існували на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, та з об`єктивних причин не могли бути враховані при винесенні Київським апеляційним судом постанови від 12 листопада 2019 року у цій справі. Вказувала, що зазначена обставина не могла бути раніше відома заявнику, оскільки вона була встановлена судовим рішення.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд задовольнити її заяву та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Київської області та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 25 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами задовольнив.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнив частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Стягнув з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 600,00 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що у рішенні Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 встановлені факти щодо протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», та щодо достовірної конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, які були покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції, яку просила переглянути заявник, що в силу закону є нововиявленою обставиною. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві, на час розгляду цієї справи об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявнику, ні суду, однак стали відомими після ухвалення 18 січня 2022 року судом рішення, і є істотними для вирішення цієї справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, врахувавши відсутність обмежень на спірних земельних ділянках та неправильно визначеної конфігурації земельної ділянки відповідача, дійшов висновку, що позивачем не доведено накладення спірних земельних ділянок на землю ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI та від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Оскільки вимоги прокурора про визнання недійсним договору іпотеки та про витребування у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок є похідними, апеляційний суд вважав, що вони також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

29 листопада 2022 року Київська обласна прокуратура засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 363/2643/17, від 25 травня 2021 року в справі № 752/4995/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд не спростував висновків, які містяться у постанові апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, з якими погодився й Верховний Суд, про те, що спірні земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 , накладаються на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка належить на праві користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Також будь-яких висновків експертів, планово-картографічних матеріалів або інших доказів на спростування зазначених висновків судів ОСОБА_1 не надано.

Зазначає, що посилання апеляційного суду на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 як на нововиявлену обставину є помилковим, оскільки зазначене рішення було прийнято щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0101, 3221886400:36:073:0102, які перебувають у користуванні Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Вирішуючи спір, суди не встановили взаємозв`язок між внесенням оскаржуваних 18 листопада 2019 року записів № 006 та № 007 щодо зміни конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», та накладанням спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0098, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100, які перебували у власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001.

Крім того зазначає, що, висновки, викладені у постанові Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року та у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року в цій справі, ґрунтувались на доказах, які доводили накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку лісогосподарського призначення саме станом на час пред`явлення позову у цій справі, тобто станом на 2017 рік. Разом з тим, предмет спору у справі 363/1768/20 - записи № 006 та № 007 щодо зміни конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 внесені кадастровим реєстратором значно пізніше, а саме - 18 листопада 2019 року.

Також позивач не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що на час формування земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0098, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 не були зареєстровані у Державному земельному кадастрі. Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 сформована ще у 1998 році, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року серія ІІ-КВ № 003308, і знаходилася у Державному реєстрі земель та стала об`єктом Державного земельного кадастру 07 липня 2011 року - з часу набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», тобто до формування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0098, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:010, що і було підтверджено постановою Київського апеляційного су від 12 листопада 2019 року в справі № 363/2643/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, в цій справі. У зв`язку з чим позивач вважає, що висновки апеляційного суду, викладені в оскаржуваній постанові від 25 жовтня 2022 року, щодо відсутності сформованої земельної ділянки з кадастровим номер 3221886400:36:073:6001 на час виникнення спірних правовідносин та щодо наведених ОСОБА_1 у заяві обставин як нововиявлених, відповідно до положень статті 423 ЦПК України є помилковими, а обставини не є нововиявленими, а тому не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

Тому висновки апеляційного суду про те, що під час розгляду справи № 363/1768/20 встановлені обставини, які впливають на висновки, зроблені апеляційним та касаційним судом у цій справі, не відповідають дійсності, а обставини, встановлені Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/1768/20, не є нововиявленими обставинами у цій справі № 363/2643/17, а тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягала.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ішутко С. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вишгородського районного суду Київської області.

У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року № 304-28-VI ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожному окремо передано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га кожна в межах с. Новосілки Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області (т. 1 а. с. 10).

На підставі вказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області видано наступні свідоцтва про право власності:

- серії НОМЕР_1 індексний номер 16299425, видане 17 січня 2014 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області;

- серії САК № 825923 індексний номер 16300329, видане 17 січня 2014 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 28 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 40, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099 ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 12).

ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3209, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099 ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 14).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 3471, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099 ОСОБА_1

ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 28 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 38, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100 ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 13).

ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3213, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100 ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 15).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 3469, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100 ОСОБА_1 .

Рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0, 0735 га, в межах села Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області (т. 1 а. с. 11).

На підставі вищевказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_7 14 квітня 2014 року видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 індексний номер 20451318 на земельну ділянку площею 0, 0735 га з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3217, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097 ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 16).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 3470, відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097 ОСОБА_1

ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 05 березня 2016 року № 3701 передала земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 в іпотеку громадянину США ОСОБА_8 , про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року серії ІІ-КВ № 003308 належить на праві постійного користування земельна ділянка для ведення лісового господарства, з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 (т. 1 а. с. 8, 9).

Згідно зі зведеним кадастровим планом виготовленого ДП «Київський інститут землеустрою» межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Площа накладення на землі лісового фонду спірних земельних ділянок становить: 0,0174 га для ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099; 0,0488 га для ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097; 0,0122 га для ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100 (т. 1 а. с. 22).

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 перенесені із Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в порядку відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр». Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 відбулася 30 червня 2016 року (т. 1 а. с. 147).

27 листопада 2013 року відомості щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 та 14 березня 2014 року відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097 були внесені до Державного земельного кадастру на підставі проектів із землеустрою (т. 1 а. с. 147).

Під час формування земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100, 3221886400:36:073:0097 у Державному земельному кадастрі відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 були відсутні.

Під час перегляду судом апеляційної інстанції постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у зв`язку з нововиявленими обставинами встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ДП «Вищедубечанське лісове господарство», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», КП «Підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», Національний центр управління та випробувань космічних засобів, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації. Задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Національного центру управління та випробування космічних засобів до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ДП «Вищедубечанське лісове господарство», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», КП «Підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001. Скасовано записи № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року в поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити записи № 004 та № 005 від 13 серпня 2019 року у поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру щодо достовірної конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 (том 5 а. с. 57-62).

Згідно з листом Головного управління Дергеокадастру у Київській області від 28 липня 2022 року № 8-10-0.62-3181/2-22 рішення Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 виконано у добровільному порядку (том 5 а. с. 90).

Згідно з витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:073:6001, 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100, відсутні зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, що встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (том 5 а. с. 91-106).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18 (провадження № 12-7звг22), пункт 5.3).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).

Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20 (провадження № 61-8675св21).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20), пункт 6.38.).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів № 006 та № 007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 та скасовано вказані записи, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити записи від 13 серпня 2019 року № 004 та № 005 у поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру щодо достовірної конфігурації зазначеної земельної ділянки.

ОСОБА_1 звертала увагу суду на те, що, встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 обставини щодо протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення 18 листопада 2019 року до поземельної книги записів № 006 та № 007 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», є нововиявленими обставинами у цій справі. Зокрема зазначала, що судом встановлено, що у зв`язку із внесенням 18 листопада 2019 року до поземельної книги оскаржуваних записів № 006 та № 007 щодо виправлень відомостей про координати земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, вказана земельна ділянка стала накладатися на суміжні земельні ділянки, які, зокрема, належали ОСОБА_1

ОСОБА_1 вважала, що вказані обставини існували на час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції, та з об`єктивних причин не могли бути враховані при винесенні Київським апеляційним судом постанови від 12 листопада 2019 року у цій справі. Вказувала, що зазначена обставина не могла бути раніше відома заявнику, оскільки вона була встановлена судовим рішення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та скасовуючи постанову апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що обставини, встановлені у рішенні Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20, є нововиявленими. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, врахувавши відсутність обмежень на спірних земельних ділянках та неправильно визначеної конфігурації земельної ділянки ДП «Вищедубечанське лісове господарство», дійшов висновку, що позивач не довів накладення спірних земельних ділянок на землю ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Суд апеляційної інстанції вважав, що аргументи, наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є обґрунтованими та підтверджують наявність нововиявлених обставин в контексті статті 423 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки, наведені ОСОБА_1 у заяві обставини щодо перегляду постанови апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення за правилами Розділу V Глави 3 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, задоволено позовні вимоги прокурора. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала повноважень на передачу їх у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 . А тому, передаючи у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 для садівництва земельні ділянки, які частково накладаються на земельні ділянки, передані ДП «Вищедубечанське лісове господарство» для ведення лісового господарства, сільська рада фактично у непередбачений законом спосіб змінила їх цільове призначення, при цьому рішення про вилучення земель у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» як постійного землекористувача не приймалося.

Як вбачається з рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20 предметом розгляду цієї справи були дії Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо внесення 18 листопада 2019 року до поземельної книги записів № 006 та № 007, відповідно до яких було змінено координати земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, в результаті чого вона стала накладатися на суміжні земельні ділянки, зокрема, на земельні ділянки ОСОБА_1 .

Зазначені записи № 006 та № 007 були внесені до Держгеокадастру 18 листопада 2022 року, в той час як постанова апеляційного суду була прийнята судом 12 листопада 2022 року, що свідчить про те, що вказані обставини не є нововиявленими, оскільки не існували на час розгляду цієї справи, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви ОСОБА_1 .

Також Верховний Суд вважає, що зазначені заявником обставини не мають ознаки нововиявлених обставин, оскільки вони не є істотними для розгляду цієї справи, не мають безпосереднього відношення до справи, не існували на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, адже відбулися пізніше, не спростовують факти, які було покладено в основу рішення й взагалі жодним чином не впливають на рішення судів у цій справі.

Не є нововиявленою обставиною і посилання ОСОБА_1 на те, що у зв`язку з поновленням у поземельній книзі записів від 13 серпня 2019 року № 004 та № 005 та внесенням відомостей до Держгеокадастру щодо достовірної конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, було усунено накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції подавало до суду заяву від 21 жовтня 2019 року, в якій просило врахувати факт усунення накладки на землі лісогосподарського призначення шляхом відновлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, до якої було додано копію технічної документації відновлення меж земельної ділянки від 03 квітня 2018 року (т. 3 а. с. 162-194).

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився й Верховний Суд, надав відповідну оцінку в своїй постанові вказаній заяві ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та копії технічної документації відновлення меж земельної ділянки, а також зазначив, що не приймає їх до уваги, оскільки вони протирічать скріншоту публічної кадастрової карти України, витягу з державного земельного кадастру, поземельній книзі в яких зазначено наявні накладки спірних земельних ділянок на землю ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Отже, вказані обставини також не є нововиявленими, оскільки вони існували на час розгляду цієї справи, були дослідженні судами під час її розгляду, а також були відомі сторонам у справі.

Отже, посилання ОСОБА_1 на обставини, встановленні у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі № 363/1768/20, не є нововиявленими, оскільки не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи, не впливають на висновки, зроблені апеляційним судом у постанові від 12 листопада 2019 року у цій справі.

З огляду на зазначене, наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами, оскільки не спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні, а також фактично зводяться до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями у цій справі.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд з порушенням вимог статті 423 ЦПК України дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, оскільки обставини, на які вона посилається не є нововиявленими обставинами.

Отже, доводи касаційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови заслуговують на увагу, спростовують висновки апеляційного суду.

Разом із цим, Верховний Суд не може задовольнити касаційну скаргу і відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Тлумачення наведених процесуальних норм свідчить про те, що заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянуто лише судом, що ухвалив судове рішення. Інакше, особа буде позбавлена права на перегляд такого судового рішення (частина сьома статті 429 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновки про те, що нормами ЦПК не передбачено права касаційного суду постановляти судове рішення про задоволення/відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і скасування ухваленого судом такого рішення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 504/1852/13 (провадження № 61-2237св20), від 28 липня 2021 року в справі № 212/4585/17 (провадження № 61-19463св20), від 03 травня 2022 року в справі № 761/8964/14 (провадження № 61-18698св20).

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості ухвалювати судове рішення по суті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, так як таке судове рішення повинен ухвалити той суд, рішення якого просить переглянути заявник, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров