Постанова

від 04.12.2023 по справі 915/490/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/490/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 року, суддя в І інстанції Олейняш Е.М., повний текст якого складено 08.05.2023 в м. Миколаєві

у справі: №915/490/22

за позовом: Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП";

2) ОСОБА_1

про стягнення 205 521,85 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП" та ОСОБА_1 заборгованість за договором № О09171/2021 від 24.06.2021 про надання овердрафтового кредиту та договору поруки № О09171/2021/S-1 від 24.06.2021 в сумі 205 521, 85 грн., з яких: 192 021, 65 грн. - основний борг; 9 659,76 грн. заборгованість за процентами; 3 840, 44 грн. заборгованість за комісією.

Позов обгрунтований неналежним виконанням відповідачами договору №О09171/2021 від 24.06.2021 про надання овердрафтового кредиту в частині зобов`язання з погашення кредитної заборгованості у встановлений строк (20.06.2022).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" 192021,65 грн - заборгованості за договором №О09171/2021 від 24.06.2021 про надання овердрафтового кредиту та договором поруки №О09171/2021/S-1 від 24.06.2021, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП" та ОСОБА_1 по 1440,16 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позичальником - ТОВ «ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП» в порушення умов п. 1.2, п. 1.4, п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 кредитного договору не виконано зобов`язання щодо повного погашення кредиту у порядку та строк, передбачений кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 192 021, 65 грн. (основний борг), яка підтверджена матеріалами справи та не спростована жодними доказами відповідачами. При цьому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів в сумі 9 659,76 грн, оскільки після настання строку кредитування можуть нараховуватись проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, які у даній справі позивачем не заявлялись. Судом також відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії, яка є платою за послуги банку щодо виконання операцій за переказ коштів, оскільки останню (комісію) аналогічно процентам нараховано поза межами строку кредитування.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог банку про стягнення з боржника (позичальника) та поручителя в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 192 021,65 грн.

29.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини справи, а саме те, що в зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постраждали всі підприємства, як і бізнес скаржника, який фактично зупинився через неможливість функціонувати, можливості виконати зобов`язання фізично немає. В квітні 2022 року апелянта було мобілізовано до лав Збройних сил України де і проходить службу і на сьогоднішній день. ОСОБА_1 є єдиним засновником та директором ТОВ «ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП», підприємство повністю зупинило свою роботу.

Вказує, що Законом №2120 було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Зазначає, що судом були не прийняті розрахунки позивача по нарахуванню прострочених процентів та комісії після закінчення строку кредитування (20.06.2022) по 20.10.2022 року, помилково судом враховано період з 24.02.2022 року по 20.06.2022 року. Крім того, Поручитель не отримував вимоги позивача оскільки перебував на Фронті, при цьому банком не було надано позичальнику ТОВ «ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП» ні пропозиції відстрочення платежів, ні можливості перекредитування, не були проведені жодні переговори не зважаючи на обставини та оголошення воєнного стану та перебування м. Миколаєва в зоні ведення активних бойових дій всі ці обставини не були досліджені судом взагалі.

Додатково вказав, що в договорі №009117/2021 від 24.06.2021 року взагалі не відображено настання форс-мажорних обставин, але це не є підставою для неможливості їх застосування. 28.02.2022 ТПП на своєму сайті розмістила лист, яким визнала військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її необгрунтованість та безпідставність.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 205 521,85 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 24.06.2021 між ПАТ МТБ БАНК (банк) та ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП (позичальник) укладено договір про надання оведрафтового кредиту № О09171/2021 (арк. 62-68).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах цього договору банк зобов`язується здійснювати овердрафтове кредитування позичальника, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на відкритому в банку поточному рахунку позичальника № НОМЕР_1 (далі поточний рахунок) за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Овердрафтове кредитування (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів позичальника.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається на умовах та в порядку, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти і комісії згідно умов цього договору. При надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку позичальника банк припиняє оплату розрахункових документів позичальника за рахунок кредиту. Подальші взаємовідносини сторін регулюються окремо, з урахуванням п. 2.1.5 цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору ліміт, стосовно до цього договору, являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов`язується здійснювати оплату розрахункових документів позичальника понад залишок коштів на поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої методики на підставі даних про рух коштів на поточному рахунку, балансу і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показники ліквідності діяльності, співвідношення власних і позичкових коштів, платоспроможності, кредитній історії й іншим показникам фінансового стану позичальника відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України.

На момент укладання даного договору ліміт складає 200 000, 00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок), з урахуванням п. 1.3.1 цього договору.

Відповідно до п. 1.3.1 договору якщо розрахунковий ліміт овердрафту, визначений станом на дату чергового продовження терміну овердрафтового кредитування, відповідно до пп. 1.4, 1.4.1-1.4.4, розрахований згідно методикою, визначеною п. 1.3.2 цього договору (далі за текстом розрахунковий ліміт), буде нижче ніж розрахунковий ліміт, розрахований на дату укладання кредитного договору, має бути пропорційно знижений ліміт кредитування за цим договором. У цьому випадку, банк зобов`язується письмово та/або засобами системи Банк-Клієнт/Інтернет-Банкінг повідомити позичальника про зазначені зміни, при цьому додаткова угода до цього договору відносно зазначених змін сторонами не укладається. У випадку зазначеного зниження ліміту кредитування, позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у строк, що не перевищує два банківські дні з моменту отримання зазначеного повідомлення та у розмірі, достатньому для досягнення розміру зниженого ліміту заборгованості за овердрафтом, зазначеному у цьому повідомленні. У випадку непогашення позичальником частини заборгованості у передбаченому цим підпунктом розмірі, зазначена частина заборгованості вважається простроченою.

Відповідно до п. 1.4 договору проведення платежів позичальника в порядку, встановленому цим договором, здійснюється банком у термін по 23 вересня 2021 року включно, з урахуванням п. 1.4.1-1.4.5 цього договору, цей строк може бути продовжений до 20 червня 2022 року включно. При цьому таке продовження здійснюється виключно в рамках Розрахункового ліміту, відповідно до п. 1.3.1 цього договору, але в будь-якому випадку, сума ліміту овердрафтового кредитування при такому продовженні не повинна перевищувати ліміт, визначений п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 1.4.2 договору сторони домовились, що за умови відсутності станом на 18.03.2022, простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або комісіями, надання документів у відповідності до п.п. 1.3, 1.4, 1.4.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.9, 4.2, 4.3 даного договору та з урахуванням п. 1.4.5 цього договору, термін овердрафтового кредитування за даним договором автоматично продовжується по "20" червня 2022 включно. У цьому випадку додаткова угода до даного договору про продовження строку овердрафтового кредитування не укладається. Банк надає позичальнику підтвердження продовження строку овердрафтового кредитування на умовах даного пункту засобами системи Банк-Клієнт/Інтернет-Банкінг.

Відповідно до п. 2.2 договору позичальник зобов`язаний, зокрема: 2.2.2 сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 4.1, 4.2 цього договору; 2.2.3 погашати кредит, отриманий в межах установленого цим договором ліміту, у строк та на умовах, встановлених п. 1.5 цього договору, але не пізніше терміну, зазначеного у п. 1.4 цього договору; 2.2.4 погашати різницю між заборгованістю за кредитом і знов встановленим угодою сторін лімітом відповідно до п. 2.4.2 цього договору у випадку перевищення заборгованості за кредитом над сумою знов встановленого ліміту протягом операційного дня, за станом на який виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту. 2.2.5 здійснити повне погашення кредиту не пізніше терміну, встановленого п. 1.4 цього договору. 2.2.7 сплатити банку комісії відповідно до п. 4.3 цього договору.

Списання здійснюється у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором (договірне списання коштів). Списання коштів здійснюється при настанні термінів платежів, встановлених цим договором, у порядку, встановленому чинним законодавством України, при цьому оформлюється меморіальний ордер, в реквізиті Призначення платежу якого вказується На підставі п. п. 2.2.8, 2.3.5 договору № О09171/2021 про надання овердрафтового кредиту від 24 червня 2021 року.

Відповідно до п. 3.2 договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальником за цим договором є:

- Порука фізичної особи: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Очаківським МРВ УМВС України в Миколаївській області 16 липня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі

16, 0 % (шістнадцять процентів) річних в межах передбаченого п. 1.5 цього договору періоду безупинного користування кредитом, 35, 0 % (тридцять п`ять процентів) річних в разі перевищення встановленого п. 1.5 цього договору періоду безупинного користування кредитом (починаючи з наступного дня за встановленим п. 1.5 цього договору періодом безупинного користування кредитом), виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом та фактичних залишків за дебетом поточного рахунку позивальника № НОМЕР_1 , та 360 (триста шістдесят) днів у році. Проценти підлягають сплаті в межах строку надання кредиту щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, і в день закінчення терміну надання кредиту. Після закінчення терміну надання кредиту, передбаченого п. 1.4 цього договору, проценти за період прострочення сплачуються позичальником на день фактичного погашення заборгованості (основного боргу) за кредитом.

Відповідно до п. 4.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються щоденно за фактичний період користування кредитом, в день повного (дострокового або із простроченням) погашення кредиту та в день, передбачений для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.4 цього договору.

Проценти сплачуються позичальником щомісяця в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, до передостаннього робочого дня поточного місяця включно. В день повного погашення кредиту сплаті підлягають проценти, нараховані за період з останнього робочого дня попереднього місяця по попередній календарний день включно, який передує дню погашення кредиту в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту. У випадку не сплати позичальником процентів у останній робочий день поточного місяця, вони вважаються простроченими у перший наступний за ним календарний день поточного місяця. Після закінчення передбаченого цим договором строку кредитування проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує в тому ж розмірі, що визначений п. 1.1 цього договору та у тому ж порядку, який визначений цим пунктом, а у разі дострокового повного погашення заборгованості за цим договором в день фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п. 5.1.1 договору крім того, сторони домовились, що з моменту настання будь-якої з наступних подій: - пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту на підставах, передбачених цим договором або законом та/або - звернення банку з позовом про стягнення кредиту (в тому числі і дострокове), на підставах, передбачених цим договором або законом, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно та/або - закінчення строків/термінів кредитування, передбачених умовами кредитного договору за умови наявності простроченої заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісіями, передбаченими цим договором, вся заборгованість позичальника за кредитом, процентами за користування кредитом, комісіями, передбаченими цим договором, вважається простроченою і позичальник зобов`язаний повернути таку заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, які дорівнюють 35, 0 % (тридцять п`ять процентів) річних.

Відповідно до п. 5.1.2 договору сторони визначили, що платежі, передбачені п. 5.1.1 договору, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України - це плата позичальника банку за порушення ним грошового зобов`язання, розрахована за домовленістю сторін у процентах річних від суми простроченої заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісіями, передбаченими цим договором, розмір яких у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлюється договором та підлягає сплаті за весь період прострочення.

Відповідно до п. 5.1.3 договору сторони визначили, що днем початку нарахування процентів, передбачених п. 5.1.1 договору є:

5.1.3.1. закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування, визначеної кредитним договором;

5.1.3.3 звернення банку з позовом про стягнення кредиту (в тому числі і дострокове), на підставах передбачених цим договором або законом, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарних день за днем подання позову до суду.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами. При цьому сторони домовились, що підписи їх представників на договорі мають бути скріплені печатками сторін. Цей договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП за договором № О09171/2021 про надання овердрафтового кредиту від 24.06.2021 укладено договір поруки №О09171/2021/S-1 від 24.06.2021 між ПАТ МТБ БАНК (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП, та його правонаступниками зобов`язань за договором № О09171/2021 про надання овердрафтового кредиту від 24 червня 2021 року із всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі, в тому числі: по поверненню наданого боржнику кредиту у вигляді овердрафту до поточного рахунку боржника з лімітом заборгованості 200 000, 00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) (далі - Кредит), з урахуванням п. 1.3.1 кредитного договору, терміном погашення по 23 вересня 2021 року включно, з урахуванням п. 1.4.1-1.4.5 кредитного договору, цей строк може бути продовжений до "20" червня 2022 року включно; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 16, 0 % (шістнадцять процентів) річних протягом 30 (тридцяти) календарних днів безперервного користування кредитом, 35, 0 % (тридцять п`ять процентів) річних в разі перевищення періоду безперервного користування кредитом, у відповідності до п. 1.5 кредитного договору, (починаючи з наступного дня за встановленим кредитним договором періодом безупинного користування кредитом) виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, 360 (триста шістдесят) днів у році та фактичних залишків за дебетом поточного рахунку боржника, що сплачується щомісяця, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті комісії за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов`язаних з кредитуванням, в розмірі 1,0 % (один процент) від ліміту кредиту, передбаченого п. 1.3 кредитного договору, що сплачується в день укладання кредитного договору;по сплаті комісії за виконання операцій за переказ коштів з використанням систем дистанційного обслуговування в розмірі 0, 5 % (нуль цілих п`ять десятих процента) від ліміту кредиту, передбаченого п. 1.3 кредитного договору, що сплачується в межах строку надання кредиту щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення заборгованості; по сплаті можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки у випадку порушення боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки забезпечене порукою зобов`язання боржника поручитель повинен виконати на протязі 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

Договір поруки підписаний сторонами та скріплений печаткою банку.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 25.06.2021 по 22.02.2022 банком здійснювалось овердрафтове кредитування ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП в межах максимального строку встановленого п. 1.4 договору на рахунок позичальника, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 24.06.2021 по 20.10.2022.

Всього за вищевказаний період надано кредитних коштів на загальну суму 3 650 066, 40 грн.

Позичальником погашено 3 458 044,75 грн, у зв`язку з чим заборгованість позичальника перед банком становить 192 021, 65 грн.

Відповідно до умов п. 4.1, п. 4.2 кредитного договору банком нараховано позичальнику проценти за період користування кредитом в загальній сумі 34 104, 99 грн. за період з 24.06.2021 по 20.10.2022, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку НОМЕР_4 та розрахунком.

Проценти нараховано банком за період з 24.06.2021 по 19.10.2022.

Позичальником погашено проценти в сумі 24 445, 23 грн.

Банком заявлено до стягнення проценти за користування кредитом в сумі 9 659, 76 грн., в т. ч. 1 808, 20 грн. - строкові проценти та 7 851, 56 грн. - прострочені проценти, отже розмір процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування (20.06.2022), тобто за період з 21.06.2022 по 19.10.2022 становить 10 427, 85 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору банком нараховано позичальнику комісію в сумі 3 840,44 грн за період з 01.07.2022 по 20.10.2022.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2022 позивач звертався до позичальника ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП з листом-повідомленням про прострочену заборгованість №03/127-0/56.3, в якому банк зазначив, що позичальником систематично порушуються умови кредитного договору та прострочено виконання його грошових зобов`язань перед банком, внаслідок чого банк вимагав протягом 14-ти днів з дня отримання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість за кредитом, процентами та неустойку.

Факт направлення банком листа-повідомлення підтверджується копією декларації кур`єрської доставки. У примітці в копії декларації кур`єрської доставки зазначено, що 22.09.2022 лист-повідомлення про прострочену заборгованість № 03/127-0/56.3 від 12.09.2022 повернуто, підстава: Інші причини.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов договору щодо повернення кредиту, позивач 12.09.2022 направив на адресу поручителя ОСОБА_1 лист-повідомлення про прострочену заборгованість № 03/127-0/56.3, в якому банк зазначив, що позичальником систематично порушуються умови кредитного договору та прострочено виконання його грошових зобов`язань перед банком, внаслідок чого банк вимагав протягом 14-ти днів з дня отримання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість за кредитом, процентами та неустойку.

Факт направлення банком листа-повідомлення підтверджується копією декларації кур`єрської доставки. У примітці в копії декларації кур`єрської доставки зазначено, що 22.09.2022 лист-повідомлення про прострочену заборгованість № 03/127-0/56.3 від 12.09.2022 повернуто, підстава: Інші причини.

Непогашення позичальником та поручителем кредиту, процентів за користування кредитними коштами та комісії і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за неналежне виконання відповідачами договору №О09171/2021 від 24.06.2021 про надання овердрафтового кредиту та договору поруки №О09171/2021/S-1 від 24.06.2021.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що граничним строком кредитування було 20.06.2022 (п. 1.4 договору), проте, позичальником ТОВ «ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП» в порушення умов п. 1.2, п. 1.4, п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 кредитного договору не виконано зобов`язання щодо повного погашення кредиту у порядку та строк, передбачений кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 192 021,65 грн (основний борг), яка підтверджена матеріалами справи та не спростована жодними доказами відповідачами. Отже, позовна вимога про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 192 021, 65 грн. (основний борг) є обґрунтованою.

Судова колегія погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з банківських виписок по особовому рахунку позичальника ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП, останні підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним кредитним договором щодо повернення суми кредиту (основного боргу).

Як випливає зі змісту п.1.4 укладеного між сторонами договору № О09171/2021 від 24.06.2021 про надання овердрафтового кредиту - граничним строком кредитування було 20.06.2022.

Проте, позичальником ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП в порушення умов п. 1.2, п. 1.4, п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 кредитного договору не виконано зобов`язання щодо повного погашення кредиту у порядку та строк, передбачений кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті основного боргу в сумі 192 021,65 грн, яка підтверджена матеріалами справи та не спростована жодними доказами відповідачами.

При цьому, відповідачем не оспорюється факт наявності заборгованості за договором, а також заявлена позивача сума боргу в 192 021,65 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 192 021, 65 грн (основний борг) є обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції також погоджується висновком суду першої інстанції щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами та комісією, оскільки в кредитному договорі сторони чітко визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти відповідно до ст. 625 ЦК України та погодили їх розмір на рівні 36 % річних (п. 5.1.1, п. 5.1.2, п. 5.1.3), що свідчить про те, що сторони погодили нарахування процентів поза межами строку кредитування саме як міри відповідальності за неправомірне користування кредитом відповідно до ст. 625 ЦК України і вказані проценти не є процентами за користування кредитом, тобто платою за правомірне користування кредитом.

Таким чином, враховуючи те, що даному випадку позивачем нараховано проценти поза межами строку кредитування та заявлено до стягнення проценти саме як проценти "за користування кредитом" (правомірне користування кредитом) відповідно до положень п. 2.2, п. 2.2.2, п. 4.1, п. 4.2, колегія суддів вважає, що суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів в сумі 9 659,76 грн., оскільки після настання строку кредитування можуть нараховуватись проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, які у даній справі позивачем не заявлялись.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п.п. "б" п. 4.3 договору банком нараховано позичальнику комісію за виконання операцій за переказ коштів з використанням систем дистанційного обслуговування в сумі 0, 5 % від суми ліміту овердрафту в сумі 3 840, 44 грн. за період з 01.07.2022 по 20.10.2022, тобто за період після закінчення строку кредитування.

Відповідно до абз. 3 п. 4.3 кредитного договору комісія відповідно до п. б сплачується в межах строку надання кредиту щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення заборгованості.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії, яка є платою за послуги банку щодо виконання операцій за переказ коштів, оскільки останню (комісію) аналогічно процентам нараховано поза межами строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як вже було зазначене вище, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП за договором № О09171/2021 про надання овердрафтового кредиту від 24.06.2021 укладено договір поруки № О09171/2021/S-1 від 24.06.2021 між ПАТ МТБ БАНК (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель).

В зв`язку з порушенням позичальником ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП умов кредитного договору, позивачем направлено на адресу поручителя лист-повідомлення про прострочену заборгованість від 12.09.2022 № 103/128-0/56.3 про виконання зобов`язання за договором поруки.

Водночас матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за договором.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог банку про стягнення з боржника (позичальника) та поручителя в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 192 021,65 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що судом були не прийняті розрахунки позивача по нарахуванню прострочених процентів та комісії після закінчення строку кредитування (20.06.2022) по 20.10.2022 року, а судом помилково враховано період з 24.02.2022 по 20.06.2022, оскільки, як було зазначено вище, суд взагалі дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів в сумі 9659,76 грн, оскільки після настання строку кредитування можуть нараховуватись проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, які у даній справі позивачем не заявлялись. Судом також відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії, яка є платою за послуги банку щодо виконання операцій за переказ коштів, оскільки останню (комісію) аналогічно процентам нараховано поза межами строку кредитування.

Доводи апелянта, що останній не отримував вимоги позивача колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 12.09.2022 позивач звертався за належною адресою до позичальника - ТОВ ТРЕЙД-ОЙЛ ГРУП з листом-повідомленням про прострочену заборгованість №03/127-0/56.3. Факт направлення банком листа-повідомлення підтверджується копією декларації кур`єрської доставки.

Щодо доводів скаржника про те, що судом не прийняті до уваги обставини справи, а саме те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постраждали всі підприємства, як і бізнес скаржника, який фактично зупинився через неможливість функціонувати, можливості виконати зобов`язання фізично немає, колегія суддів вказує таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, та статтею 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Касаційний господарський суд вказав наступне:

46.Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

47.Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

48.Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин.

49.Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

50.Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач направляв на адресу позивача повідомлень про настання форс-мажорних обставин з відповідними документами.

Судова колегія зазначає, що в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Отже, лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 на який покликається відповідач, не є сертифікатом у розумінні положень Закону України «Про торгово-промислові палати України», та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання саме у нього форс-мажорних обставин, а саме сертифікату ТПП України в період розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Відтак, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Судова колегія наголошує, що відповідно до положень ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, в силу закону можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов`язань, а не від виконання основного зобов`язання.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія зазначає, що введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже, в відповідальний момент, правомірно очікував на сплату йому відповідачем заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не подано суду доказів на підтвердження обставин непереборної сили, зокрема, відповідного сертифікату про засвідчення відповідних обставин саме за його зверненням до ТПП; не подано суду доказів повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин; не доведено, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами саме укладеного з банком кредитного договору.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 у справі №915/490/22 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська