Рішення

від 01.12.2023 по справі 307/698/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/698/23

Провадження № 2-др/307/6/23

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі судді головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами ч. 2 ст. 247ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійсненняфіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стегури Н.Р. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ - М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановив:

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2023 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М» на користь ОСОБА_1 466318 (чотириста шістдесят шість тисяч триста вісімнадцять) грн. 26? коп. майнової шкоди, з яких 463818 (чотириста шістдесят три тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 26? коп. шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2500 (дві тисячі п"ятсот) грн. витрати на лікування; 30000 (тридцять) тисяч грн. заподіяної моральної шкоди та 5069 ?(п"ять тисяч шістдесят дев"ять) грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. В іншій частині позову про стягнення витрат на лікування у розмірі 300 грн., моральної шкоди у розмірі 270000,00 грн. та судового збору у розмірі 4097,19 грн. відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стегура Н.Р. 13 листопада 2023 року подала заяву про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі та просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42000,00 грн., а також просила стягнути гонорар успіху у розмірі 496318,26 грн.

Крім цього, просила поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення посилаючись на те, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України дана заява подається протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, тобто до 07 листопада 2023 року, проте, із 06.11.2023 року по 08.11.2023 року вона знаходилася на обстеженні, яке пов`язане із погіршенням її стану здоров`я, через що вона як представник була позбавлена можливості протягом 5 днів подати вказану заяву на підтвердження чого подала довідку про тимчасову непрацездатність.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що під час подання позовної заяви до суду, у встановленому законом порядку, подано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що становить 4666,19 грн. - сплачений позивачем судовий збір за вимогу майнового характеру та 4500,00 грн. - сплачений судовий збір за вимогу немайнового характеру.

Розмір понесених ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 19 січня 2023 року та додаткової угоди до договору № 1 від 19 січня 2023 року та акта приймання-передачі правових послуг від 17 лютого 2023 року складає 30000,00 грн.; акт приймання-передачі містить детальний опис послуг з правничої допомоги, а також визначено види послуг, необхідних для надання правничої допомоги та розмір гонорару.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі, відшкодуванню ОСОБА_1 підлягають 30000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, а також 12000,00 грн. за участь адвоката у трьох судових засіданнях по 4000,00 грн. кожне.

Також, гонорар успіху (10 процентів від суми стягнення за рішенням суду) підлягає до стягнення у розмірі 490631,80 грн.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ - М» - адвокат Митровка Я.В. подав клопотання про відмову у відшкодуванні (зменшення) судових витрат посилаючись на те, що позивач просить стягнути з відповідача 538318,26 грн. (42000,00 грн. витрати на правничу допомогу та 496318,26 грн. гонорар успіху.

Однак, долучені до позову докази понесених витрат на правничу допомогу не підтверджують понесення позивачем таки витрат, оскільки до позову не долучено жодних доказів, зокрема доказів оплати правничої допомоги.; ні договір про надання правничої допомоги ні додаткова угода, ні акт приймання-передачі наданих послуг не передбачають конкретного обов`язку позивача оплатити отриману правничу допомогу; відсутні докази отримання позивачем правничих послуг щодо участі у судових засіданнях (їх обсяг, кількість, час); заявлена сума гонорару успіху не відповідає встановленим домовленостям між адвокатом та позивачем, оскільки перевищує 10 % від суми стягнення за рішенням суду.

Також позивач не приєднав детального опису робіт (наданих послуг), який є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надані ж позивачем документи на підтвердження витрат на правничу допомогу позбавляють відповідача права належним чином заперечити не співмірність таких витрат, оскільки такі документи не конкретизують: фактично виконані адвокатом роботи (окрім підготовки позовної заяви); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт; обсяг виконаних адвокатом робіт ( підготовка адвокатських запитів та інших звернень для збирання доказів).

Вважає, що вказані обставини у сукупності зумовлюють повну відмову у відшкодуванні позивачу заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім цього, у позові ОСОБА_1 зазначив, що орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу становитиме 30000,00 грн., разом з тим, заявлений до стягнення розмір витрат становить 538318,26 грн. що істотно перевищує суму, заявлено у попередньому розрахунку майже у 18 разів.

Відтак, обсяг наданих адвокатом послуг та сума адвокатських витрат, яку просить стягнути позивач не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Вартість в акті приймання-передачі наданих послуг вартість послуги «Збір письмових доказів» 10000,00 грн. є явно завищена, оскільки більшість долучених до позовної заяви документів були наявні у позивача, так само як і вартість підготовки позовної заяви 20000,00 грн. є явно неспівмірною зі складністю даної справи та становить для відповідача надмірний тягар, що суперечить принципам розподілу судових витрат.

Заявлений ж до стягнення гонорар успіху фактично дорівнює 100% стягнутих судом першої інстанції з відповідача коштів, що вказує на неспівмірність таких витрат.

У зв`язку із наведеним,зазначив, що у разі встановлення судом законних підстав для такого стягнення, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Стегура Н.М. у судове засідання не з`явилася, подала заяву про ухвалення додаткового рішення за її відсутності.

Відповідач ТОВ «ФАВОРИТ-М» та представник відповідача адвокат Митровка Я.В. у судове засідання не з`явилися.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим, у судове засідання також не з`явився.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За наведеного суд постановив ухвалу про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання щодо визнання поважними причини пропуску процесуального строку, поновлення пропущеного строку, встановленого законом для подання заяви про ухвалення додаткового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Приписами частин першої та четвертої статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Тячівським районним судом Закарпатської області 02 листопада 2023 року ухвалено рішення у вказаній справі та у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Представником позивача адвокатом Стегурою Н.М. 13 листопада 2023 року подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

До вказаної заяви долучено довідку про тимчасову непрацездатність № 22, видану КНП «Медичний центр Сім`я», із якої видно, що ОСОБА_3 у період з 06.11.2023 року по 08.11.2023 року перебувала на обстеженні у вказаному центрі.

З огляду на наведене, суд визнає поважними причини пропуску процесуального строку встановленого законом та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

З`ясувавши обставини заяви, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішене питання про судові витрати.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно зі ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На виконання вимог ч. 8ст. 141 ЦПК України, представник позивача під час судового розгляду цивільної справи зробила заяву, якою повідомила суд про витрати, понесені позивачем з наданням професійної правничої допомоги та про те, що докази понесених витрат будуть подані з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та 13 листопада 2023 року представник позивач подала заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 січня 2023 року № 301, який міститься в матеріалах справи, адвокат Стегура Н.М. та ОСОБА_1 уклали договір, згідно якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати замовнику послуги юридичного характеру на умовах визначених вказаним договором, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг на умовах та в строки, визначені договором.

Відповідно до п. 4.1. цього Договору детальний перелік послуг, а також розмір оплати замовником адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням умов Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до цього договору (а. с. 68).

Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 19 січня 2023 року видно, що сторони уклали додаткову угоду про перелік послуг та розмір оплати замовником адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням умов договору. Перелік послуг, які адвокат зобов`язується надати замовнику складається: збір письмових доказів 10000,00 грн.; підготовка позовної заяви 20000,00 грн.; участь у судових засіданнях суду першої інстанції 4000,00 грн. та гонорар успіху ( 10 процентів від суми стягнення за рішенням суду) (а. с. 69)

Із акта приймання-передачі наданих послуг від 17 лютого 2023 року видно, що вартість наданих послуг складає 30000,00 грн., вказана сума передана адвокату безпосередньо під час підписання даного акта. Щодо участі у судових засіданнях суду першої інстанції замовником буде оплачено суму гонорару після виконання даного пункту адвокатом. Підписанням цього акта замовник підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень договору (а.с. 70).

Також із вказаного акта видно, що адвокатом Стегурою Н.М. надано послуги у вигляді збору письмових доказів 10000,00 грн. та підготовка позовної заяви 20000,00 грн.

Разом з тим, повністю погодитись з такою сумою не можна.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача адвокатом подано позов на 8 арк. та додані до позову документи на 56 арк.

За наявності усталеної судової практики у цій категорії спорів, такий спір для представника позивача не є спором з високим рівнем складності.

Судове засідання, які відбулося 27 квітня 2023 року тривало 15 хв.; судове засідання 19 вересня 2023 року тривало 45 хв. та судове засідання 02 листопада 2023 року тривало теж 45 хв.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України»заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

Також, питання співмірності судових витрат розглядалось Великою Палатою Верховного Суду у справі № 550/936/18, за результатами якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, фінансовий стан обох сторін».

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ: у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з висновком, який викладений у п. 101 постанови Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №360/3253/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенств права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Що стосується гонорару успіху слід зазначити наступне.

Згідно з ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Відтак домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; провадження№ 12-171гс19). Також у цій постанові вказано, що «гонорар успіху» є сумою, обумовленою сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат.

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у даному спорі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат, а стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.

Зокрема, судом враховується той факт, що за наслідками розгляду даної заяви частково задоволено її вимоги, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., відтак суд вважає, що гонорар успіху в сумі 496318,26 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних та їх відшкодування з огляду на обставини цієї справи, вже здійсненим розрахунок вартості виконаних адвокатом робіт, матиме надмірний характер.

Аналогічний висновок викладений у поставі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 127/9918/14-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19)).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувавши реальність та необхідність понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Крім цього, щодо доводів представника відповідача у запереченні про те, що відповідачем не подано доказів оплати правничої допомоги, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.1) ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено стороною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які наведені в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19), постанові від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску та поновити пропущений строк представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Стегурі Н.М. для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ - М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ - М» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Відмовити в іншій частині заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та про стягнення гонорару успіху у розмірі 496318,26 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ-М», місцезнаходження, вул. Головна, 181, с. Вонігове Тячівського району Закарпатської області, 90553, код ЄДРПОУ 32922702.

Представник відповідача: Митровка Ярослав Васильович, вул. Л.Толстого, 33 "А", офіс 5, м. Ужгород Закарпатська область.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.Р.Сас