Постанова

від 30.11.2023 по справі 359/6355/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 359/6355/16-ц

провадження № 61-12142св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»,

відповідачі: Вишеньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2016 року перший заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі КМ України, ДП «Бориспільське лісове господарство» звернувся із позовом до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , про визнання частково недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання повернення цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вишеньківської сільської ради № 1515-39-V від 24 грудня 2009 року були затверджені проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_3 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд в АДРЕСА_1. На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування відповідачам були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК №851461 та №851466. У такий спосіб ОСОБА_3 , ОСОБА_3 набули право власності на земельні ділянки площею 0,23 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0839 та площею 0,245 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0840 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих в АДРЕСА_1. Рішенням Вишеньківської сільської ради №1660-45-V від 24 червня 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування відповідачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №313724. У такий спосіб ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,245 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0840 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1. На підставі цього правочину рішенням приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю.В. №25141444 від 08 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 також уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1. На підставі цього правочину рішенням приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю.В. №25142428 від 08 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку.

03 червня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,23 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0839 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1. На підставі цього правочину рішенням приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю. В. № 28579113 від 03 березня 2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку.

Перший заступник прокурора Київської області посилається на те, що земельні ділянки, придбані відповідачем у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп». Вказані земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарських потреб та не могли бути приватизованими фізичними особами для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Вишеньківська сільська рада не мала повноважень ні на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, ні на вилучення їх з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп». У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приватизували земельні ділянки з порушенням лісового та земельного законодавства, вони не мали права розпоряджатись цими об`єктами нерухомого майна.

Перший заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі КМ України, ДП «Бориспільське лісове господарство», з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати недійсними рішення Вишеньківської сільської ради №1515-39-V від 24 грудня 2009 року та №1660-45-V від 24 червня 2010 року;

скасувати рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю.В. №25141444 та №25142428 від 08 жовтня 2015 року, №28579113 від 03 березня 2016 року;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі КМ України та у постійне користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельні ділянки площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2016 року у складі судді: Журавського В. В., у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі КМ України, ДП «Бориспільське лісове господарство», до Вишеньківської сільської рпди Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором не надано суду допустимих та належних доказів на підтвердження тих обставин, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності та постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» незаконно, а також, що до моменту прийняття оскаржуваних рішень Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24 грудня 2009 року та 24 червня 2010 року спірні ділянки були землями лісогосподарського призначення та саме цими рішеннями було протиправно змінено їх цільове призначення. Крім того суд першої інстанції вказав, що позов пред`явлено прокурором поза межами позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Волохова Л. А., апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2016 року змінено, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів належності спірних земельних ділянок до прийняття оспорюваних рішень Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області до земель лісогосподарського призначення та перебування їх на праві постійного користування у ДП «Бориспільське лісове господарство». Позивач не обґрунтував пріоритет суспільного інтересу щодо необхідності витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь держави порівняно з його правом на володіння своїм майном. Позов пред`явлено прокурором поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, проте позовна давність застосовується лише за наявності підстав в разі обґрунтованості позову.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі КМ України, ДП «Бориспільське лісове господарство» задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

відмовляючи у задоволенні позову, суди взяли за основу листи Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 24 жовтня та 17 листопада 2016 року та вважали їх належними та допустимими доказами відсутності накладення спірних земельних ділянок із землями лісогосподарського призначення, що належать ДП «Бориспільське лісове господарство». Разом із тим, цей доказ суперечить іншим матеріалам справи, якими позивач обґрунтовував накладення земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 , на землі лісового фонду. Так, суди не надали належної правової оцінки листу КДП «Київгеоінформатика», відповідно до якого, а також доданої до нього схеми розташування спірних земельних ділянок, ці ділянки накладаються на землі лісового фонду (а.с. 22-23, 32-36). Усунути вказані суперечності просили сторони шляхом призначення судової земельно-технічної експертизи. Однак суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цього клопотання ухвалою від 15 грудня 2016 року, дійшов безпідставного висновку про те, що спеціальних знань для з`ясування обставин накладення (ненакладення) спірних земельних ділянок не потрібно. Протокольною ухвалою від 11 квітня 2017 року суд апеляційної інстанції також відмовив у призначенні експертизи. Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у справі суперечливих доказів щодо накладення чи ненакладення земельних ділянок, належних ОСОБА_1 , на землі лісового фонду, поклали в основу своїх висновків докази, надані відповідачем, не обґрунтувавши при цьому мотивів, з яких вони не узяли до уваги докази, що подані прокурором. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини у справі, зокрема не з`ясували чи належать земельні ділянки, передані у власність ОСОБА_1 , до земель лісового призначення, чи перебували вони у користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» до їх відчуження третім особам, та чи були вилучені у нього у встановленому законом порядку та дійшли передчасного висновку про те, що спірні земельні ділянки передані у власність третіх осіб без порушення лісового законодавства;

з огляду на характер спірних правовідносин, суди, неповністю встановивши всі обставини справи, а саме: належність (неналежність) земельних ділянок ОСОБА_1 до земель лісового призначення, перебування цих ділянок у користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» та правомірність їх вилучення, дотримання лісового законодавства при передачі спірних земельних ділянок третім особам, дійшли передчасного висновку щодо невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ№

суди попередніх інстанції не врахували, що позовна давність обчислюється з моменту коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідалися або могли довідатись саме особи, в інтересах яких подано позов: Кабінет Міністрів України та ДП «Бориспільське лісове господарство», а не прокурор, та не перевірили коли саме про порушення свого права стало відомо цим особам. За відсутності у матеріалах справи об`єктивних даних про обізнаність державних органів, в інтересах яких прокурором пред`явлено позов, суди по суті на припущеннях обґрунтували свій висновок про пропуск прокурором строку позовної давності, що є порушенням вимог частини четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, згідно із якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільський міськрайонний суд Київської області від 04 січня 2022 року у складі судді: Борця Є. О., у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі КМ України та ДП «Бориспільське лісове господарство», до Вишеньківської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та повернення цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

зі змісту листа в.о. директора КДП «Київгеоінформатика» №01-01/790 від 14 червня 2016 року (а. с. 22 т. 1) та схеми накладення земельних ділянок (а. с. 23 т.1) вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300: 04:004:0840 та 3220881300:04:004:0869, що були приватизовані ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп». У зв`язку з тим, що перевірка накладення меж земельних ділянок потребує спеціальних знань, на підставі частини другої статті 102 ЦПК України вказана обставина може бути доведена виключно висновком експерта, а не письмовими доказами. Тому лист в.о. директора КДП «Київгеоінформатика» №01-01/790 від 14 червня 2016 року та схема накладення земельних ділянок є недопустимими доказами згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України. Крім того, достовірність цих письмових доказів спростовується висновком експерта № 4-21 від 05 лютого 2021 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи (а.с.235-239 т. 3), зі змісту якого вбачається, що межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0869, що належали ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, що перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп». Крім того, вказана обставина додаткового підтверджується актом винесення меж земельної ділянки, складеним 9 листопада 2021 року заступником директора ДП «Бориспільський лісгосп» та старшим майстром лісу Вишеньківського лісництва (а. с.247 т. 3), а також схемою перенесення меж земельної ділянки, складеною сертифікованим інженером-землевпорядником Подгорною Н. О. (а. с.248 т.3);

аналіз цих доказів свідчить про те, що спірні земельні ділянки не накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», та не використовуються для потреб лісового господарства. Крім того, ні перший заступник прокурора Київської області, ні представники КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» не подали докази на підтвердження того, що спірні земельні ділянки вкриті лісовою рослинністю. Це свідчить про те, що вказані об`єкти нерухомого майна не належать до земель лісогосподарського призначення в розумінні та не порушують право ДП «Бориспільський лісгосп» на постійне користування земельною ділянкою. Приватизація земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була здійснена з дотриманням лісового та земельного законодавства, зокрема з дотриманням умов, передбачених частиною п`ятою статті 116 ЗК України;

підстави для визнання недійсними рішень Вишеньківської сільської ради №1515-39-V від 24 грудня 2009 року та №1660-45-V від 24 червня 2010 року відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог належить відмовити. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у встановленому порядку набули право власності на земельні ділянки, на підставі частини першої статті 319 ЦК України вони законно відчужили приватизовані земельні ділянки у власність ОСОБА_1 . Укладені з ним договори купівлі-продажу земельних ділянок не є нікчемними та не визнані судом недійсними. Тому ОСОБА_1 мав право об`єднувати та роз`єднувати придбані ним земельні ділянки. З огляду на це суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішень приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю. В. №25141444 та №25142428 від 8 жовтня 2015 року, №28579113 від 3 березня 2016 року, а також для повернення у власність держави в особі КМУ та у постійне користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельних ділянок площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019: 0082, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0084, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301: 01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), розташованих в АДРЕСА_1.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах ДП «Бориспільське лісове господарство», до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та повернення цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Позов першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі КМ України, до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та повернення цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі КМ України та у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог прокурора відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» на запит Прокуратури Київської області від 04 червня 2016 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0839 та 3220881300:04:004:0869, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладаються на землі лісового фонду, а саме на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 04 червня 2004 року серії І-КВ№ 001211 (т. 1, а. с. 22-23, 32-36). Водночас, згідно відповіді Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 24 жовтня 2016 року на запит адвоката Власенка С. П., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , щодо накладення меж земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , з відповідними кадастровими номерами 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0839 та 3220881300:04:004:0869, вбачається, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею ДП «Бориспільський лісгосп» серії І-КВ № 001211 від 04 червня 2016 року та даних Національної кадастрової системи, відсутній перетин меж зазначених земельних ділянок (т. 1, а.с. 131-132). Крім того, з листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області на адвокатський запит, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0839 та 3220881300:04:004:0869, не мають перетинів (накладань) меж з іншими земельними ділянками згідно даних Державного земельного кадастру (т. 1, а. с.121);

у суді першої інстанції адвокат Власенко С. П., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , надав суду копію висновку експерта №4-21 від 05 лютого 2021 року, складеного за результатами проведеної за його заявою судової земельно-технічної експертизи, зі змісту якого вбачається, що межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0869, що належали ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, що перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп». Для проведення дослідження разом із заявою експерту було надано матеріали на 2-х аркушах, а саме каталоги координат земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0004 площею 43,4926 га, 3220881300:04:004:0869 площею 0,1500 га, 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0839, що знаходяться в Бориспільському районі Київської області (т. 3, а. с. 235-239). Разом з тим, зазначений висновок експерта не може бути належним доказом відсутності накладення земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0869, на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, оскільки експертом використано дані Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі та визначено об`єктом дослідження земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004 загальною площею 43,4926 га, що не відповідає державному акту від 04 червня 2004 року серії І-КВ № 001211, відповідно до якого ДП «Бориспільський лісгосп» є постійним користувачем земельних ділянок державної власності загальною площею 2308,1000 га для ведення лісового господарства, в тому числі ділянки № НОМЕР_1 площею 44,5000 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004. При цьому, площа земель, які перебувають у постійному користуванні підприємства на підставі вказаного державного акта, з моменту його отримання не змінювалась;

скасовуючи рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій, не перевірено і не спростовано доводів позивача щодо накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300:04:004:0840 та 3220881300:04:004:0869 на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, що перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп». При цьому Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не вирішили питання про призначення експертизи для встановлення обставин, які потребують спеціальних знань та мають значення для справи в межа наданих процесуальним законом суду повноважень. Враховуючи вказівки Верховного Суду та те, що вирішення питань накладення переданих ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок на межі земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп» потребують спеціальних знань, ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року задоволено клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. про призначення судової земельно-технічної експертизи. 21 квітня 2023 року експертом відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Штерндок А.В. складений висновок за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2463. Відповідно до вказаного висновку експерта земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300:04:004:0840 (та утворені за рахунок їх поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881301:01:019:0881, 3220881301:01:019:0882, 3220881301:01:019:0883, 3220881301:01:019:0884, 3220881301:01:019:0885) та 3220881300:04:004:0869, накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, відповідно до координат встановленими науково-технічною документацією із землеустрою по складанню державного акта на право постійного користування землею від 04 червня 2004 року серії І-КВ № 001211, виданого Бориспільському держлісгоспу Київського лісогосподарського об`єднання «Київліс» (Вишеньківське та Кийлівське лісництво) в межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Перетин земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881301:01:019:0880, 3220881301:01:019:0886 з земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004 не встановлено. Площа накладання земельних ділянок становить: 3220881301:01:019:0885 - 0,0060 га, 3220881301:01:019:0084 - 0,0242 га, 3220881301:01:019:0883 - 0,0292 га, 3220881301:01:019:0882 - 0,0295 га, 3220881301:01:019:0881 - 0,0329 га, 3220881300:04:004:0869 - 0,0732 га, 3220881300:04:004:0840 - 0,0413 га, 3220881300:04:004:0839 - 0,0807 га (т. 4, а. с. 170-176). При цьому при складанні вказаного висновку експертом відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Штерндок А. В. проведений аналіз наданої судом документації. За таких обставин у суду відсутні сумніви у правильності висновків, викладених у висновку експерта Штерндок А. В. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2463 від 21 квітня 2023 року;

аналіз наведених доказів свідчить про те, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», та використовуються для потреб лісового господарства. Відтак, вказані об`єкти нерухомого майна належать до земель лісогосподарського призначення. Приватизація земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була здійснена з порушенням лісового та земельного законодавства, зокрема без дотримання умов, передбачених частиною п`ятою статті 116 ЗК України. ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким були відчужені земельні ділянки рішенням Вишеньківської сільської ради №1515-39-V від 24 грудня 2009 року та рішенням Вишеньківської сільської ради №1660-45-V від 24 червня 2010 року, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття ними цих земельних ділянок, які були заліснені. Тому ці особи не можуть вважатися такими, що покладалися на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування. Таким чином, оскільки з наданих суду доказів вбачається незаконність передачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, які в подальшому були відчужені на користь ОСОБА_1 та дві з них поділені останнім на декілька самостійних земельних ділянок, вимоги прокурора в інтересах держави про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1, підлягають задоволенню;

у Київської обласної прокуратури були відсутні підстави для звернення із даним позовом в інтересах ДП «Бориспільське лісове господарство» в силу заборони, визначеної в статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства. Тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Бориспільське лісове господарство». Таким чином, позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 та від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц. Тому рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2022 року підлягає скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Бориспільский лісгосп» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині;

колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними рішень Вишеньківської сільської ради №1515-39-V від 24 грудня 2009 року та №1660-45-V від 24 червня 2010 року в частині затвердження проектів землеустрою та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , скасування рішень приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю. В. №25141444 та №25142428 від 08 жовтня 2015 року, №28579113 від 03 березня 2016 року, оскільки права та інтереси держави в даному випадку підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі КМ України та у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельних ділянок площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1. Власник може заявляти вимогу про зобов`язання повернути належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. При цьому для цього оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вважається ефективним способом захисту права власника, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших. Задоволення вимог прокуратури у визначений спосіб відповідає змісту порушеного права держави на землі лісового фонду та в повному обсязі відновлює його. Тому в іншій частині позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволенню не підлягають.

Аргументи учасників справи

10 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Ковальчуком С. М., на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій просив:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що висновок експерта № 4-21 від 05 лютого 2021 року за результатами проведення судової земель технічної експертизи є належним доказом на спростування наведених у позові прокурорам обставин щодо накладання (перетину) земельних ділянок. Вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2019 року, в частині усунення суперечностей шляхом призначення судової земельно-технічної експертизи, були повністю виконані під час розгляду справи судом першої інстанції, шляхом надання учасником справи висновку експерта за результатами експертизи під № 4-21 від 05 лютого 2021 року;

прокурор під час нового судового розгляду у суді першої інстанції не скористався своїм правом, передбаченим статтями 102, 103, 106 ЦПК України, на заявлення клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи для з`ясування обставин щодо накладання (перетину) земельних ділянок та не надавав висновки експертів за замовленням прокурора як учасника справи для встановлення таких обставин. Прокурором не було заявлено клопотань про виклик та допит в суді експерта, який надавав суду висновок експерта результатами проведення судової земельно-технічної експертизи під № 4-21 від 5 лютого 2021 року для його уточнення чи роз`яснення;

тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новіша доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, як з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів дія правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні;

прокурором лише в клопотанні, поданому 09 вересня 2022 року під час апеляційного розгляду, було вперше висловлено прохання у призначенні судом повторної судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої були поставлені питання щодо накладання земельних ділянок за кадастровими номера: 3220881300:04:004:0004, а також 3220881300:04:004:0869, 3220881300:04:004:0840, 3220881300:04:004:0839 на межі земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:004:0004, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», встановленими науково-технічною документацією із землеустрою по складанню державного акту на право постійного користування землею від 04 червня 2004 року, а також площа накладення. При цьому у клопотанні наведені підстави для призначення експертизи, однак відсутні посилання на будь-які поважні причини, зокрема ті, що об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали прокурору заявити таке клопотання в суді першої інстанції в продовж всього нового судового розгляду з врахуванням очевидної обізнаності його про обставини, що підлягають доказуванню у справі та докази, які ці обставини можуть підтвердити, серед яких є і висновок експерта, на чому наголошував Верховний Суд скасовуючи судові рішення;

ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року клопотання прокурора було задоволено та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції судова експертиза для з`ясування викладених у позовній заяві обставин за заявою позивача не призначалась, проте це право роз`яснювалось позивачу і він від її проведення відмовився, натомість третя особа таким правом скористала та надала за її замовленням як учасника справи висновок експерта. Апеляційним судом залишено поза увагою дослідження питання поважності причини не заявлення такого клопотання позивачем в суді першої інстанції, і такі причини прокурором не були зазначені ні в самому клопотанні, ні під час його розгляду апеляційним судом. Суд апеляційної інстанції, призначаючи проведення судової земельно-технічної експертизи, не перевірив наявність обставин, підтверджених доказами, щодо неможливості подання відповідного клопотання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення відповідної експертизи під час апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд також не врахував, що саме сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, зокрема подання/неподання клопотань і доказів у строк, визначений процесуальним законодавством;

у порушення частини третьої статті 103 ЦПК України апеляційний суд не обговорив питання з учасниками справи щодо визначення експертної установи, яку необхідно обрати для проведення експертизи, а також роз`яснення іншим учасникам справи, у тому числі й ОСОБА_1 право, надане частиною четвертою статті 103 ЦПК України, пропонувати питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом;

у порушення вимог статті 83, частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції долучив до справи за клопотанням позивача, поданого 09 лютого 2023 року, новий доказ, який не подавався ним в суді першої інстанції, не зазначивши в клопотанні причини неможливості його подання, які б об`єктивно від нього не залежали. Таким письмовим доказом є науково-технічна документація по складанню державного акту на право постійного користування землею Бориспільського держлісгоспу Київського лісогосподарського об`єднання «Київліс» дія ведення лісогосподарського виробництва в межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району, розробленої ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2003 році. Апеляційний суд долучив вказаний письмовий доказ, який не подавався до суду першої інстанції, поза межами судового засідання, без врахування думки інших учасників справи, не навів мотиви такого рішення, що є істотним порушенням порядку вирішення питання долучення нового доказу до справи, і відповідачу не було відомо про вказаний вище доказ до моменту ознайомлення з матеріалами справи 12 червня 2023 року, тобто, коли вже висновок експерта був у справі;

висновком експерта № 2463 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023 року, наданого за ухвалою Київського апеляційного су; у, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220881300:04:004:0819, 3220881300:04:004:0840 (утворені за рахунок їх поділу земельної ділянки з кадастровими номерами: 3220881301:01:019:0881, 3220881301:01:019:0882, 3220881301:01:019:0813, 3220881301:01:019:0884, 3220881301:01:019:0885), 3220881300:04:004:0869 накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером: 3220881300:04:004:0004 відповідно до координат встановленими науково-технічною документацією із землеустрою по складанню державного акта на право постійного користування землею від 04 червня 2004 року серії І-КВ №001211 виданого Бориспільському держлісгоспу Київського лісогосподарською об`єднання «Київліс» (Вишеньківське та Кийлівське лісництво) межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Перетин земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881301:01:019:0880, 3220881301:01:019:0886 з земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004 не встановлено. В основу вказаного висновку експерта № 2463 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023 року були покладені дані каталогу координат меж земельної ділянки: 3220881300:04:004:0004, зазначених в науково-технічний документації із землеустрою по складанню державного акту на право постійного користування землею від 04.06.2004 серії І-КВ №001211 виданого Бориспільському держлісгоспу Київського лісогосподарського об`єднання «Київліс», яка була долучена позивачем в апеляційному суді з порушенням статті 83, частини третьої статті 367 ЦПК України. Також експертом при складанні висновку було взято до уваги наданий ДП «Київський науково-дослідний інститут землеустрою» 04 січня 2018 року каталог координат поворотних точок земельної ділянки № 5, природа походження яких взагалі не відома, оскільки науково-технічна документація із землеустрою по складанню державного акту на право постійного користування землею від 04 червня 2004 року серії І-КВ №001211 видану по Бориспільському держлісгоспу Київського лісогосподарського об`єднання «Київліс», має абсолютно іншу систему координат меж земельної ділянки, площею 44,5 га.; кадастровим номером: 3220881300:04:004:0004. На спростування фактичних даних, що містяться у висновку експерта № 2463 результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 21 квітня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся 19 червня 2023 року до Українського центру судових експертиз із заявою про підготування у справі № 359/6355/16-ц та складання висновку судової земельно-технічної експертизи. У зв`язку з цим представник ОСОБА_1 . Подав клопотання про відкладення розгляду справи. Однак апеляційний суд позбавив можливості надати такі висновки судової експертизи для доведення обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, жодним чином не зазначив у своєму судовому рішенні чи ухвалі суду мотиви з яких апеляційний суд виходив в частині обмеження мене в можливості поданні доказів, при цьому повністю сприяв позивачу у реалізації таких прав та поданні нових доказів у продовж всього апеляційного провадження. Висновки експерта за результатами проведення земельно-технічної експерт під № 1-31/07 від 31 липня 2023 року повністю спростовують обставини, на які посилається позивач у своєму позові щодо накладання земельних ділянок і які були підставою призначення і проведення судової експертизи апеляційним судом, фактичні дані яких бу покладені в основу висновку експерта № 2463 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023 року. Однак, апеляційний суд обмежив позивача у праві подати такий висновок експерта, відмовивши у відкладенні апеляційного розгляду для його підготування та подання до суду, сприяючи у реалізації прав в супереч вимогами процесуального закону лише позивачу.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі КМ України та у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

06 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18; від 26 травня 2021 року у справі № 759/15503/14-ц; від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17; від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17; від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17; від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17; від 12 червня 2019 року у справі № 759/10424/16-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17; від 27 січня 2021 року у справі № 755/23063/14-ц; від 08 грудня 2021 року у справі № 175/3357/16-ц; від 26 квітня 2023 року у справі № 195/2078/21; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ДП «Бориспільський лісгосп» є користувачем земельного масиву загальною площею 2308,1000 га для ведення лісогосподарського виробництва. До складу цього земельного масиву входить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 44,5000 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004. Ці обставини підтверджуються копією державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001211 від 4 червня 2004 року.

Рішенням Вишеньківської сільської ради №1515-39-V від 24 грудня 2009 року затверджені проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд в АДРЕСА_1. Зі змісту роздруківки з Національної кадастрової системи №10-1006-99.2-848/2-16 від 22 червня 2016 року встановлено, що на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідачам були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК №851461 та №851466. У такий спосіб ОСОБА_3 , ОСОБА_3 набули право власності на земельні ділянки площею 0,23 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0839 та площею 0,245 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0840 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1.

Рішенням Вишеньківської сільської ради №1660-45-V від 24 червня 2010 року затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. Зі змісту листа начальника управління Держземагентства у Бориспільському районі №10-1006-99.2-866/2-16 від 23 червня 2016 року встановлено, що на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №313724. У такий спосіб ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,245 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0840 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1. На підставі цього правочину рішенням приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю. В. №25141444 від 08 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1. На підставі цього правочину рішенням приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю. В. №25142428 від 08 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку.

03 червня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,23 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0839 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1. На підставі цього правочину рішенням приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Сидоренко Ю. В. №28579113 від 03 березня 2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку. Ці обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №64640071, №64639906, №64639359 від 29 липня 2016 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 20 листопада 2019 року земельні ділянки площею 0,2300 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0839 та площею 0,2450 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0840 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1, були об`єднані в одну земельну ділянку. Утвореній земельній ділянці площею 0,4750 га був присвоєний кадастровий номер 3220881301:01:019:1639. Ці обставини підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру №НВ-3217189822019 від 26 листопада 2019 року та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №208216892, №208209968, №208210244 від 05 травня 2020 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року земельна ділянка площею 0,4750 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:1639 була поділена на земельні ділянки

площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880;

площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881;

площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882;

площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883;

площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884;

площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019: 0885;

площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886

з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1. Ці обставини підтверджуються витягами з Державного земельного кадастру №НВ-3219512082020, №НВ-3219512092020, №НВ-3219512102020, №НВ-3219512112020, №НВ-3219512122020, №НВ-3219512132020, №НВ-3219512072020 від 12 червня 2020 року (а.с.21-25, 26-30, 31-35, 36-40, 41-45, 46-50, 51-55 т.3) та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №215872657, №215870649, №215870818, №215869990, №215872000, №215872214, №215872396 від 10 липня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (пункт 6 частини другої статті 356 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18 (провадження № 61-21864св19) зазначено:

«У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

під час розгляду справи судом першої інстанції судова експертиза для з`ясування викладених у позовній заяві обставин не призначалась та не проводилась, проте це право роз`яснювалось стороні позивача і вона від її проведення відмовилась;

клопотання про проведення експертизи позивачем ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції;

за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року призначено судову земельно-технічну експертизу у цій справі;

висновок експерта від 15 жовтня 2019 року № 448/449/19-28, на переконання відповідача, суперечив іншим доказом у справі, тому вона просила суд викликати експерта для надання пояснень щодо його висновку, а також допитати інших осіб як свідків (представника Держгеокадастру, представника ПП «Земекспер-ІФ»).

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд порушив вимоги статті 83, частини третьої статті 367 ЦПК України щодо прийняття нових доказів, оскільки у суді першої інстанції позивачу роз`яснено її право заявляти клопотання про призначення експертизи, реалізувати таке право позивач відмовилась.

Суд апеляційної інстанції, призначаючи проведення судової земельно-технічної експертизи у цій справі, не перевірив наявність обставин, підтверджених доказами, щодо неможливості подання відповідного клопотання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення відповідної експертизи під час апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд також не врахував, що саме сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, зокрема подання/неподання клопотань і доказів у строк, визначений процесуальним законодавством».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено:

«Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

09 вересня 2022 року у суді апеляційної інстанції прокурор заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (т. 4, а. с. 61-65);

13 вересня 2022 року у суді апеляційної інстанції прокурор звернувся із клопотанням про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи лист ДП «Бориспільське лісове господарство» від 12 вересня 2022 року № 407 із доданою план-схемою земельної ділянки Вишеньківського лісництва (т. 4, а. с. 84-86);

ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року задоволено клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. про призначення судової земельно-технічної експертизи. Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. На вирішення експертів поставлено наступні запитання: чи накладаються (перетинаються) межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881300:04:004:0839, 3220881300:04:004:0840 (та утворені за рахунок їх поділу/об`єднання земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881301:01:019:0880, 3220881301:01:019:0881, 3220881301:01:019:0882, 3220881301:01:019:0883, 3220881301:01:019:0884, 3220881301:01:019:0885, 3220881301:01:019:0886), 3220881300:04:004:0869, на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, встановленими науково-технічною документацією із землеустрою по складанню державного акта на право постійного користування землею від 04.06.2004 серії І-КВ № 001211 виданого Бориспільському держлісгоспу Київського лісогосподарського об`єднання «Київліс» (Вишеньківське та Кийлівське лісництво) в межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області? Яка площа накладення? (т. 4, а. с. 103-109);

на виконання клопотання експерта про надання координат меж спірних земельних ділянок прокурором надано координат меж спірних земельних ділянок (т. 4, а.с. 127-158).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина еперша статті 417 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом прокурор посилався на те, що земельні ділянки, придбані ОСОБА_1 накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп». Вказані земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарських потреб та не могли бути приватизованими фізичними особами для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Вишеньківська сільська рада не мала повноважень ні на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, ні на вилучення їх з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп». У зв`язку з чим прокурор просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі КМ України та у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» спірні земельні ділянки;

при скасуванні оскаржених рішень та переданні справи на новий розгляд до суду першої інстанції суд касаційної інстанції зазначив, що суди необґрунтовано відмовили у призначенні судової земельно-технічної експертизи і суди не з`ясували чи належать земельні ділянки, передані у власність ОСОБА_1 , до земель лісового призначення, чи перебували вони у користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» до їх відчуження третім особам, та чи були вилучені у нього у встановленому законом порядку;

апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки у власність держави в особі КМ України з посиланням на висновок експерта Штерндок А. В. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2463 від 21 квітня 2023 року, згідно з яким спірні земельні ділянки накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:004:0004, відповідно до координат встановленими науково-технічною документацією із землеустрою по складанню державного акта на право постійного користування землею від 04 червня 2004 року серії І-КВ № 001211, виданого Бориспільському держлісгоспу Київського лісогосподарського об`єднання «Київліс» (Вишеньківське та Кийлівське лісництво) в межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

аналіз матеріалів справи свідчить, що при новому розгляді справи у суді першої інстанції сторони не заявили клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи;

09 вересня 2022 року у суді апеляційної інстанції прокурор заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (т. 4, а. с. 61-65). У клопотанні прокурор не просив поновити строк для подання доказів;

13 вересня 2022 року у суді апеляційної інстанції прокурор звернувся із клопотанням про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи лист ДП «Бориспільське лісове господарство» від 12 вересня 2022 року № 407 із доданою план-схемою земельної ділянки Вишеньківського лісництва (т. 4, а. с. 84-86);

ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року задоволено клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. про призначення судової земельно-технічної експертизи;

на виконання клопотання експерта про надання координат меж спірних земельних ділянок прокурором надано координат меж спірних земельних ділянок (т. 4, а.с. 127-158).

суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього;

при вирішенні клопотання прокурора про призначення судової земельно-технічної експертизи апеляційний суд не мотивував висновок про прийняття новий доказів на стадій апеляційного перегляду, не досліджував поважності причин незаявлення прокурором такого клопотання у суд першої інстанції;

крім того, апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство». Проте поза увагою апеляційного суду залишилось те, що позов прокурора, діючого в інтересах ДП «Бориспільське лісове господарство», залишено без розгляду. Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення спірних земельних ділянок у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство».

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про задоволення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі КМ України та у постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство» спірні земельні ділянки.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Тому постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з переданням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у частині задоволених позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки площею 0,0595 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0880, площею 0,07 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0881, площею 0,0665 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0882, площею 0,0755 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0883, площею 0,0764 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0884, площею 0,0699 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0885, площею 0,0572 га з кадастровим номером 3220881301:01:019:0886 та площею 0,15 га з кадастровим номером 3220881300:04:004:0869 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані в АДРЕСА_1, скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук