Постанова

від 04.12.2023 по справі 925/352/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Харків Справа № 925/352/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Текнолоджиз" вх. № 1873 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2023, ухвалене суддею Ємельяновою О.О. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 31.07.2023) у справі №925/352/23

за позовом Фізичної особи - підприємця Лищенка Юрія Петровича, м. Черкаси,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Текнолоджиз", м. Харків,

про стягнення 92749,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Лищенко Юрій Петрович звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Текнолоджиз" про стягнення 92749,05 грн, з яких: 90000,00 грн сума заборгованості за договором, 1994,53 грн інфляційні нарахування, 754,52 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 матеріали справи №925/352/23 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі №925/352/23 у позові відмовлено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 90000,00 грн заборгованості за договором, 1994,53 грн інфляційні нарахування, 747,12 грн 3% річних, а також 2683,78 грн судового збору. В частині стягнення 3 % річних у розмірі 7,40 грн відмовлено.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: з моменту підписання акту прийому передачі від 14.11.2022 у відповідача настав строк оплати суми оренди відповідно до умов договору, доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідачем до суду не надано, наявність суми боргу відповідач не спростував, наявність інших господарських відносин з позивачем, щодо акту прийому передачі від 14.11.2022 не довів, у зв`язку із чим господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми у розмірі 90000,00 грн. Щодо правильності нарахування позивачем 3 % річних у розмірі у розмірі 754,52 грн (за період з 14.11.2022 по 23.02.2023) та інфляційних втрат у розмірі 1994,53 грн (за період з 14.11.2022 по 31.01.2023) господарський суд здійснив власний розрахунок в онлайн системі "ЛігаЗакон" та встановив, що період розрахунку має починатися з 15.11.2022, а не з 14.11.2022, як зазначає позивач, у зв`язку із чим арифметично правильним є розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1994,53 грн (за період з 15.11.2022 по 31.01.2023) та 3 % річних у розмірі у розмірі 747,12 грн (за період з 15.11.2022 по 23.02.2023), отже, суд першої інстанції зазначив, що в частині стягнення 3 % річних у розмірі 7,40 грн у позові слід відмовити.

Відповідач надіслав поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням викладених в апеляційній скарзі обставин.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: водій, який керував транспортним засобом, переданим позивачем відповідачеві згідно з укладеним між сторонами договором, і перебував у трудових відносинах з позивачем, у процесі перевезення вантажу за умовами договору вчинив порушення законодавства Республіки Польща щодо внесення до товаросупровідних документів інформації про перевізника, який відсутній у базі даних Головної інспекції охорони навколишнього середовища Республіки Польща, що в свою чергу призвело до затримки доставлення транспортних засобів з вантажем вантажоодержувачу, який у відповідності до умов договору-замовлення на перевезення вантажу від 01.11.2022 №011122-02 направив відповідачеві вимогу щодо сплати 40000,00 грн за порушення умов договору щодо строків доставлення вантажу. Із посиланням на вказані обставини, а також на ст.224, 225 ГК України, відповідач наполягає на тому, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню. До апеляційної скарги додано нові докази, які не були надані до суду першої інстанції: копія договору-замовлення на перевезення вантажу від 01.11.2022 №011122-02, укладеного між Замовником, ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" та Експедитором, ТОВ "Еко Текнолоджиз", копію листа Головної інспекції охорони навколишнього середовища Республіки Польща від 10.11.2022, копію листа-вимоги про сплату 40000,00 грн, отриманого ТОВ "Еко Текнолоджиз" від ТОВ "Хайджин Текнолоджиз", копію транспортної накладної CMR від 01.11.2022.

Оскільки апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, то з метою перевірки обставин, що мають значення для подальшого руху скарги, ухвалою суду від 11.09.2023 було витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №925/352/23, відкладено вирішення питань щодо подальшого руху апеляційної скарги до отримання Східним апеляційним господарським судом матеріалів справи.

18.09.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 20.09.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав відсутності мотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, ненадання доказів сплати судового збору та належних доказів на підтвердження повноважень представника, який підписав апеляційну скаргу.

Копію вказаної ухвали, направлену судом на адресу заявника, зазначену в апеляційній скарзі: 61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 33, офіс 1 (ця адреса також вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження ТОВ "Еко Текнолоджиз"), було повернуто відділенням зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Проте апелянт подав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вищевказаної ухвали у межах визначеного судом строку.

Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Еко Текнолоджиз" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі №925/352/23. Попереджено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань до 30.10.2023.

Копію вказаної ухвали від 05.10.2023, направлену судом на адресу відповідача: 61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 33, офіс 1, було повернуто відділенням зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на послідовну позицію, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № б-39/02-09 (922/3286/21), за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду, колегія суддів зазначає, що апелянт належним чином повідомлений про відкриття апеляційного провадження в даній справі (враховуючи також, що, незважаючи на неотримання поштою ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яку було повернуто до суду відділенням зв`язку, заявник своєчасно усунув недоліки апеляційної скарги, отже, ТОВ "Еко Текнолоджиз" мало можливість довідатися про стан відомого йому судового провадження).

Позивач, ФОП Лищенко Ю.П., повідомлений належним чином про відкриття апеляційного провадження у даній справі, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Будь-якої іншої кореспонденції від сторін після відкриття апеляційного провадження до суду також не надійшло.

Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У даній справі, в якій провадження було відкрито 05.10.2023, останнім днем вказаного строку є 04.12.2023.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

З урахуванням вищенаведених приписів ч.1 ст.273 ГПК України щодо строку апеляційного провадження, а також тих обставин, що будь-яких додаткових пояснень та клопотань до суду в межах зазначеного строку не надійшло - колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги.

Як уже зазначалося, до скарги заявник надав нові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1, 2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, є саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/9742/22.

Проте, як вбачається зі змісту апеляційної скарги та додатків до неї, ТОВ "Еко Текнолоджиз" не наведено жодного обґрунтування щодо неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що місцевий господарський суд направив копію ухвали від 29.05.2023 про відкриття провадження в даній справі на належну адресу відповідача, яку також зазначено і в апеляційній скарзі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 33, офіс 1), однак вказане поштове відправлення було повернуто відділенням зв`язку до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.52).

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, виходячи з вищенаведених обставин справи та приписів відповідних норм ГПК України, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Еко Текнолоджиз" було належним чином повідомлено про розгляд судом першої інстанції даної справи за його участю.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд надав вищевказаним обставинам належну правову оцінку, зазначивши із посиланням на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, в постанові від 19.07.2023 у справі № 923/618/21, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що, оскільки поштова кореспонденція, направлена судом першої інстанції на належну адресу відповідачки, повернулася до суду з відміткою "адресат відсутній", то в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачка була належним чином сповіщена про перебування у провадженні Господарського суду Херсонської області цієї справи за її участю.

Тобто відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи місцевим господарським судом, не скористався своїм правом на надання доказів, які, на його думку, є підставою для відмови у позові, і надав такі докази вже під час апеляційного оскарження рішення про задоволення позову в даній справі.

При цьому в ході апеляційного провадження ним не обґрунтовано, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв при вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів зумовлює порушення положень статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16. Крім того, принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових, згідно частини 3 ст. 269 ГПК України, передумов, стане наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 18/113-53/81.

Отже, з огляду на вищенаведені приписи ч.3 ст.269 ГПК України та правову позицію Верховного Суду щодо їх застосування, враховуючи, що відповідач надав до суду апеляційної інстанції додаткові докази, які не були предметом розгляду в місцевому господарському суді, і при цьому не довів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього колегія суддів під час апеляційного провадження не враховує відповідні докази.

У відповідності до вимог ст. 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

01.11.2022 між Фізичною особою - підприємцем Лищенко Юрієм Петровичем (позивач, орендодавець) Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Текнолоджиз" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди вантажного автомобіля з екіпажем (а.с.9).

Даний договір набирає чинності з моменту початку терміну оренди за пунктом 4.1. даного договору (пункт 9.2. договору)

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння наступне майно: вантажний автомобіль марки MAN TGX 18.400 державний номер НОМЕР_1 і напівпричіп Krone державний номер НОМЕР_2 .

Автомобіль, що орендується, буде використовуватися орендарем для перевезення вантажу продукції, згідно товаросупроводними документами (пункт 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що передача автомобіля в оренду здійснюється з моменту підписання даного договору.

Термін оренди складає строк від 01.11.2022 до 09.11.2022 (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору, орендна плата встановлюється у розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до пункту 8.1. договору, автомобіль повинен бути повернений орендодавцю по закінченню терміну оренди за пунктом 4.1. договору, але не раніше дати вивантаження товару у місці призначення.

Повернення автомобіля відбувається за актом прийому передачі (пункт 8.2. договору).

14.11.2022 між сторонами підписано акт прийому передачі до договору оренди вантажного автомобіля з екіпажем від 01.11.2022 (а.с. 11), відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв у належному технічному стані транспортний засіб MAN TGX 18.400 державний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб марки Krone державний номер НОМЕР_2 .

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач сплатив суму орендної плати за договором у розмірі 90000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, ФОП Лищенко Ю.П. у березні 2023 року звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом про стягнення з ТОВ "Еко Текнолоджиз" 90000,00 грн заборгованості за договором, а також нарахувань на вказану суму в порядку ст.625 ЦК України: 754,52 грн 3% річних згідно з розрахунком за період з 14.11.2022 по 23.02.2023 (а.с.13) та 1994,53 грн інфляційних нарахувань згідно з розрахунком за три місяці: листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року (а.с.17).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 матеріали справи №925/352/23 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області, який ухвалою від 29.05.2023 відкрив провадження у справі (про що, як було встановлено вище, повідомив сторони належним чином), однак відповідач не надав до суду першої інстанції заперечень щодо позовних вимог та доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі №925/352/23 позов задоволено частково з наведених вище підстав.

Позивач не оскаржив зазначене рішення в частині відмови в позові, отже, в даному провадженні рішення переглядається за апеляційною скаргою відповідача, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до вищенаведених приписів ч.1 ст.269 ГПК України.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів погоджується з ними з огляду на наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога орендодавця про стягнення з орендаря заборгованості з оплати за користування орендованим майном (зі здійсненими на вказану заборгованість нарахуваннями відповідно до норм чинного законодавства).

Згідно частиною 1 статті 795 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За приписами статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Положеннями статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, ТОВ "Еко Текнолоджиз" (орендар) користувалося транспортним засобом, отриманим від ФОП Лищенка Ю.П. (орендодавця) в оренду на строк з 01.11.2022 по 09.11.2022 згідно з укладеним між сторонами договором оренди вантажного автомобіля з екіпажем від 01.11.2022.

За умовами п.7.1 вказаного договору ТОВ "Еко Текнолоджиз" зобов`язалося своєчасно сплатити оренду (у п.5.1 договору сторони погодили фіксований розмір орендної плати за весь період користування зазначеним майном 90000,00 грн).

Згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі (а.с.11), предмет оренди 14.11.2022 було повернуто ФОП Лищенку Ю.П.

Разом з тим, доказів виконання ТОВ "Еко Текнолоджиз" свого зобов`язання з оплати за користування предметом оренди відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з апеляційної скарги, заявник не заперечує ні тих обставин, що ТОВ "Еко Текнолоджиз" згідно з укладеним із ФОП Лищенком Ю.П. договором користувалося орендованим майном та повернуло його за відповідним актом 14.11.2022, ні того, що оплату за користування цим майном ним здійснено не було.

В обґрунтування вимог скарги заявник наводить лише один аргумент посилання на ту обставину, що з вини водія, який перебував у трудових відносинах з позивачем, сталася затримка доставки вантажу одержувачу, у зв`язку з чим останній направив ТОВ "Еко Текнолоджиз" вимогу щодо сплати 40000,00 грн штрафу за порушення строків доставлення вантажу.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження зазначених обставин відповідач надав суду апеляційної інстанції докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції і які колегія суддів не враховує при розгляді справи (з підстав, наведених вище).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що, як вбачається зі змісту договору оренди вантажного автомобіля з екіпажем від 01.11.2022, ним встановлено безумовний обов`язок орендаря оплатити користування предметом оренди. Договір не містить положень про те, що у разі затримки перевезення з вини орендодавця (його працівника) орендар звільняється від сплати орендної плати у розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до 9.3 договору, у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Разом з тим апелянтом не наведено посилань на норми чинного законодавства, відповідно до яких орендаря могло б бути звільнено від виконання його договірних зобов`язань перед ФОП Лищенком Ю.П. як орендодавцем, що виконав свої зобов`язання щодо надання орендареві в користування обумовлений договором транспортний засіб.

Натомість, грошове зобов`язання у розмірі 40000,00 грн (про наявність якого стверджує апелянт), стосується правовідносин ТОВ "Еко Текнолоджиз" з іншою особою (вантажоодержувачем).

Апелянт посилається на ст. 224, 225 ГК України, якими передбачено порядок відшкодування збитків учасником господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Проте, як було встановлено вище, заявником не підтверджено доказами (у порядку, передбаченому чинним законодавством) факту понесення ним відповідних збитків.

Згідно зі ст.228 ГК України, на яку також посилається апелянт, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Однак доказів на підтвердження тих обставин, що ТОВ "Еко Текнолоджиз" сплатило вантажоодержувачу штраф у розмірі 40000,00 грн, а також правового обґрунтування того, що у разі здійснення такої оплати у ФОП Лищенка Ю.П. виникає грошове зобов`язання перед ТОВ "Еко Текнолоджиз" з відшкодування останньому цих витрат матеріали справи не містять.

Зустрічного позову в даній справі про стягнення з ФОП Лищенка Ю.П. вказаної суми ТОВ "Еко Текнолоджиз" подано не було, також апелянт не надав доказів наявності передумов для зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України, ст.203 ГК України.

Тобто ТОВ "Еко Текнолоджиз", стверджуючи, що у ФОП Лищенка Ю.П. виникло перед ним відповідне зустрічне грошове зобов`язання, водночас не вжило заходів щодо захисту своїх прав (які вказане товариство вважає порушеними) з дотриманням спеціального порядку, передбаченого чинними нормами матеріального та процесуального права.

Окрім того, як було встановлено вище, розмір грошового зобов`язання ТОВ "Еко Текнолоджиз" перед ФОП Лищенком Ю.П. становить 90000,00 грн (що є більшим за суму штрафу 40000,00 грн), однак відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів навіть часткової оплати за користування предметом оренди.

Колегія суддів зазначає, що відповідне суперечить як умовам укладеного між сторонами в даній справі договору оренди, так і вищенаведеним приписам чинного законодавства щодо обов`язковості виконання зобов`язань за договором.

В ході апеляційного провадження відповідач не спростував висновку місцевого господарського суду про те, що з моменту підписання акту прийому передачі від 14.11.2022 року у відповідача виникло зобов`язання з оплати суми оренди відповідно до умов договору.

Оскільки доказів виконання ТОВ "Еко Текнолоджиз" зазначеного зобов`язання матеріали справи не містять та відповідачем не доведено наявності обставин, що звільняли б його від оплати за користування предметом оренди згідно з укладеним між сторонами договором колегія суддів дійшла висновку про те, що сума основного боргу в розмірі 90000,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, обґрунтовано, із посиланням на приписи вказаної норми та обставини справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 1994,53 грн (за період з 15.11.2022 по 31.01.2023) та 3 % річних у розмірі 747,12 грн (за період з 15.11.2022 по 23.02.2023). Заперечень та контррозрахунків щодо періоду та розміру вказаних нарахувань відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Текнолоджиз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі №925/352/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна