Ухвала

від 22.11.2023 по справі 752/6668/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/6668/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6950/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна в кримінальному провадженні, відомості щодо якого 16.08.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141380000931, ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України та накладено арешт на транспортний засіб марки Honda CR-V, 2020 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Накладено арешт на транспортний засіб марки Skoda Fabia, 2014 року випуску, VIN код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , власником якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Накладено арешт на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 ;

Накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

Накладено арешт на нежитлове приміщення № XLVI, загальною площею 23 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ;

Накладено арешт на квартиру загальною площею 62,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ;

Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 151,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_4 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно договору, рішення, серія та номер 741 від 03.03.2023, згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ;

Накладено арешт на земельну ділянка кадастровий номер 4623686400:01:005:1334, площею (га) 0.0525, ціль призначення для колективного садівництва, за адресою Львівська обл., Пустомитівський р., с/рада Сокільницька, власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , яку згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року та її скасувати в частині накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на теперішній час має д.н.з. НОМЕР_10 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді винесена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що ОСОБА_6 не знав до моменту отримання оскаржуваної ухвали, що ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 є учасниками кримінального провадження, та те, що на їх майно може бути накладено арешти. Він особисто не знає ні ОСОБА_9 , ні його дружину ОСОБА_10 , з ними не перебував ні в дружніх ні в родинних відносинах. З ОСОБА_9 він особисто ніколи не зустрічався.

Також апелянт зазначає, що автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_9 , - ОСОБА_6 знайшов за допомогою мобільного застосунку AUTO.RIA - автобазар України. Купівля-продаж вказаного автомобіля відбулась 03.06.2023, що підтверджується договором купівлі продажу транспортного засобу №7453/23/000113 від 30.05.2023 року. Вказаний автомобіль був відчужений (придбаний) через посередника ПП "Віксор", що підтверджується договором комісії № 7453/23/000113 від 27 травня 2023 року та договором купівлі-продажу. За купівлю даного автомобіля ОСОБА_6 , сплатив абсолютно ринкову вартість, яка становить 934 000 гри. 00 коп. (дев`ятсот тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.

В оскаржуваній ухвалі відсутні відомості, щодо обставин відчуження майна, як то договору, згідно якого відчужено таке майно та ціни. Крім цього не зазначено та не підтверджено, наявність зв`язку між продавцем та покупцем автомобіля.

Отже, звертаючись до суду з відповідним клопотанням про накладення арешту прокурор володів інформацією, що ОСОБА_6 , набув у власність автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_9 на підставі договору купівлі-продажу за суму 934 000 грн. 00 коп., однак від суду приховав відповідну інформацію, що вплинуло на повноту судового розгляду.

Таким чином, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем оскільки набув таке майно на підставі відплатного договору-купівлі продажу і не має стосунку до вчиненого кримінального правопорушення. Обмеження його права власності є недопустимим, скасування арешту майна, в даному разі, не буде перешкоджати проведенню досудового розслідування. Враховуючи те, що арешт на автомобіль накладений необґрунтовано, без належних допустимих доказів, то наявність арешту порушує законні права та інтереси ОСОБА_6 щодо володіння, користування та розпорядження вказаним автомобілем.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що апеляційна скарга була подана в межах строку визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Київського апеляційного суду. Враховуючи відсутність відомостей про реєстрацію даної апеляційної скарги в Київському апеляційному суді апелянтом було зателефоновано на службу підтримки підсистеми «Електронний суд» де він дізнався, що Київський апеляційний суд не під`єднаний до даної системи. У зв`язку із чим виникла необхідність поновити пропущений процесуальний строк для оскарження ухвали слідчого судді.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду не подавав. Також в судове засідання не з`явилися власник майна та його представник, які про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином. Проте представником власника майна в апеляційній скарзі зазначено про проведення апеляційного розгляду без участі останніх.

Зазначені обставини дають суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у їх відсутність, з урахуванням ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405, ст. 422 КПК України.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі власника майна, матеріали справи містять відомості про направлення копії оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 відповідно до супровідного листа від 27.07.2023 (т. 1 а.с. 228), відомостей про її отримання матеріали справи не містять. Однак як зазначає апелянт, що апеляційна скарга була подана в межах строку визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Київського апеляційного суду. Враховуючи відсутність відомостей про реєстрацію даної апеляційної скарги в Київському апеляційному суді апелянтом було зателефоновано на службу підтримки підсистеми «Електронний суд» де він дізнався, що Київський апеляційний суд не під`єднаний до даної системи. У зв`язку із чим виникла необхідність поновити пропущений процесуальний строк для оскарження ухвали слідчого судді. Іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що 06.07.2023 заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме: транспортного засобу марки Honda CR-V, 2020 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортного засобу марки Skoda Fabia, 2014 року випуску, VIN код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , власником якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; транспортного засбу марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 ; квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , нежитлове приміщення № XLVI, загальною площею 23 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ,квартири загальною площею 62,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ,житлового будинку загальною площею 151,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_4 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно договору, рішення, серія та номер 741 від 03.03.2023, згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 , земельної ділянки кадастровий номер 4623686400:01:005:1334, площею (га) 0.0525, ціль призначення для колективного садівництва, за адресою Львівська обл., Пустомитівський р., с/рада Сокільницька, власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , яку згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 , з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор зазначив про те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування від 16.08.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141380000931, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» код ЄДРПОУ 40116861 відбулося розкрадання коштів ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП».

Визначивши для себе, що вчинення корисливих злочинів є одним з основних джерел для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування та будучи впевненими у своїй безкарності, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідування особою розробили спільний злочинний, об`єднаний єдиним умислом план злочинної діяльності, направлений на привласнення майна ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП» при наступних обставинах.

Так, ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП» (далі - товариство) було створено у листопаді 2015 року. Відповідно до наказу №1 від 12.11.2015 установчими зборами директором Товариства обрано, ОСОБА_12 відповідно до наказу № 1. Основним видом діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель, організація будівництва будівель та інше.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК встановлено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до п. 9.2 статуту ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП» в редакції від 2018 року виконавчим органом товариства є директор товариства.

Пунктом 9.7 Статуту передбачено, що директор товариства вирішує усі питання поточної діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників.

Директор підприємства згідно із п. 9.7.3 має право представляти інтереси товариства у відносинах із будь-якими державними органами, юридичними та фізичними особами, підписання від імені товариства відповідних документів та видає довіреності на представництво інтересів товариства.

Відповідно до частині 2 пункту 6 розділу ІІ постанови Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Тобто, заборонено отримувати грошові налові кошти у сумі більше ніж 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень за один платіж.

Відповідно до підпункту 1 пункту 48 розділу V постанови Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року для підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки, встановлена вимога щодня у день надходження готівкової виручки (готівки) здавати її до кас для зарахування на рахунки в банках.

З метою введення господарської діяльності підприємства, директором ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП» в особі ОСОБА_12 , 03.08.2020 та 13.10.2020 видано нотаріально посвідчені довіреності серед інших осіб в тому числі на ОСОБА_10 , яка є матір`ю учасника Товариства - ОСОБА_13 , представляти інтереси ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП» в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, перед фізичними особами, в органах нотаріату, з усіх питань, що стосуватимуться укладення та підписання договорів купівлі-продажу, договорів купівлі-продажу майнових прав, попередніх договорів купівлі-продажу квартир та нежитлових приміщень.

Вказаною довіреністю надано право ОСОБА_10 , серед іншого, на одержання коштів, внесення платежів в разі виникнення такої потреби, з подальшим зачисленням коштів на рахунок товариства відповідно до діючого законодавства.

У період часу не пізніше грудня 2019 року по грудень 2022 року ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , що використовується ТОВ «БІК «Рубікон груп» отримала від фізичних осіб - покупців грошові кошті в загальній сумі 53 692 984,00 (п`ятдесят три мільйони шістсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за продаж нерухомого майна, яке є власністю ТОВ «БІК «Рубікон Груп», що підтверджується прибутковими касовими ордерами, які видавалися та підписувалися особисто ОСОБА_10 та посвідчувалися печаткою товариства наданою ОСОБА_13 .

Після вищевказаних дій, у ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , який займає в товаристві посаду фінансового директора з 06.10.2022 року відповідно до внесених змін до Статуту та офіційного оформлення, відповідно до наказу, із корисливих мотивів, з метою збагачення, у вказаних осіб виник умисел на заволодіння грошовими коштами ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП», які ОСОБА_10 отримала за вищезазначений період часу, у тому числі і на підставі вищезазначеної довіреності ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП» від 03.08.2020 від покупців на виконання останніми умов попередніх договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ними та ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП».

Відповідно до частині 2 пункту 6 розділу ІІ постанови Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Тобто, заборонено отримувати грошові налові кошти у сумі більше ніж 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень за один платіж.

Відповідно до підпункту 1 пункту 48 розділу V постанови Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року для підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки, встановлена вимога щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) здавати її до кас для зарахування на рахунки в банках.

Однак, в порушення вказаних вимог постанови Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, з метою реалізації свого спільного злочинного плану, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_14 , діючи із корисливих мотивів, не внесла вказані грошові кошти, як платежі покупців за попередніми договорами купівлі-продажу нерухомого майна, на банківські рахунки ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП», що підтверджено випискою з банківських рахунків Товариства, а розпорядилася вказаними грошовими коштами відповідно до попередньої змови з ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 на свою користь.

Згідно висновків експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2023 № 5922/23-72 за результатами проведення судово-економічної експертизи не внесення грошових коштів, отриманих від фізичних осіб (покупців, як оплата вартості майнових прав за нерухоме майно) на банківські рахунки ТОВ «БІК Рубікон Груп» у період з 01.12.2019 по 31.12.2022 документально підтверджується у загальній сумі 53 692 984,00 грн.

Нанесення матеріальної шкоди (збитків) ТОВ «БІК Рубікон Груп», внаслідок невнесення на банківські рахунки ТОВ «БІК «Рубікон Груп» грошових коштів, отриманих від фізичних осіб (покупців, як оплата вартості майнових прав за нерухоме майно) у період з 01.12.2019 по 31.12.2022, документами підтверджується на загальну суму 53 692 984,00 грн.

Згідно висновків експертів від 06.04.2023 № 8852/8853/23-32/11206 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи підтверджено підписи саме ОСОБА_10 на ордерах наданих експертам.

Завдяки зазначеним злочинним, заздалегідь спланованим умисним діям, вчиненим за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_10 шахрайським шляхом заволоділа майном ТОВ «БІК «Рубікон Груп», а саме, грошовими коштами в загальній сумі 53 692 984,00 (п`ятдесят три мільйони шістсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд, спричинивши «БІК «Рубікон Груп» майнову шкоду, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

16.05.2023 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про підозру у тому, що вона підозрюється у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні вчинені за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, у органа досудового розслідування є достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_10 вчинила особливо тяжкий злочин, чим спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 53 692 984,00 (п`ятдесят три мільйони шістсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2023 № 5922/23-72 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Юридичною особою ТОВ «БІК «Рубікон Груп», яка є потерпілим, в порядку ч. 1 ст. 128 КПК України пред`явлено цивільний позов до підозрюваної про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 53 692 984,00 (п`ятдесят три мільйони шістсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням розмір якої буде визначено потерпілим пізніше.

Станом на теперішній час спричинена протиправними діями підозрюваної ОСОБА_10 матеріальна та моральна шкода не відшкодована.

З огляду на вказане, в сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_10 з метою уникнення покарання та не відшкодування завданих збитків, може приховувати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, відчужити майно, яке перебуває у неї у власності та у власності всієї родини ОСОБА_15 , що унеможливить виконання завдань кримінального провадження.

Також прокурор, звертаючись до слідчого судді зазначив про те, що в період із червня 1998 року по теперішній час ОСОБА_9 перебуває у шлюбі із ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_11 .

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Сімейного кодексу України (1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60); (2) об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина 1 статті 61); (3) розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина 1 статті 68); (4) дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69); (5) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70).

Крім цього, СУ ГУНП у м. Києві було зареєстровано кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України щодо привласнення грошових коштів ТОВ «Будівельна - інвестиційна компанія «Рубікон груп», які перебували у віддані особи в особливо великих розмірах. В ході досудового розслідування було направлено запит до АРМА, який встановив, що за останні чотири роки родиною ОСОБА_15 було отримано великі суми грошових коштів та придбано велику кількість рухомого та нерухомого майна, що дає підстави вважати, що зазначене одержано злочинним шляхом.

Також, в ході досудового розслідування було встановлено, що підозрюваною ОСОБА_10 та її чоловіком ОСОБА_9 з метою приховування від органів досудового розслідування нерухомого майна, яке перебувало у їх власності, було здійснено ряд правочинів щодо перереєстрації прав власносні на нерухоме майно на третіх осіб, а також на підконтрольні підприємства.

27.07.2023 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання та накладено арешт на транспортний засіб марки Honda CR-V, 2020 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Накладено арешт на транспортний засіб марки Skoda Fabia, 2014 року випуску, VIN код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , власником якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Накладено арешт на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 ;

Накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

Накладено арешт на нежитлове приміщення № XLVI, загальною площею 23 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ;

Накладено арешт на квартиру загальною площею 62,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 ;

Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 151,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_4 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , який згідно договору, рішення, серія та номер 741 від 03.03.2023, згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291,власником якого є ОСОБА_9 ;

Накладено арешт на земельну ділянка кадастровий номер 4623686400:01:005:1334, площею (га) 0.0525, ціль призначення для колективного садівництва, за адресою Львівська обл., Пустомитівський р., с/рада Сокільницька, власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_8 , яку згідно акту приймання-передачі, серія та номер 755,756 від 06.03.2023 було передано до ПП «Нерухомість 360» код ЄДРПОУ 45083291, власником якого є ОСОБА_9 .

Оскільки дана ухвала оскаржена представником власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , тільки в частині накладення арешту транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 , тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно, колегією суддів не вирішується.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12022141380000931 від 16.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, в частині накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали виходив, з того, що санкції кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України за ознаками, яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022141380000931 від 16.08.2022, передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також, що 16.05.2023 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та із червня 1998 року по теперішній час ОСОБА_9 перебуває у шлюбі із ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_11 та вказане майно є спільною сумісною власністю.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, з таких підстав.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, як встановлено колегією суддів, слідчий суддя розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна та накладаючи арешт на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 , не врахував того, що ОСОБА_6 , є третьою особою в даному кримінальному провадженні, жодних відомостей про те, що він може бути причетний до обставин кримінального провадження за № 12022141380000931 від 16.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України та взагалі знав про обставини, які розслідуються, матеріали клопотання не містять.

Як стверджує апелянт, що автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_9 ,- ОСОБА_6 , знайшов за допомогою мобільного застосунку AUTO.RIA - автобазар України. Купівля-продаж вказаного автомобіля відбулась 03.06.2023, що підтверджується договором купівлі продажу транспортного засобу №7453/23/000113 від 30.05.2023 року. Вказаний автомобіль був відчужений (придбаний) через посередника ПП "Віксор", що підтверджується договором комісії № 7453/23/000113 від 27 травня 2023 року та договором купівлі-продажу. За купівлю даного автомобіля ОСОБА_16 , сплачено абсолютно ринкову вартість, яка становить 934 000 грн. 00 коп. (дев`ятсот тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.

Із зазначеного вбачається, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу, зворотнього матеріали клопотання не містять.

При цьому слідчий суддя, послався на те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна, як виду покарання. Проте слідчим суддею не враховано, що відповідно до положень ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак мета забезпечення збереження речових доказів прокурором в клопотанні не ставилась та слідчим суддею дане питання не досліджувалось.

При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зазначених обставин, які передбачені даними нормами процесуального закону, для накладення арешту на вище зазначене майно, колегією суддів за наданими матеріалами клопотання прокурора не встановлено.

Разом з тим, розглядаючи клопотання прокурора, слідчий суддя не звернув уваги на вказані обставини та не перевірив наявність підстав для накладення арешту на майно, інші наслідки, які суттєво можуть позначитися на інтересах інших осіб, а саме власника майна.

Таким чином, як вважає колегія суддів, правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 ,органами досудового розслідування також не доведено, а тому слідчий суддя мав відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на вказане майно.

Звертає на себе увагу і той факт, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Крім того слід звернути увагу на те, що у відповідності ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності зазначених осіб завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що в разі повідомлення про наміри накласти арешт на майно, воно може бути сховане, знищене, пошкоджене чи відчужене.

У будь-якому випадку прокурор повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення учасників процесу, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання про арешт майна, без повідомлення власника майна ОСОБА_6 , який у відповідності до ст. 64-2 КПК України, у даному кримінальному провадженні перебуває в статусі третьої особи.

В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на викладене колегія суддів, перевіривши матеріали провадження, приходить до висновку, що вони не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_6 , зазначене у клопотанні, у зв`язку з чим доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати переконливими.

За таких обставин, у даному випадку колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в цій частині, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, в частині накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеного майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами вказаної третьої особи ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, в частині задоволення клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна в кримінальному провадженні, відомості щодо якого 16.08.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141380000931, ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України та накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у частині задоволення клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito 119, 2016 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , власником якої був ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.06.2023, який було продано новому власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час вказаний ТЗ має д.н.з. НОМЕР_7 ,- відмовити.

Врешті ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4