Постанова

від 22.11.2023 по справі 175/3488/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5555/23 Справа № 175/3488/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Охрименко Микола Ігорович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2023 року та на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року в цивільній справі номер 175/3488/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, збитків за порушення умов договору та експлуатаційних витрат,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, збитків за порушення умов договору та експлуатаційних витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_1 15 листопада 2015 року було укладено договір про порядок використання майна.

Зазначеним договором сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін та відповідальність за порушення умов договору.

За невиконання зобов`язань, передбачених пунктом 2 зазначеного договору, було погоджено відповідальність сторін за невиконання умов договору, а саме пунктом 3 договору визначено, що: за порушення ОСОБА_1 (відповідачкою) умов, встановлених в п.п. 2.1.1., та/або 2.1.3., та/або 2.1.5. цього договору, вважається розкриттям ОСОБА_1 конфіденціальної інформації цього договору, у зв`язку з чим ОСОБА_2 припиняє оплачувати суму винагороди, вказану в п. 1.3. цього договору та вимагає від ОСОБА_1 відшкодувати суми, які передані ОСОБА_2 по розпискам (п. 1.3. Договору) в якості штрафних санкцій за порушення даних пунктів; за порушення ОСОБА_1 (відповідачкою) умов, встановлених в пункті 2.1.4. цього договору, вважається розкриттям ОСОБА_1 конфіденціальної інформації цього договору, у зв`язку з чим ОСОБА_2 припиняє оплачувати суму винагороди, вказану в п. 1.3. цього договору та вимагає від ОСОБА_1 відшкодувати суми, передані ОСОБА_2 по розпискам (п. 1.3. Договору) в якості штрафних санкцій та вимагає від ОСОБА_1 відшкодувати збитки в розмірі подвійної суми, сплаченої по розпискам за порушення даного пункту договору; за порушення ОСОБА_1 (відповідачкою) умов, встановлених в пункті/пунктах: 2.1.2., та/або 2.1.6, та/або 2.1.7., та/або, 2.1.8, та/або 2.1.9. цього договору, вважається розкриттям ОСОБА_1 конфіденціальної інформації цього договору, у зв`язку з чим ОСОБА_2 припиняє оплачувати суму винагороди, вказану в п. 1.3. цього договору та вимагає від ОСОБА_1 відшкодувати суми, передані ОСОБА_2 по розпискам (п. 1.3. Договору) в якості штрафних санкцій та вимагає від ОСОБА_1 відшкодувати збитки в розмірі 320000,00 гривень за порушення даних пунктів/пункту; за порушення ОСОБА_2 пункту 1.3 договору при умові виконання ОСОБА_1 всіх своїх зобов`язань по зазначеному договору, ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 неустойку(штраф) у розмірі суми зазначеній в п. 1.3 договору; з моменту порушення ОСОБА_1 одного з пунктів зазначених у п. 2.1 договору на ОСОБА_1 покладається обов`язок по компенсації половини експлуатаційних збитків по утриманню об`єктів зазначених в п. 1.1 та в п. 2.2.4 Договору.

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, а саме майна за адресою: АДРЕСА_1 .

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «ККМ» Синявського М.Г. з запитом-вимогою про проведення аудиту фінансової звітності товариства.

03 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Декор» про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 03 січня 2017 року, звільнення приміщення по АДРЕСА_1 та стягнення суми 59580 грн одержаної орендної плати.

Також відповідачка зверталась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до TOB «ККМ» та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди приміщень №03/01 від 03 січня 2017 року, що підтверджується відповідним рішенням господарського суду Дніпропетровської області.

Зазначені обставини позивач вважає порушенням укладеного між сторонами договору про порядок використання майна, укладеного між сторонами 15 листопада 2015 року, та просить суд стягнути з відповідачки штрафні санкції, збитки за порушення умов договору та експлуатаційні витрати.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штрафні санкції у розмірі 255000,00 доларів США; збитки у розмірі 170000,00 доларів США, 320000,00 грн в якості збитків за порушення умов договору та 303529,12 грн експлуатаційних втрат, а також стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, збитків за порушення умов договору та експлуатаційних витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штрафні санкції у розмірі 255000,00 доларів США; збитки у розмірі 170000,00 доларів США та 320000,00 грн в якості збитків за порушення умов договору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 10510,00 грн.

У задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення експлуатаційних витрат - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Охрименка Миколи Івановича про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, збитків за порушення умов договору та експлуатаційних витрат - відмовлено.

Із вказаними судовими рішеннями не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Охрименко М.І., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2023 року і ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, здійснити розподіл судових витрат при розгляді справи в Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області та Дніпровському апеляційному суді.

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції прийняв оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин , що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, внаслідок чого має місце невідповідність висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях обставинам справи через порушення норм процесуального права, зокрема, але не виключно, щодо порядку призначення та проведення судових експертиз та неправильне застосування норм матеріального

права, а також без врахування правових позицій Верховного Суду.

Копії усіх письмових доказів доданих позивачем до позовної заяви не засвідчені, тобто не відповідають вимогам для письмових доказів.

Суд першої інстанції неодноразово не розглядав подані клопотання відповідачки про витребування доказів, в той час коли усі клопотання позивача (в т.ч., що подані з порушенням встановленого порядку) були задоволені.

Під час розгляду справи позивачем було надано копії висновків експертів, а саме: висновок експерта №3922/3923-20 від 05.11.2020 року, №3924/3925/3926-20 від 06.11.2020 року, №352-21 від 03.06.2021 року, №3376-21 від 26.07.2021 року, №3377/3378/21 від 08.12.2021. Вищевказані висновки експертів є недопустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України та інших нормативно-правових актів, оскільки вони одержані/проведені/складені з порушенням порядку, встановленого законом. Зазначене також підтверджується рецензіями судових експертів вищого кваліфікаційного класу від 21.04.2021 року та 26.04.2021 року на висновки експерта №3924/3925/3926-20 від 06.11.2020 року та №3922/3923-20 від 05.11.2020 року.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 31.03.2023 року не надав жодної оцінки обставин, на які посилалась відповідачка, щодо недопустимості як доказів зазначених висновків експертів.

Документ з назвою «Договор о порядке пользования имуществом» від 15.11.2015 року, наданий позивачем, ОСОБА_1 не укладала і не підписувала, волевиявлення та наміру на його укладення не мала. Розписки, надані позивачем були складені при інших обставинах, ніж вказує позивач, та жодним чином не пов`язані з вищезазначеним договором від 15.11.2015 року.

05.02.2015 року між позивачем та відповідачкою було укладено попередній договір про поділ спільного майна подружжя. Посилання позивача на те, що відповідачка отримала грошові кошти за розписками згідно з документом під назвою «Договор о порядке пользования имуществом» від 15.11.2015 року не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються попереднім договором про поділ спільного майна подружжя від 05.02.2015 року, змістом наданих розписок та тим, що відповідачка не підписувала документ від 15.11.2015 року, на який посилається позивач.

Умови договору від 15.11.2015 року є нікчемними, оскільки обмежують права відповідачки на звернення до суду за захистом порушеного права.

Договором від 15.11.2015 року не визначений порядок та умови поширення інформації, віднесеної до конфіденційної, як це передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», більш того таким документом до конфіденційної віднесена інформація, що порушує права і свободи відповідачки, та не може бути віднесена до конфіденційної в силу приписів п. 4 ч. 4 ст. 21 вказаного вище Закону.

За своїм змістом вказаний вище договір від 15.11.2015 року не відповідає правовій природі договору про порядок володіння і користування майном та має ознаки інших договорів, зокрема договору оренди, тому вказаний договір, оскільки строк його дії не встановлений, мав бути обов`язково посвідчений нотаріально, а передача об`єктів нерухомого майна повинна бути закріплена відповідним актом, зазначений договір не відповідає цим вимогам законодавства.

Відповідачка ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №619331 від 06.12.2021 року, та на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є звільненою від сплати судового збору, таким чином судовий збір підлягав компенсації за рахунок держави з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, що суд першої інстанції не врахував.

Висновок суду, висловлений в оскаржуваній ухвалі від 11.04.2023 року про відмову у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат, порушує принцип пропорційності.

Від позивача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Войчак О.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2023 року залишити без задоволення та залишити зазначене рішення без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам ЦПК України.

Наявні у матеріалах справи висновки експертів є допустимими доказами згідно ст. 78 ЦПК

України.

Відсутність статусу учасника справи не перешкоджає позивачу звертатися до експертних установ з метою отримання висновків експертів, а згодом надати їх до суду. Всі надані суду стороною позивача висновки експертів були складені у цілковитій відповідності до чинного законодавства України, щодо проведення судових експертиз.

Рецензія, надана апелянткою, складена особами, які вже кілька років не є судовими експертами і не є співробітниками НДУСЕ, проведена не на підставі договору або плану, як це передбачає Порядок, а на підставі заяви. Отримана рецензія не спростовує висновків експертів і абсолютно не відповідає Порядку.

У судовому засіданні були опитані викликані експерти, які складали відповідні висновки експертів, і надали повні і вичерпні відповіді на всі поставлені питання.

На сьогодні експерти не притягнуті до кримінальної відповідальності, а отже, висновки, які містяться у висновках експертів не спростовані, ніким не встановлена їх завідома неправдивість.

Щодо договору про порядок використання майна від 15.11.2015 року, статтею 204 ЦК України закріплено принцип правомірності правочину.

ОСОБА_1 не скористалася своїм правом звернутися до суду з зустрічним позовом або окремим позовом щодо визнання судом правочину недійсним.

Суд, за наявності доказів у матеріалах справи, вірно дійшов висновків щодо задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на порушенні відповідачкою прийнятих на себе зобов`язань згідно з умовами договору від 15.11.2015 року.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Охрименко М.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити та скасувати судові рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та стягнути на користь відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 42400,00 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 адвокат Войчак О.О. з апеляційною скаргою на судові рішення не погодився, вважав її безпідставною та просив судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, відповідачку та її представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15 листопада 2015 року було укладено договір про порядок використання майна. Договором сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання умов договору, зокрема, порушенням умов договору вважається розкриттям ОСОБА_1 конфіденціальної інформації цього договору. Сторонами також погоджено, що строк дії зазначеного договору починається з моменту підписання та діє до офіційного припинення ОСОБА_2 усієї підприємницької діяльності і ведення бізнесу. (а.с. 15-17зв, том 1).

Також між позивачем та відповідачкою укладено договори про поділ нерухомого майна подружжя від 12.02.2015 року, шлюбний договір від 23.02.2015 року (а.с. 19-21зв,23-24зв, 22-22зв,

том 1).

Відповідно до розписки ОСОБА_1 02 червня 2015 року отримала грошові кошти від ОСОБА_2 у розмірі 520000 доларів США згідно з договором про поділ нерухомого майна

подружжя від 12.02.2015 року (а.с. 18, том 1)

На виконання умов договору «про поділ нерухомого майна» позивачем ОСОБА_2 здійснено сплату грошових коштів ОСОБА_1 , про що свідчить розписка ОСОБА_1 , згідно з якою остання отримала за період з вересня 2017 року по червень 2018 року від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 45000 доларів США, фінансових претензій до ОСОБА_2 станом на 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 не мала (а.с. 33, том 1).

У відповідності до розписок ОСОБА_1 отримувала грошові кошти за спільно використовувані торгові площі від ОСОБА_2 : 23 січня 2019 року у розмірі 20000 доларів США; 01 лютого 2019 року у розмірі 5000 доларів США; 04 березня 2019 року у розмірі 5000 доларів США; 01 квітня 2019 року у розмірі 5000 доларів США; та 07 травня 2019 року у розмірі 5000 доларів США (а.с. 34-38, том 1).

13 березня 2019 року ФОП ОСОБА_3 складено висновок, щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47, том 1).

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності, а саме майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48-49, том 1).

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «ККМ» Синявського М.Г. з запитом-вимогою про проведення аудиту фінансової звітності товариства (а.с. 54, том 1).

03 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Декор» про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 03 січня 2017 року, звільнення приміщення по АДРЕСА_1 та стягнення суми 59580,00 грн орендної плати. Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року по цивільній справі відкрито провадження (а.с. 43, том 1).

Також відповідачка зверталась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до TOB «ККМ» та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди приміщень № 03/01 від 03 січня 2017 року (справа №904/2836/19), в зазначеній господарській справі 11 вересня 2019 року прийнято рішення (а.с. 44-46, том 1).

ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, а саме майна за адресою: АДРЕСА_2 , у вказаній справі 28 жовтня 2019 року постановлено ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про призначення експертизи по справі (а.с. 51-51зв., том 1).

У липні 2019 року ОСОБА_1 було подано скарги до Державної екологічної інспекції та до Державної служби надзвичайних ситуацій, які стосувалися діяльності ТОВ «ККМ»(т. 1 а.с. 52, 53).

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №619331 від 06.12.2021 року (а.с. 94, том 1).

З висновку експерта №3376-21 від 26 липня 2021 року вбачається, що за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи - підпис від імені ОСОБА_1 , розміщений у розділі 8 «Реквизиты сторон» у графі «Синявская И.В.» договору про порядок користування майном (назва документу мовою оригіналу «Договор о порядке пользования имуществом») від 15 листопада 2015 року виконаний самою ОСОБА_1 (а.с. 185-189, том 2).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетрвоської області від 22 вересня 2021 року клопотання експерта Тумоян Надії Анатоліївни у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та збитків за порушення умов договору задоволено, надано дозвіл експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах в рамках проведення судової технічної експертизи документа оригінал договору про порядок користування майном (назва документу мовою оригіналу «Договор о порядке пользования имуществом») від 15 листопада 2015 року (а.с. 218-219, том 2).

З висновку експертів №3377/3378-21 від 08 грудня 2021 року вбачається, що підпис від імені

ОСОБА_1 , розміщений у розділі 8 «Реквизиты сторон» у графі « ОСОБА_4 » Договору про порядок користування майном ( назва документу мовою оригіналу «Договор о порядке пользования имуществом») від 15 листопада 2015 року виконаний пастою синього кольору з фіолетовим відтінком для кулькових ручок; у Договорі про порядок користування майном (назва документу мовою оригіналу «Договор о порядке пользования имуществом») від 15 листопада 2015 року відсутні ознаки штучного зістарювання документу; підпис від імені ОСОБА_1 , розміщений у розділі 8 «Реквизиты сторон» у графі « ОСОБА_4 » Договору про порядок користування майном (назва документу мовою оригіналу «Договор о порядке пользования имуществом») від 15 листопада 2015 року, виконаний у період часу ймовірно не раніше лютого 2015 року та не пізніше грудня 2015 року (а.с. 37-45, том 3).

06 квітня 2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Охрименко М.І. звернувся з клопотанням щодо розподілу судових витрат витрат на надання правничої допомоги з наданням певних документів на підтвердження цього клопотання (а.с. 1-6, том 4).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості в частинах про стягнення штрафних санкцій та збитків за порушення умов договору.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Охрименка М.І. про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду більшість позовних вимог позивача задоволено та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачки буде суперечити принципам цивільного судочинства.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема , є договори, інші правочини.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Апеляційний суд,перевіряючи законністьі обґрунтованістьсудових рішеньДніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2023 року та від 11 квітня 2023 року в межах доводив та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог та відсутності підстав для ухвалення судового рішення щодо розподілу судових витрат витрат на правничу допомогу.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про стягненняштрафних санкцій,збитків запорушення умовдоговору таексплуатаційних витрат, обґрунтовує його тим, що відповідачка порушила умови укладеного між ними договору щодо його конфіденційності, оскільки неодноразово зверталась до судів з різними позовами.

Проте, з таким твердженням погодитися не можна.

Конфіденційна інформація це відомості про фізичну чи юридичну особу, засекречені та доступні для ознайомлення серед вузького кола людей, які відповідають певним критеріям. Доступ до таких даних також є спочатку обмеженим законодавством України. Поширювати їх дозволяється лише за згодою особи, якої вони стосуються.

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частинами 1-3 цього Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є

конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Отже, виходячи з наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що, оскільки нормами закону України відповідачка не обмежена у праві на звернення до суду за захистом своїх прав, тому не можна вважати її звернення до суду порушенням умов спірного договору щодо розкриття конфіденційної інформації.

Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення умов спірного договору позивачем ОСОБА_2 суду не надано.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, рішення судупершої інстанціївід 31березня 2023року підлягаєскасуванню,представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат ОхрименкоМ.І. звернувсядо судуз клопотаннямщодо розподілусудових витрат витратна наданняправничої допомогиз наданнямпевних документівна підтвердженняцього клопотаннята вказуючина те,що відповідачкає особою,яка звільненавід сплатисудового збору(має2групу інвалідності),тому ухваласуду першоїінстанції від11квітня 2023року провідмову взадоволенні клопотанняпро розподілсудових витраттакож підлягаєскасуванню.

У клопотанні пророзподіл судовихвитрат витрат нанадання правничоїдопомоги адвокат Охрименко М.І. в інтересах ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42400,00 грн.

На обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу в він надав до суду копію договору про надання правової допомоги №01-04/07/18 від 04.07.2018 року, додаткові угоди №1, 2 від 30.12.2021 року, 27.12.22 року та б/н від 02.11.2020 року до договору про надання правової допомоги №01-04/07/18 від 04.07.2018 року, акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 05.04.2023 року та звід з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги від 05.04.2023 року та підтвердженням направлення документів до суду, а також узгоджений рахунок на оплату правової допомоги.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 04 липня 2018 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «СМИРНОВ, ТАРАСЕВИЧ ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги №01-04/07/18 (а.с. 2-2зв., том 4).

30 грудня 2021 року та 27 грудня 2022 року сторони уклали додатки №1, 2 до договору про надання професійної правничої допомоги №01-04/07/18 від 04.07.2018 року, згідно з якими продовжена дія укладеного договору до31.12.2022 року та до 31.12.2023 року (а.с. 3-3зв., том 4).

З акту прийому-передачі від 05.04.2023 року вбачається, що сторони узгодили розмір винагороди за надану правову допомогу вартість послуг становить 42400,00 грн. Також надано копію рахунку про оплату правової допомоги (а.с. 4-4зв., 6, том 4).

У звіті про надану правову допомогу наведено, які послуги було надано ОСОБА_1 та їх обсяг з доказами направлення до суду документів (а.с. 5-5зв., том 4).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання адвоката Охрименка Миколи Ігоровича, який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, та ухвалив судові рішення, які не в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам закону.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасуванню судових рішень суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та стягненню з позивача ОСОБА_2 витрат понесених відповідачкою ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Охрименко Микола Ігорович, задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, збитків за порушення умов договору та експлуатаційних витрат відмовити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 витрати напрофесійну правничудопомогу урозмірі 42400,00(сорокдві тисячічотириста)гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 грудня 2023 року.

Судді: