Рішення

від 01.12.2023 по справі 626/383/22

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/383/22

Провадження № 2/626/41/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді в порядку загального позовного провадження цивільну справу №626/383/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з третьою особою: Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області про усунення перешкод в користування і розпорядженні нерухомим майном,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування і розпорядженні нерухомим майном, в якому просить: зобов`язати ОСОБА_2 , усунити перешкоди в користуванні і розпорядженні належної їй на праві приватної власності 4/10 частиною житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом повернення 4/10 частини житлового будинку у її користування і розпорядження.

На обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею 4/10 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності б/н виданого виконкомом Красноградської міської ради 25.07.1989 року, державна реєстрація права приватної власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на вказану частину жилого будинку здійснена 18.07.2003 року, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Красноградської міської ради від 12.07.1989 №269, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.01.2022 року. У 2003 році вона надала дозвіл відповідачу по справі та членам її сім`ї на тимчасове проживання в 4/10 частині жилого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також передала відповідачу по справі на зберігання правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно. 02 листопада 2021 року вона звернулась до відповідача по справі з вимогою про негайне звільнення зазначеного жилого приміщення, оскільки мала потребу у особистому використанні 4/10 частини жилого будинку. Однак, ОСОБА_2 , відмовила їй у задоволенні її вимоги про негайне звільнення зазначеного жилого приміщення, що змусило її звернутися до правоохоронних органів. Під час перевірки обставин справи, працівниками правоохоронних органів було встановлено, що відповідач по справі користується зазначеним житловим приміщенням на підставі договору дарування, а також на підставі реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Вона звернулася до Красноградської державної контори Харківської області з метою отримання копії договору дарування частини жилого будинку. Договір дарування частини жилого будинку серія ВВО №090258 посвідчений державним нотаріусом Красноградської нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрований в реєстрі за №3-3546. Однак, договір дарування від 22.10.2004 року серія ВВО №090258, вона не підписувала, підпис у договорі виконаний іншою особою без належних на те повноважень, наміру та волевиявлення на вчинення вказаного договору вона не мала. Про існування зазначеного договору їй не було відомо, тому відповідач по справі безпідставно користується та не має права на розпорядження 4/10 частини жилого будинку. Зазначені обставини створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні вказаним нерухомим майном, яка належить їй на праві приватної власності. Враховуючи, що даний договір є неукладеним, вона не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення в її користування та розпорядження 4/10 частини жилого будинку.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді від 11.02.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою від 23.05.2022 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Полтавському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 29.06.2022 року поновлено провадження у справі для розгляду клопотання судового експерта, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 02.07.2022 року зупинено провадження у справі для проведення експертизи.

Ухвалою від 19.08.2022 року поновлено провадження у справі для розгляду клопотання представника відповідача, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 25.10.2022 року зупинено провадження у справі для проведення експертизи.

Ухвалою від 25.11.2022 року поновлено провадження по справі для розгляду клопотання судового експерта, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 06.12.2022 року зупинено провадження у справі для проведення експертизи.

Ухвалою від 18.01.2023 року поновлення провадження у справі, оскільки до суду надійшов висновок судового експерта, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 14.03.2023 року призначено по справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса», провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою від 25.05.2023 року поновлено провадження у справі для розгляду клопотання судового експерта, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 14.06.2023 року зупинено провадження у справі для проведення експертизи.

Ухвалою від 05.09.2023 року поновлення провадження у справі, оскільки до суду надійшов висновок судового експерта, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 11.10.2023 року в задоволенні клопотання позивача про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою від 31.10.2023 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пілігріма П.О. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 24-26) в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному об`ємі враховуючи наступне. Вказує, що підставою для пред`явлення позову були обставини, за якими право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 нібито не зареєстровано за ОСОБА_1 з чим відповідач по справі не погоджується. 22 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняла у дарунок 4/10 частини жилого будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . 22.10.2004 року за ОСОБА_3 зареєстровано 4/10 частини вказаного жилого будинку у Красноградському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що здійснено запис в реєстровій книзі за №5 за реєстровим №1119. Відповідно до витягу №220451 Красноградської державної нотаріальної контори про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, вказаний договір дарування 4/10 частини жилого будинку внесений 22.10.2004 року до Державного реєстру правочинів. Договір дарування від 22.10.2004 року підписаний особисто ОСОБА_1 в приміщення державної нотаріальної контори в присутності обдарованої особи та державного нотаріуса, яким засвідчено договір. Один примірник договору дарування зберігається в матеріалах нотаріально контори, а інший у відповідача, крім того, при укладанні правочину позивачем передано ОСОБА_2 технічний паспорт на частину жилого будинку. Зняття позивачки з реєстрації відбулось до дня укладання правочину. З 2004 року по 2022 рік ОСОБА_4 не заявляла майнові та не майнові вимоги про повернення майна або інших вимог пов`язаних із недійсністю правочину. Позивачем заявлено негаторний позов до власника майна за нотаріально засвідченим договором, реєстрацію права власності здійснено в установленому порядку, що з огляду на викладені обставини, не підлягає задоволенню із специфіки позовних вимог та обґрунтування позову. Таким чином, вважає, що заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні нерухомим майном є безпідставними.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пілігріма П.О. 28.11.2023 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу без участі сторони відповідача, відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи (відповідача, представника третьої особи) в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, при цьому у справі достатньо наявних матеріалів для її розгляду та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Позиція позивача в судовому засіданні.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала з підстав викладених в позовній заяві на її задоволенні наполягала, а також пояснила, що відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який сформований 13.03.2023 року, за нею зареєстроване право власності на 4/10 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Дана частини житлового будинку перебуває в аварійному стані та не придатна для житла. Свою частку вказаного жилого будинку вона нікому не дарувала і договір дарування не підписувала, хто підписав договір дарування їй невідомо. Документи на вказану частину будинку в неї на руках відсутні, оскільки в неї їх викрали. Відповідно до доказів наданих нею до позовної заяви відсутня реєстрацію про те, що вона здійснила дарування належних їй 4/10 частин будинку за вказаною адресою. Вказує про те, що вона не згодна з висновками раніше проведених експертиз.

Позиція суду.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Фактичні обставини, встановлені судом.

22 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини жилого будинку. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняла у дарунок 4/10 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрований в реєстрі №3-3546. Ця частина жилого будинку з надвірними будівлями належить дарувальнику ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, що видано виконкомом Красноградської міської ради 25.07.1989 року та зареєстровано Лозівським БТІ 25.07.1989 року за р. №1119 (а.с. 15, 27).

Відповідно до п. 6 Договору дарування частини жилого будинку від 22.10.2004 року цей договір складено і підписано в двох примірниках, один з яких зберігається в справах Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області, інший видається обдарованій.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 22.10.2004 року Договір дарування 4/10 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 внесений до Державного реєстру правочинів (а.с. 28).

За змістом позовних вимог позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 , усунити перешкоди в користуванні і розпорядженні належної їй на праві приватної власності 4/10 частиною житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом повернення 4/10 частини житлового будинку у її користування і розпорядження, оскільки вона Договір дарування від 22.10.2004 року серія ВВО №090258 не підписувала, підпис у договорі виконаний іншою особою без належних на те повноважень, наміру та волевиявлення на вчинення вказаного договору вона не мала, а отже вказаний договір дарування є неукладеним та відповідач безпідставно користується та має право на розпорядження 4/10 частини жилого будинку, який належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності б/н виданого виконкомом Красноградської міської ради від 25.07.1989 року.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що її право власності на 4/10 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується рішенням виконавчого комітету Красноградської міської ради від 12.07.1987 №269 (а.с. 10) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.01.2022 року та від 13.03.2023 року (а.с. 11, 199).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Красноградської міської ради від 12.07.1989 №269 «Про передачу ідеальних часток по АДРЕСА_1 » вирішено видати гр. ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на 7/10 частин жилого будинку. (а.с. 10).

Відповідно до інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.01.2022 року та від 13.03.2023 року (а.с. 11, 199) право власності на 4/10 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, б/н, 25.07.1989 видане Виконкомом Красноградської міської ради, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 31.10.2003 року.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеження у його здійсненні.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 328 ЦПК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Таким чином, право власності на майно, яке має власник, може бути отримане іншою особою на підставі, зокрема, договору дарування та/або іншого договору про відчуження майна.

Оскільки договір дарування є правочином, тобто це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, він має відповідати положенням ст. 203 ЦК України.

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду заначила, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати намір та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.»

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/117-22/15461-ПЧ від 29.12.2022 року Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру підпис та короткий рукописний запис « ОСОБА_5 » у графі «Підпис: Дарувальник» договору дарування частини жилого будинку від 22.10.2004, бланк серія ВВО №090258, посвідчений державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрований в реєстрі за №3-3546, виконані ОСОБА_1 (а.с. 115-119).

На експертизу було надано оригінал Договору дарування частини жилого будинку від 22.10.2004, яким ОСОБА_1 передає безоплатно у власність ОСОБА_2 у дарунок 4/10 частини жилого будинку з надвірними будівлями, посвідчений державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрований в реєстрі за №3-3546, на бланку серія ВВО №090258, копія якого знаходиться в матеріалах справи на 27 аркуші, який був витребуваний у відповідача ОСОБА_2 (обдарованої).

Відповідно до висновку №17607 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №626/383/22 складеного 30.08.2023 року:

1. Підпис від імені ОСОБА_1 в договорі дарування частини житлового будинку від 22.10.2004, посвідченому державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрованому в реєстрі за №3-3546 (бланк серія ВВО №090258), в графі «Підписи:», в рядку «Дарувальник », ліворуч від рукописного запису «А.Д.»,-

-виконаний ОСОБА_1 .

2. Короткий рукопис запис «А.Д.» в договорі дарування частини житлового будинку від 22.10.2004, посвідченому державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрованому в реєстрі за №3-3546 (бланк Серія ВВО №090258), в графі «Підписи:», в рядку «Дарувальник-», -

- виконаний ОСОБА_1 . (а.с. 174-178).

Предметом експертизи був оригінал Договору дарування частини жилого будинку від 22.10.2004, яким ОСОБА_1 передає безоплатно у власність ОСОБА_2 у дарунок 4/10 частини жилого будинку з надвірними будівлями, посвідчений державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Лисяком К.І., зареєстрований в реєстрі за №3-3546, на бланку серія ВВО №090258, копія якого знаходиться в матеріалах справи на 15 аркуші, який був витребуваний з Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом встановлено, що висновки судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/117-22/15461-ПЧ від 29.12.2022 року Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та №17607 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 30.08.2023 року стосуються предмета доказування, відповідають положенням статті 102 ЦПК України і підготовлені в рамках даної справи.

Відповідно до п. 6 Договору дарування частини жилого будинку від 22.10.2004 року цей договір складено і підписано в двох примірниках, один з яких зберігається в справах Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області, інший видається обдарованій.

Таким чином, судом встановлено, що в обох примірниках Договору дарування частини жилого будинку від 22.10.2004 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підпис дарувальника виконаний позивачем по справі ОСОБА_1 , вказаний договір внесений до Державного реєстру правочинів 22.10.2004 року та є правовстановлюючим документом.

Отже судом встановлено, що Договір дарування частини жилого будинку від 22.10.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений з додержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ст. 207 ЦК України, тобто він вважається таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки він підписаний сторонами по справі, в тому числі і дарувальником ОСОБА_6 .

Крім того суд відхиляє, ту обставину, що право власності ОСОБА_1 на 4/10 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується рішенням виконавчого комітету Красноградської міської ради від 12.07.1987 №269 «Про передачу ідеальних часток по АДРЕСА_1 » (а.с. 10) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.01.2022 року та від 13.03.2023 року, враховуючи наступне.

Відповідно до відмітки на 2-й сторінці Договору дарування від 22.10.2022 року 4/10 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказані в цьому документі 4/10 частини жилого будинку зареєстровано в Красноградському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_2 , та записано в реєстрову книгу №5, за реєстровим №1119 (а.с. 27).

20 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/6974/16-ц вказав, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про проведення державної реєстрації права власності, не може бути підставою для висновку про відсутність самого права (постанова від 10.04.2019 у справі № 522/4689/16-ц).

За таких обставин суд приходить, що відсутність на час подання даної позовної заяви у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про проведення державної реєстрації права власності обдарованого на підставі правовстановлюючого документа, яке підтверджене договором дарування, не може бути підставою для висновку про відсутність самого права відповідача на 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами, що договір дарування є неукладеним, тобто є таким, що не відбувся.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з третьою особою: Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області про усунення перешкод в користування і розпорядженні нерухомим майном відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.12.2023 року.

Суддя