Рішення

від 26.08.2010 по справі 2-1148-10

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                   

                                                                                                                             Справа  № 2-1148-10                                                                                                                                                                                                      

                                                                    РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                       ( заочне )

26 серпня 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді     Мороз Л.І.

при секретарі     Колеснік О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман у відсутності сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року , з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007року,  зобов'язання відповідача щомісячно нараховувати та виплачувати соціальну допомогу, як дитині війни в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, суд, -

                              ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року 31.12.2007 року, зобов'язання відповідача  щомісячно нараховувати і виплачувати соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 %  від мінімальної пенсії за віком.

              Позивач належить до соціальної категорії „Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі ЗО% від мінімального розміру пенсії за віком. А з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року виплачується щомісячно у розмірі 10 % від мінімальної пенсії  за віком. Вважав, що до  положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не виповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Крім того дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в 2009 році жодним законом не зупинялася. Тому у відповідача не було будь-яких підстав для виплати позивачеві в 2009 році допомоги в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з чим просив зобов’язати відповідача провести перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячної соціальної допомоги йому, як дитині війни , в подальшому виплачувати щомісячно вказану допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд справи був попередженим належним чином, позов не визнав, заперечував проти його задоволення у зв'язку з тим, що соціальне забезпечення категорії громадян, яким встановлено статус „Дитина війни" визначається Законом України „Про соціальний захист дітей війни’’ від 01.01.2006 року. Стаття 6 Закону від  2006 року встановлює, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону  зупинено на

2007 рік. З урахуванням положень ст. 111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 році підвищення до  пенсії або  щомісячного довічного  грошового  утримання  чи  державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру  надбавки,   встановленої для  учасників   війни.   Рішенням   Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України   (є  неконституційними).  Статтею  7  Закону  України ’’ Про соціальний захист дітей війни ’’  передбачалося,  що  фінансове забезпечення   державних   соціальних   гарантій   здійснюватиметься   за   рахунок   коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє па підставі Положення "Про Пенсійний фонд України". Відповідно до ст. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду  України  формується  з  чітко  визначених джерел   (ст.  72  Закону   України   "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року . 1058 (далі по тексту Закон № 1058)) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Частина 3 статті 4   Закону   №   1058   закріплює,   що   виключно   законами   про   пенсійне   забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Частина 2 статті 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Також ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 зазначає, що цей Закон регулює відносини, що   виникають   лише   суб'єктами   системи   загальнообов'язкового   державного   пенсійного страхування. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. А норми ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’суперечать Закону № 1058 в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів па виплату допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили  працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом. Частина 3 тієї ж статті 28 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої мінімальний   розмір   пенсії  за   віком,   встановлений   частиною   першою,   застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно і ним Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус "Дитина війни" величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показники мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’.  При цьому норми ч. 1 статті 73 Закону 1058 дають вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду, а саме кошти Пенсійною  фонду  використовуються   на:   виплату  пенсій,   передбачених  цим  Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування     адміністративних витрат,    пов'язаних    з    виконанням    функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів  Пенсійного фонду. Одночасно норми ч. 2 ст. 73 цього Закону забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду. В листі від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України також зазначається, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно з цим Законом. Питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такі зміни до ст. 6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни”  і були внесені п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2008 року № 107 УІ. Стаття 6 Закону України ’’ Про соціальний захист дітей війни’’ була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України „Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів". Відповідно до абз. 4 п.20 ст. 14 Закону України "Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними. З 22 травня 2008 року набрала чинності Постанова "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян " № 53О від 28 травня 2008 року де з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян у п.8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та "Про жертви нацистських переслідувань "  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення коливається в таких розмірах: з 22 травня 48.10 гривні, з 1 липня 48,20 та з 1 жовтня 49,80 тривні. Вказана постанова діє до теперішнього часу. Тому позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про  задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Позивач має статус „Дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були. Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Крім того, немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п.З мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше". Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік". Тобто позовні вимоги позивача в цій частині слід визнати необґрунтованими.

Вирішуючи вимоги в частині виплат за 2007 рік, суд враховує, що відповідно до п.12 ст.71 Закону України '' Про державний бюджет на 2007 рік '', дію статті 6 Закону України '' Про соціальний захист дітей війни '', з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності ) положень статей 29,36, ч.2 ст.56,ч.2 ст. 62, ч. 1 ст.66, пп. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України '' Про Державний бюджет України на 2007 рік ''( справа про соціальні гарантії громадян ), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними ) положення пункту 12 ст. 71 Закону України '' Про Державний бюджет на 2007 рік '', яким зупинено дію ст. 6 Закону України '' Про соціальний захист дітей війни '' з урахуванням ст.111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України '' Про соціальний захист дітей війни '' з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України '' Про Державний бюджет України на 2007 рік '', ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже, відповідач 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України '' Про соціальний захист дітей війни '', нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

    Але не зважаючи на це відповідач не провадив виплату позивачу вказаної державної соціальної допомоги.

Згідно ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, сул застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спіри.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідача, за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона забов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При вирішенні питання про сплату судового збору слід звернути увагу на таке.

Враховуючи те, що сплату судових витрат позивачу було відстрочено судом до закінчення розгляду справи і відповідач відповідно до Декрету КМУ від 21.01.1993 року звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги позивача задоволено, на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінив докази за своїми внутрішніми переконаннями, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

           Незважаючи на заперечення відповідача проти позову та його вимоги визнання такого безпідставним і закріпити провадження по справі, суд вважає вказані заперечення відповідача не обґрунтованими, бо вони не підтверджені жодним доказом, і не відповідають вимогам ст. 205 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни",  ст.1,257,267 ЦК України, ст.ст. 4,8,10 11, 60,205,212 215 ЦК України, суд -

                                                                   В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман в частині нарахування та виплати щомісячної соціальної виплати ОСОБА_1, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період у розмірі З0 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача шляхом подачі заяви до Краснолиманського міського суду у 10-денний строк з дня отримання його копії.

Головуючий суддя-