Постанова

від 05.12.2023 по справі 420/23421/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/23421/23

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 23.10.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Одеський ліцей №117 Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Одеський ліцей №117 Одеської міської ради, в якому просила суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого ч.3 ст.37 та ст.53 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ч.4 ст.80 Закону України «Про освіту», п.п. 1, 9, 14 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020р. №2205, та бездіяльність Департаменту освіти і науки Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого пп.1 п.а ч.1 ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 2.1.5, 2.1.6 та 2.1.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022р. №976-VIII, пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу III Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017р. №1669, а саме в частині організації безпечного освітнього середовища у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, забезпечення розвитку, утримання та цільового використання матеріально-технічної бази Одеського ліцею №117 Одеської міської ради;

- зобов`язати Одеську міську раду виконати обов`язок, передбачений ч.3 ст.37 та ст.53 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ч.4 ст.80 Закону України «Про освіту», п.п.1, 9, 14 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020р. №2205, та Департамент освіти та науки Одеської міської ради виконати обов`язок, передбачений пп.1 п.а ч.1 ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 2.1.5, 2.1.6 та 2.1.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022р. №976-VIII, пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу III Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017р. №1669, а саме: організувати освітній процес у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради в безпечному освітньому середовищі та привести нежитлову будівлю і територію Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 18, у відповідність до п.п. 4, 9, 11 розділу І Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020р. №2205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що згідно Статуту Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022р. №997-VII, зазначений навчальний заклад заснований на власності територіальної громади міста Одеси. Одеська міська рада, як засновник закладу освіти, та Департамент освіти та науки Одеської міської ради, як орган, який здійснює управління закладом освіти, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення безпечного та нешкідливого освітнього середовища для учасників освітнього процесу у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, в тому числі для дітей позивача, допускаючи нецільове використання невстановленими особами майна даного навчального закладу. Зокрема, на підставі рішення №5/2 від 14.03.2022р. Одеського міського оперативного штабу з координації діяльності органів місцевого самоврядування, територіальних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із введенням надзвичайного стану, створеного розпорядженням Одеського міського голови від 23.02.2022р. №103, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради було доручено надати сприяння волонтерським організаціям у формуванні гуманітарного центру на базі Одеської спеціалізованої школи №117 I-IIІ ступенів Одеської міської ради Одеської області (наразі - Одеський ліцей №117 Одеської міської ради), за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 18, де було сформовано гуманітарний центр волонтерської організації «Гостинна хата». Заходи сприяння волонтерським організаціям, згідно рішення від 14.03.2022р. №5/2, полягають у наданні приміщень для розміщення волонтерських організацій в закладах освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зазначених у п. 1 даного рішення. Гуманітарним волонтерським центром «Гостинна хата» в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради використовується приміщення площею 630 кв.м. та територія шкільного подвір`я під склад та автостоянку. Згідно висновку про технічний стан основних несучих і огороджувальних конструкцій будівлі Одеського ліцею №117, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 18, затвердженого 04.08.2023р. ректором Одеської державної академії будівництва та архітектури А.Ковровим, територія подвір`я Ліцею на даний час використовується для підвезення та зберігання вантажів. Таким чином, за твердженнями позивача, відповідачі створили умови у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, що є не сумісними з поняттям «безпечне освітнє середовище», допустили нецільове використання майна даного навчального закладу, що призвело до порушення прав учнів навчального закладу користуватися його інфраструктурою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, не є публічно-правовими та за суб`єктним складом сторін цей спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 23.10.2023р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в порушення вимог ст.ст.257, 260 КАС України, судом першої інстанції проігноровано клопотання сторін щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження був недоцільним, оскільки справа має надважливе значення для позивача, як матері учнів Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, результати розгляду справи становлять значний суспільний інтерес. До того ж, суд першої інстанції розглянув справу раніше, ніж у позивача спливли строки на подання відповіді на відзив, чим порушено принцип рівності та змагальності сторін, а також раніше спливу строків надання заяви про зміну предмета спору, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог.

Також, апелянт посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що порушене право дітей позивача на безпечне освітнє середовище під час навчання в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, внаслідок передачі частини приміщення ліцею Гуманітарному центру «Гостинна Хата», є порушенням права на освіту дітей позивача та може бути відновлено в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 зазначає, що суком не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 02.08.2023р. №925/1741/21 щодо застосування ст.ст. 2 ,4, 19 КАС України, ст.ст. 5, 24, 25, 32, 37, 53, 62, 66 Закону України «Про освіту» та ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах. Зокрема, зазначено, що рада, при виконанні повноважень засновника освітнього закладу, є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що правовідносини у даній справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, зокрема, забезпечення безпечного освітнього середовища в Одеському ліцеї №117 для можливості здобуття учнями загальної середньої освіти у безпечних для життя та здоров`я умовах, що має на меті, передусім, публічний, а не приватний інтерес. А відтак, Одеська міська рада та Департамент освіти та науки Одеської міської ради у спірних правовідносинах є суб`єктами владних повноважень в розумінні КАС України.

Одеська міська рада подала письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає про безпідставність посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, неврахування поданої позивачем відповіді на відзив, заяв про збільшення позовних вимог тощо), оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі суд зазначив про надходження відповідних клопотань, які повинні бути розглянуті та вирішені уповноваженим на те судом відповідної юрисдикції. Одеська міська рада стверджує про відсутність в рамках даного спору владно-управлінських правовідносин між міською радою та ОСОБА_1 . Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1 звернулася до суду з метою захисту не своїх особистих прав, а прав її дітей. Сформовані позивачем позовні вимоги є загальними та з них не вбачається, яку бездіяльність було допущено відповідачами при виконанні ними публічно-владних управлінських функцій. Водночас, міська рада, як засновник закладу освіти, на власний розсуд здійснює управління створеним нею комунальним закладом. Така діяльність характерна для приватноправових правовідносин і не має ознак публічно-владних управлінських функцій органу місцевого самоврядування щодо необмеженого кола осіб, що характерно для публічно-правових відносин. Визначаючи форми, види, способи діяльності заснованої міською радою юридичної особи, рада представляє інтереси власника майна (територіальної громади).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 свої позовні вимоги, передусім, обґрунтовує тим, що Одеська міська рада, як засновник Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, та Департамент освіти та науки Одеської міської ради, як орган, який здійснює управління закладом освіти, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення безпечного та нешкідливого освітнього середовища для учасників освітнього процесу у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, в тому числі для дітей позивача, допускаючи нецільове використання невстановленими особами майна даного навчального закладу на підставі рішення Одеського міського оперативного штабу від 14.03.2022р. №5/2, згідно якого у приміщені Одеського ліцею №117 І-IIІ ступенів Одеської міської ради (вул. Рішельєвська, 18) було розміщено гуманітарний штаб - гуманітарний центр волонтерської організації «Гостинна хата».

Зокрема, позивач зазначала, що: перебуваючи на території закладу освіти його учні постійно наражаються на небезпеку з боку невстановленого кола осіб, перебування та порядок користування яких територією навчального закладу нічим не регламентовано. До того ж, внаслідок використання невстановленими особами будівлі Одеського ліцею №117 його учні, в тому числі і діти ОСОБА_1 , не можуть користуватися навчальною, науковою, культурною, спортивною інфраструктурою навчального закладу.

Закриваючи провадження у справі ухвалою від 23.10.2023р. на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в межах даної справи фактично не погоджується саме з рішенням Одеського міського оперативного штабу від 14.03.2022р. №5/2, із передачею окремого майна ліцею до іншого суб`єкта господарювання, тобто використання його не за призначенням. Вказані правовідносини не є публічно-правовим спором та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються безпосередньо приватноправових відносин, що виникли між Одеським ліцеєм №117 І-IIІ ступенів Одеської міської ради, Одеською міською радою, Департаментом освіти та науки Одеської міської ради, як власниками (розпорядниками) майна, та Гуманітарним волонтерським центром «Гостинна хата», як його користувачем.

Також, проаналізувавши норми законодавства, на які посилається позивач у позовних вимогах та вказує про їх порушення відповідачами, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі процесуальні норми є загальними та з них не вбачається, яку бездіяльність було допущено кожним із відповідачів саме при виконанні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В матеріалах справи також не міститься жодного доказу порушення прав та інтересів позивача та її дітей при здійсненні Одеською міською радою та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради саме публічно-владних управлінських функцій.

Суд зауважив, що якщо позивач вважає, що з боку відповідачів було порушено безпечне освітнє середовище її дітей у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради через надання таких приміщень під гуманітарний центр волонтерської організації «Гостина хата» на підставі рішення №5/2 від 14.03.2022р. та цим порушено право її дітей на освіту, то вона, згідно статті 272 ЦК України, може звернутись до суду як законний представник в інтересах малолітніх, неповнолітніх дітей в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви №29458/04 та №29465/04).

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі №367/4695/20).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції, в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Стаття 53 Конституції України визначає, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого ч.3 ст.37 та ст.53 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ч.4 ст.80 Закону України «Про освіту», п.п. 1, 9, 14 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020р. №2205, та бездіяльності Департаменту освіти і науки Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого пп.1 п.а ч.1 ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 2.1.5, 2.1.6 та 2.1.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022р. №976-VIII, пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу III Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017р. №1669, а саме в частині організації безпечного освітнього середовища у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, забезпечення розвитку, утримання та цільового використання матеріально-технічної бази Одеського ліцею №117 Одеської міської ради.

Так, згідно п.п.1.1 Статуту Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022р. №997-VII, Одеський ліцей №117 Одеської міської ради є закладом освіти, заснованим на власності територіальної громади міста Одеси та створений відповідно до чинного законодавства.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР.

За змістом статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як слідує із абзацу шостого статті 1 Закону №280/97-ВР представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону №280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

На підставі частини другої статті 5 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017р. №2145-VIII державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону №2145-VIII).

Як вбачається із статті 24 Закону №2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Повноваження органів місцевого самоврядування, зокрема, міської ради у галузі освіти, передбачені частиною другою статті 66 Закону №2145-VIII.

За статтею 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів; забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою; забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020р. №463-IX повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях: початкова освіта, базова середня освіта, профільна середня освіта.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №2145-VIII право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

На підставі частин п`ятої, шостої статті 25 Закону №2145-VIII засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.

Засновник закладу освіти, серед іншого, зобов`язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов; забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

У розумінні пункту 16 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023р. по справі №925/1741/21 зазначила, що правовідносини, які спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу мають на меті, передусім, публічний, а не приватний інтерес.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що правовідносини в цій справі спрямовані саме на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме: забезпечення безпечного освітнього середовища в Одеському ліцеї №117.

В позовній заяві ОСОБА_1 навела перелік нормативно-правових актів, які не дотримано Одеською міською радою, як засновником навчального закладу, та Департаментом освіти та науки, як органом управління, що стосуються питань організації освітнього процесу, та правова оцінка яким має бути надана судом при вирішенні даного спору.

Відповідачі у спірних правовідносинах є суб`єктами владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснюють публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу та органу управління, а тому справа підсудна адміністративному суду.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , скасування ухвали від 23.10.2023р. та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ч.3 ст.312 КАС України.

Що ж до посилань апелянта на окремі порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то колегія суддів не надає їм правової оцінки.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, звернув увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, за наведених вище підстав, якими колегія суддів обґрунтувала своє рішення про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Одеський ліцей №117 Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2023 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук