Рішення

від 27.11.2023 по справі 279/4310/21

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 279/4310/21

Номер провадження 2/279/868/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Коваленко В.П.

секретаря Лепесевицької В.В.

за участю :

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Барановський І.І., до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання договору дарування удаваним та поділ майна подружжя ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 через свого представника адвоката Барановського І.І. звернувся до суду до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із даним позовом, в якому просив , уточнивши його, визнати удаваним правочином договір дарування нежитлового приміщення торгівельного офісу, вбудованого в п"ятиповерховому житловому будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 78,4 кв.м., реєстраційний номер майна 24370235, укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 31 серпня 2012 року за №1901 приватним нотаріусом Добролежею Л.Г., та визнати його договором купівлі-продажу., а також поділити між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказане нежитлове приміщення.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 19 грудня 2009 року до 21 січня 2020 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . За час шлюбу придбали нежитлове приміщення, торгівельно-офісне по АДРЕСА_1 загальною площею 78,4 кв.м., реєстраційний номер майна 24370235. На підставі договору дарування відповідач ОСОБА_1 стала власником спірного кафе. Однак, на день укладення спірного договору 31 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_3 написав розписку, де закріпив той факт, що він отримав від ОСОБА_1 58800 доларів США. Дата написання розписки співпадає з датою укладення договору дарування. Оскільки вказане спірне майно було придбано в період шлюбу, то просить розділити його в рівних долях.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не з"явився , про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача адвокат Барановський І.І. підтримав вимоги з підстав викладених у позовній заяві, в останнє судове засідання не з"явився, просив розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовних вимог не визнала, ствердила, що стала власником на підставі договору дарування, про існування вказаної розписки їй невідомо, звідки вона взялась у позивача пояснити не може.

Відповідач ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з"явився, просив розглядати справу без його участі , проти позову заперечував, стверджував, що ніякої розписки не писав, нікому не давав, представлена розписка написана не його почерком, договір дарування укладений ним добровільно, без примусу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з грудня 2009 року по грудень 2019 року. В період шлюбу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_3 було подаровано майновий об"єкт - торгівельно-офісне кафе по АДРЕСА_1 загальною площею 78,4 кв.м., реєстраційний номер майна 24370235, посвідчений приватним нотаріусом. На підставі зазначеного договору дарування відповідач ОСОБА_1 стала власником спірного кафе. Позивачем надано суду розписку, яка підтверджує, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 58800 доларів США, а тому позивач вважає, що договір дарування є удаваним.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18).

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 7 вересня 2016 року в справі № 6-1026цс16.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Посилаючись на удаваність спірного договору дарування, позивач вважав, що його укладено з метою позбавити права на визнання даного кафе об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як доказ позивачем надано розписку про нібито отримання відповідачем ОСОБА_3 коштів в сумі 58800 доларів США від ОСОБА_1 . Однак, в судовому засіданні ОСОБА_3 ствердив, що ніяких коштів він не отримував від ОСОБА_1 , надана розписка йому не належить, надав суду зразки підпису та почерку. За клопотанням представника позивача судом призначалась судова почеркознавча експертиза. Однак, позивач не оплатив послуги експерта , внаслідок чого вона проведена не була.

Інших доказів на обгрунтування позову позивачем не надано.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не був стороною оспорюваного договору. Доказів на підтвердження наміру відповідачів укласти саме договір купівлі-продажу спірного кафе та доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов такого договору, а також того, що умовою оспорюваного договору була сплата відповідних коштів, не надано.

Саму копію договору дарування позивачем суду не надано, алише інформаційну довідку про реєстрацію права власності.

За таких обставин суд приходить до висновку , що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірний договір дарування є удаваним, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Судом при розгляді справи не встановлено, що укладення оспорюваного договору дарування мало на меті умисно приховати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, передачу майна (товару) у власність другій стороні (покупцеві) за певну грошову суму.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Враховуючи дану норму права , суд приходить до висновку до обґрунтованого висновку, що вимога про поділ майна подружжя є похідною від попередньої вимоги і задоволенню не підлягають .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 203,215 ЦК України , - суд

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Барановський І.І., до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання договору дарування удаваним та поділ майна подружжя , відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або неприйняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів після отримання повного тексту рішення .

Повне судове рішення буде складене 05 грудня 2023 року.

Суддя Коваленко В.П.