Постанова

від 05.12.2023 по справі 201/7022/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10156/23 Справа № 201/7022/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та усунення від спадкування, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та усунення від спадкування.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову у спосіб накладення арешту та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії у відношенні наступного майна: нежитлової будівлі ОСОБА_4 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 липня 2003 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309515112101; домоволодіння загальною площею 136 кв.м., житловою площею 78,4 кв.м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:023:0040 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309583612101; земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309624612101; двокімнатної квартири, загальною площею 35,7 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі 3654483.

Заява обґрунтовувалась тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_5 , оскільки подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, а тому у випадку задоволення позовних вимог про визнання спірних правочинів недійсними матиме право на оформлення спадкового майна. У той же час, наявність права власності, зареєстрованого на ОСОБА_2 , до моменту вирішення справи по суті надає останній можливість відчужити отримане спірне майно та позбавити його можливості набути таке майно в порядку спадкування.

Також позивач вважав, що на двокімнатну квартиру, загальною площею 35,7 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі 3654483, також слід застосувати заборону задля недопущення можливості укладати з приводу зазначеної квартири будь-яких угод до вирішення спору по суті.

Ухвалою Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від19червня 2023року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії у відношенні наступного майна:

- нежитлової будівлі ОСОБА_4 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 липня 2003 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309515112101;

- домоволодіння загальною площею 136 кв.м., житловою площею 78,4 кв.м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:023:0040 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309583612101;

- земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309624612101.

Заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії у відношенні двокімнатної квартири, загальною площею 35,7 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі 3654483.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклала вимогу про скасування вказаної ухвали.

В обґрунтування скарги заявник посилалась на те, що позивачем у заяві не зазначено причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, а також не наведене обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не доведено того, що у разі не забезпечення позову будуть порушені права заявника чи в подальшому це утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Інший довід зводився до того, що оскаржуваною ухвалою суду порушується право власності ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено необхідність забезпечення позову у вказаний спосіб, підтверджено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, тому суд дійшов висновку про необхідність забезпечення у вищевказаний спосіб виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивач посилався на можливість вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження спадкового майна іншим особам, що в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є оскарження позивачем довіреності від 04 березня 2021 року, виданої від імені ОСОБА_5 на ім`я повіреного ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., зареєстрованої в реєстрі за № 94 та договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 103, на підставі якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 своє майно.

Також, позивачем оскаржується договір дарування від 11 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , на підставі якого ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від 04 березня 2021 року, виданої від імені ОСОБА_5 на ім`я повіреного ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., зареєстрованої в реєстрі за № 94, уклала зазначений договір дарування, яким передала в дарунок на користь ОСОБА_2 майно ОСОБА_5 , а саме: нежитлову будівлю Літ. А, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 липня 2003 року; домоволодіння загальною площею 136 кв.м., житловою площею 78,4 кв.м., розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:023:0040 за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Крім того, позивачем оскаржується заповіт, який складений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру, загальною площею 35,7 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі 3654483.

Позивач зазначає, що вказаними правочинами все майно його матері було відчужене та він таким чином позбавлений права на спадщину, яка відкрилась після смерті його матері.

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вжитий захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинятидії щодовідчуження нерухомогомайна відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги даний факт не спростовують.

Апеляційний суд наголошує на тому, що заборона будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, яке входитьдо складуспадщини післясмерті матеріпозивача, не позбавляє права володіння та користування цим майном, а лише гарантує збереження права власності на нього до ухвалення рішення суду по суті спору.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову в цій справі не порушує права користування нерухомим майном, а фактично встановлює заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питання скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від19червня 2023року прозабезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2023 року.

Судді: