Рішення

від 01.12.2023 по справі 360/971/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/971/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Куліша Бориса Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Куліша Бориса Михайловича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області (далі відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 вересня 2023 року б/н просить:

- визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області встановити простій ОСОБА_1 з дати подання цього позову;

- стягнути з Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області заборгованість по заробітній платі у розмірі 240000,00 грн за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року;

- стягнути з Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 15 грудня 2020 року позивача рішенням другої сесії восьмого скликання Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області № 2/4 затверджено на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Білолуцької селищної ради. З 16 грудня 2020 року позивач приступила до виконання своїх обов`язків. Станом на сьогоднішній день з займаної посади позивач не звільнена, оскільки відповідно до частини третьої статті 147-1 Кодексу законів про працю України працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише за підстав, передбачених законодавством України. За період з квітня 2022 року по час подання цього позову заробітна плата позивачу не нараховувалась.

Коли почалася збройна агресія Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року позивач ще працювала в Білолуцькій селищній раді, де продовжувала працювати не зважаючи на воєнний стан, що підтверджується розпорядженням від 14 березня 2022 року № 39-к. Однак згодом, після окупації військами Російської Федерації смт Білолуцьк, позивач була змушена виїхати. На цей час позивач проживає в м. Києві та зареєстрована внутрішньо переміщеною особою.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України в кінці березня 2022 року Білолуцька селищна громада Старобільського району опинилася під окупацією. Голова громади та заступники залишилися на окупованій території. Позивач виїхала з окупованої території разом зі своєю дитиною до Польщі, де перебувала там деякий проміжок часу, крім того займалася влаштуванням дитини до навчального закладу. З міста роботи позивачу ніхто не телефонував, не надавалося жодної інформації від керівництва громади або Старобільської районної військової адміністрації або обласної військової адміністрації. Телефон позивач не змінювала, засоби зв`язку у відповідача були.

З жовтня 2022 року, після створення Білолуцької селищної військової адміністрації, призначення її керівника та фактично розблокування роботи громади, позивач повідомила керівнику, що готова продовжити роботу на благо своєї громади, так як має більш ніж 10 років стажу в цьому напрямку, у тому числі на керівних посадах. Крім того, позивач є фаховим спеціалістом, бо впродовж 10 років працювала в Білолуцькій селищній раді, також проживала в смт Білолуцьк, тобто знає людей та обізнана з проблемами громади. Станом на сьогоднішній день в Білолуцькій селищній військовій адміністрації Старобільського району Луганської області працюють люди, які жодного відношення не мали до громади, до початку вторгнення.

Позивач зверталася в усній формі з цього приводу як до начальника Білолуцької селищної військової адміністрації, так і до начальника військово-цивільної адміністрації Старобільського району. Однак ніякої відповіді чи вказівок з робочих питань не отримала.

У березні 2023 року позивач звернулася до начальника ВЦА вже з письмовою заявою з метою приведення у відповідність до законодавства трудових відносин: оголосити простій або запропонувати іншу посаду, однак отримала дивну відповідь, що всі питання їй потрібно з`ясовувати з країною агресором.

До теперішнього часу позивачу ніякої посади не запропоновано, що суперечить Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Наразі справжні працівники Білолуцької громади, які покинули свої домівки на тимчасово окупованій території, не зрадивши присязі України, не пішовши на співпрацю з окупантами, знаходячись на території України, маючи досвід роботи і знаючи свою громаду, не можуть працювати, бо не дають такої можливості. В інших громадах району начальники військових адміністрацій, які також являються керівниками селищних і міських громад на час дії воєнного стану, привели у відповідність до законодавства трудові відносини зі співробітниками: звільнили, оголосили простій, призупинили трудові відносини або запропонували інші посади, здійснили відповідні виплати співробітникам.

У травні 2023 року позивач звернулась до голови Луганської обласної військової адміністрації з листом про усунення порушень трудового законодавства з боку начальника Білолуцької міської військової адміністрації - керівника Білолуцької селищної громади, та приведення її трудових відносин у відповідність із законом про воєнний стан і трудовим законодавством. У червні 2023 року позивач отримала відповідь-відписку, яка явно порушує регульовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану» норми, і на думку керівника обласної військової адміністрації, щодо врегулювання трудових обов`язків з працівниками Білолуцької селищної ради це право начальника військової міської адміністрації, а не обов`язок.

Разом з цим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правом керівника військової адміністрації є право затвердити нову структуру селищної ради, право перевести співробітників, яких він вважає за потрібне до цієї структури або до військової адміністрації. Але він зобов`язаний привести у відповідність до закону трудові відносини з іншими співробітниками Білолуцької селищної ради: звільнити, оголосити простій, призупинити трудові відносини. Однак нічого з цього зроблено не було.

Представник позивача вважає, що бездіяльність відповідача виражається у неприведенні у відповідність трудових відносин з позивачем, що порушує її права як працівника. Зокрема в трудовій книжці останній запис датується 16 грудня 2020 року, що означає про продовження трудових відносин станом на сьогоднішній день. На голову ВЦА законом покладено повноваження селищного голови, а він, в свою чергу, їх не виконує і не вчиняє по відношенню до посадових осіб селищної ради дій, направлених на врегулювання трудових відносин. Крім того, позивач зверталась не тільки в письмовій формі, а й в телефонному режимі з метою особистого звернення до відповідача в особі голови, однак її дзвінки ігноруються. Тобто бездіяльність відповідача виражається в ігноруванні позивача та ухилянні у вирішенні цього питання та є протиправною.

Крім того, відповідач не сплачував на рахунок позивача заробітну плату, починаючи з квітня 2022 року по серпень 2023 року. Відповідач не надає розрахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Разом з цим, позивач зазначає, що розмір її заробітної плати складав приблизно 15000,00 грн, а отже, сума заробітної плати за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року складатимете 15000,00 грн х 16 місяців = 240000,00 грн.

У листі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації від 01 серпня 2023 року за № 47-А-00244-01-03-08 зазначено, що зобов`язання начальника Білолуцької військової адміністрації врегулювати порушені питання щодо затвердження тимчасової структури виконавчих органів ради, запровадження простою, призупинення трудових відносин, нарахування та виплати заробітної плати виходить за межі повноважень облдержадміністрації і виключно за ініціативою позивача може бути предметом судового розгляду. Враховуючи, що позивачем були здійсненні всі необхідні дії для врегулювання цієї справи мирним шляхом, однак нею були отримані відмови, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

З посиланням на положення Кодексу законів про працю України, представник позивача просить встановити позивачу простій з дати подання цього позову, стягнути заробітну плату та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, яка виразилась у душевних стражданнях через вище перелічені дії/рішення відповідача, оскільки така обставина відбулася в період військового стану, збройної агресії Російської Федерації проти України, тому позивачу як внутрішньо переміщеній особі, яка втратила майно в смт Білолуцьк, нанесли моральної шкоди.

Білолуцька селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області позов не визнала, про що на офіційну електронну адресу суду 16 жовтня 2023 року за вхідним реєстраційним № 9455/2023 подала відзив на позовну заяву від 16 жовтня 2023 року № 1553/05-14, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі-перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Білолуцька селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області відноситься до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з датою початку тимчасової окупації 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Таким чином, після початку тимчасової окупації Білолуцької селищної територіальної громади з 24 лютого 2022 року місцеві органи влади не здійснювали та не мали можливості здійснювати свої повноваження.

Посилаючись на розпорядження від 14 березня 2022 року № 39-к, позивач лише підтверджує факт своєї діяльності на території Білолуцької селищної громади після її окупації, та можливо, факт свого співробітництва з окупаційною владою. Позивач залишила окуповану територію Білолуцької селищної громади відповідно до своєї заяви від 30 березня 2023 року № 1 тільки в липні 2022 року.

30 березня 2023 року до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області надійшла заява від ОСОБА_1 , яку зареєстровано 30 березня 2023 року за № 1, з проханням поновити її на рівнозначній посаді та виплатити заборгованість із заробітної плати, надати розрахунки із заробітної плати, проте жодних підтверджуючих документів, що позивач працює на посаді секретаря виконавчого комітету Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області, надано не було.

Указом Президента України від 23 вересня 2022 року № 665/2022 створено Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області як окрему юридичну особу публічного права.

03 листопада 2022 року Верховною Радою України прийнято постанову № 2705-IX «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Сватівському, Старобільському, Щастинському районах Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В пункті 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради) (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Тобто закон жодним чином не зобов`язує начальника військової адміністрації затверджувати тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної або міської ради, з цього можливо зробити висновок, що це питання вирішується начальником відповідної військової адміністрації на власний адміністративний розсуд, виходячи з умов, які склалися у відповідній місцевій раді.

Враховуючи те, що практично усі посадові особи та виконавчі органи Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області, включаючи відділ кадрового забезпечення, бухгалтерський відділ, загальний відділ, можливо припустити, залишились на тимчасово окупованій території Білолуцької громади, оскільки місцезнаходження їх невідомо, зв`язок з ними відсутній, тимчасова структура виконавчих органів Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області не затверджувалась.

Таким чином, на підставі абзацу другого пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відсутня можливість оголосити простій позивачу, оскільки вона на цей час залишається посадовою особою Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області. Також відсутній механізм оплати простою, у зв`язку з тим, що бухгалтерський відділ селищної ради не відновив свою роботу.

Відповідач зазначив, що позивач зверталася з заявою від 13 червня 2023 року № А-151/СХ-23 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, про нібито існуючі порушення трудового законодавства в Білолуцькій селищній військовій адміністрації, але у відповіді, яку отримала, порушень трудового законодавства зафіксовано не було.

Щодо надання розрахунків із заробітної плати та виплати заборгованості по заробітній платі відповідач зазначив таке.

03 травня 2023 року до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області надійшов запит позивача від 03 травня 2023 року, який зареєстровано за № 1-2, про надання інформації щодо виконання Білолуцькою селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області в особі голови Козича Олександра статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відносно позивача.

Листом від 05 травня 2023 року № 586/05-14 позивача повідомлено, що уся інформація стосовно посадових осіб Білолуцької селищної ради залишилась на тимчасово окупованій території Білолуцької громади. Таким чином, жодної інформації, у тому числі адміністративної, бухгалтерської, з кадрових питань, включаючи особові справи та трудові книжки посадових осіб в Білолуцькій селищній військовій адміністрації немає.

Як зазначалось раніше, Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області утворено Указом Президента України від 23 вересня 2022 року № 665, а початок тимчасової окупації Білолуцької громади 24 лютого 2022 року.

Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України зазначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі яку роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Оскільки позивач не є посадовою особою Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області та фактично протягом вказаного в позовній заяві періоду часу не виконувала посадових обов`язків ані в військовій адміністрації, ані перебуваючи на посаді керуючого справами виконавчого комітету Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області (сама селищна рада тривалий час не здійснює своїх повноважень), підстав сплачувати їй заборгованість із заробітної плати Білолуцькою селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області немає.

Також на теперішній час відсутня можливість провести розрахунки заробітної плати за період часу, який вказує позивач в позовній заяві, з причин зазначених вище.

Відповідач зауважив, що вина з неотримання та невиплати заробітної плати позивачу має бути покладена не на Білолуцьку селищну військову адміністрацію, а саме на країну агресора - Російську Федерацію, яка 24 лютого 2022 року почала повномасштабну збройну агресію проти України.

На цей випадок законодавцем передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави агресора, а також коштів отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної та безповоротної фінансової допомоги, інших джерел передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди відповідач зазначив таке.

Твердження позивача, що починаючи з жовтня 2022 року вона зверталася до начальника Білолуцької селищної військової адміністрації не відповідають дійсності, оскільки вперше позивач звернулася до військової адміністрації 30 березня 2023 року, що підтверджується заявою від 30 березня 2023 року № 1.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно із пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 цієї постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач не надала жодних підтверджуючих доказів, що вона зазнала душевних страждань, а також доказів причинного зв`язку між діями Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області та нібито спричинених їй душевних страждань.

На підставі викладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, представником позивача подана відповідь на відзив від 19 жовтня 2023 року, в якій зазначено, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що датою початку тимчасової окупації російськими військами Білолуцької селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області є 24 лютого 2023 року. Фактично смт Білолуцьк був окупований в кінці березня 2022 року, а в умовах воєнного стану Білолуцька селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області намагалася продовжувати працювати, бо багато звернень було з боку людей, які не розуміли, що робити. Відповідач дозволяє собі припущення щодо можливого співробітництва з окупаційною владою, що є наклепом і не відповідає дійсності, а розпорядження від 14 березня 2022 року № 39-к тільки підтверджує врегулювання трудових відносин та впровадження дистанційної роботи в період військового стану. Крім того, враховуючи це розпорядження, відділ бухгалтерського обліку нарахував заробітну плату позивачу та працівникам Білолуцької селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області за березень 2022 року, що підтверджує його чинність та законність.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 03 листопада 2022 року № 2705-IX «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Сватівському, Старобільському, Щастинському районах Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» апарати рад підпорядковуються голові, а не припиняють свою діяльність.

Представник позивача у відповіді на відзив стверджує, що відповідач у відзиві вводить суд в оману тим, що в них не має жодної інформації адміністративної, кадрової або бухгалтерської. Фінансовий відділ Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області діє та начальник фінансового відділу працювала в Білолуцькій селищній військовій адміністрації Старобільського району Луганської області. По даним фінансових органів всі дії, операції можна відстежити. Крім того, згідно даних з ЄДРПОУ Білолуцька селищна рада Старобільського району Луганської області не перебуває в процесі припинення, а отже, відділи діють на сьогоднішній день, тому вся інформація є у відповідача у вільному доступі і повинна відстежуватися. Якщо відповідач наполягає, що цієї інформації не має, це може наштовхувати на думку, що керівництво бездіє і не зрозуміло яку функцію виконує. На голову військової адміністрації покладено повноваження селищного голови, а він їх не виконує і вчиняє до посадових осіб селищної ради дії, направлені на не врегулювання та не приведення в належний стан трудових відносин.

Відповідачем зазначено, що начальник військової адміністрації відповідно до пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» може затвердити тимчасово структуру виконавчих органів (сільської, селищної, міської ради). Якщо нова структура не затверджена, то ця обставина є підтвердженням того, що структура Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області залишається попередньою. Щодо тверджень відповідача про відсутність механізму нарахування та постановки на простій, то така теза тільки підтверджує бездіяльність відповідача, який з моменту свого створення не займався цим питанням взагалі.

Крім того, обласною військовою адміністрацією проведено нараду з усіма військовими адміністраціями Луганської області, на якій було вказано начальникам адміністрацій привезти в належний стан трудові відносини з працівниками сільських, селищних рад і розібратися з питанням заборгованості по заробітній платі, однак ця нарада була проігнорована і в цьому напрямку нічого зроблено не було. Ця інформація стала відома, бо співробітники Білолуцької військової адміністрації телефонували до позивача і питали, чи виїхала вона з окупованої території, чи ні, і в ході бесіди було повідомлено про таку нараду. Також при цій бесіді у відповідача запитували аналогічну інформацію за інших посадових осіб, які не звільнені з Білолуцької селищної ради. Також інформація про нараду була підтверджена головою Луганської обласної військової адміністрації на особистому прийомі 19 липня 2023 року, на який позивача запрошено листом від 13 липня 2023 року № 47-А-00160-11-03-08. Виходячи з вищевикладеного, резюмує представник позивача, знову стає зрозумілим, що відповідач заводить суд в оману і тим, що відсутня будь-яка інформація за посадових осіб Білолуцької селищної ради.

Щодо моральної шкоди в позовній заяві викладено, що внаслідок перелічених дій/рішень відповідача, позивач зазнала душевних страждань, оскільки ця обставина відбулася в період військового стану, збройної агресії Російської Федерації проти України, втрати власного майна, тому відповідач, який порушив права позивача, що виражаються у не врегулюванні трудових відносин, наніс позивачеві моральну шкоду, яку останній оцінює в 5000,00 грн.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, відповідачем подані заперечення від 23 жовтня 2023 року № 1587/05-14, в яких зазначено, що відповідно до розділу ІІ пункту 6 наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Білолуцька селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з датою початку тимчасової окупації 24 лютого 2022 року до теперішнього часу це підтверджений факт, а позивач це заперечує.

Ознайомившись з розпорядженням від 14 березня 2022 року № 39-к, можна констатувати, що на час видання цього розпорядження, тобто на 14 березня 2022 року, Білолуцька громада була окупована вже 18 днів. Селищний голова, який підписував це розпорядження, залишився на непідконтрольній Україні території, що може бути підтвердженням співпраці з окупаційною владою, у зв`язку з чим суд не повинен брати до уваги такі документи.

Цілком очевидно, що в умовах окупації, державні органи влади, органи місцевого самоврядування не можуть здійснювати свої повноваження відповідно до законів та Конституції України. В заяві від 30 березня 2023 року № 1 позивач зазначає, що виїхала з окупованої території лише у липні 2022 року, тобто питання залишається відкритим, на кого вона весь цей час працювала.

Посилання позивача на виписку з Приватбанку від 16 жовтня 2023 року та твердження, що в березні 2022 року їй було нараховано заробітну плату в розмірі 53207,32 грн, суперечить здоровому глузду, тому що, по-перше, немає підтвердження, що це було нарахування заробітної плати, а, по-друге, в позовній заяві позивач зазначає, що заробітна плата в неї була приблизно 15000,00 грн. Таким чином, вказаний в позовній заяві розрахунок заборгованості з заробітної плати є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач навіть не може пояснити, яка в неї була заробітна плата, а вина з неотримання та невиплати заробітної плати має бути покладена не на Білолуцьку селищну військову адміністрацію, а саме країну агресора - Російську Федерацію, яка 24 лютого 2022 року почала повномасштабну збройну агресію проти України, як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву.

З посиланням на норми абзацу третього пункту 1 частини другої, пункту 2 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідач вказав, що начальником військової адміністрації не затверджувалась тимчасова структура Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву неодноразово зазначалось, що керівництво Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області, виконавчі органи, відділ бухгалтерського обліку, відділ кадрів залишились на тимчасово окупованої території Білолуцької громади, ніяких заходів для евакуації документації, пов`язаної із діяльністю ради та її посадовими особами, здійснено не було. Позивачу слід мати на увазі, що функціональні обов`язки з обліку робочого часу та нарахування заробітної плати належать саме кадровому та бухгалтерському відділам, а не фінансовому відділу (який теж не вивіз свою документацію), як у зв`язку із своєю необізнаністю намагається стверджувати позивач.

На сьогоднішній день Білолуцька селищна рада є юридичною особою публічного права, яка зі своїми виконавчими органами не здійснює покладені на неї Конституцією та іншими законами України повноваження, тобто не працює. Тому, на підставі частини першої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території Білолуцької селищної громади і було утворено військову адміністрацію як тимчасовий державний орган.

Відповідач визнав, що дійсно керівником Луганської обласної військової адміністрації неодноразово проводились наради з начальниками військових адміністрацій населених пунктів з приводу врегулювання трудових відносин. Але ж ставилось питання врегулювання трудових відносин виключно на підставі діючих нормативно-правових актів, а не з підстав, які суперечать законам України.

Посилання позивача на якісь дзвінки зі сторони посадових осіб Білолуцької селищної військової адміністрації із запитанням щодо її місцезнаходження, а також стосовно інших посадових осіб Білолуцької селищної ради, не відповідають дійсності, оскільки підтверджень цього немає.

Таким чином, резюмує відповідач, наразі відсутні фактичні підстави для оголошення позивачу простою та задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 04 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалами від 18 вересня 2023 року та від 25 вересня 2023 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 02 жовтня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відмовлено у залученні до участі у справі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) з 16 грудня 2020 року працювала в Білолуцькій селищній раді на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Білолуцької селищної ради, про що свідчать рішення Білолуцької селищної ради від 15 грудня 2020 року № 2/4 «Про затвердження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Білолуцької селищної ради», розпорядження селищного голови Білолуцької селищної ради від 16 грудня 2020 року № 97-к «Про затвердження на посаду ОСОБА_1 » та записи в трудовій книжці від 07 вересня 2004 року серії НОМЕР_2 .

Отже, ОСОБА_1 була посадовою особою місцевого самоврядування та проходила публічну службу в органах місцевого самоврядування.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01 грудня 2023 року Білолуцька селищна рада (ідентифікаційний код 04335588, місцезнаходження: вул. 1 Травня, буд. 4, смт Білолуцьк, Старобільський район, Луганська область, 92322) у процесі припинення не перебуває.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Законами України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-IX, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, від 02 травня 2023 року № 3057-IX, від 27 липня 2023 року № 3276-ІХ, від 08 листопада 2023 року № 3429-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 452/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 годин 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 годин 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Розпорядженням селищного голови Білолуцької селищної ради від 14 березня 2022 року № 39-к «Про запровадження дистанційної роботи» запроваджено з 14 березня 2022 року по 31 березня 2022 року дистанційну роботу працівникам Білолуцької селищної ради із зазначенням у пункті 3 про те, що це розпорядження не розповсюджується на таких посадових осіб Білолуцької селищної ради - зокрема, на керуючу справами (секретаря) виконавчого комітету Ірину Антипову.

Згідно з випискою по картці/рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» від 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 19 березня 2022 року отримала цільові надходження на рахунок в сумі 53207,32 грн.

Пунктом 2 Указу Президента України від 23 вересня 2022 року № 665/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області», який згідно з пунктом 4 набирає чинності з дня його опублікування, на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» утворено серед іншого Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/665/2022#Text).

Указ Президента України від 23 вересня 2022 року № 665/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 27 вересня 2022 року № 207.

Отже, з 27 вересня 2022 року Указ Президента України від 23 вересня 2022 року № 665/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» набрав чинності.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 04 вересня 2023 року та 01 жовтня 2023 року державна реєстрація створення юридичної особи - Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області (ідентифікаційний код 44707961, місцезнаходження: вул. 1 Травня, буд. 4, смт Білолуцьк, Старобільський район, Луганська область, 92322) проведена 29 вересня 2022 року за № 1003771020000001290.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 03 листопада 2022 року № 2705-IX «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Сватівському, Старобільському, Щастинському районах Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2705-IX#Text) у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальники Сватівської міської, Білокуракинської, Красноріченської, Лозно-Олександрівської, Нижньодуванської, Троїцької селищних та Коломийчиської сільської військових адміністрацій Сватівського району, Старобільської міської, Біловодської, Білолуцької, Марківської, Міловської, Новопсковської селищних, Чмирівської та Шульгинської сільських військових адміністрацій Старобільського району, Щастинської міської, Новоайдарської, Станично-Луганської селищних, Нижньотеплівської та Широківської сільських військових адміністрацій Щастинського району Луганської області:

крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних та міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів;

можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарати Коломийчиської, Нижньотеплівської, Чмирівської, Широківської, Шульгинської сільських, Біловодської, Білокуракинської, Білолуцької, Красноріченської, Лозно-Олександрівської, Марківської, Міловської, Нижньодуванської, Новоайдарської, Новопсковської, Станично-Луганської, Троїцької селищних, Сватівської, Старобільської, Щастинської міських рад та їх виконавчих комітетів, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), комунальні підприємства, установи та організації відповідних територіальних громад підпорядковуються начальникам відповідних військових адміністрацій населених пунктів у Сватівському, Старобільському, Щастинському районах Луганської області.

Означена постанова набрала чинності з 08 листопада 2022 року - дня її опублікування в газеті «Голос України» від 08 листопада 2022 року № 227.

Заявою від 30 березня 2023 року позивач просила Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області поновити її на рівнозначній посаді та виплатити заборгованість з заробітної плати, що утворилась з квітня 2022 року по 30 березня 2023 року.

Листом від 17 квітня 2023 року за № 493/05-14 Білолуцька селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області відповіла позивачу на її заяву від 30 березня 2023 року, зазначивши про відсутність у структурі військової адміністрації посади керуючого справами виконавчого комітету та неможливість її поновлення на рівнозначній посаді. Оскільки позивач не є посадовою особою Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області, а також фактично протягом року не виконувала свої посадові обов`язки, перебуваючи на посаді керуючого справами виконавчого комітету Білолуцької селищної ради, яка тривалий час не здійснює своїх повноважень, підстави для виплати ОСОБА_1 у військової адміністрації відсутні.

Запитом на інформацію від 03 травня 2023 року позивач просила Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області надати їй задокументовану інформацію щодо виконання Білолуцькою селищною військовою адміністрацією статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» стосовно ОСОБА_1 , керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Білолуцької селищної ради.

Листом від 05 травня 2023 року за № 586/05-14 Білолуцька селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області відповіла позивачу на її запит на інформацію від 03 травня 2023 року, вказавши на те, що оскільки позивач не є посадовою особою Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області, інформація щодо неї відсутня. Інформація щодо посадових осіб Білолуцької селищної ради залишилась на тимчасово окупованій території смт Білолуцьк Старобільського району Луганської області.

Зверненням від 12 травня 2023 року позивач просила начальника Луганської обласної військової адміністрації серед іншого зобов`язати голову Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області вчинити передбачені діючим законодавством дії як щодо позивача, так і інших співробітників, визначити статус працівників простій, призупинення трудових відносин, у тому числі нарахування та виплата передбачених законом коштів і можливості працювати.

Листом від 09 червня 2023 року за № 47-А00160-11-0308 Луганська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що норму про затвердження начальником військової адміністрації населеного пункту тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (оголошення простою для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, або здійснення їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду) закріплено законодавцем не як його безальтернативний обов`язок, а як дискреційне повноваження, що виключає можливість зобов`язання з боку голови облдержадміністрації начальника обласної військової адміністрації примусово здійснити це право.

Зверненням про порушення прав від 13 червня 2023 року позивач просила Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці надати роз`яснення з приводу порушених у зверненні питань та зобов`язати голову Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області вчинити передбачені діючим законодавством дії як щодо позивача, так і інших співробітників, визначити статус працівників простій, призупинення трудових відносин, у тому числі нарахування та виплата передбачених законом коштів і можливості працювати.

Листом від 30 червня 2023 року за № СХ/3/138-ЗВ-23 Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці повідомило позивача про неможливість проведення будь-яких заходів контролю щодо дотримання законодавства про працю та запобігання можливим його порушенням, а також надало роз`яснення з порушених у зверненні питань.

Листом від 01 серпня 2023 року за № 47-А-00244-01-03-08 Луганська обласна військова адміністрація надала позивачу на її звернення на особистому прийомі аналогічну за змістом відповідь, як і в листі від 09 червня 2023 року за № 47-А00160-11-0308.

Листом від 13 жовтня 2023 року за № 1545/05-14 Білолуцька селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області на виконання вимог ухвали від 02 жовтня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі повідомила суду, що оскільки селищний голова Білолуцької селищної ради Старобільського району Луганської області, його заступники, а також практично усі виконавчі органи, включаючи бухгалтерський відділ, загальний відділ, відділ кадрів, залишились на тимчасово окупованій території, не здійснили заходів для вивезення та передачі документації (у тому числі, особові справи посадових осіб, трудові книжки, тощо), що стосується проходження служби посадовими особами в Білолуцькій селищній раді та її роботи, в Білолуцькій селищній військовій адміністрації Старобільського району Луганської області відсутня трудова книжка, особова справа та інша документація, яка стосується проходження служби ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування. У зв`язку з тим, що жодної інформації відносно ОСОБА_1 в Білолуцькій селищній військовій адміністрації немає, а Білолуцька селищна рада Старобільського району Луганської області, її виконавчий комітет та інші виконавчі органи з початку тимчасової окупації не здійснюють свої повноваження, документально підтверджена інформація щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 квітня 2022 року по 02 жовтня 2023 року, документально підтверджена інформація щодо складових заробітної плати належної ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2022 року по 02 жовтня 2023 року, витягів з табелів обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2022 року по 02 жовтня 2023 року, документально підтверджена інформація щодо оголошення простою в Білолуцькій селищній раді Старобільського району Луганської області, в Білолуцькій селищній військовій адміністрації відсутня.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 4 Закону № 389-VIII визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 389-VIII:

рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування;

військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом;

військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина восьма статті 4 Закону № 389-VIII).

Частиною першою статті 15 Закону № 389-VIII визначено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Повноваження військових адміністрацій населених пунктів на відповідній території регламентовані частиною другою статті 15 Закону № 389-VIII.

Відповідно до частини шостої статті 15 Закону № 389-VIII начальник військової адміністрації:

1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;

3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;

4) є розпорядником бюджетних коштів;

5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;

6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;

7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об`єднань.

Отже, начальник Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області відповідно до пункту 3 частини шостої статті 15 Закону № 389-VIII має повноваження призначати на посади та звільняти з посад посадових і службових осіб, інших працівників Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області, яка є тимчасовим державним органом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус в відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 280/97-ВР визначено, що

виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (абзац одинадцятий);

посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (абзац тринадцятий).

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-ІІІ в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з абзацом третім статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою (абзац четвертий частини першої статті 10 Закону № 2493-III).

Статтею 20 Закону № 2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […].

Статтею 11 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону № 280/97-ВР повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

Частиною п`ятою статті 78 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені також у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених в абзаці другому частини другої цієї статті, - з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) (пункт 3-1 частини одинадцятої статті 79 Закону № 280/97-ВР).

Пунктом 2-1 статті 28 Закону № 389-VIII закріплено, що у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях:

1) у день набрання чинності актом Президента України про утворення військової адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: […] сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, старост - у разі утворення військової адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів); […]

3) військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження до дня першого засідання першої сесії відповідної ради, обраної після скасування воєнного стану; […].

З вищевказаних положень законодавства слідує, що у разі введення воєнного стану у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації у день набрання чинності актом Президента України про утворення військової адміністрації населеного пункту у Донецькій та Луганській областях автоматично припиняються повноваження відповідної ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування.

Указ Президента України від 23 вересня 2022 року № 665/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області», яким утворено серед іншого Білолуцьку селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області, набрав чинності 27 вересня 2022 року.

Відповідно, з 27 вересня 2022 року припинені повноваження Білолуцької селищної ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування.

Суд також зауважує, що Закон № 389-VIII не містить механізму реалізації «припинення повноважень» органу місцевого самоврядування, його виконавчих органів та посадових осіб.

Однак, повноваження посадових осіб органу місцевого самоврядування припиняються достроково в силу прямої норми Закону № 280/97-ВР пункту 3 частини першої статті 78 та пункту 3-1 частини одинадцятої статті 79 цього Закону, тому не потребують та не залежать від видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про їх припинення.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 805/4702/18 та постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що з 27 вересня 2022 року повноваження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Білолуцької селищної ради Антипової Ірини Вікторівни як посадової особи місцевого самоврядування припинені достроково з підстав, зазначених в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2-1 статті 28 Закону № 389-VIII, що має наслідком звільнення позивача з посади без видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про припинення повноважень керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету.

Щодо вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача встановити простій ОСОБА_1 з дати подання цього позову, суд зазначає таке.

Статтею 34 КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 10 Закону № 389-VIII у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Постановою Верховної Ради України від 03 листопада 2022 року № 2705-IX «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Сватівському, Старобільському, Щастинському районах Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яка набрала чинності 08 листопада 2022 року, прийнято рішення, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальники Сватівської міської, Білокуракинської, Красноріченської, Лозно-Олександрівської, Нижньодуванської, Троїцької селищних та Коломийчиської сільської військових адміністрацій Сватівського району, Старобільської міської, Біловодської, Білолуцької, Марківської, Міловської, Новопсковської селищних, Чмирівської та Шульгинської сільських військових адміністрацій Старобільського району, Щастинської міської, Новоайдарської, Станично-Луганської селищних, Нижньотеплівської та Широківської сільських військових адміністрацій Щастинського району Луганської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних та міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів; можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто, бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Водночас відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 КАС України критеріям, не втручається в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, його ключовим завданням є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача, підміняти його і перебирати на себе надані йому повноваження.

Норму про затвердження тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради закріплено законодавцем не як обов`язок, а як дискреційне повноваження начальника військової адміністрації, на що вказує слово «може» затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

За встановлених у цій справі обставин чинне законодавство не визначає безальтернативного обов`язку відповідача прийняти рішення про затвердження тимчасової структури виконавчих органів відповідної селищної ради (для працівників, посади яких не включено до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Оскільки повноваження начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області щодо затвердження тимчасової структури виконавчих органів відповідної селищної ради (для працівників, посади яких не включено до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду) є дискреційними, у межах спірних правовідносин відсутня протиправна бездіяльність, яку оскаржує позивач.

Позовні вимоги про стягнення з Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області заборгованості по заробітній платі у розмірі 240000,00 грн за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року слід залишити без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» регламентовано, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Судом під час судового розгляду не встановлено, що у Білолуцькій селищній раді та її виконавчих органах з 01 квітня 2022 року було оголошено простій.

Оскільки з 01 квітня 2022 року до 27 вересня 2022 року Білолуцька селищна рада, її виконавчі органи, міський голова, а також інші посадові та службові особи місцевого самоврядування не здійснювали своїх повноважень через окупацію Російською Федерацією Білолуцької селищної територіальної громади і на цей час простій у селищній раді та її виконавчих органах не оголошувався, а з 27 вересня 2022 року повноваження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Білолуцької селищної ради Антипової Ірини Вікторівни як посадової особи місцевого самоврядування припинені достроково з підстав, зазначених в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2-1 статті 28 Закону № 389-VIII, а також у зв`язку з тим, що позивач не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, який є тимчасовим державним органом, з огляду на положення статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», правових підстав для виплати заробітної плати позивачу, починаючи з 01 квітня 2022 року, немає.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до приписів статті 15 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оскільки трудові відносини позивача з Білолуцькою селищною радою припинені внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації території Луганської області, що в свою чергу призвело до втрати права на отримання заробітної плати, суд зазначає, що позивач має право на відшкодування пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо позовних вимог про стягнення з Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України:

особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша);

моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга);

якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя);

моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта);

моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина п`ята).

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України:

моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша);

моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (частина друга).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд має надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Оскільки під час судового розгляду справи судом не встановлено порушень прав позивача Білолуцькою селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн відсутні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору за подання цього позову в електронній формі за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 858,88 грн та позовну вимогу майнового характеру у розмірі 858,88 грн покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову адвоката Куліша Бориса Михайловича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області (ідентифікаційний код 44707961, місцезнаходження: вул. 1 Травня, буд. 4, смт Білолуцьк, Старобільський район, Луганська область, 92322) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська