Постанова

від 23.10.2023 по справі 307/1872/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/1872/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КУШТАНА Б.П.

за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 307/1872/20 за позовом ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ,

до ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виконавчий комітет Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області,

про визнання будівництва самочинним та усунення перешкод у здійсненні права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 10 червня 2021 року, повний текст якого складено 21 червня 2021 року, головуюча суддя Сойма М.М., -

встановив:

09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 (а.с. 2-8 т. 1). Позов мотивувався таким.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

У 2012 і 2015 роках відповідач ОСОБА_3 купив дві сусідні квартири в цьому будинку.

Рішенням Виконавчого комітету Тячівської міської ради від 22.05.2018 № 142 «Про повторний розгляд звернення гр. ОСОБА_3 щодо присвоєння статусу зблокованого житлового будинку житловим квартирам в АДРЕСА_2 » квартирам ОСОБА_3 було присвоєно статус зблокованого житлового будинку та адресний номер: АДРЕСА_3 . В основу цього рішення покладено висновок Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації від 08.02.2018 № 19, у якому зазначено, що є всі підстави в переведенні квартир в житловий будинок, який має окремий вхід.

У серпні 2019 року відповідач розпочав роботи по облаштуванню окремого входу з прибудинкової території шляхом пробивання дверного прорізу та розбору підвіконної цегляної кладки.

Тоді ж, у серпні 2019 року, позивач замовив експертний висновок, де судовий експерт Колчар В.Д. констатував, що: у ході обстеження квартири АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 та розташована на 1-ому поверсі, було встановлено, що в цій квартирі розпочато роботи по облаштуванню окремого входу в квартиру АДРЕСА_4 із прибудинкової території; на час обстеження демонтовано частину підвіконної кладки.

Ці роботи не перераховані в постанові КМ України від 07.06.2017 № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», а отже потребують дозвільних документів на виконання. Будь-яких дозвільних документів власником квартири ОСОБА_3 отримано не було, про що свідчить відсутність даних про це на сайті ДАБІ.

На виконання таких робіт також не було належним чином виготовлено проектну документацію, що є порушенням вимог нормативних документів, зокрема розділу 4 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». Відповідно ця документація, не будучи виготовленою, не пройшла і комплексної експертизи, чим порушено також і вимоги п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМ України від 11.05.2011 № 560 і по ній експертною організацією не було складено відповідний Звіт, як це передбачено п. 15 вищезазначеного Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи.

Тому розпочате облаштування окремого виходу на приквартирну ділянку із квартири, набутої ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 06.02.2012 № 1-228, (перший поверх), є незаконним та самочинним.

Згідно з листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.09.2013 «Щодо обов`язковості проведення експертизи проектної документації на будівництво об`єктів І-ІІІ категорії складності, що споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними умовами» досліджуваний об`єкт, розташований в с. Руське Поле Тячівського району Закарпатської області, відноситься до міст з 7-бальною сейсмічністю, ІІІ категорії складності та обов`язково підлягає проведенню експертизи, яка здійснена не була.

07.05.2020 позивач отримав на свій запит від 28.04.2020 відповідь від Управління ДАБІ у Закарпатській області про те, що згідно даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, реєстрація дозвільних документів за вищевказаною адресою відсутні.

Оскільки рішенням Виконкому Тячівської міської ради від 22.05.2018 № 142 зблокованому житловому будинку було присвоєно нову адресу, позивач подавав також окремий запит на отримання публічної інформації до Управління ДАБІ у Закарпатській області щодо отримання дозвільної документації за новою адресою, яка згідно з відповіді на його запит відсутня.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 376 ЦК України будівництво окремого входу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (нова адреса: АДРЕСА_3 ) є незаконним і самочинним.

Таке будівництво порушує права позивача. Так, дві сусідні квартири (одна на 1-ому поверсі, друга - на 2-ому), які фактично утворюють ліве «крило» будинку та належать на праві приватної власності відповідачу, знаходяться в занедбаному і майже аварійному стані. Враховуючи стан будинку, особливо ту його частину, що належить відповідачу ОСОБА_3 , а також з урахуванням того, що на будівництво окремого входу не отримані дозвільні документи, не розроблено проектної документації, а також немає позитивного висновку комплексної державної експертизи, виникають питання стосовно безпечності розбору цегляної кладки фасадної стіни будинку для будинку загалом, для позивача та членів його сім`ї як мешканців будинку.

Самочинне будівництво окремого входу створює перешкоди у користуванні мешканцями будинку прибудинковою територією, позаяк відповідач своїм незаконним будівництвом перекрив близько 2/3 загального проходу у двір, а гора будівельного матеріалу, якою засипано цей прохід, порушує право позивача на користування прибудинковою територією та будівлями і спорудами, розташованими в дворі будинку і призначеними для задоволення потреб усіх його співвласників.

Посилаючись на ці обставини, на норми цивільного законодавства, в тому числі, законодавства щодо будівництва, права власності в багатоквартирному будинку, позивач ОСОБА_1 просив:

1. визнати будівництво окремого входу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ) незаконним і самочинним;

2. зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок усунути наслідки самочинного будівництва шляхом приведення будинку та земельної ділянки, зайнятої під таким будівництвом, до первісного стану;

3. усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), шляхом розбору будівельного матеріалу, який перекриває загальний прохід;

4. покласти на відповідача судові витрати та стягнути з нього вартість проведеної експертизи.

Заявою від 23.02.2021 ОСОБА_1 частково змінив предмет позову виклавши другу вимогу позову в такій редакції: «2. Зобов`язати гр. ОСОБА_3 привести будівництво окремого входу у відповідність до вимог чинного законодавства України»;

позовні вимоги, викладені у пунктах 1, 3, 4 позовної заяви, залишив без змін (а.с. 116-117 т. 1).

Ухвалою Тячівського районного суду від 24.02.2021 задоволено заяву ОСОБА_2 від 28.10.2020 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено ОСОБА_2 до участі в справі в такому процесуальному статусі (а.с. 66-67, 123-125 т. 1).

Рішенням Тячівського районного суду від 10.06.2021 у позові відмовлено (а.с. 206-218 т. 1).

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, з того, що обставини, на які посилався позивач як на підстави позову, та факт порушення його цивільних прав не були доведені. Висновок експертного дослідження, наданий позивачем, не стосується об`єкта, право власності на який на час розгляду справи зареєстроване за відповідачем (будинок АДРЕСА_3 ), про призначення відповідної судової експертизи позивач не клопотав, перекриття доступу до будинку будівельними матеріалами теж не доведене належним чином.

Рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права оскаржила третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (а.с. 224-234 т. 1). На обґрунтування скарги наводить загалом доводи, якими мотивувався позов ОСОБА_1 . Крім цього зазначає в скарзі таке.

Апелянт як і позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

З урахуванням оформлення відповідачем ОСОБА_3 права власності на куплені ним дві квартири, на даний час житловий будинок АДРЕСА_2 включає дві квартири та житловий будинок АДРЕСА_3 , при цьому, зазначені квартири і житловий будинок мають спільні фундамент, дах і конструкцію, будинок АДРЕСА_3 не утворює конструкцію окремого житлового будинку, а влаштування відповідачем окремого входу до свого будинку є фактично реконструкцією будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується наданим позивачем висновком експерта.

Відповідно до наведених у позовній заяві обставин і вимог законодавства здійснене без дозвільних документів ОСОБА_3 будівництво є самочинним.

Висновок суду про те, що наданий позивачем експертний висновок не стосується предмета спору та є неналежним доказом не відповідає нормам процесуального права. Так, висновок містить інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України), позаяк експертом досліджувалася саме будівля будинку АДРЕСА_2 , тобто, весь об`єкт, розташований за вказаною адресою, і експерт робив висновки щодо всього об`єкта будівництва, не торкаючись правової природи різних його частин.

Зміна правового статусу частини будинку ОСОБА_3 не змінює фізичного стану цієї частини як складової всього будинку. Тому влаштування відповідачем окремого входу до своєї частини будинку є реконструкцією будинку в цілому.

Відповідач не заперечував висновку експерта по суті та не дав пояснень щодо того, яким чином ним здійснювалося будівництво, не надав дозвільних документів на будівництво. Здійснене відповідачем самочинне будівництво безпосередньо стосується цивільних прав і законних інтересів апелянта як співвласника житлового будинку АДРЕСА_2 .

Частина будинку, що належить відповідачу, перебуває в занедбаному і аварійному стані.

Суд без проведення судової будівельно-технічної експертизи зробив висновки про те, що відповідач без зайняття частини прибудинкової території облаштував окремий вхід шляхом влаштування дверного прорізу, що відповідно до пп. 1.4.3. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, належить до елементів перепланування жилих приміщень і такі роботи не є окремим видом будівельних робіт, після яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, безпідставне. Висновок суду щодо належності таких робіт до перепланування приміщення та про незайняття частини земельної ділянки за відсутності результату судової експертизи передчасний і необґрунтований.

Так само необґрунтованим є висновок суду щодо рішення Виконкому Тячівської міської ради від 22.05.2018 № 142, яким суд фактично визнав це рішення таким, що може замінити рішення виконкому про надання дозволу на перепланування будинку, якщо вважати таким переплануванням влаштування окремого входу.

Суд порушив і норми процесуального права, оскільки маючи сумнів щодо належності наданого позивачем експертного висновку не роз`яснив особам, які беруть участь у справі, право заявити клопотання про призначення експертизи.

Зважаючи на відповідний висновок суду першої інстанції, беручи до уваги, що повне і всебічне встановлення обставин щодо проведених відповідачем будівельних робіт неможливе без призначення судової будівельно-технічної експертизи, з метою усунення будь-яких сумнівів щодо фактичних обставин справи апелянт у тексті апеляційної скарги та окремим документом (а.с. 238 «б»-239 т. 1) клопоче про призначення апеляційним судом повторної судової експертизи для отримання відповідей на питання про те: чи мають будинки АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 спільні несучі чи огороджувальні конструкції? чи передбачає будівництво окремого входу до будинку АДРЕСА_3 втручання в несучу чи огороджувальну конструкцію будинку АДРЕСА_2 ? чи потребує будівництво окремого входу до будинку АДРЕСА_3 отримання дозвільних документів на виконання таких робіт? чи призвело будівництво окремого входу до будинку АДРЕСА_3 до зміни зовнішнього вигляду переднього фасаду або погіршення цілісності будинку АДРЕСА_2 ?

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивача ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким:

визнати будівництво окремого входу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ) незаконним і самочинним;

зобов`язати гр. ОСОБА_3 привести будівництво окремого входу у відповідність до вимог чинного законодавства України;

покласти судові витрати на відповідача та стягнути з нього вартість експертного дослідження.

Попри вимогу апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в цілому, в частині вирішення вимоги позову про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), шляхом розбору будівельного матеріалу, який перекриває загальний прохід, апеляційна скарга доводів не містить, у цій частині рішення суду не оскаржується по суті.

Позивач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує.

10.11.2022 до апеляційного суду надійшла датована 09.11.2022 заява від позивача ОСОБА_1 про приєднання в порядку ст. 363 ЦПК України до апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 10.06.2021 (а.с. 86 т. 2).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.03.2023 заяву позивача ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 10.06.2021 залишено без розгляду; повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у сумі 1261,20 грн, сплачений із заяви про приєднання до апеляційної скарги (а.с. 194-195 т. 2).

Заслухавши доповідь судді, в порядку ст. 212 ЦПК України пояснення апелянта третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

Суд першої інстанції розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав і на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не дає оцінки рішенню суду в частині, в якій воно не оскаржується, та бере до уваги пов`язані факти і обставини остільки, оскільки це необхідно для розгляду апеляції; апеляційним судом не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також за загальним правилом не приймаються докази, які не були подані до суду першої інстанції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 43, 44, 49, 76-81, 184 ЦПК України:

загальними засадамицивільного законодавстває,зокрема,неприпустимість позбавленняправа власності,крім випадків,встановлених КонституцієюУкраїни тазаконом;судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав;

кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

розгляд цивільної справи по суті належить до компетенції суду першої інстанції та є його обов`язком, на цій стадії процесу його учасники реалізують повний комплекс процесуальних прав і обов`язків;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб;

у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

сторони на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

кожна сторона зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

за загальним правилом:

обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами законодавства про право власності на нерухоме майно та його захист у редакції, чинній на час їх виникнення.

За приписами ЦК України:

правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ч. 1);

власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ч. 1);

власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ст. 319 ч.ч. 1, 2, 3, 5);

власність зобов`язує (ст. 319 ч. 4).

Право власності на нерухоме майно набувається і реалізується відповідно до закону; це право набувається, зокрема, із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; це право гарантується, є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, обмежений у цих правах, випадки позбавлення, обмеження права власності або права користування майном та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; право власності підлягає захисту, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 41 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст. 328 ч.ч. 1, 2, глава 29 ЦК України).

Право власності, в тому числі, на квартиру, житловий будинок, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом; об`єктивність, достовірність і повнота відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження гарантується державою; відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (ст. 182 ч.ч. 1, 4 ЦК України, ст. 1 ч. 1, ст. 2 ч. 1, ст. 3, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. 5 ч. 1, ст. 12 ч. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва;

власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку (ст. 383 ч.ч. 1, 2 ЦК України).

Статтею 376 ЦК України визначено, що:

житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1);

особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2);

право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3);

якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4);

на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5);

у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову;

якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7).

Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 1 ч. 1, ст. 2 ч. 2, ст. 169 ч. 1, ст. 172 ЦК України). Чинні рішення органу місцевого самоврядування є обов`язковими до виконання на відповідній території, їх правомірність, оскільки не встановлено протилежне, презюмується (ст.ст. 140, 143, 144, 145 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 10, 11, 16, 24, 59, 71, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі змістом Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого Радгоспом-заводом «Руськополівський» 06.03.1998 на підставі розпорядження від 02.03.1998 № 4, зареєстрованого Тячівським районним державним підприємством технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 3 за № 450, позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 (а.с. 11 т. 1).

ОСОБА_3 купив у будинку АДРЕСА_2 :

квартиру АДРЕСА_6 06.02.2012 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06.02.2012 державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В. за реєстровим № 1-228;

квартира АДРЕСА_4 належала продавцям ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло, виданого Радгоспом-заводом «Руськополівський» 14.10.1998, зареєстрованого Тячівським РПТІ в реєстровій книзі № 3 за № 450;

квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 58,6 кв. м, житловою площею 40,2 кв. м на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16.04.2015 приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н.М. за реєстровим № 1599;

квартира АДРЕСА_7 належала продавцям ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Руськополівською сільською радою 10.09.2014 на підставі розпорядження цієї ради від 28.08.2014 № 33, право власності на об`єкт нерухомого майна № 461078421244 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом про право власності 7106866 (а.с. 79, 80 т. 1).

08.02.2018 Територіальне виробниче підприємство «Техбуд-Сервіс» за результатом обстеження його представником домоволодіння по АДРЕСА_2 склало висновок № 19 про те, що:

за вказаною адресою розташований чотириквартирний житловий будинок з надвірними спорудами, збудований до 1991 року;

ОСОБА_3 викупив у цьому будинку дві квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , які згідно технічного паспорта об`єднав у одне житлове приміщення загальною площею 120,7 кв. м, житловою площею 78,2 кв. м, що становить 1/2 загальної площі будівлі;

є усі підстави для перебудови квартир в житловий будинок, який має окремий вхід;

присвоїти житловому будинку адресний номер: АДРЕСА_2 (а.с. 12 т. 1).

22.05.2018 Виконавчий комітет Тячівської міської ради прийняв рішення № 142 «Про повторний розгляд звернення гр. ОСОБА_3 щодо присвоєння статусу зблокованого житлового будинку житловим квартирам в АДРЕСА_2 », яким враховуючи вищевказаний висновок від 08.02.2018 № 19, рішення Руськополівської сільської ради від 23.03.2013 № 453 і додаток Б ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» присвоїв квартирам ОСОБА_3 статус зблокованого житлового будинку та адресний номер: АДРЕСА_3 (а.с. 13 т. 1).

Витягом від 19.06.2018 № 128135607 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується факт державної реєстрації 05.06.2018 права власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 120,7 кв. м, житловою площею 78,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі рішення Виконкому Тячівської міської ради від 22.05.2018 № 142, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1580247321244, номер запису про право власності 26691746 (а.с. 81 т. 1).

ОСОБА_1 оспорював законність рішення Виконкому Тячівської міської ради від 22.05.2018 № 142 судовим порядком. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.02.2029 у справі № 0740/1080/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тячівської міської ради, третя особа ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення у позові відмовлено (а.с. 82-85 т. 1, посилання в мережі Internet на https://reyestr.court.gov.ua/Review/80054660).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020, з урахуванням ухвали цього ж суду від 05.03.2020 про виправлення описки в ухвалі, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі № 0740/1080/18 закрито (а.с. 86-91, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87710631, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88025498).

Цими судовими рішеннями встановлено, серед іншого, що:

відповідно до поданих документів позивачу ОСОБА_1 належить на праві спільної (сумісної або часткової) власності та членам його сім`ї квартира (свідоцтво № 34 від 06.03.1998) площею 58,19 м2, в подальшому до якої здійснено добудову на підставі рішення виконкому Руськополівської сільської ради № 8 від 12.03.2002 та видане свідоцтво про право приватної власності на добудову № 596 від 15.03.2002, де вказано, що частка 1/4 належить ОСОБА_1 та 1/4 належить ОСОБА_4 ; інша квартира належить брату позивача ОСОБА_16 ;

на момент розгляду справи ні рішення Руськополівської сільської ради № 453 від 23.03.2013, ні Висновок № 19 від 08.02.2018 про можливість переведення в житловий будинок позивачем оскаржені не були;

після прийняттям Виконкомом Тячівської міської ради рішення № 142, присвоєння статусу зблокованого житлового будинку квартирам громадянина ОСОБА_3 та надання адресного номеру: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 як власником двох квартир було реалізоване дане рішення: зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 120,7 м2;

оскаржуване рішення № 142 не порушує прав позивача на належну йому та членам його сім`ї квартиру оскільки до складу зареєстрованого житлового будинку по АДРЕСА_3 загальною площею 120,7 м2 не включено жодної площі з квартири позивача чи площ загального користування;

вказане рішення суб`єкта владних повноважень було реалізоване та вичерпало свою дію;

апеляційний суд критично оцінює доводи скаржника, що суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм, не залучивши ОСОБА_2 до участі у справі, як іншого співвласника квартири АДРЕСА_7 , оскільки скаржниця є дочкою позивача, який мав усі можливості при поданні позову обґрунтувати залучення до розгляду справи, як співпозивачів чи третіх осіб усіх співвласників квартири, а також власника іншої квартири будинку АДРЕСА_2 ;

покликання апелянта, як доказ про спільну приватну власність на свідоцтво від 06.03.1998 № 34 про право власності на житло за адресою АДРЕСА_8 є суперечливим, оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності в розмірі цілої частки зареєстрована на ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 набув у власність та зареєстрував своє право на житловий будинок АДРЕСА_3 із презумпцією правомірності набуття права власності та його державної реєстрації. З оформленням права власності на житловий будинок його власник управі вчиняти щодо будинку будь-які дії, які не суперечать закону, використовувати його у власних інтересах відповідно до цільового призначення тощо. Реалізуючи свої права власника житлового будинку ОСОБА_3 вправі був і проводити встановленим порядком його ремонт, реконструкцію, перебудову включно з влаштуванням входу до будинку з прилеглої території, тощо. Зазначене відповідає змісту права власності на житловий будинок.

У справі на час її розгляду судом першої інстанції містяться також:

Витяг від 12.03.2021 із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію 18.07.2013 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капун», список членів цього ОСББ (без дати його складення) у складі: ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_7 ); ОСОБА_16 (квартира АДРЕСА_9 ); ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_4 ); ОСОБА_13 (квартира АДРЕСА_10 ) і текст Статуту ОСББ (без дати його затвердження зборами членів ОСББ, реквізитів і підписів) (а.с. 152-159 т. 1);

Витяг із Державного земельного кадастру від 15.06.2020 № НВ-210445722020 про земельну ділянку площею 0,1315 га з кадастровим номером 2124486200:04:004:0121, розташовану по АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі 25.02.2020, відомості про зареєстроване право власності на яку в кадастрі відсутні (а.с. 150-152 т. 1).

З отриманої під час апеляційного розгляду справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2022 № 297504615 випливає, що право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,1315 га з кадастровим номером 2124486200:04:004:0121 зареєстровано 06.08.2020 за Тячівською міською радою Закарпатської області (а.с. 40-41 т. 2).

У справі за одноосібним позовом співвласника однієї з квартир у будинку ОСОБА_1 про захист його особистих цивільних (майнових) прав ОСББ «Капун» ніяких вимог до відповідача ОСОБА_3 не пред`являло. Виконком Тячівської міськради як виконавчий орган місцевого самоврядування, який здійснює управлінські функції щодо земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

На підтвердження доводів позову ОСОБА_1 подав суду складений 12.08.2019 на його замовлення судовим експертом Колчаром В.Д. Висновок експертного дослідження № 412, за складення висновку ОСОБА_1 сплатив 15000,00 грн (а.с. 14-46 т. 1). За змістом висновок містить фіксацію, зокрема, таких обставин і відомостей:

будинок АДРЕСА_2 є двоповерховим, чотириквартирним;

конструкція будинку початково не передбачала окремих входів до квартир поза сходовою клітиною із загальнобудинкового коридора;

квартири, які були куплені ОСОБА_3 , описані як квартира АДРЕСА_4 , розташована на першому поверсі будинку, та квартира АДРЕСА_10 , розташована на другому поверсі будинку над квартирою АДРЕСА_4 (тобто, куплена за договором від 16.04.2015 квартира АДРЕСА_7 у експертному дослідженні описується як квартира АДРЕСА_10 );

квартира АДРЕСА_11 розташована на першому поверсі будинку під квартирою АДРЕСА_7 ;

квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_10 є окремими ізольованими помешканнями, у них відсутні сходові клітини чи інші конструктивні елементи, які б свідчили про безпосередній зв`язок цих квартир між собою, ці квартири є частиною багатоквартирного (чотириквартирного) житлового будинку;

у разі сполучення квартир АДРЕСА_4 і АДРЕСА_10 шляхом влаштування сходової клітини всередині них це перетворить дві квартири в одну дворівневу квартиру, однак, не перетворить простір квартир в окрему будівлю та в окремий житловий будинок, такий простір не буде забезпечений усіма повністю відокремленими несучо-огороджувальними конструкціями;

квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_10 з урахуванням змісту терміну «зблокований житловий будинок», фактичного розташування та технічних характеристик квартирі і будинку не мають ознак зблокованого будинку;

вхід до квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 і АДРЕСА_7 здійснюється через спільну сходову клітину будинку;

вхід до квартири АДРЕСА_9 здійснюється через два окремі входи, в ній був улаштований безпосередній вихід на земельну ділянку;

у квартирі АДРЕСА_4 здійснюються роботи з улаштування окремого ізольованого входу на приквартирну ділянку (пробивання дверного прорізу шляхом розбирання підвіконної цегляної кладки), які є втручанням у зовнішню стіну будинку, реконструкцією будинку, що потребує наявності дозвільних документів і проектно-кошторисної документації;

всі чотири квартири будинку з`єднані загальними конструктивними елементами в єдину цілісну конструктивну систему та не можуть бути відокремлені технічно без втрати свого фізичного конструктивного стану.

Як убачається з указаного експертного дослідження, питання безпечності для експлуатації будинку робіт, проведених ОСОБА_3 , та їх результату, впливу на функціонування будинку власне влаштування входу до належних відповідачу приміщень тощо не з`ясовувалися.

Відповідно до положень ст. 102 ч.ч. 3, 7, ст. 106 ч.ч. 1, 5 ЦПК України, п. 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 08.101998 № 53/5 (реєстрація в Мін`юсті України від 03.11.1998 за № 705/3145): висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи та може бути поданий учасником справи до суду; у висновку експерта має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експертного дослідження від 12.08.2019 № 412 не містить вказівок на те, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тож цей документ не є допустимим доказом саме як висновок експерта, натомість є одним із письмових доказів у справі (ст. 76 ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 2, ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст. 95 ЦПК України).

Відповідає обставинам справи та визнано в апеляційному суді стороною відповідача ОСОБА_3 , що він не отримував дозвільні документи та не виготовляв проєкту на влаштування у 2019 році окремого входу з прибудинкової території до квартири АДРЕСА_12 , а з урахуванням обставин набуття у власність нерухомого майна та державної реєстрації речових прав на нього до належного йому житлового будинку АДРЕСА_3 .

Апеляційний суд за згодою учасників процесу встановив порядок апеляційного розгляду справи, відповідно до якого клопотання апелянта ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи було передбачено вирішити після отримання необхідних для цього документів (інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 , технічної та дозвільної документації на реконструкцію будинку, на земельну ділянку), якщо це клопотання буде підтримане.

Крім того, зважаючи на характер справи, її обставини та предмет позову, виконуючи завдання цивільного судочинства, порядком перевірки доводів сторін, з`ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків, у тому числі, забезпечуючи можливість досягнення згоди та врегулювання спірних питань угодою (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз`яснив сторонам можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше, а також враховуючи потенційну можливість врегулювання спору домовленістю між сторонами, вживаючи заходи для мінімізації можливих негативних наслідків для сторін роз`яснив право врегулювати спір мировою угодою.

На відповідні запити апеляційного суду:

Виконком Тячівської міської ради надав Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для будівництва та обслуговування багатоквартирного житловогобудинку по АДРЕСА_2 (а.с. 53-74 т. 2);

ОСОБА_3 надав Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовлений ТВП «Техбуд-Сервіс» 07.06.2018 (а.с. 2-7 т. 3).

В результаті тривалого з`ясування з Тячівським РПТІ та ТВП «Техбуд-Сервіс» місця зберігання інвентарної справи, вжиття заходів процесуального примусу на підставі ухвали від 10.07.2023 (а.с. 46, 76, 78, 95, 129, 237-239 т. 2) апеляційний суд зрештою отримав 22.09.2023 при листі від 31.08.2023 № 42522 постанову гол. держвиконавця Тячівського Відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бедея І.Т. від 31.08.2023 у виконавчому провадженні № 72304185 про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника ТВП «Техбуд-Сервіс» інвентарної справи на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 та технічної документації на реконструкцію будівлі.

До постанови додані лист ТВП «Техбуд-Сервіс» від 31.08.2023 № 107, письмове пояснення директора цього підприємства ОСОБА_17 від 31.08.2023 і акт гол. держвиконавця ОСОБА_18 , за змістом яких: восени 2021 року розпочалася передача інвентарних справи від Тячівського РПТІ до ТВП «Техбуд-Сервіс»; на цей час справи села Руське Поле передані всі, які були наявні в Тячівському РПТІ; підприємство не має інвентарної справи на будинок АДРЕСА_2 , оскільки така імовірно не виготовлялася зовсім; підприємство не є виконавцем і зберігачем документації з реконструкції будівлі за вказаною адресою; тому ні одних, ні інших документів у них фізично не існує.

Реалізуючи свої процесуальні права відповідач ОСОБА_3 надав Висновок експерта № Д0037/2022 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 18.11.2022, виконаного на його замовлення судовим експертом Павличем О.В. у порядку ст. 106 ЦПК України, у висновку зазначено, що він надається у зв`язку з розглядом справи № 307/1872/20 Закарпатським апеляційним судом, у ньому міститься підпис судового експерта про обізнаність щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України) (а.с. 162-174 т. 2). Дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновку відображено, зокрема, що:

перемичка над дверним прорізом (колишнім віконним) не порушена, відповідає тій перемичці, що влаштована над віконним прорізом, щодо якого не вчинялися будівельні роботи, окрім того, площа обпирання перемички дверного прорізу збільшена за рахунок виконаної підмуровки, метою якої було зменшення ширини новоутвореного дверного прорізу;

інші конструктивні несучі елементи в межах даного прорізу відсутні, так як вищезгадана перемичка передає навантаження на місця свого обпирання, які не чіпалися на час огляду;

конструктивні елементи будівлі в межах влаштування дверного прорізу з колишнього віконного прорізу не порушені, а отже не призводять до порушення будівлі в цілому;

замурування прорізів до колишніх квартир на першому та другому поверхах не впливає на функціонування будівлі в цілому, на несучу здатність будинку, оскільки влаштовані простінки є самонесучими і створюють навантаження виключно від самих себе, а відтак не порушує його цілісність;

цілісність і технічний стан житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 виконанням робіт у зблокованому житловому будинку по АДРЕСА_3 в частині влаштування дверного прорізу в межах колишнього віконного прорізу першого поверху вказаного будинку та замурування вхідних дверей до колишніх квартир на першому та другому поверхах не порушені;

результат виконаних робіт у зблокованому житловому будинку по АДРЕСА_3 в частині влаштування дверного прорізу в межах колишнього віконного прорізу першого поверху вказаного будинку та замурування вхідних дверей до колишніх квартир на першому та другому поверхах на експлуатаційні характеристики, надійність і нормальну експлуатацію будинку АДРЕСА_2 не впливає.

Цей експертний висновок відповідає установленим цивільним процесуальним законом вимогам щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, необхідних для з`ясування конкретних обставин справи, а також узгоджується з іншими доказами та матеріалами справи щодо обставин, які підлягають доказуванню.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 відмовилася від заявленого із поданням апеляційної скарги клопотання про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, що є безумовним правом учасника процесу.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд констатує, що позивач ОСОБА_1 не довів у належний процесуальний спосіб факту порушення його цивільних прав діями відповідача ОСОБА_3 із влаштування окремого входу до своїх квартир, право власності на які на час виникнення спору було зареєстроване як на житловий будинок АДРЕСА_3 , а відтак і не довів позову. Доводи відповідача, якими заперечувався позов, та надані ним докази позивачем не спростовані.

Сама по собі та обставина, що ОСОБА_3 не отримав перед початком виконання вищезгаданих робіт дозвільні документи на це могла б за умови належної обґрунтованості слугувати, до прикладу, підставою у контексті правовідносин, які виникають внаслідок самочинного будівництва, для звернення до нього з відповідним позовом уповноваженого органу місцевого самоврядування та/або уповноваженого органу виконавчої влади (зокрема, у сфері архітектурно-будівельного контролю) на виконання своїх владних повноважень. Утім, такого позову не було, а право власності ОСОБА_3 на окремий об`єкт нерухомості, утворений із двох квартир будинку АДРЕСА_2 , наразі оформлене, зареєстроване, а відтак офіційно визнане.

Тим часом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги в частині, в якій рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом, обґрунтовував по суті тільки відсутністю у ОСОБА_3 необхідних документів на влаштування входу до своєї житлової нерухомості, що не дає йому права на такий позов, а порушення власне своїх цивільних прав, що за умови наявності такого порушення могло б слугувати підставою для позову, ОСОБА_1 не обґрунтував по суті та не довів. У справі не встановлено і не доведено порушення ОСОБА_3 цивільних прав позивача ОСОБА_1 як щодо здійснення права власності безпосередньо на його частину житлового будинку АДРЕСА_2 , так і щодо користування належною до будинку земельною ділянкою.

З огляду на наявні в справі докази і документи, в тому числі, чинні правовстановлюючі документи на квартиру позивача ОСОБА_1 , і встановлені ними фактичні обставини, та задля усунення правової невизначеності апеляційний вважає за необхідне зауважити також, що зареєстрований за ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_3 був утворений з квартир АДРЕСА_4 і АДРЕСА_10 , які первісно були в будинку АДРЕСА_2 .

Розпорядившись своїми цивільними і процесуальними правами на власний ризик і розсуд, позивач ОСОБА_1 окрім того, що не довів свого позову, не оскаржив і рішення суду про відмову в ньому, тобто, не просив задовольнити позов за результатом апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд не має підстав для задоволення позову по суті, проте, коли б такі й були встановлені на час апеляційного розгляду справи, суд за відсутності апеляції та вимоги саме позивача про задоволення позову позбавлений можливості його задовольнити. Обрана апелянтом процесуальна конструкція виключає за встановлених обставин можливість за апеляцією третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 зі скасуванням рішення суду першої інстанції і за відсутності відповідної апеляційної вимоги позивача задовольнити позов. Сама ж ОСОБА_2 позову в цій справі не пред`являла. У цьому зв`язку неконкретність і невизначеність зміненого формулювання другої вимоги позову, точний зміст якої не був належно пояснений і на стадії апеляційного розгляду справи, значення вже не має.

Відтак суд першої інстанції не мав передбачених законом і доведених підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та обмеження права власності відповідача ОСОБА_3 і правильно відмовив у ньому по суті, чого доводи апеляції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тячівського районного суду від 10 червня 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 4 грудня 2023 року.

Судді