Постанова

від 21.11.2023 по справі 922/2383/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2383/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (головуючий суддя Мартюхіна Н. О., судді Здоровко Л. М., Плахов О. В.)

за заявою Харківської обласної прокуратури

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 922/2383/16

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області

до 1) Харківської міської ради і 2) Товариства з обмеженою відповідальності "Атмос",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних відносин Харківської міської ради,

про визнання недійсними рішень,

(у судовому засіданні взяла участь прокурорка Шапка І. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2016 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач-1, Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмос" (далі - відповідач-2, ТОВ "Атмос") про:

- визнання незаконним та скасування пункту 12.1 додатку до рішення 40 сесії Ради 6 скликання "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 24.06.2015 № 1912/15 (далі - рішення Ради № 1912/15);

- визнання незаконним та скасування пункту 5.1 додатку до рішення 2 сесії Ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" від 23.12.2015 № 43/15 (далі - рішення Ради № 43/15);

- визнання незаконним та скасування пункту 12.1 додатку 1 до рішення 4 сесії Ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2016 № 142/16 (далі - рішення Ради № 142/16).

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 у справі № 922/2383/16 позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Ради від 24.02.2016 № 142/16; стягнуто з Ради на користь прокуратури Харківської області 1 378,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 922/2383/16 рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

4. Постановою Верховного Суду від 27.09.2018 касаційну скаргу прокурора на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 922/2383/16 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 скасовано повністю. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 скасовано в частині відмови у визнанні незаконними та скасуванні рішень Ради від 24.06.2015 № 1912/15 і від 23.12.2015 № 43/15. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. За результатами нового розгляду справи № 922/2383/16 рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2019 позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішень Ради від 24.06.2015 № 1912/15 та від 23.12.2015 № 43/15 задоволено. Стягнуто з Ради на користь прокуратури 1 378,00 грн витрат зі сплати судового збору.

6. 02.08.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Харківської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/2383/16, в якій заявник просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Ради та ТОВ "Атмос" на користь прокуратури судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 922/2383/16.

7. В обґрунтування поданої заяви прокурор посилався на те, що при ухваленні Господарським судом Харківської області рішення від 28.01.2019 у справі № 922/2383/16 за результатами нового розгляду справи, не було вирішено питання щодо стягнення на користь прокуратури судового збору у розмірі 1 653,60 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 20.01.2017 № 40 за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у цій справі.

8. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/2383/16 заяву Харківської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Ради на користь прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 826,80 грн. Стягнуто з ТОВ "Атмос" на користь прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 826,80 грн.

9. Задовольняючи заяву Харківської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2019 у справі № 922/2383/16 за результатами нового розгляду даної справи не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат за подання прокуратурою касаційної скарги, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 653,60 грн за подання касаційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів на підставі статті 129 ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 скасоване. У задоволенні заяви Харківської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.

11. Апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки заява про ухвалення додаткового рішення була подана Харківською обласною прокуратурою після закінчення встановленого законом строку (частина друга статті 244 ГПК України) на виконання судового рішення в частині стягнення судового збору, підстави для її задоволення судом першої інстанції були відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.09.2023, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції внаслідок врахування останнім лише обставин закінчення примусового виконання рішення суду першої інстанції у цій справі частині стягнення судового збору з відповідачів на користь прокуратури.

15. За доводами прокурора, оскаржувана постанова суперечить статтям 2, 11, 13-15 ГПК України, оскільки не містить встановлених обставин та відповідних цьому висновків стосовно строку виконання рішення суду першої інстанції від 28.01.2019 у цій справі саме щодо заявлених по суті позовних вимог.

16. Скаржник відзначає, що оскільки строк на виконання рішення суду про визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування не має часових обмежень у вигляді його присікання певною дією чи подією, яка має юридичне значення, на час звернення прокурора із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі, строк на виконання рішення суду першої інстанції від 28.01.2019 у розумінні частини другої статті 244 ГПК України не сплинув.

17. Наведене, на думку скаржника, призвело до неправильного висновку суду апеляційної інстанції стосовно обставин, з якими пов`язується плин та закінчення строку на виконання рішення суду.

Позиція інших учасників справи

18. Рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування частини другої статті 244 ГПК України.

19. При цьому обґрунтовуючи доводи відзиву, Рада серед іншого зазначає, що заявлені у цій справі прокуратурою по суті спору позовні вимоги немайнового характеру, фактично є виконаними в момент набрання остаточним рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2019 у справі № 922/2383/16 законної сили.

20. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків апеляційного господарського суду

21. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

24. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі та переглядаючи оскаржувану постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, Суд зазначає таке.

25. Предметом розгляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні заяви прокуратури щодо ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги при первісному розгляді справи.

26. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи непогодження з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви прокурора про ухвалення додаткового рішення, скаржник вказує на нез`ясування апеляційним судом обставин закінчення строку виконання рішення суду першої інстанції від 28.01.2019 у цій справі в частині позовних вимог по суті спору.

27. Отже, скаржник стверджує про допущення апеляційним судом процесуального порушення, яке, в свою чергу, підпадає під підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

28. Пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

29. Так, у частині першій статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

30. Такими підставами касаційна скарга на судове рішення у цій справі не обґрунтована.

31. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

32. Проте касаційна скарга прокурора також не обґрунтована безпосередньо посиланням на підстави для скасування судових рішень, передбачені у пунктах 2, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК.

33. При цьому у касаційній скарзі скаржник не зазначає, і які саме докази не досліджено судом апеляційної інстанції, що мають значення для вирішення цієї справи.

34. Доводи, наведені в касаційній скарзі стосовно процесу доказування та оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

35. Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що в силу наведеного припису пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.

36. Втім, оскільки жодна із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржником у касаційній скарзі не заявлялася, тому можливість скасування оскаржуваної у цій справі постанови з підстави, що визначена у пункті 1 частини третьої статті 310 ГПК України виключається.

37. Більше того, обґрунтовуючи визначену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає про відсутність в оскаржуваній постанові встановлених обставин та відповідних цьому висновків стосовно строку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2019 у цій справі в частині заявлених по суті позовних вимог (визнання незаконними та скасування рішень Ради № 1912/15, № 43/15, № 142/16).

38. Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в основу висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяви прокурора про ухвалення додаткового рішення покладено обставини фактичного виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат, а відтак закінчення на час звернення прокурора із заявою строку на виконання рішення суду у розумінні частини другої статті 244 ГПК України.

39. Водночас, скаржник у касаційній скарзі не наводить, з посиланням на норми права та їх аналіз, жодної аргументації щодо помилковості висновків, за яких апеляційний суд за встановлених в оскаржуваній постанові обставин визнав відсутніми підстави для задоволення заяви прокурора про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

40. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховним Судом не було встановлено допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у касаційного суду немає.

41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

42. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

45. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.

46. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

47. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 922/2383/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил