ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.11.2023Справа № 910/11154/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Скайлайн"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Гарантований покупець"
про стягнення 86 061,41 грн.,
За участю представників учасників справи:
від позивача: Савченко О.В. за ордером від 12.07.2023 року серії АІ № 1424505;
від відповідача: Балабан Д.О. (у порядку самопредставництва);
від третьої особи: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Скайлайн" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, Комісія) про стягнення грошових коштів у розмірі 86 061,41 грн.
В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 15.01.2021 року відповідачем прийнято постанову № 46 "Про затвердження змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641", підпунктом 8 пункту 1 якої внесено зміни до формули визначення частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді. Разом із тим, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, визнав протиправним і нечинним підпункт 8 пункту 1 означеної постанови Комісії. З урахуванням цих обставин, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення шкоди у вигляді різниці між небалансами, вирахуваними за формулою, що діяла до 15.01.2021 року, та небалансами, фактично сплаченими за формулою, визнаною судом нечинною.
Одночасно з позовною заявою Товариством подано клопотання про витребування у Державного підприємства "Гарантований покупець" доказів, а саме:
- відношення суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді до суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді, які мають позитивне значення за період часу з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року;
- відношення суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді до суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді, які мають негативне значення за період часу з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року.
Ухвалою від 18.07.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11154/23, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 16.08.2023 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство "Гарантований покупець", та витребував у нього інформацію про відношення суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді до суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді, які мають позитивне/негативне значення за період часу з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року.
07.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Комісії від 03.08.2023 року № 669/15-23, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови № 641, затвердженої постановою відповідача від 15.01.2021 року № 46, втратив чинність з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 640/4069/21, тобто з 08.09.2022 року. Крім того, відповідач акцентував увагу на відсутності в його діях усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість стягнення заявленої суми збитків.
08.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив, в якій Товариство навело аргументи на спростування обґрунтованості висловлених відповідачем заперечень проти позову.
14.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи від 07.08.2023 року № 15/2757, в яких остання вказала про відсутність, на її думку, правових підстав для задоволення позову Товариства.
Крім того, 14.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Державного підприємства "Гарантований покупець" від 07.08.2023 року № 15/2756 щодо витребування доказів, в яких третя особа повідомила суд про неможливість подання витребуваних у неї доказів із зазначенням відповідних причин.
Ухвалою від 16.08.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 13.09.2023 року.
21.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 14.08.2023 року № 700/15-23, в яких останній виклав додаткові мотиви на спростування обґрунтованості позовних вимог Товариства.
24.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи висновку експерта від 21.08.2023 року № 38.
08.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 04.09.2023 року № 791/15-23 на клопотання позивача про долучення доказів, в яких Комісія, зокрема, звернула увагу на те, що експертне дослідження було виконане без інформації, витребуваної судом у Державного підприємства "Гарантований покупець".
Крім того, 08.09.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
У підготовчому засіданні 13.09.2023 року суд поновив позивачу процесуальний строк на подання висновку експерта, долучив висновок експерта від 21.08.2023 року № 38 до матеріалів справи, а також запропонував відповідачу та третій особі подати пояснення щодо долученого позивачем висновку експерта. Крім того, протокольною ухвалою суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/11154/23 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.10.2023 року.
03.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання третьої особи від 03.10.2023 року про розгляд справи без участі її уповноваженого представника.
16.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення відповідача від 11.10.2023 року № 922/15-23 щодо висновку експерта від 21.08.2023 року № 38, в яких Комісія вказала, що означений висновок не відповідає вимогам законодавства України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 26.12.2012 № 1950/5.
Ухвалою від 18.10.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/11154/23 до судового розгляду по суті на 22.11.2023 року.
Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 03.08.2023 року № 669/15-23 та запереченнях від 14.08.2023 року № 700/15-23.
Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 22.11.2023 року не забезпечила.
У судовому засіданні 22.11.2023 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
29.07.2019 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець) та Товариством (далі - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 471/01 (далі - Договір), за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а Гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Комісії від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.
У пункті 2.1 Договору його сторони визнали свої зобов`язання згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Комісії від 14.03.2018 № 307, та зобов`язалися керуватися їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору встановлено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Комісією у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.5 Договору унормовано, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
За умовами пункту 4.6 Договору Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата Гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків Гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом
Відповідно до пункту 7.4 Договору якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач продав, а Державне підприємство "Гарантований покупець" купило всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується актами приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за січень 2021 року від 31.01.2021 року на суму 2 793,30 грн., за лютий 2021 року від 28.02.2021 року на суму 8 487,61 грн., за березень 2021 року від 31.03.2021 року на суму 11 538,64 грн., за березень 2021 року від 17.08.2021 року на суму 0,22 грн., за квітень 2021 року від 30.04.2021 року на суму 32 836,80 грн., за травень 2021 року від 16.06.2021 року на суму 40 013,92 грн., за червень 2021 року від 16.07.2021 року на суму 51 259,27 грн., за липень 2021 року від 31.07.2021 року на суму 14 872,55 грн., за серпень 2021 року від 16.09.2021 року на суму 16 294,14 грн., за вересень 2021 року від 30.09.2021 року на суму 11 505,11 грн., за жовтень 2021 року від 16.11.2021 року на суму 16 694,23 грн., за листопад 2021 року від 16.12.2021 року на суму 9 456,89 грн., за грудень 2021 року від 31.12.2021 року на суму 1 963,75 грн., за січень 2022 року від 16.02.2022 року на суму 35 330,05 грн., за лютий 2022 року від 16.03.2022 року на суму 87 014,24 грн., за березень 2022 року від 10.06.2022 року на суму 165 314,70 грн., за квітень 2022 року від 24.05.2022 року на суму 159 654,64 грн., за травень 2022 року від 04.07.2022 року на суму 81 233,88 грн., за червень 2022 року від 19.07.2022 року на суму 90 339,70 грн., за липень 2022 року від 16.08.2022 року на суму 221 071,21 грн., за серпень 2022 року від 30.09.2022 року на суму 121 176,28 грн., за вересень 2022 року від 21.10.2022 року на суму 74 099,28 грн., з урахуванням актів коригування за січень 2021 року від 25.10.2021 року на суму 40,34 грн., за лютий 2021 року від 27.03.2023 року на суму 0,73 грн., за березень 2021 року від 30.03.2023 року на суму 16,33 грн., за березень 2021 року від 24.05.2021 року на суму 22 805,04 грн., за квітень 2021 року від 07.04.2023 року на суму 2 207,34 грн., за травень 2021 року від 10.04.2023 року на суму 2 593,06 грн., за червень 2021 року від 26.08.2022 року на суму 45,28 грн., за липень 2021 року від 14.04.2023 року на суму - 19,08 грн., за вересень 2021 року від 13.09.2022 року на суму 0,50 грн., за жовтень 2021 року від 17.04.2023 року на суму 77,76 грн., за листопад 2021 року від 27.09.2022 року на суму 3,41 грн., за грудень 2021 року від 29.09.2022 року на суму - 1,98 грн., за січень 2022 року від 17.03.2023 року на суму 11,86 грн., за лютий 2022 року від 16.02.2023 року на суму 5 203,64 грн., за березень 2022 року від 30.09.2022 року на суму - 26 532,73 грн., за квітень 2022 року від 17.02.2023 року на суму - 8 370,42 грн., за травень 2022 року від 16.03.2023 року на суму - 1 979,17 грн., за червень 2022 року від 20.03.2023 року на суму 1 455,08 грн., за липень 2022 року від 22.03.2023 року на суму - 407,03 грн., за серпень 2022 року від 21.02.2023 року на суму 1 574,81 грн. та за вересень 2022 року від 09.06.2023 року на суму - 53,00 грн.
15.01.2021 року Комісією прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641", а саме: затверджено Зміни до постанови Комісії від 26.04.2019 року № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом" (далі - "Зміни").
Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку НКРЕКП пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами. Зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу Гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.
Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021 року, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за наведеною у цьому пункті формулою (далі - Формула).
Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку (у редакції станом на 16.01.2021 року) у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.
Разом із тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Комісії від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Обґрунтовуючи пред`явлені у справі № 910/11154/23 позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Комісії від 15.01.2021 № 46, не створює жодних юридичних наслідків з дати його прийняття і під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалась продавцями за "зеленим" тарифом за період з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року, не підлягала застосуванню. Проте, Державне підприємство "Гарантований покупець" нарахувало позивачу суму відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період січень 2021 року - лютий 2022 року в розмірі 373 044,95 грн. на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, яка була сплачена Товариством у розмірі 334 693,99 грн.
Такими діями, за твердженням Товариства, відповідач завдав шкоди його правам та законним інтересам у вигляді різниці між небалансами, вирахуваними за формулою, що діяла до 15.01.2021 року, та небалансами, фактично сплаченими за протиправною формулою. За таких підстав, Товариство звернулося до суду з вказаним позовом про стягнення з Комісії шкоди в розмірі 86 061,41 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до норми статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як було зазначено вище, 29.07.2019 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством було укладено Договір, за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а Гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.5 Договору Гарантований покупець зобов`язаний нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою Комісії від 26.04.2019 № 641, визначає:
1) порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф;
2) правила функціонування балансуючої групи виробників за "зеленим" тарифом;
3) розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється гарантованим покупцем;
4) порядок затвердження Регулятором розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;
5) розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється постачальником універсальних послуг;
6) порядок здійснення купівлі-продажу електричної енергії гарантованим покупцем з метою виконання спеціальних обов`язків на перехідний період.
Порядок поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом і кандидатів у такі виробники, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП), адміністратора комерційного обліку та суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на атомних електростанціях (пункт 1.2 Порядку).
Відповідно до пункту 9.2 глави 9 Порядку, в редакції станом на 15.01.2021 року, продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.
У пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.
15.01.2021 року Комісією прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641", а саме: затверджено Зміни.
Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку НКРЕКП пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами. Зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу Гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.
Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021 року, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за наведеною у цьому пункті формулою (далі - Формула).
Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку (у редакції станом на 16.01.2021 року) у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" до Комісії, за участю третіх осіб: Державного підприємства "Гарантований покупець", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекоенергосистеми", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Квант Енерджи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь", Приватного підприємства "Техсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС", про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Комісії від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 року судове означене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
У той же час, постановою Верховного Суду від 08.09.2022 року в справі № 640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 року в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року.
У вказаній постанові касаційного суду зазначено, що враховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону № 2019-VIII, Верховний Суд дійшов висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено "зелений" тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.
Отже, Верховний Суд вказав про правильність аналогічного висновку суду першої інстанції, оскільки виробники не повинні нести відповідальність за торгову діяльність гарантованого покупця та не повинні мати обов`язку по відшкодуванню частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Відповідальність таких виробників перед гарантованим покупцем повинна бути в межах фактично понесених ними витрат, пов`язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії, які гарантований покупець зазнав у результаті відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинних графіків відпуску електричної енергії відповідно до пункту 11 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2019-VIII.
Верховний Суд констатував, що з системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП "Гарантований покупець" від виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, та входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі № 2019-VIII.
Обґрунтовуючи пред`явлені у справі № 910/11154/23 позовні вимоги, Товариство зазначало, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою відповідача від 15.01.2021 № 46, не створює жодних юридичних наслідків з дати його прийняття і під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалась продавцями за "зеленим" тарифом за період з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року, не підлягала застосуванню.
Судом встановлено, що в межах справи № 640/4069/21 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року, а саме:
1) яка редакція пункту 9.2 (на момент прийняття рішення судом першої інстанції - пункт 9.3) Порядку № 641 підлягає застосуванню при здійсненні розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за правовідносинами серпня та вересня 2022, що виникли до набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21 законної сили?
2) яка редакція пункту 9.2 (на момент прийняття рішення судом першої інстанції - пункт 9.3) Порядку № 641 з наведенням відповідної формули та її складових підлягає застосуванню Гарантованим покупцем при здійсненні розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця після набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21?
3) чи підлягає до моменту набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21, тобто до 08.09.2022 року, використанню формула, за якою визначається обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у редакції підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46?
4) чи є необхідним здійснення перерахунку вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця за періоди до набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21?
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 року заяву про роз`яснення судового рішення задоволено частково та роз`яснено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21 наступним чином: підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 року № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, визнаний судом протиправним з моменту його прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не створював юридичних наслідків під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалася продавцями за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець" за відповідні періоди.
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 року про роз`яснення судового рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року відмовлено.
У вказаній постанові апеляційного суду зазначено, що в силу частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, норми законодавства прямо визначають порядок втрати чинності нормативно-правового акта чи його частини у разі визнання його протиправним та нечинним судовим рішенням, зокрема, передбачаються, що вони втрачають чинність виключно з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Апеляційний адміністративний суд вказав, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року (в справі № 640/4069/21) набрало законної сили 08.09.2022 року. Отже, оскаржувана ухвала про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року не відповідає вимогам статей 264, 265 КАС України, які чітко визначають порядок визнання протиправним нормативно-правового акту та момент, з якого він втрачає чинність, у разі визнання його протиправним та нечинним в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі № 640/3041/20, в якій суд зазначив, що визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови Комісії є порушенням вимог частини 2 статті 265 КАС України та виходом за межі повноважень суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 року в справі № 640/4069/21.
З огляду на викладене, суд зазначає, що в межах розгляду справи № 640/4069/21 у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 року було визначено момент втрати чинності підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою відповідача від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а саме відповідно до частини 2 статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року набрало законної сили 08.09.2022 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Товариства щодо втрати чинності підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, з моменту його прийняття, тобто з 15.01.2021 року.
У позовній заяві Товариство посилалося на постанову Верховного Суду від 08.02.2022 року в справі № 1540/3828/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третіх осіб: ТОВ "Комунсервіс", Громадська організація "Громада Совіньйону за права" про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 "Про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ "Комунсервіс", в якій зазначено, що частина друга статті 265 КАС, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Проте, наголошено на неможливості зобов`язання виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року). Враховуючи викладене, визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акта унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття. Суд зазначив, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року в справі № 233/2021/19 викладено правовий висновок щодо визначення подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Суд зазначає, що у справі № 1540/3828/18 предметом спору було визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 "Про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ "Комунсервіс", тобто рішення органу місцевого самоврядування. Відповідачем був виконавчий комітет Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а підставою позову слугувало порушення порядку прийняття рішення щодо зміни тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Натомість у справі № 640/4069/21 спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправним та нечинним підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою відповідача від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Таким чином, суд зазначає, що справи № 640/4069/21 та № 1540/3828/18 не є подібними за предметом і підставами позову та матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.
Наведені позивачем інші правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду також були викладені взагалі у інших правовідносинах, які не стосуються відшкодування шкоди у порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, а отже не можуть бути застосовані судом при оцінці обставин наявності всіх складових елементів правопорушення у контексті відшкодування шкоди.
Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 року (справа 21-1573во09) зробив правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Така правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2019 року в справі № 520/12022/17, а також Верховним Судом у постановах від 31.08.2018 року в справі № 822/1815/16 та від 21.08.2018 року в справі 805/2339/16-а.
З огляду на наведене, підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затверджений постановою відповідача від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив чинність з 08.09.2022 року (тобто з дати набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року в справі № 640/4069/21), і саме з цього періоду його застосування є нечинним.
При зверненні до суду з вказаним позовом, Товариство просило суд стягнути з Держави України в особі Комісії 86 061,41 грн. шкоди.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди;
г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У спірних (деліктних) правовідносинах саме на Товариство покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки Комісії та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.
За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.
Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Дії (бездіяльність) Комісії, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем, у свою чергу, не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження неправомірності дій відповідача в частині нарахування Товариству суми відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії протягом січня 2021 року - лютого 2022 року в розмірі 373 044,95 грн. на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Так, суд зазначає, що між сторонами у справі відсутні будь-які договірні правовідносини з приводу нараховування плати за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку. Вказані правовідносини регулюються умовами Договору, укладеного між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством.
Суд звертає увагу, що грошові кошти у загальному розмірі, зокрема, 334 693,99 грн. були сплачені Товариством на виконання умов вищезазначеного Договору, а тому відсутні підстави вважати вказані грошові кошти надмірно або помилково сплаченими позивачем на користь третьої особи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що при зверненні до суду з вказаним позовом Товариством не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
Суд також звертає увагу, що у період з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року діяла редакція підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Комісії від 26.04.2019 № 641, затверджена постановою відповідача від 15.01.2021 № 46, а тому доводи Товариства в цій частині не заслуговують на увагу. При цьому, оскільки позивачем не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення, судом обґрунтованість заявленої до стягнення суми відшкодування, зокрема, з посиланням на висновок експерта від 21.08.2023 року № 38, не перевіряється.
Згідно зі статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України" (Заява № 4241/03) зазначено, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27.10.1993 року в справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, № 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства до Комісії про відшкодування шкоди у розмірі 86 061,41 грн. є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Оскільки позов Товариства стосується відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, а судовий збір за подання такого позову в порядку пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" не справляється, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат, зокрема, в частині судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 01.12.2023 року.
Суддя В.С. Ломака
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2023 |
Оприлюднено | 06.12.2023 |
Номер документу | 115372278 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ломака В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні