Рішення

від 01.12.2023 по справі 308/9554/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9554/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Передерій Є.В., за участі: представника позивача - прокурора Ніроди М.В., представника третього відповідача - Ламбруха О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Ужгородської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Ужгородська місцева прокуратура звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , за якою просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2.27 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014 року за № 1362, пункт 1.26 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2014 року за № 1583 та пункт 1.20 рішення 2 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року за № 185;

- витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 площею 0,0098 га на користь територіальної громади міста Ужгорода та скасувати її державну реєстрацію.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення Ужгородської міської ради прийняті всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв`язку з чим такі підлягають визнанню незаконними із скасуванням реєстрації права власності.

За ухвалою від 16.09.2016 року судом було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

За ухвалою від 11.09.2017 року судом було заяву Ужгородської місцевої прокуратури про забезпечення позову від 16.08.2017 року № 01-113/78-16 - задоволено; накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За ухвалою від 20.09.2017 року судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34» ( АДРЕСА_2 ).

За ухвалою від 20.09.2017 року судом також було залучено до участі у справі у якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .

За ухвалою від 06.03.2018 року судом було клопотання представника третього відповідача ОСОБА_4 щодо витребування доказів задоволено; витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області копії наступних документів:

- завіреної копії проекту із землеустрою щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269;

- завіреної копії проекту відведення земельної ділянки з метою зміни цільового використання під землі торгівлі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:00160269.

Зазначена ухвала була виконана у повному обсязі, докази надані суду.

20.09.2017 року до суду надійшло клопотання від Ужгородської місцевої прокуратури про призначення експертизи, та згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2018 року - клопотання прокурора про призначення експертизи було задоволено та призначено у справі № 308/9554/16-ц, судову експертизу з питань землеустрою на вирішення якої поставити наступне запитання:

- Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та її затвердження для будівництва індивідуальних гаражів вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

- Чи відповідає цільове використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 функціональному використанню згідно містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

- В якій зоні функціонального використання розміщена земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 відповідно до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради за № 313 від 04.06.2004?

Проведення судової експертизи з питань землеустрою було доручено експертам Львівського наукового дослідницького інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

Провадження у справі № 308/9554/16-ц зупинено на час проведення експертизи.

08 жовтня 2020 року до суду надійшли матеріали справи та лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2018 року у зв`язку з тим, що станом на 02.10.2020 року рахунок вартості проведення експертизи не сплачений, відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5, залишено ухвалу без виконання.

У зв`язку з чим, за ухвалою від 12.10.2020 року судом було відновлено провадження по цивільній справі № 308/9554/16-ц та призначено справу до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін.

У подальшому сторонами не ініціювалося проведення експертизи у цій справі.

За ухвалою від 14.04.2021 року судом було замінено позивача - Ужгородську місцеву прокуратуру його правонаступником - Ужгородською окружною прокуратурою, вул. Небесної сотні, 6, м. Ужгород.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ламбрух Олександра Сергійовича, про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Позовну заяву - залишено без розгляду.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2017 року у цій справі № 308/9554/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.11.2021 року у справі № 308/9554/16-ц було апеляційну скаргу Ужгородської місцевої прокуратури, задоволено; ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду, скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що прокурор не довів законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах із оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних із розпорядженням землею комунальної власності.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України, установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тому суд, з урахуванням думки присутніх у судовому засіданні, ухвалив протокольно розглядати цю справу за правилами загального позовного провадження з огляду на складність цієї справи.

За ухвалою від 24.10.2022 року судом було закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 листопада 2022 року на 15 год. 00 хв. та на 13 грудня 2022 року на 15 год. 00 хв.

Протягом всього періоду розгляду справи до суду надійшли наступні письмові заяви по суті спору.

Письмові заперечення від 18.04.2017 року відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, за якими він просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вимоги Ужгородської окружної прокуратури, на його думку, є незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що оскаржувані рішення Ужгородської міської ради прийняті з дотриманням вимог Генерального плану міста Ужгород, а також вказує, що витребування земельної ділянки у добросовісного набувача не підлягають до задоволення.

Письмові заперечення відповідача - Ужгородської міської ради від 11.08.2017 року за якими він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення Ужгородської міської ради прийняті з дотриманням вимог Генерального плану міста Ужгород та діючого на той час законодавства.

У подальшому розгляд справи по суті судом неодноразово відкладався на: 01.02.2023 року на 10 год. 00 хв., 03.04.2023 року на 10 год. 00 хв., 25.05.2023 року на 10 год. 00 хв., 07.09.2023 року на 10 год. 00 хв. та на 01.12.2023 року на 10 год. 00 хв., оскільки не прибували сторони та їх представники, а також треті особи у цій справі, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а також з урахуванням поданих до суду письмових клопотань та Прикінцевих положень ЦПК України, а також обмежень, які застосовувалися на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану.

В судовому засіданні 01.12.2023 року судом, з урахуванням думки прокурора та представника відповідача було прийняте рішення завершити розгляд справи за відсутності інших учасників розгляду справи.

Прокурор позов підтримав з підстав, зазначених у позові та просив суд його задовольнити.

Представник третього відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ламбрух О.С. позов не визнав з підстав зазначених у письмових відзивах, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши прокурора та представника третього відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, за пунктом 2.27 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014 року за № 1362 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 площею 0,0098 га.

Після розроблення проекту землеустрою, пунктом 1.26 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2014 року за № 1583, ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою земельної ділянки та передано спірну земельну ділянку із кадастровим номером 21101000000:20:001:0269 у приватну власність.

В подальшому, земельна ділянка по АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_1 за відплатним договором купівлі - продажу від 16.03.2016 року на користь ОСОБА_2 .

Придбавши земельну ділянку, ОСОБА_2 замовив розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою зміни цільового використання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, який затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року за № 185 та побудував автомийку - кафе, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2021 року.

Земельні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України і прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (станом на 11.07.2014 року), розпорядження земельними ділянками комунальної власності належало до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад.

Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, зокрема, надання (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього кодексу.

Статтею 121 Земельного кодексу України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

З листа Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 153/2013 від 12.05.2016 року вбачається, що за генеральним планом міста Ужгорода, оспорювана земельна ділянка відносилась до земель іншого використання.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Дана норма земельного законодавства визначає режим забудови, що не є предметом даного спору та вказує на необхідність використання земель житлової та громадської забудови відповідно до генерального плану населеного пункту.

Відтак, оскаржувані рішення Ужгородської міської ради частково суперечать діючому Генеральному плану міста Ужгорода та прийняті без дотримання вимог ст. 39 ЗК України.

З приводу твердженням прокурора щодо порушення оскаржуваними рішеннями вимог ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» та ч. 5 ст. 111 ЗК України щодо можливості використання земельних ділянок в межах санітарно - захисних зон, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 5 ст. 111 ЗК України, відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про електроенергетику», встановлено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об`єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель. Розміщення споруд та інших об`єктів в охоронних зонах електричних і теплових мереж без здійснення передбачених нормативно - технічними документами технічних заходів безпеки не допускається.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 9894/18-41 від 11.02.2019 року (а.с. 187-212, т. 2), згідно із відомостями проекту землеустрою щодо відведення суміжної земельної ділянки із кадастровим номером 2110100000:20:001:0267, така земельна ділянка розташована поза межами охоронної зони повітряної лінії електропередач напругою 35 кВ.

При цьому, законодавством, чинним на час формування земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:20:001:0267, не було встановлено заборони на передачу/надання земельних ділянок, які повністю чи частково розташовані в межах охоронних зон повітряних ліній електропередач, у власність/користування, а тільки обмеження щодо використання земельних ділянок в межах охоронних зон повітряних ліній електропередач.

Питання дотримання норм ДБН та обмежень забудови земельної ділянки здійснюється під час погодження документації на її забудову та контролюються органами архітектурно-будівельного контролю під час будівництва. За результатами проведення 12.07.2018 року візуального обстеження земельної ділянки встановлено, що на цій земельній ділянці розташований пункт миття автомобілів і даний пункт розташований поза межами охоронної зони повітряної лінії електропередач.

Враховуючи наведене та те, що фактичне використання земельної ділянки забезпечує відповідним підприємствам вільний доступ до повітряної лінії електропередач, з метою її експлуатації та обслуговування, відсутність в складі проекту відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, не є істотним недоліком, який впливає на результати заходів передбачених проектом. Дана обставина не може слугувати підставою для скасування рішень, яким затверджено проект землеустрою.

Судом приймається зазначений доказ - висновок експерта до уваги як належний та допустимий, оскільки безпосередньо стосується одного власника землі - ОСОБА_2 , суміжних земельних ділянок із кадастровими номерами 21101000000:20:001:0267 та 21101000000:20:001:0269, на яких побудований єдиний майновий комплекс - авто мийка, відтак наведені у ньому висновки можуть бути використані у цій справі.

Щодо дотримання умов чинного законодавства в ході прийняття рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року за № 185, суд констатує наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

При цьому, у межах одного цільового призначення земельних ділянок існують види використання земель, які визначені Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548.

Згідно із класифікацією № 548, земельні ділянки надані для будівництва індивідуальних гаражів (В.02.05) та для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (В.03.07) за основним цільовим призначенням належать до категорії земель житлової та громадської забудови.

Виходячи із зазначеного, на земельній ділянці з кадастровим номером 21101000000:20:001:0269 змінено вид її використання, а не цільове призначення.

За результатом дослідження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення суміжної земельної ділянки із кадастровим номером 21101000000:20:001:0267, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 9894/18-41 від 11.02.2019 року, не відповідностей вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, за змістом та правилами оформлення, які впливають на результати заходів, передбачених вказаним проектом із землеустрою, не виявлено.

Виходячи із наведеного, вид використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:001:0269 також змінено у відповідності до вимог земельного законодавства, що виключає підстави для скасування рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року за № 185.

З приводу вимоги позивача про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки на користь територіальної громади, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні таких вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом спору у цій справі скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 328 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у разі, якщо майно вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі статтею 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Положення зазначеної статті застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

За віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача.

Право на віндикацію належить виключно власникові або титульному володільцеві, який втратив фактичне володіння річчю.

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі в інтересах держави. В той же час, прокурором заявлено вимогу щодо витребування земельної ділянки не на свою користь, а на користь іншої особи, а саме територіальної громади міста Ужгорода - Ужгородської міської ради.

Оскільки, позивач не є власником спірного майна та він не наділений правом заявляти вимоги щодо витребування майна.

Також, прокурором не доведено та не обґрунтовано необхідність скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки, та як наслідок позбавлення особи майна - як захід направлений на відновлення законності у відносинах, пов`язаних із набуттям права власності на земельну ділянку, є єдиним можливим та ефективним заходом впливу для досягнення мети позову, оскільки після скасування права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку вона залишиться у його володінні і користуванні, не відбудеться ніякого реального відновлення порушених прав.

Суд враховує, що прокурором не доведено заподіяння будь-якої шкоди територіальній громаді м. Ужгорода внаслідок прийняття оспорюваних рішень.

Крім того, ОСОБА_2 побудував у встановлений законом спосіб та набув право власності на нерухоме майно та спірну земельну ділянку у передбачений законом спосіб, за відплатним договором купівлі-продажу.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» у питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У рішенні в справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року (заява № 25921/02) Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому у рішенні Європейський суд з прав людини від 16 лютого 2017 року в справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07) наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому необхідно зазначити, що стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, відповідно до вимог статті 388 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 6 вказаної Конвенції ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Суд враховує, що у будь-якому випадку втручання в право відповідача мирно володіти своїм майном у цій справі не є пропорційним легітимній меті.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у звязку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).

Тому, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. (Постанова ВСУ в справі № 6-2902цс15 від 03 лютого 2016 року).

Враховуючи вказане, правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки у цій конкретній справі відсутні.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , пропорційно задоволеним вимогам.

Слід також зазначити, що при вирішенні зазначеної справи суд враховує висновки Закарпатського апеляційного суду, викладені у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 308/9555/16-ц, оскільки вони стосуються аналогічних правовідносин, одних і тих же рішень Ужгородської міської ради та безпосередньо більшості учасників у цій справі.

За ухвалою від 11.09.2017 року судом було задоволено заяву Ужгородської місцевої прокуратури про забезпечення позову від 16.08.2017 року № 01-113/78-16 та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена ухвала була переглянута у апеляційному порядку та за ухвалою від 17.10.2017 року Апеляційного суду Закарпатської області ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2017 року було залишено без змін.

Як зазначено у ч. 1, 7, 8, 11 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

В судових дебатах представник третього відповідача просив суд скасувати вжиті заходи забезпечення позову, оскільки такі втратили свою актуальність.

З урахуванням викладеного та того факту, що позовну заяву у цій справі суд вважає за необхідне задовольнити частково та не вбачає підстав задля витребування земельної ділянки у цій конкретній справі, третій відповідач протягом тривалого проміжку часу вільно користується зазначеною земельною ділянкою, ним побудовані нові об`єкти нерухомості на ній, які приносять сталий дохід, тому суд вважає що на цей час відсутні ризики відчуження зазначеної земельної ділянки, тому слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2017 року у цій справі № 308/9554/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 76-89, 141, 158, 258 - 261, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Ужгородської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород, - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати пункт 2.27 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014 року за № 1362, пункт 1.26 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2014 року за № 1583.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_2 , на користь Ужгородської окружної прокуратури, ідентифікаційний код 0290996724, м. Ужгород, вул. Небесної сотні, 6, витрати із сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , серія і номер паспорту суду невідомий, на користь Ужгородської окружної прокуратури, ідентифікаційний код 0290996724, м. Ужгород, вул. Небесної сотні, 6, витрати із сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Решту витрат із сплати судового збору покласти на позивача Ужгородську окружну прокуратуру.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2017 року у цій справі № 308/9554/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: Ужгородська окружна прокуратура, ідентифікаційний код 0290996724, м. Ужгород, вул. Небесної сотні, 6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 34», Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Можайського, 34.

Перший відповідач: Ужгородська міська рада, ідентифікаційний код 33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3.

Другий відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , серія і номер паспорту суду невідомий.

Третій відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 04.12.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова