Постанова

від 06.12.2023 по справі 482/1710/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.12.23

22-ц/812/1302/23

Справа № 482/1710/17 Головуюча у 1-й інстанції Чернякова Н. В.

Провадження № 22ц/812/1302/23 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

6 грудня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О.О.,

суддів: Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,

із секретарем: Голощаповою А. О.,

за участю: представниці позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу судді Єланецького районного суду Миколаївської області Чернякової Н. В., постановлену 18 жовтня 2023 року у смт Єланець Миколаївської області зі складанням її повного тексту, по справі

за заявою

ОСОБА_2 про забезпечення її позову

до фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_3 ,

Фермерського господарства (ФГ) «Істок»,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про стягнення у солідарному порядку шкоди, заподіяної неправомірними діями,

з урахуванням збитків від інфляції, трьох процентів річних та процентів за неправомірне користування та зберігання чужих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 та ФГ «Істок», вимоги за яким збільшила, подавши 6 лютого 2020 року відповідну заяву, в яких просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку 1326 442 грн вартості вкраденого соняшнику, 250000 грн вартості виконаних сільськогосподарських робіт з вирощування соняшника, 624271 грн 03 коп. та 180187 грн 32 коп. збитків від інфляції, 142138 грн 92 коп. та 66327 грн 04 коп. трьох відсотків річних, а також 782735 грн 86 коп. та 379196 грн 20 коп. відсотків за неправомірне користування та зберігання грошових коштів, а всього суму в загальному розмірі 3751298 грн 37 коп..

Ухвалою судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2019 року цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , яка надійшла з Новоодеського районного суду Миколаївської області прийнята до розгляду.

Ухвалами Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 червня 2021 року та 14 вересня 2021 року, 28 жовтня 2021 року у справі зупинено провадження, у зв`язку зі смертю голови ФГ «Істок» ОСОБА_6 , яке в подальшому поновлено, у зв`язку зі зверненням його спадкоємців за спадщиною. До участі у справі в якості представників відповідача ФГ «Істок» залучено спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

10 жовтня 2023 року позивачкою подана заява про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на все належне ФГ «Істок» нерухоме та рухоме майно із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нього; накладення арешту на усе нерухоме та рухоме майно ОСОБА_6 із забороною здійснювати відносно нього будь-які реєстраційні дії; накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824880800:01:000:0011, площею 6,38га, та 4824882300:01:000:0171, площею 0,5109га, для ведення фермерського та сільськогосподарського призначення на територіях Бузької сільської ради та селище Дільничне, із забороною вчиняти реєстраційні та інші дії.

Ухвалою судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено з мотивів відсутності ідентифікації нерухомого та рухомого майна, яке не має вартісних показників, а також недоведеності необхідності забезпечення позову. Стосовно арешту земельних ділянок відмовлено за наявності заходів забезпечення позову у кримінальному провадженні, які на час розгляду заяви у цивільному провадженні не скасовані.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу судді, посилаючись на її незаконність, та ухвалити нову, якою забезпечити поданий нею позов.

У змісті апеляції копіює тексти ухвал суду в цивільному та кримінальному провадженні, посилається на обвинувачення померлого ОСОБА_6 , прийняття спадщини його спадкоємцями та скасування заходів забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, у зв`язку з його закриттям за смертю голови ФГ «Істок» Заружка Л. Г., обвинуваченого у вчиненні злочину з викрадення належного позивачці врожаю соняшника.

Відзивів на апеляційну скаргу відповідачами не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь при розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , суддя першої інстанції вважала її безпідставною, у зв`язку з недоведеністю вимог, а саме: не доведено як необхідність забезпечення позову у такий спосіб, так і існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

З такими висновками судді слід частково погодитися.

Так, відповідно до змісту статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Положеннями статті 150 ЦПК України, встановлені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду, ухваленої ним 21 листопада 2018 року при розгляді справи № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою заявлені вимоги майнового характеру, у зв`язку з вчиненням фізичною особою ОСОБА_6 , як головою ФГ «Істок» кримінального правопорушення, але пред`явлені вони до стягнення у цивільному судочинстві, за життя ОСОБА_6 , не до нього, як фізичної особи, а до ФГ «Істок», як юридичної особи із солідарним покладенням обов`язку на іншу фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 без сплати судових витрат, як позову, що випливає із кримінального провадження.

Разом з тим, з кримінального провадження слідує, що ОСОБА_6 , за життя, був звинувачений у вчиненні крадіжки 50,3 тон насіння соняшнику, вартістю 387310 грн, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на вказану суму. Ці обставини підтверджені 23 лютого 2021 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, якою у справі закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ..

Але пред`являючи позовну заяву у цивільному провадженні позивачкою спочатку визначено розмір основних заподіяних їй збитків за крадіжку соняшника тієї ж тоннажності вже в сумі 407220 грн, які у подальшому збільшені за клопотанням, пред`явленим у лютому 2020 року, зокрема в частині суми основних матеріальних збитків, але вже тоннажністю не 50,3 тони, а 160 тон та вартістю 1326442 грн. Додатково заявлені вимоги про стягнення матеріальних збитків за проведення сільськогосподарських робіт, збитків від інфляції, трьох відсотків річних та подвійної ставки НБУ.

Тому збільшуючи суму матеріальних збитків, які встановлені в кримінальному провадженні, позивачка вважала за співмірне заявленому нею розміру позовних вимог застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, як ФГ «Істок», так і померлого голови господарства ОСОБА_6 ..

При тому обґрунтувань ймовірності загрози неможливості в подальшому виконання судового рішення, у випадку задоволення її вимог, позивачка не навела.

Не вказано позивачкою і переліку нерухомого та рухомого майна, яке б належало ФГ «Істок» та рухомого майна, яке б належало померлому ОСОБА_6 , яке можливо було ідентифікувати та вартісно оцінити.

Між тим за положеннями статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 34? Закону України «Про дорожній рух», Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатів, нотаріусів до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, їх власників та належних користувачів, затвердженого постановою КМ України від 25 березня 2016 року №260, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, та інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, є відкритою, загальнодоступною та платною. Таку інформацію можуть отримати як користувачі і власники, так і адвокати у зв`язку з наданням правової допомоги, у тому числі і представниця позивачки, яка є адвокаткою, та за бажанням її довірительки.

В той же час, у разі не подання таких відомостей позивачкою при зверненні із заявою про забезпечення її позову, остання може їх надати у подальшому, повторно звернувшись з клопотанням, або використати надані їй процесуальні права у відповідності до порядку, визначеному главою 5 ЦПК України.

Таким чином позивачка, вимагаючи накласти арешт на майно без ідентифікуючих його ознак, зокрема за відсутності державних номерних знаків транспортних засобів, та місця їх знаходження, не надала не тільки переліку належного майна щодо якого просила застосувати арешт, та не звернулася із таким проханням до суду у відповідності до вказаного вище порядку.

Втім, колегія суддів враховує, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно, може бути забезпечено тільки за наявності ідентифікуючих ознак цього майна, його місця знаходження та таке інше.

Одночасно позивачкою у поданій нею заяві про забезпечення позову не обґрунтовані наслідки невжиття зазначених нею заходів забезпечення позову, та не зазначено, яким чином невжиття їх у майбутньому спричинить утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є за законом її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

За висновками КЦС ВС, викладеними ним у постанові від 5 лютого 2020 року при розгляді справи №490/3925/19 і у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №367/246/18 зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

За цих обставин слід також врахувати усталену прецедентну практику ЄСПЛ, відповідно до якої напрацьовано три головні критерії, що підлягають оцінці на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). За констатацією ЄСПЛ відсутність додержання хоча б одного критерію є порушенням державою статті 1 Першого протоколу.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Отже, при розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивачки, на захист яких може бути вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Так, прохаючи накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824880800:01:000:0011, площею 6,38га, та 4824882300:01:000:0171, площею 0,5109га, які за життя належали на праві власності фізичної особі ОСОБА_6 , позивачка не лише не навела підстави для застосування такого заходу забезпечення позову, який пред`явлено нею не до фізичної особи, а до юридичної особи ФГ «Істок», та не підтвердила вартості цих ділянок на час звернення до суду з відповідною заявою. Також не вказала щодо необхідності застосування такого заходу, з огляду на перебування земельної ділянки з кадастровим номером 4824880800:01:000:0011, площею 6,38га, у її користуванні на правах оренди строком до 10 березня 2027 року на підставі укладеного договору між позивачкою та померлим ОСОБА_6 , за його життя, який в цій цивільній справі ніким не оспорюється.

Враховуючи те, що позивачкою не вказаний перелік майна з індивідуально визначеними його ознаками, відносно якого вона просила застосувати заходи забезпечення позову, та недоведена як необхідність забезпечення позову у такий спосіб, так і існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, суддею першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, яке б належало ФГ «Істок» та рухоме майно, яке б належало померлому ОСОБА_6 , на цій стадії розгляду цивільної справи.

В той же час, враховуючи пред`явлення позовних вимог позивачкою до ФГ «Істок» та ФОП ОСОБА_3 , з яких вона просить стягнути в солідарному порядку заподіяні їй матеріальні збитки, такі позовні вимоги не можна вважати співмірними наведеному нею способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824880800:01:000:0011, площею 6,38 га, та 4824882300:01:000:0171, площею 0,5109 га, які не належать на праві власності особам, за рахунок яких позивачка просить задовольнити її вимоги.

Тому, враховуючи висновки судді першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки із забороною вчинення відносно них будь-яких дій, їх слід змінити за мотивами, наведеними у цій постанові у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Виходячи із загальних принципів розумності і справедливості, обґрунтованості відмови у забезпеченні позову суддею першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, але вважає за потрібне змінити її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Інші доводи апеляційної скарги позивачки зводяться до помилкового розуміння норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376 381-382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Н. В. Самчишина

О.В.Локтіонова