Постанова

від 22.11.2023 по справі 569/8168/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 569/8168/19

провадження № 61-7856св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Агро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Агро» на постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Майданіка В. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Агро» (далі - ТОВ «Фаворит-Агро») про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2010 року його було прийнято на посаду директора ТОВ «Фаворит-Агро».

01 квітня 2017 року між ним та відповідачем укладено контракт на строк до 01 квітня 2021 року, а 21 квітня 2017 року вони уклали додаткову угоду до цього контракту, якою погодили виплату йому при звільненні (незалежно від підстав звільнення) вихідної допомоги у розмірі 20 000 доларів США.

29 січня 2019 року його звільнено з посади директора за угодою сторін, однак передбачену додатковою угодою до контракту вихідну допомогу при звільненні не виплачено, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути вихідну допомогу у сумі 555 800,00 грн, що відповідно до курсу Національного банку Укарїни (далі - НБУ) станом на 29 січня 2019 року є еквівалентною 20 000 доларам США, та середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги, починаючи з 30 січня 2019 року до 07 серпня 2019 року у сумі 101 167,73 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що статтею 44 КЗпП України не передбачено виплати працівникові вихідної допомоги у разі розірвання трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року заяву ТОВ «Фаворит-Агро» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фаворит-Агро» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65 696,77 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-20855св21).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визнано нечинним, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрито.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги, додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Фаворит-Агро» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 731 372 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 03 травня 2023 року еквівалентно 20 000 доларів США, без утримання прибуткового податку та обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ «Фаворит-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 17 648,94 грн та витрати, понесені ним на отримання правової допомоги у сумі 53 896,96 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що контракт від 01 квітня 2017 року та додаткова угода до нього від 21 квітня 2017 року є чинними, додаткова угода не визнана у встановленому законом порядку недійсною, тому у суду не було підстав не брати її до уваги при розгляді справи, а позивач мав право на отримання вихідної допомоги, передбаченої нею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ТОВ «Фаворит-Агро», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити повністю.

Судове рішення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яким закрито провадження у справі в цій частині, у касаційному порядку не оскаржується, тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вихідна допомога позивачу була передбачена за будь-якої підстави звільнення. Вважає, що така допомога не передбачена сторонами при звільненні за домовленістю сторін, а вичерпний перелік підстав звільнення працівника з можливістю виплати йому вихідної допомоги визначено статтею 44 КЗпП України.

Вказує, що додаткова угода від 21 квітня 2017 року між сторонами не укладалася, а її зміст суперечить законодавству про працю, тому суд не повинен був брати її до уваги. При цьому, роботодавцю стало відомо про, нібито, існування вказаної додаткової угоди тільки 29 березня 2019 року, тобто через 2 місяці після звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки поясненням свідків у справі, зокрема, самого ОСОБА_1 .

Також вказує, що апеляційним судом неправильно здійснено розподіл судових витрат, оскільки ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Фаворит-Агро», в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення апеляційним судом спору, яким були враховані вказівки Верховного Суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Крім того, просить стягнути з ТОВ «Фаворит-Агро» на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 8 000 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення касаційного перегляду справи.

27 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 15 березня 2010 року ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ «Фаворит-Агро».

01 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фаворит-Агро» укладено контракт на управління підприємством на строк до 01 квітня 2021 року, розділом 6 якого передбачені підстави розірвання контракту, зокрема, такий припиняється за угодою сторін (пункт 6.3), та підстави виплати вихідної допомоги (пункт 6.6).

21 квітня 2017 року сторони підписали додаткову угоду до цього контракту, якою внесли зміни до пункту 6.6 контракту та виклали його в такій редакції: «При залишенні посади, незалежно від підстав, керівникові виплачується вихідна допомога у сумі, яка є еквівалентною 20 000 (двадцяти тисячам) доларів США на дату здійснення виплати такої допомоги. Зазначена вихідна допомога виплачується не пізніше дати припинення даного контракту (припинення трудових відносин)».

Наказом ТОВ «Фаворит-Агро» від 29 січня 2019 року № 17-К ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ «Фаворит-Агро» за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ТОВ «Фаворит-Агро» вказує неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) та постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20 (провадження № К/9901/27528/20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ТОВ «Фаворит-Агро» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Статтею 40 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, стаття 44 КЗпП України визначає, що вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з певних підстав.

Водночас у статті 91 КЗпП України зазначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Таким чином, враховуючи, що законодавство встановлює мінімальні гарантії щодо виплати вихідної допомоги, то більший, ніж визначений у КЗпП України, її розмір може бути встановлений, зокрема, у трудовому договорі.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 711/4010/13-ц.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши оцінку їм та наданим доказам, зокрема, що трудові відносини між сторонами були оформлені контрактом від 01 квітня 2017 року, умовами якого (з урахуванням внесених до нього змін) сторони погодили, що незалежно від підстав залишення ОСОБА_1 посади директора, йому виплачується вихідна допомога у сумі, яка є еквівалентною 20 000 доларам США на дату здійснення виплати такої допомоги, врахувавши наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної вихідної допомоги.

При цьому, на виконання вимог частини п`ятої статті 411 ЦПК України судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги обов`язкові висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, щовихідна допомога позивачу була передбачена не за будь-якої підстави звільнення, вона не передбачена сторонами про звільненні за домовленістю сторін, а вичерпний перелік підстав звільнення працівника з можливістю виплати йому вихідної допомоги визначено статтею 44 КЗпП України, спростовується, як змістом додаткової угоди до контракту сторін від 21 квітня 2017 року так і наведеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Посилання заявника на те, що додаткова угода від 21 квітня 2017 року між сторонами не укладалася, а її зміст суперечить законодавству про працю, тому суд не повинен був брати її до уваги, є безпідставними, оскільки факт непідписання сторонами такого правочину відповідачем доведено не було, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, додаткова угода є чинною та товариством у встановленому законом порядку не оспорювалася, відповідного позову про визнання її недійсною не заявлялося.

Отже, вказані, а також решта доводів, наведених у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання заявника на неправильно здійснений розподіл судових витрат, оскільки ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, також є помилковим, оскільки від сплати судового збору за відповідні позовні вимоги звільнено саме позивача, а не відповідача, тому апеляційний суд правильно стягнув судовий збір з ТОВ «Фаворит-Агро» на користь ОСОБА_1 , яким він був сплачений при поданні апеляційної скарги.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Щодо судових витрат

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подав суду копії: договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі послуг з надання правової допомоги з описом виконаних робіт адвокатом, рахунку за послуги та квитанції про його оплату, докази надіслання клопотання з додатками відповідачу.

ТОВ «Фаворит-Агро» заперечень щодо клопотання представника заявника до суду не надіслав (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає доводи ОСОБА_1 обґрунтованими, тому клопотання про стягнення з ТОВ «Фаворит-Агро» на його користь заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану під час касаційного провадження, задовольняє.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Агро» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги залишити без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року.

Клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Агро» (код ЄДРПОУ 33852673) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, надану під час касаційного провадження, у розмірі 8 000 (восьми тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець