Ухвала

від 05.02.2024 по справі 201/7022/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЄУН № 201/7022/23

Провадження 2-з/201/14/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Ковтун К.В.,

за участю адвокатів Забари А.В., Желіби І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому провадженні в залі суду Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в м.Дніпрі клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Желіби Івана Євгенійовича про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Желіба І.Є. просить про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та усунення від спадкування.

Вказує, що предметом спору є оспорення права власності, у тому числі, на нежитлову будівлю ба по АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 .

Позивач без належних правових підстав, в супереч волі власників, самовільно використовує нежитлову будівлю ба по АДРЕСА_1 та здає в оренду, одноособово отримуючи орендну плату за кв. АДРЕСА_2 , допускає до використання даного майна третіх осіб, і таким чином порушує право власності відповідачки ОСОБА_1 та завдає збитки, а у випадку пред`явлення вимог власника щодо використання даного майна погрожує його знищити.

На неодноразові вимоги не порушувати право власності на зазначене майно позивач не реагує.

На підставі норм ст.ст. 151, 152 ЦПК України і з метою забезпечення позову та недопущення незаконного використання та знищення спільного майна, а також враховуючи досить високу вартість предмету спору, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у відношенні нежитлової будівлі літ А АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30.07.2003 р., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2309515112101; та квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в реєстрі - 3654483.

Представник позивача заперечила, зауваживши, що ОСОБА_1 є відповідачем у справи, а позов забезпечується за заявою позивача.

Суд, вислухавши учасників процесу, дійшов наступних висновків.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому (п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 Пленум Верховного Суду України.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача ( заявника).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За положеннями п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України, встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Вказане свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

По справі оспорюються правочини, на підставі яких відповідачі, зокрема, й ОСОБА_1 , набули право власності на нерухоме майно.

Відповідачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже вона є власником нерухомості, і фактично саме її право власності й оспорюється.

Розпорядитися нерухомістю вона не може, позаяк судом іншою ухвалою вжиті заходи забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що відповідач не позбавлена права на звернення до місцевого суду з іншою заявою про забезпечення свого позову.

Тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Повний текст ухвали буде складено впродовж 5 днів.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева