Ухвала

від 16.01.2024 по справі 201/7022/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 201/7022/23

провадження № 61-359ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та усунення від спадкування, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та усунення від спадкування.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив накласти арешт на: нежитлову будівлю літ. «А», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності ня яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 липня 2003 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309515112101; будинковолодіння загальною площею 136 кв. м, житловою площею 78,4 кв. м, що розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309583612101; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309624612101; двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі - 3654483;

заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії у відношенні наступного майна: нежитлової будівлі літ. «А», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності ня яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 липня 2003 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309515112101; будинковолодіння загальною площею 136 кв. м, житловою площею 78,4 кв. м, що розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309583612101; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309624612101;

заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії у відношенні двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі - 3654483.

Заяву ОСОБА_2 мотивував тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 , оскільки подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, а тому у випадку задоволення позовних вимог про визнання спірних правочинів недійсними матиме право на оформлення спадкового майна. У той же час, наявність права власності, зареєстрованого на ОСОБА_1 , до моменту вирішення справи по суті надає останній можливість відчужити отримане спірне майно та позбавити його можливості набути таке майно в порядку спадкування. Також ОСОБА_2 вважав, що на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі 3654483, також необхідно застосувати заборону задля недопущення можливості укладати з приводу зазначеної квартири будь-яких угод до вирішення спору по суті.

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 19 червня 2023 року заяву задовольнив частково. Заборонив ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії у відношенні наступного майна: нежитлової будівлі літ. «А», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності ня яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 липня 2003 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309515112101; будинковолодіння загальною площею 136 кв. м, житловою площею 78,4 кв. м, що розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309583612101; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:03:023:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309624612101. Заборонив ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії у відношенні двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі 3654483.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року - без змін.

03 січня 2024 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви та наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та усунення від спадкування, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов