Постанова

від 22.11.2023 по справі 200/4670/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 200/4670/13-ц

провадження № 61-10431св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_3 ,

третя особа- Служба у справах дітей Вапнярської селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої Олени Петрівни на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року, постановлену у складі судді Овчиннікової О. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку в межах вартості прийнятої спадщини заборгованості за кредитним договором від 08 квітня 2008 року № 014/3181/147113/73 у сумі 420 656,05 грн, яка складається із: 312 064,67 грн - сума непогашеного кредиту, 31 535,33 грн - нараховані відсотки; 77 056,05 грн - пеня.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по 210 328,02 грн з кожної заборгованості їхнього спадкодавця - ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/3181/147113/73 від 08 квітня 2008 року в сумі 52 626,00 дол. США, що по курсу НБУ еквівалентно 420 656,05 грн, з яких: 39 040,78 дол США - непогашена сума кредиту, 3 945,22 дол. США - несплачені проценти, 9 640,08 дол. США - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на повернення судових витрат по 1 720,50 грн з кожної.

09 лютого 2023 року через систему «Електронний суд» до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої О. П. про перегляд заочного рішенняБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року, у якій заявник просив поновити строк на подання заяви про перегляд вказаного заочного рішення, та переглянути вказане заочне рішення.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , яка на час ухвалення судом рішення була представником малолітньої доньки - ОСОБА_3 , не була присутньою при розгляді справи та при проголошені вказаного рішення, що підтверджується текстом заочного рішення від 02 липня 2013 року, про ухвалення судом такого рішення ОСОБА_2 дізнались лише 25 січня 2023 року, внаслідок ознайомлення адвоката Зайцевої О. П. з матеріалами цивільної справи № 200/4670/13-ц. Заявниця є законним представником своєї неповнолітньої доньки, як спадкоємиці померлого батька - ОСОБА_4 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої О. П. про поновлення строку подачі заяви про перегляд заочного рішення від 02 липня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості відмовлено.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої О. П. про перегляд заочного рішення від 02 липня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої О. П. про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 02 липня 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам було відомо щодо наявності кредитного боргу померлого ОСОБА_4 та про ухвалене заочне рішення суду від 02 липня 2013 року, а представник відповідача ОСОБА_2 не навів у своїй заяві щодо поновлення строку будь-яких поважних причин, чому більше семи років відповідач не здійснювала жодних дій щодо ознайомлення з заочним рішенням суду та подачі заяви про перегляд заочного рішення. При цьому, суд вважав за необхідне заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду з огляду на положення статті 126 ЦПК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні поважні причини для поновлення відповідачу строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, оскільки ОСОБА_2 ще в 2010 році була обізнана про борг померлого ОСОБА_4 , оскільки звернулась із заявою про прийняття спадщини, а також в 2015 році була обізнана про ухвалене заочне рішення суду від 02 липня 2013 року відносно неї та мала можливість звертатися до суду із запитами, заявами щодо надання інформації про рух справи (у разі неотримання судових викликів), а також мала змогу ознайомитися з матеріалами справи.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заява про перегляд заочного рішення через пропуск строку звернення до суду має бути залишена без розгляду з огляду на положення статті126 ЦПК України.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що самих посилань ОСОБА_2 на те, що вона не знала про ухвалене рішення та не була на проголошенні вказаного рішення недостатньо для поновлення строку на подачу заяви про скасування заочного рішення, адже із встановлених судом фактичних обставин даної справи слідує, що відповідач була обізнана про наявність в суді справи проти неї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Зайцева О. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, направити справу для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції із клопотанням про поновлення строку подачі такої заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, у порушення положення частин першої та третьої статті 287 ЦПК України, розглянув заяву про перегляд заочного рішення з клопотанням про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, без відкриття провадження, без виклику сторін та залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, а отже порушив норми процесуального права.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд не врахував правовий висновок, який викладений у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження №14-74цс21), на який заявник посилався в апеляційний сказі, та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилалась на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення вимог частини першої статті 287 ЦПК України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, є розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Доступність апеляційного та касаційного оскарження судових рішень неодноразово була предметом розгляду Конституційного Суду України.

Зокрема, Конституційний Суд України визнав, що можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Законодавець, щоб не чинити свавільно під час установлення обмежень або заборон на оскарження апеляційним порядком окремих процесуальних судових рішень (ухвал), повинен, зокрема, ураховувати юридичні наслідки, що настають для особи в результаті ухвалення судового рішення (ухвали), наявність інших, установлених процесуальним законом, дієвих механізмів захисту та поновлення порушених прав і свобод особи (абзац другий підпункту 4.3.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023).

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишив без розгляду заяву відповідачки про перегляд заочного рішення у справі з підстав пропуску строку на звернення із такою заявою.

Відповідачка посилається на те, що без скасування ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення вона позбавлена процесуальної можливості оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Главою 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлено особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Проте Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України не врегульовано наслідки, які настають у результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, у зв`язку з чим з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) сформулювала правовий висновок щодо вирішення спірного питання.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають частини перша - сьома статті 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина восьма статті 285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у частинах першій - сьомій статті 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання саме вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення (пункт 22 частини першої статті 353 ЦПК України).

За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам частин першої - сьомої статті 285 ЦПК України, тобто є належно оформленою.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Отже, не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи необхідно залишати без розгляду. Так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України).

Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд зобов`язаний згідно з реченням першим частини першої статті 286 ЦПК України прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 297/500/20 (провадження № 61-13814св21), від 07 червня 2022 року у справі № 2-1923/10 (провадження № 61-14318св21), від 27 липня 2022 року у справі № 523/14269/20 (провадження № 61-1396св22), від 10 серпня 2022 року у справі № 754/3380/17 (провадження № 61-7235св21).

Ухвалою від 16 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду (провадження № 14-4цс23) повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 2-7852/11, в межах розгляду якої порушувалося питання про відступ від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), не вбачаючи підстав для відступу від наведеного правового висновку.

19 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду (провадження № 14-67цс23)повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 465/5184/14-ц, в межах розгляду якої порушувалося питання про відступ від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), не вбачаючи підстав для відступу від наведеного правового висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ такий суд має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Судом, встановленим законом, для розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі та прийняття одного з рішень, визначених частиною третьою статті 287 ЦПК України, є суд першої інстанції.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції 06 березня 2023 року постановив ухвалу, згідно з якою залишив без розгляду заяву про перегляд заочного рішення через пропуск строку на її подання, 07 червня 2023 року суд апеляційної інстанції залишивухвалу суду першої інстанції без змін, не врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження 14-74цс21).

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження №14-74цс21), про застосування статті 126 ЦПК України щодо заяви про перегляд заочного рішення, а саме чи може суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судові рішення необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням висновків цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наслідками касаційного розгляду справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, тому питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої Олени Петрівни задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець