Ухвала

від 29.11.2023 по справі 520/8065/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

29 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 520/8065/19

Провадження № 14-150цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Воробйової І. А.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,

Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А. Шевцової Н. В.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Скрицькою Надією Анатоліївною, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07жовтня 2020 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів Князюка О. В., Заїкіна А. П.,

Погорєлової С. О.,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - НАН України) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» НАН України (далі - ДП «Пансіонат «Борей» НАН України) про витребування майна.

Позовну заяву мотивовано тим, що прокуратурою встановлено факт незаконного вибуття нерухомого майна, а саме ДП «Пансіонат «Борей» НАН України, загальною площею 659,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , з державної власності НАН України, що є підставою для застосування представницьких повноважень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу НАН України, згідно з яким ДП «Пансіонат «Борей» НАН України є об`єктом державної власності.

Державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. з порушенням вимог закону зареєстровано право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 658,4 кв. м, що розташований на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 № 2263/01-11 об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відсутній (адреси не виявлено).

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельно інспекції в Одеській області свідоцтво «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14 січня 2010 року № 15001684 ОСОБА_3 не видавалося.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2018 року за частиною четвертою

статті 190 Кримінального кодексу України за фактом вчинення шахрайських дій щодо громадського будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , допитано ОСОБА_4 , який повідомив, що підпис у свідоцтві «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14 січня 2010 року № 15001684 не його, про видачу свідоцтва йому нічого не відомо.

Також за участі головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С. А. проведено огляд місця події, яким встановлено, що двоповерхова будівля з підвалом, загальною площею 659,9 кв. м, відображена в технічному паспорті ДП «Пансіонат «Борей» під літ. «А», та двоповерхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв. м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок № 115а , виданому ОСОБА_3 , є одними і тими ж будівлями. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_3 , суміжних з відповідною адресою, не встановлено.

Згідно з листом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від 12 листопада 2018 року № 79-18 технічний паспорт на громадський будинок на АДРЕСА_2 ні ним, ні його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним співпрацювали, не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті не відповідає оригіналу.

У подальшому ОСОБА_3 продав по 1/2 частині громадського будинку, загальною площею 658, 4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658, 4 кв. м, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та № 2933.

ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року № 1913, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарував нежитлове приміщення № 2 загальною площею 334, 9 кв. м, розташованена

АДРЕСА_2 і, ОСОБА_1

ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року № 1910, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарувала нежитлове приміщення № 1, загальною площею 323,5 кв. м, розташоване на

АДРЕСА_2 і, ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначене, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури

№ 1 в інтересах держави в особі НАН України просив судвитребувати від ОСОБА_1 до державної власності, а саме НАН України, нерухоме майно - приміщення № 2 загальною площею 334, 9 кв. м, розташоване на АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення № 1 загальною площею 323,5 кв. м., розташоване на АДРЕСА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 до державної власності, а саме: НАН України, нерухоме майно приміщення АДРЕСА_4 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України надав належні докази порушення його права як власника або законного користувача цього майна - внаслідок набуттяОСОБА_3 та в подальшому ОСОБА_1 . Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, то наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року залишенобез змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 388 ЦК України.

У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник -адвокат Скрицька Н. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявності виключного випадку для подання позову прокурором в інтересах держави, не з`ясували який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Вважає, що суди не перевірили наявності причин, які перешкоджають НАН України, в інтересах якої подано позов заступником керівника Одеської місцевої прокуратури № 1, звернутися до суду самостійно за захистом інтересів держави.

Суди порушили норми процесуального права, а саме статей 76, 77, 78, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди взяли до уваги недопустимі та не достовірні докази, які досліджено та оцінено неправильно.

Прокурором не доведено, що приміщення загальною площею 658,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , і приміщення загальною площею 659,9 кв. м, розташоване за адресою

АДРЕСА_2 , є одним і тим самим приміщенням.

Суди дослідили обставин набуття оспорюваного майна як відповідачкою, так і її батьками в контексті добросовісності набувача.

У липні 2023 року НАН України подала відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Скрицька Н. А., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У липні 2023 року Київська окружна прокуратура міста Одеси подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник -адвокат Скрицька Н. А., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 520/8065/19.

В ухвалі вказано, що підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця вказує те, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17,

від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, Верховного Суду

від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 523/11793/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 456/4668/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 372/1688/17 та у справі № 448/764/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 вересня 2023 року призначив справу до розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 жовтня 2023 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу від висновку, викладеногов постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07 червня

2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі

№ 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21.

Згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів посилалася на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зробила висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення в законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таку, що розширює визначені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цей висновок підтверджено Великою Палатою Верховного Суду в постанові

від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала в неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуття з державної власності НАН України ДП «Пансіонату «Борей» на користь фізичної особи.

Аналіз приписів статтей 1, 3, 4, 6, 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Статуту НАН України дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховим Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 807/866/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/8950/18.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ДП «Пансіонат «Борей» входило до майнового комплексу НАН України та є об`єктом права державної власності, а в подальшому відчужене на користь фізичної особи у приватну власність, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважав, що позов прокурора про витребування із чужого незаконного володіння ДП «Пансіонат «Борей», яке входило до майнового комплексу НАН України, спрямований на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема на державне майно, а отже, є передбачені законом підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі НАН України у спірних правовідносинах.

Подібні за змістом висновки зробив Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 927/544/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначав, що з огляду на правовий статус НАН України та наявність у неї повноважень щодо управління об`єктами державної власності, а також з урахуванням того, що в Україні не існує іншого «компетентного органу», в інтересах якого прокурор міг би представляти інтереси держави в спірних правовідносинах, прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України у спорі щодо витребування нерухомого майна - об`єкта права державної власності, який належить до сфери управління НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Разом з тим Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду

у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі

№ 914/4127/21 зазначив, що НАН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла б бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18 та від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20 зазначив, що наведені приписи законів не поширюються на спірні правовідносини, а НААН України не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави. Віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у такому випадку є компетентним органом, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави мала б наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави. Саме лише користування (володіння) юридичною особою землею, що належить на праві власності державі, не підтверджує приналежність такої особи до суб`єкта владних повноважень.

Проте, повноваження НАН України та галузевих національних академій наук (зокрема, НААН України) щодо користування державним майном із урахуванням статей 17, 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» є однаковими.

Отже, існує необхідність вирішення питання, чи є НАН України суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах та у який спосіб відбувається захист інтересів держави у разі незаконного вибуття з державної власності майна, яке передане в управління НАН України.

Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року, такими, що містять обґрунтування для прийняття справи до провадження Великої Палати відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, тож у суддів немає підстав не застосовувати такі висновки.

Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі «Брезовець проти Хорватії» (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).

У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Прийняти до розгляду справу за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна.

Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 17 січня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Воробйова

Судді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

І. В. Желєзний Є. А. Усенко

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

Г. Р. Крет