Ухвала

від 14.04.2021 по справі 308/9554/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9554/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., за участі: представника позивача - Романець О.П., представника першого відповідача - Белякова А.І. та представника третього відповідача - Ламбруха О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Ужгородської місцевої прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34 , до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Ужгородська місцева прокуратура звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород.

За ухвалою від 16.09.2016 року судом було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

20.09.2017 року до суду надійшло клопотання від Ужгородської місцевої прокуратури про призначення експертизи, та згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2018 року - клопотання прокурора про призначення експертизи було задоволено та призначено у справі № 308/9554/16-ц, судову експертизу з питань землеустрою на вирішення якої поставити наступне запитання:

- Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та її затвердження для будівництва індивідуальних гаражів вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

- Чи відповідає цільове використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 функціональному використанню згідно містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

- В якій зоні функціонального використання розміщена земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 відповідно до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради за № 313 від 04.06.2004?

Проведення судової експертизи з питань землеустрою було доручено експертам Львівського наукового дослідницького інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

Провадження у справі № 308/9554/16-ц зупинено на час проведення експертизи.

08 жовтня 2020 року до суду надійшли матеріали справи та лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2018 року у зв`язку з тим, що станом на 02.10.2020 року рахунок вартості проведення експертизи не сплачений, відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5, залишено ухвалу без виконання.

У зв`язку з чим, за ухвалою від 12.10.2020 року судом було відновлено провадження по цивільній справі № 308/9554/16-ц та призначено справу до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін.

У судові засідання 11.11.2020, 02.12.2020, 22.01.2021, 17.03.2021 не прибували сторони та їх представники, а також треті особи у цій справі, тому з урахуванням поданих до суду письмових клопотань та Прикінцевих положень ЦПК України, а також обмежень, які застосовувалися на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), судом неодноразово відкладався розгляд цієї справи, проте на цей час пройшло вже майже 6 місяців з дня поновлення провадження у цій справі, сторони мали достатньо часу для подання будь - яких письмових заяв та клопотань у цій справі, тому суд не вбачає документально обґрунтованих підстав для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Після поновлення провадження у справі до суду надійшли письмові клопотання.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, додані до клопотань суд дійшов до наступних висновків.

До суду надійшло клопотання Ужгородської окружної прокуратури від 14.04.2021 року № 01-113/78п-16 за яким вона просить суд замінити позивача у вказаній справі внаслідок правонаступництва з Ужгородської місцевої прокуратури на Ужгородську окружну прокуратуру, оскільки відповідно до відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 № 113- IX та наказу Генерального прокурора №40 від 17.02.2021 з 15 березня 2021 року розпочали роботу окружні прокуратури. Наказом Генерального прокурора № 39 від 17.02.2021 визначено, що територіальна юрисдикція Ужгородської окружної прокуратури поширюється на територію Ужгородського району з центром у м. Ужгороді.

Представники Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 не заперечували проти зазначеного клопотання.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне замінити позивача - Ужгородську місцеву прокуратуру його правонаступником - Ужгородською окружною прокуратурою, вул. Небесної сотні, 6, м. Ужгород.

06.11.2020 року до суду надійшло письмове клопотання відповідача - ОСОБА_2 від 04.11.2020 року за яким він просить суд залишити без розгляду позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 ОСОБА_2 про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що вважає, що у прокуратури відсутні повноваження для звернення до суду з даним позовом з огляду на вимоги ст. 56 ЦПК України, статті 131 - 1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2019 року у справі № 648/2821/18.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні 14.04.2021 року подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник Ужгородської міської ради - Беляков А.І. підтримав зазначене клопотання представника відповідача та просив суд залишити позов без розгляду.

Представником позивача подано письмове заперечення від 11.11.2020 року № 01-113/78п-16 на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, за яким він просить суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання з підстав, зазначених у цьому запереченні.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позицію, викладену в письмових запереченнях та в позовній заяві, та вважає, що в даному випадку право прокурора на звернення до суду в якості позивача повністю обґрунтовано оскільки наявний інтерес держави, та відсутній орган, який наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснив суду прокурор, позивач - Ужгородська місцева прокуратура звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород в інтересах саме Держави.

При цьому позовна заява безпосередньо стосується земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ужгород (яку, уповноважений представляти - орган місцевого самоврядування), про що зазначає і сам прокурор в позовній заяві як на підставу позову, проте вказана особа Ужгородська міська рада Закарпатської області, залучена прокурором в якості відповідача та в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які обґрунтовують в чому полягає порушення інтересів держави при розпорядженні землями комунальної власності, та прокурором при зазначені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Ужгородську міську раду, останню залучено в якості відповідача, відсутні відомості (докази) про те, що прокурор перед зверненням до суду повідомив міську раду, про намір звернутись до суду в інтересах міської ради (на захист прав територіальної громади міста Ужгород).

У визначений судом строк для надання відповідних заперечень та обґрунтувань прокурор подав лише заперечення, аналогічні тим, що містяться в позовній заяві, та прокурором не обґрунтовано необхідність звернення з позовом в інтересах вказаної особи (Ужгородської міської ради, яка уповноважена захищати інтереси територіальної громади м. Ужгород) та не міститься будь-яких вимог до відповідача.

Згідно п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону Про прокуратуру .

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У частині четвертій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статі 131-1 Конституції України.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 27.03.2019 у справі № 907/270/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що приймаючи оскаржувані рішення, Ужгородська міська рада допустила порушення земельного законодавства при реалізації своїх повноважень на розпорядження землями комунальної власності.

Крім того, зі змісту позовних вимог вбачається, що міська рада, виконуючи функції розпорядника земель, приймала рішення щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх у власність та затвердження проекту землеустрою щодо оспорюваної земельної ділянки, такі рішення позивач вважає такими, що не відповідають вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права та інтереси.

Перевіряючи повноваження прокурора на звернення з даними вимогами до суду як позивача, судом встановлено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, тобто не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Відповідно до ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої, згідно зі ст. 6 цього Закону, належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Однак, в матеріалах справи, відсутні докази того, що прокурор звертався до даного органу з вимогами про усунення виявлених порушень і даний орган, в цьому випадку, залишив вказівки прокурора поза увагою.

Відсутні у матеріалах справи також докази того, що прокурор повідомляв даний орган про намір звернутися до суду з вказаним позовом.

Питання представництва прокурором інтересів держави розглядалось Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18. У постанові від 26 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим .

Одночасно суд наголошує, що обставини наявності визначених законодавством підстав для представництва інтересів держави та їх доведення прокурором підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення чинного законодавства у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56 , 175 ЦПК України недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У даній справі судом встановлено недоведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зважаючи на те, що обставини, які свідчать про відсутність у прокурора повноважень на ведення справи були виявлені після відкриття провадження по справі, у позивача було достатньо часу для подання уточнень та обґрунтувань повноважень для звернення до суду, однак, таких в поданих запереченнях на клопотання про залишення позову без розгляду прокурором не наведено, тому слід застосувати в даному випадку положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у справі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладено у постанові від 20.06.2019 року за результатами перегляду в касаційній інстанції справи номер 648/2821/18.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити особі, яка звернулася з позовом, положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, згідно з якою особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

За ухвалою від 11.09.2017 року судом було задоволено заяву Ужгородської місцевої прокуратури про забезпечення позову від 16.08.2017 року № 01-113/78-16 та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена ухвала була переглянута у апеляційному порядку та за ухвалою від 17.10.2017 року Апеляційного суду Закарпатської області ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2017 року було залишено без змін.

Як зазначено у ч. 1, 4, 5, 9, 10, 11 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного та того факту, що позовну заяву у цій справі суд залишає без розгляду, слід за власною ініціативою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2017 року у цій справі № 308/9554/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 56, 158, 175, 200, 257, 258, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Замінити позивача - Ужгородську місцеву прокуратуру його правонаступником - Ужгородською окружною прокуратурою, вул. Небесної сотні, 6, м. Ужгород.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ламбрух Олександра Сергійовича, про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34 , до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - ОСОБА_1 та третього відповідача - ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0269 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгород, - залишити без розгляду.

Роз`яснити особі, яка звернулася з позовом та позов якої залишено без розгляду, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2017 року у цій справі № 308/9554/16-ц, а саме: скасувати арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 2110100000:20:001:0269, площею 0,0098 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Н.В. Дергачова