Рішення

від 17.08.2023 по справі 911/211/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/211/23

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп»

прo стягнення 980 603,12 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс»

про стягнення 1 612 078,91 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Стадний Д.С.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Ракітов О.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс» (надалі позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (надалі відповідач за первісним позовом) прo стягнення 980 603,12 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (надалі позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс» (надалі відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 1 612 078,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 року відкрито провадження у справі № 911/211/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.02.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 07.02.2023 року та зустрічну позовну заяву № 02 від 01.02.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.02.2023 року позивачем подано відповідь на відзив б/н від 16.02.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп», підготовче засідання відкладено на 23.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 06.03.2023 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов б/н від 01.03.2023 року та заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом б/н від 01.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 20.04.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.03.2023 року від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення б/н від 21.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.04.2023 року представником відповідача подано додаткові пояснення б/н від 13.04.2023 року.

У підготовчому засіданні 20.04.2023 року представники позивача за первісним позовом підтримали первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 20.04.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/211/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 24.04.2023 року представником відповідача за первісним позовом подано додаткові пояснення б/н від 24.04.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 17.05.2023 року представником відповідача за первісним позовом подано додаткову інформацію б/н від 17.05.2023 року.

У судовому засіданні 18.05.2023 року оголошено перерву на 01.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 26.05.2023 року представником відповідача за первісним позовом подано додаткову інформацію б/н від 26.05.2023 року.

У судовому засіданні 01.06.2023 року оголошено перерву на 22.06.2023 року.

У судовому засіданні 22.06.2023 року представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 22.06.2023 року розгляд справи по суті відкладався на 17.08.2023 року.

В судовому засіданні 17.08.2023 року представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав, проти зустрічного позову заперечував, представник відповідача заперечував проти первісного позову, підтримав зустрічний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 17.08.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між ТОВ «АЛП-ПЛЮС» та ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» 26.02.2021 року був укладений Договір підряду № 02/26-02/21-ЛСК-12 (далі - Договір) відповідно до якого ТОВ «АЛП-ПЛЮС» взяло на себе зобов`язання виконати підрядні роботи, а ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» відповідно, прийняти та оплати їх в порядку установленому Договором.

Згідно «Основних комерційних умов Договору» (додаток № 1 до Договору):

Позивач зобов`язався виконати «комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на Об`єкті «Будівництво багатоквартирної житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м. Бровари, Київської області» Житловий будинок №12» (далі - Роботи);

Договірна ціна становить 4 875 373,38 грн., яка підлягає уточненню в Актах виконаних робіт за рахунок фактично виконаних обсягів Робіт;

Роботи необхідно розпочати та виконати протягом 70 календарних днів після отримання першого авансового платежу;

Оплата за виконані Роботи здійснюється наступним чином:

- протягом 5 банківських днів після підписання Договору відповідач повинен перерахувати авансовий платіж у розмірі 727 693,89 грн.;

- протягом 14 банківських днів після підписання Договору відповідач повинен перерахувати другий авансовий платіж у розмірі 485 129,26 грн.;

- наступні розрахунки протягом 10 банківських днів (п. 9.1.2. Договору) на підставі підписаних Актів виконаних робіт;

- відповідач формує гарантійний фонд у розмірі 5% від суми платежів за виконані Роботи по Актах виконаних робіт та Довідках ФКБ-3 (без урахування вартості матеріалів). Сума гарантійного фонду підлягає сплаті рівними частинами протягом 6 місяців з дати підписання останнього Акту виконаних робіт по даному Договору.

В подальшому сторони Додатковою угодою № 1/з від 13.09.2021 року внесли зміни до «Основних комерційних умов Договору» (додаток № 1 до Договору), а саме: Розрахунок за виконані роботи по даному Договору в сумі 668 083,52 грн. (в т.ч. і сума гарантійного утримання) Замовник здійснює в строк до 01.02.2022 року.

Як зазначає позивач, Роботи за Договором були розпочаті з суттєвим запізненням, що пов`язане з несвоєчасним перерахуванням авансу відповідачем, зокрема, перший авансовий платіж, який згідно «Основних комерційних умов Договору» (додаток № 1 до Договору) відповідач повинен був сплатити до 04.03.2021 року, однак сплатив на користь позивача лише 10.03.2021 року, другий авансовий платіж замість 16.03.2021 року був сплачений на користь позивача лише 30.03.2021 року.

Також позивач стверджує, що несвоєчасність початку робіт була обумовлена невиконанням суміжними будівельними організаціями будівельних робіт на Об`єкті, які повинні були передувати виконанню позивачем оздоблювальних Робіт (про що позивач неодноразово наголошував як під час виробничих нарад, так і шляхом направлення листів на адресу відповідача) та як наслідок, несвоєчасною передачею відповідачем фронту робіт на Об`єкті.

В той же час, передбачені Договором Роботи були виконані належним чином та без зауважень, що підтверджується підписаними Актами приймання виконаних робіт та частковою їх оплатою відповідачем.

Зокрема, протягом 2021 року були підписані наступні Акти виконаних робітна загальну суму 4 433 712,98 грн., зокрема:

- 31.03.2021 року Акт виконаних робіт за березень 2021 на суму 123 946,14 грн.;

- 30.04.2021 року Акт виконаних робіт за квітень 2021 на суму 1 485 908,41 грн.;

- 31.05.2021 року Акт виконаних робіт за травень 2021 на суму 701 992,70 грн.;

- 31.05.2021 року Акт виконаних робіт за травень 2021 на суму 327 086,03 грн.;

- 30.06.2021 року Акт виконаних робіт за червень 2021 на суму 1 179 525,14 грн.;

- 31.07.2021 року Акт виконаних робіт за липень 2021 на суму 615 712,98 грн.;

Відповідач за період з 10.03.2021 року по 14.07.2021 року сплатив на користь позивача грошові кошти у сумі 3 765 629,98 грн. Таким чином залишилась несплаченою заборгованість за виконані Роботи в сумі 668 083,52 грн.

Відповідач, визнав вказану заборгованість та за погодженням з позивачем відтермінував строк оплати вартості виконаних Робіт на 6 місяців тобто до 01.02.2022 року (Додаткова угода № 1/з від 13.09.2021 року).

Однак, як зазначає позивач, на момент звернення до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт своєчасно та в повному обсязі, в погоджений строк до 01.02.2022 року заборгованість не сплатив. У зв`язку з чим, позивач в позові просить стягнути з відповідача 668 083,52 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 12.6. Договору за порушення термінів оплати відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Як зазначає позивач, ним враховано, що відповідач повинен був сплатити акцептовану заборгованість за Договором у розмірі 668 083,52 грн. до 01.02.2022 року, тому станом на 16.01.2023 року позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 02.02.2022 року по 16.01.2023 року (з врахуванням сум та періодів фактичного прострочення) в загальній сумі 126 478,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наведеної норми та враховуючи прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивачем за лютий-грудень 2022 року нараховано 166 877,40 грн. інфляційних та за 349 днів прострочки нараховано 19 163,93 грн. 3% річних.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував в частині нарахування пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, оскільки відповідач не є таким, що прострочив оплату робіт.

Як стверджує відповідач, за Договором мало місце просторочення виконання робіт, що на думку відповідача є підставою для стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу. Також відповідач зазначає, що позивачем порушено вимогу щодо мінімальної кількості працівників на об`єкті будівництва, що також є підставою для стягнення штрафу.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що скористався правом, закріпленим у п. 12.10. Договору, та відповідно до п. 9.1.2. Договору не проводив остаточний розрахунок, оскільки мали місце випадки, передбачені п. 9.4. та п. 12.10. Договору.

Як зазначає відповідач, оскільки позивач документів, що підтверджували б оплату відповідачу суми пені та штрафів, нарахованих у зв`язку із порушенням ним умов Договору не надав, відтак відсутні підстави вважати що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання. Тому вважає вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних необґрунтованими і безпідставними.

Позивач у відповіді на відзив заперечував наявність підстав для застосування відповідачем п. 9.1.2. Договору, оскільки відтермінування виконання робіт було обумовлено несвоєчасною сплатою відповідачем авансу та несвоєчасною передачею позивачу належного фронту робіт та проектно-кошторисної документації.

Як зазначив позивач, з самого початку будівництва відповідач постійно допускав порушення виконання своїх зобов`язань, що в подальшому призвело до суттєвого збільшення строків виконання робіт, на що позивач неодноразово звертав увагу відповідача у відповідних листах.

Зокрема, фронт робіт був належно переданий лише 05.04.2021 року і тільки на частину приміщень, в яких за Договором необхідно було провести оздоблювальні роботи, а в подальшому позивач кілька разів звертався до відповідача з вимогами про надання фронту робіт (листи від 26.04.2021 року, від 11.05.2021 року, 27.05.2021 року, 22.06.2021 року), які залишались відповідачем без відповіді, що призвело до затримки виконання робіт.

Також позивач зазначає, що Проектно-кошторисна документація взагалі була відсутня на початок будівництва (хоча згідно з п. 1. «Основних комерційних умов Договору» відповідач повинен був видати проектну документацію з відміткою «до виконання») і періодично позивач був вимушений чекати коли архітектор замовника підготує проектні рішення для окремих видів робіт. В своєму листі від 27.05.2021 року позивач звертався до відповідача з вимогою надати хоча б дизайн-проект 1-го поверху, однак відповідна вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Тобто, відповідач зазначає, що роботи за Договором мали бути закінчені до 19.05.2021 року, однак, фактично станом на 27.05.2021 року були відсутні будь-які проектні документи, які б дали змогу виконати роботи в окремих приміщеннях об`єкту будівництва.

Також, згідно з п. 1. «Основних комерційних умов Договору» визначено, що «роботи за даним Договором виконуються Підрядником з використанням матеріалів поставки Замовника».

Відповідно до Графіку виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт (додаток № 3 до Договору) протягом 50-56 календарних днів (якщо взяти до уваги початок виконання робіт з 11.03.2021 року то відповідно 30 квітня - 6 травня 2021 року) необхідно було встановити двері, але в своєму листі від 22.06.2021 року позивач наголошував на необхідності виконання відповідачем своїх обов`язків по поставці цих дверей. Вказане підтверджується Актом № 1 від 31.07.2021 року, в якому зазначено, що «підрядник отримав для подальшого монтажу необхідні матеріали для встановлення дверей (пункти 3-10 таблиці), тобто позивач зміг приступити до монтажу дверей лише в липні 2021 року.

Крім того, як зазначає позивач, ним неодноразово в своїх листах наголошувалось на необхідності проведення комплексу підготовчих робіт суміжними будівельними організаціями для забезпечення можливості виконати визначені Договором роботи, але листи залишалися без відповіді та задоволення.

Також, зважаючи на недотримання відповідачем своїх зобов`язань з забезпечення фронту робіт, позивач в кожному з листів просив скоригувати графік виконання робіт з врахуванням реальних строків закінчення робіт суміжними організаціями, але відповідач ухилявся від коригування графіку виконання робіт без зазначення мотивів відмови.

Позивач наголошує, що відповідно до п. 3.2. Договору роботи вважаються виконаними та прийнятими Замовником після їх передачі в установленому даним Договором порядку (п.10.1 Договору) за актом Замовнику. Останній Акт виконаних робіт був переданий відповідачу 19.07.2021 року, тобто роботи були виконані (в розумінні п.3.2. Договору) саме на цю дату, а не на дату підписання Акту відповідачем (31.07.2021 року).

З огляду на викладене, позивач стверджує, що мало місце прострочення відповідача, яке перешкодило позивачу вчасно розпочати та виконати роботи, що з огляду на ч. 4 ст. 612, ст. 613 Цивільного кодексу України виключає відповідальність позивача.

Щодо порушення вимоги щодо мінімальної кількості працівників на об`єкті будівництва, позивач зазначив, що на початку будівництва мало місце прострочення відповідача щодо своєчасності сплати авансових платежів, фронт робіт був переданий відповідачем (частково) і лише на початку квітня 2021 року, була відсутня належно оформлена і затверджена проектно-кошторисна документація, що зумовило неможливість своєчасного початку оздоблювальних робіт.

Статтею 851 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідно до п. 3 статті 847 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи.

Позивач зазначає, що у листі від 19.03.2021 року повідомляв відповідача, що після отримання першого авансу (10.03.2021 року) були закуплені та доставлені на об`єкт всі необхідні для першого етапу робіт матеріали, сформовані бригади робітників, проведений комплекс підготовчих робіт, а весь необхідний матеріал рознесено до місць проведення робіт. Однак, станом на 19.03.2021 року температура поверхні стін та стелі на поверхах МЗК та сходовій клітині в середньому становила - 4 градуси, що суперечить технології виконання оздоблювальних робіт.

Тобто, позивач відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору повідомив про неможливість виконання робіт, оскільки це призвело б до погіршення їх якості. Тому, кількість працівників у відповідний період не мала значення.

Щодо посилання відповідача на призупинення розрахунків у зв`язку з несплатою позивачем штрафних санкцій, позивач зауважив, що протягом часу виконання будівельних робіт та після підписання останнього Акту виконаних робіт (31.07.2021 року) відповідач жодного разу не звертався з вимогою про сплату штрафних санкцій. Навпаки, саме відповідач звернувся до позивача з проханням відстрочити остаточний розрахунок аж на 4,5 місяці та була підписана додаткова угода № 1/з від 13.09.2021 року, в якій відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 668 083,52 грн. та взяв на себе обов`язок сплати її до 01.02.2022 року, про штрафні санкції мова жодного разу не йшла. Відповідач з відповідними розрахунками та вимогами про сплату штрафних санкцій не звертався.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилався на необхіднісь дотримання позивачем умов Договору та виконання взятих на себе зобов`язань.

Також відповідач стверджує, що підписання Договору засвідчує факт передачі/прийняття будівельного майданчика (фронту робіт) і саме позивач мав вчиняти дії щодо отримання необхідної документації та узгоджень у виробничо-технічному відділі Замовника (відповідача).

Відповідач наголошує, що відповідно до пункту 3.5 Договору строки виконання робіт (будівництва об`єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у даний Договір шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Однак, позивач не звертався з пропозиціями про внесення відповідних змін у Договір шляхом укладення додаткової угоди.

Також відповідач наполягає, що непридатна для виконання робіт температура повітря та робочих поверхонь приміщення, що унеможливлювало якісне виконання робіт (простій), не звільняла позивача від обов`язку забезпечити на об`єкті достатню кількість працівників.

Згідно з п. 12.10. Договору передбачено, що Замовник має право зменшувати будь-який платіж на величину збитків, пені, штрафів, нарахованих ним у відповідності до умов даного Договору, а також на суми інших платежів, які Підрядник повинен здійснити на користь Замовника згідно даного Договору.

Відповідач зазначає, що скористався своїм правом, закріпленим у п. 12.10. Договору, тому відповідно до п. 9.1.2. Договору остаточний розрахунок не проводився, оскільки мали місце випадки, передбачені п. 9.4. та п. 12.10. Договору.

В зустрічній позовній заяві ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) зазначає, що згідно «Основних комерційних умов Договору» від 26.02.2021 року Підрядник прийняв на себе зобов`язання виконати комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на Об`єкті: «Будівництво багатоквартирної житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури на території 3-го мікрорайону IV житлового району в місті Бровари Київської області». Житловий будинок № 12, розпочати виконання робіт з дати отримання першого авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику протягом 70 (сімдесяти) календарних днів у відповідності до обсягів та строків, визначених Графіком виконання робіт (Додаток № 3 до Договору).

Перший авансовий платіж у сумі 727 693,89 грн. Підрядником було отримано 10.03.2021 року (відповідно до платіжного доручення № 692). Отже, вказані роботи за Договором мали бути завершені в строк до 19.05.2021 року.

Зважаючи на те, що роботи за Договором були здійснені Підрядником лише станом на 31.07.2021 року (дата підписання Сторонами останнього Акту здачі-приймання виконаних робіт) - має місце прострочення виконання робіт з боку Підрядника на 73 (сімдесят три) календарних дня.

Разом з тим, відповідно до п. 9.1.2 Договору подальші розрахунки за виконані роботи Замовник проводить протягом 10-ти банківських днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт, крім випадків зазначених у пп. 9.4, 9.5. 12.10. 12.11. цього Договору.

Підпунктом 8.2. «Основних комерційних умов Договору» передбачено, що за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, Підрядник сплачує Замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожний день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт».

У зв`язку з чим, відповідач у зустрічному позові просить стягнути з позивача (Підрядника) за період з 19.05.2021 року по 31.07.2021 року пеню в сумі 149 466,91 грн., нараховану на суму несвоєчасно виконаних робіт 4 875 373,38 грн.

Також п. 8.3. «Основних комерційних умов Договору» передбачено, що за прострочення передбачених даним Договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 10% від ціни даного Договору.

У зв`язку з чим, відповідач у зустрічному позові просить стягнути з позивача (Підрядника) 487 537,33 грн. штрафу в розмірі 10% від суми несвоєчасно виконаних робіт 4 875 373,38 грн.

Також, Підрядником було порушено умови Договорів щодо забезпечення під час виконання робіт на Об`єкті обов`язкової мінімальної кількості робітників.

Згідно із підпунктом 6 розділу № 1 «Основних комерційних умов договору» від 26.02.2021 року Підрядник зобов`язаний забезпечити мінімальну щоденну кількість залучених до виконання робіт працівників Підрядника на Об`єкті будівництва в обсязі не менше 10 (десяти) осіб. Зменшення кількості працівників Підрядника, що безпосередньо виконують роботи на Об`єкті, допускається за попереднім письмовим погодженням Замовника.

Однак, Підрядник порушив вказані умови Договору та у період з 10.03.2021 року по 31.07.2021 року, без письмової згоди Замовника, виконував роботи із залученням робітників у меншій кількості, ніж передбачено Договором.

Відповідно до п. 8.4. «Основних комерційних умов договору» від 26.02.2021 року в разі недотримання умов даного Договору щодо забезпечення мінімальної щоденної кількості працівників Підрядника на Об`єкті будівництва без отримання на це письмової згоди Замовника, Підрядник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф в розмірі 10% від ціни даного Договору за кожний випадок такого порушення.

Відповідно до Довідки охоронної компанії, яка у період з 10.03.2021 року по 31.07.2021 року здійснювала забезпечення охорони на об`єкті будівництва - 18.03.2021 року (перше порушення), 19.03.2021 року (друге порушення) - Підрядник, без письмової згоди Замовника виконував роботи із залученням робітників у меншій кількості, ніж передбачено Договором.

У зв`язку з чим, відповідач у зустрічному позові просить стягнути з позивача (Підрядника) 975 074,67 грн. штрафу в розмірі 10% за 2 випадки порушення вимоги щодо кількості працівників.

У відзиві на зустрічний позов позивач заперечував надану відповідачем в якості доказу кількості працівників довідку ТОВ «Конгрес Омега» від 06.02.2023 року, видану після подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Доводи представника позивача спростовуються п. 7.1 Договору, відповідно до умов якого підписання даного договору уповноваженими представниками зі сторони відповідача та зі сторони позивача засвідчує, що будівельний майданчик (фронт робіт), підготовлений відповідачем у повній відповідності до вимог даного договору, нормативних актів України та вимог ДБН і позивач прийняв будівельний майданчик (фронт робіт) та готовий приступити до виконання робіт у погоджені сторонами строки.

Згідно з п. 4.22. Договору позивач зобов`язаний не пізніше одного робочого дня з дати встановлення обставин, що перешкоджають виконанню позивачем своїх зобов`язань за даним договором, письмово інформувати відповідача про такі обставини, а також про заходи, необхідні для їх усунення, в противному випадку позивач не має права посилатись на наявність таких обставин.

Відповідно до п. 3.5. Договору, строки виконання робіт (будівництва об`єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у даний договір шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Судом встановлено, що додаткових угод щодо зміни строків виконання робіт сторонами укладено не було.

Позивач звертався до відповідача з декількома листами з посиланням на обставини, які перешкоджають виконанню робіт, однак без вимог про укладення додаткових угод та без проектів відповідних додаткових угод. Тобто належні заходи щодо внесення змін до Графіку виконання робіт позивачем не були вжиті.

Крім того, позивач, підписуючи Договір, засвідчив належне прийняття фронту робіт, не перевіривши відповідні обставини, тому саме його необачність призвела до непорозумінь.

За наведених обставин відсутні підстави вважати, що строк виконання робіт змінювався в установленому порядку.

Відтак, позивачем порушені умови договору щодо строків виконання робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 12.13. Договору, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі.

Так, сторони погодили нарахування штрафних санкцій до моменту їх виконання в повному обсязі.

Підпунктом 8.2. «Основних комерційних умов Договору» передбачено, що за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, Підрядник сплачує Замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожний день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт».

Як вбачається з наведеного у зустрічному позові розрахунку, відповідачем правомірно нараховано 149 466,91 грн. пені за період з 19.05.2021 року по 31.07.2021 року фактичного прострочення (з врахуванням несвоєчасності першого авансового платежу).

Також п. 8.3. «Основних комерційних умов Договору» передбачено, що за прострочення передбачених даним Договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 10% від ціни даного Договору.

Як вбачається з обставин спору, позивачем було допущено прострочення виконання робіт понад 10 календарних днів, тому вимога відповідача про стягнення 487 537,33 грн. штрафу в розмірі 10% від суми несвоєчасно виконаних робіт 4 875 373,38 грн. правомірна і обгрунтована.

Також, Підрядником було порушено умови Договорів щодо забезпечення під час виконання робіт на Об`єкті обов`язкової мінімальної кількості робітників.

Згідно із підпунктом 6 розділу № 1 «Основних комерційних умов договору» від 26.02.2021 року Підрядник зобов`язаний забезпечити мінімальну щоденну кількість залучених до виконання робіт працівників Підрядника на Об`єкті будівництва в обсязі не менше 10 (десяти) осіб. Зменшення кількості працівників Підрядника, що безпосередньо виконують роботи на Об`єкті, допускається за попереднім письмовим погодженням Замовника.

Однак, Підрядник порушив вказані умови Договору та у період з 10.03.2021 року по 31.07.2021 року, без письмової згоди Замовника, виконував роботи із залученням робітників у меншій кількості, ніж передбачено Договором.

Відповідно до п. 8.4. «Основних комерційних умов договору» від 26.02.2021 року в разі недотримання умов даного Договору щодо забезпечення мінімальної щоденної кількості працівників Підрядника на Об`єкті будівництва без отримання на це письмової згоди Замовника, Підрядник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф в розмірі 10% від ціни даного Договору за кожний випадок такого порушення.

Суд критично оцінює відповідні посилання позивача на неналежність умов виконання робіт у зв`язку з низькою температурою повітря, оскільки укладаючи Договір у відповідний період, позивач мав усвідомлювати відповідні ризики і внести до умов Договору відповідні застереження.

Однак, відповідна Довідка охоронної компанії, яка у період з 10.03.2021 року по 31.07.2021 року здійснювала забезпечення охорони на об`єкті будівництва, грунтується на даних журналу обліку, тому дата її видачі не має значення. Наведені у Довідці обставини позивачем не спростовані, а його посилання на неналежні умови виконання робіт фактично підтверджує, що на об`єкті весь період виконання Договору не перебувало визначеної Договором кількості працівників, що не узгоджувалось з Замовником.

У зв`язку з чим, у зустрічному позові правомірно нараховано штраф в розмірі 10% за 2 випадки порушення вимоги щодо кількості працівників в загальній сумі 975 074,67 грн., що позивачем не спростовано.

Таким чином, за наслідками розгляду зустрічного позову з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 149 466,91 грн. пені, 487 537,33 грн. штрафу 10% за прострочення виконання робіт та 975 074,67 грн. штрафу 10% за два випадки недотримання необхідної кількості апрацівників на об`єкті, всього 1 612 078,91 грн. Тобто вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог за первісним позовом, суд зазначає, що сума основного боргу за виконані роботи підтверджена матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем. Фактично виконані роботи мають бути оплачені в розмірі їх вартості.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 668 083,52 грн. заборгованості за виконані роботи.

В той же час, з огляду на результати розгляду зустрічного позову, суд не вбачає достатніх підстав для застосування до відповідача відповідальності за прострочення сплати наведеної суми, відповідно до п. 9.1.2. Договору остаточний розрахунок не проводився, оскільки мали місце випадки, передбачені п. 9.4. та п. 12.10. Договору.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню на суму 668 083,52 грн. заборгованості за виконані роботи.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню в сумі 668 083,52 грн. заборгованості за виконані роботи. Вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 149 466,91 грн. пені, 487 537,33 грн. штрафу 10% за прострочення виконання робіт та 975 074,67 грн. штрафу 10% за два випадки недотримання необхідної кількості апрацівників на об`єкті, всього в сумі 1 612 078,91 грн.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, понесені стороною у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для їх відшкодування судом в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на наведені в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України критерії, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони, відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, чим спростовуються доводи відповідача про протилежне.

Позивачем за первісним позовом було заявлено до відшкодування 80 000,00 грн. адвокатських витрат. Однак, позивачем не надано доказів надання адвокатських послуг на відповідну суму. В підтвердження адвокатських витрат позивачем надано лише додаткову угоду, яка не містить переліку послуг та їх вартості. За наведених обставин, позиваем адвокатські витрати не підтверджені, тому розподілу не підлягають.

Щодо адвокатських витрат за зустрічним позовом, відповідачем надано Акт наданих послуг з зазначенням їх переліку та витраченого часу.

Однак, щодо вартості таких послуг, яка заявлена до відшкодування в сумі 150 000,00 грн., суд зазначає наступне.

У постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг (за зустрічним позовом), виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд зустрічного позову має бути зменшений.

Так, наданий адвокатом детальний опис правових послуг містить опис наданих послуг з правової допомоги та кількість витраченого часу, однак без зазначення вартості кожної з послуг, гонорар визначено єдиною сумою з власним обгрунтуванням адвоката.

Разом з цим, суд враховує, що справа для кваліфікованого юриста є середньої складності, правовідносини не передбачають застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, справа не викликає значного публічного інтересу. Обсяг адвокатських послуг, який дійсно був необхіднми, не є значним, до того ж суд відмічає недоліки в наданні послуг, оскільки процесуальні заяви подавались без необхідних додатків, що коригувалось шляхом подання додаткових пояснень.

Витрачений адвокатом час відображено окремо по запереченнях на первісний позов та по зустрічному позову, в той час, як відповідні позиції фактично корелюються між собою.

Таким чином, з огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 150 000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, з огляду на що суд дійшов висновку про покладення на позивача (відповідача за зустрічним позовом) відшкодування 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за первісним позовом позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 10 021,25 грн. витрат на сплату судового збору.

За зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача) підлягає відшкодуванню 24 181,19 грн. витрат на сплату судового збору та 50 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Як визначено ч. 8 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

Згідно з ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Таким чином, вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню на суму 668 083,52 грн. основного боргу, в решті позов задоволенню не підлягає. Судові витрати за первісним позовом підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 10 021,25 грн. витрат на сплату судового збору.

Вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 149 466,91 грн. пені, 487 537,33 грн. штрафу 10% за прострочення виконання робіт та 975 074,67 грн. штрафу 10% за два випадки недотримання необхідної кількості апрацівників на об`єкті, всього в сумі 1 612 078,91 грн. Судові витрати за зустрічним позовом підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в сумі 24 181,19 грн. витрат на сплату судового збору та 50 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, всього в сумі 74 181,19 грн.

Провівши зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовами, різниця підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 943 995,39 грн. штрафних санкцій та 64 159,94 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» прo стягнення 980 603,12 грн. задовольнити частково на суму 668 083,52 грн. основного боргу.

2. В решті первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» відмовити.

3. Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алп-Плюс» про стягнення 1 612 078,91 грн. задовольнити в повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-ПЛЮС» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, корпус 4, код ЄДРПОУ 39299480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСА ГРУП» (04700, Київська обл. м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, оф. 205, код ЄДРПОУ 38912368) 943 995,39 грн. штрафних санкцій та 64 159,94 грн. судових витрат.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 05.12.2023 року