Ухвала

від 12.08.2024 по справі 482/1710/17

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 482/1710/17

Провадження № 2-з/476/3/2024

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

12.08.2024 року суддя Єланецького районного суду Миколаївської області Чернякова Н.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову після відкриття провадження у цивільній справі № 482/1710/17

В С Т А Н О В И Л А :

06.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у цивільній справі № 482/1710/17.

Заяву мотивує тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за її позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фермерського господарства "Істок", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу. 12.09.2015 року з поля № 9 площею 50,5589 га, яке перебуває в її користуванні на підставі договору від 08.01.2015 року, укладеного між нею та ФГ «Істок», здійснено крадіжку врожаю соняшника. Предметом спору є наступні позовні вимоги: стягнути солідарно з відповідачів фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , ФГ «ІСТОК» на її користь суму боргу в розмірі 3751298.37 грн., яка складається з суми боргу викраденого соняшнику на суму 1326442 грн., суми боргу за виконання сільськогосподарських робіт на полі №9 площею 50.5589 га по вирощуванню соняшнику на суму 250000 грн., інфляційних збитків за період з 12.09.2015року по серпень 2018 року включно в розмірі 624 271.03 грн., інфляційних збитків за період з вересня 2018 року по травень 2019 року включно в розмірі 180187.32 грн., 3% річних за період з 12.09.2015 року по 12.09.2018 року в розмірі 142138.92 грн., 3% річних за період з 13.09.2018 року по 06.02.2020 року в розмірі 66327.04 грн., суми відсотків за неправомірне користування та зберігання грошових коштів за період з 12.09.2015 року по 12.09.2018 року в розмірі 782735.86 грн., суми відсотків за неправомірне користування та зберігання грошових коштів за період з 13.09.2018 року по 06.02.2020 року в розмірі 379196.20 грн.

Посилаючись на викладене, просила забезпечити позов після відкриття провадження у цивільній справі № 482/1710/17 шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно фермерського господарства «Істок», (код ЄДРПОУ 19293507) із забороною всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо усього майна фермерського господарства «ІСТОК» (код ЄДРПОУ 19293507), в тому числі, в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, належне ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо усього майна ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 4824880800:01:000:0011, площею 6.38 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Бузької сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області із забороною всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки (у томучислі вчиняти дії щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї, тощо); накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 4824882300:01:000:0171, площею 0.5109 га, цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, адреса: Миколаївська обл., Новоодеський р., с-ще Дільниче із забороною всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки (у тому числі вчиняти дії щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї, тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суддя вбачає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи за наявними доказами.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, приходжу до слідуючого висновку.

Так, відповідно до змісту статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Положеннями статті 150 ЦПК України, встановлені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Із матеріалів заяви слідує, що 23.12.2019 року з Новоодеського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фермерського господарства "Істок" про стягнення заборгованості.

В позовній заяві позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , ФГ «ІСТОК» на її користь суму боргу в розмірі 3751298.37 грн., яка складається з вартості викраденого соняшнику на суму 1326442 грн., вартості виконання сільськогосподарських робіт на полі №9 площею 50.5589 га по вирощуванню соняшнику на суму 250000 грн., інфляційних збитків за період з 12.09.2015 року по серпень 2018 року включно в розмірі 624271.03 грн., інфляційних збитків за період з вересня 2018 року по травень 2019 року включно в розмірі 180187.32 грн., 3% річних за період з 12.09.2015 року по 12.09.2018 року в розмірі 142138.92 грн., 3% річних за період з 13.09.2018 року по 06.02.2020 року в розмірі 66327.04 грн., суми відсотків за неправомірне користування та зберігання грошових коштів за період з 12.09.2015 року по 12.09.2018року в розмірі 782735.86 грн., суми відсотків за неправомірне користування та зберігання грошових коштів за період з 13.09.2018 року по 06.02.2020 року в розмірі 379196.20 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Залучено доучасті врозгляді вказаноїцивільної справи в якості представників відповідача як правонаступників голови ФГ "Істок" Заружка Л.Г., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявниця просить забезпечити позов у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ФГ «Істок», все рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_5 , на земельні ділянки з кадастровим номером 4824880800:01:000:0011, площею 6.38 га та з кадастровим номером 4824882300:01:000:0171, площею 0.5109 га.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду, ухваленої ним 21 листопада 2018 року при розгляді справи № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою заявлені вимоги майнового характеру, у зв`язку з вчиненням фізичною особою ОСОБА_5 , як головою ФГ «Істок», кримінального правопорушення, але пред`явлені вони до стягнення у цивільному судочинстві, за життя ОСОБА_5 , не до нього, як фізичної особи, а до ФГ «Істок», як юридичної особи із солідарним покладенням обов`язку на іншу фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 без сплати судових витрат, як позову, що випливає із кримінального провадження.

Разом з тим, з кримінального провадження слідує, що ОСОБА_5 , за життя, був звинувачений у вчиненні крадіжки 50,3 тон насіння соняшнику, вартістю 387310 грн, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 матеріальні збитки на вказану суму. Ці обставини підтверджені 23 лютого 2021 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, якою у справі закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав, у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 .

Але пред`являючи позовну заяву у цивільному провадженні позивачкою спочатку визначено розмір основних заподіяних їй збитків за крадіжку соняшника тієї ж тоннажності вже в сумі 407220 грн, які у подальшому збільшені за клопотанням, пред`явленим у лютому 2020 року, зокрема в частині суми основних матеріальних збитків, але вже тоннажністю не 50,3 тони, а 160 тон та вартістю 1326442 грн. Додатково заявлені вимоги про стягнення матеріальних збитків за проведення сільськогосподарських робіт, збитків від інфляції, трьох відсотків річних та подвійної ставки НБУ.

Тому збільшуючи суму матеріальних збитків, які встановлені в кримінальному провадженні, позивачка вважала за співмірне заявленому нею розміру позовних вимог застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, як ФГ «Істок», так і померлого голови господарства ОСОБА_5 .

При тому обґрунтувань ймовірності загрози неможливості в подальшому виконання судового рішення, у випадку задоволення її вимог, позивачка не навела.

Не вказано позивачкою і переліку нерухомого та рухомого майна, яке б належало ФГ «Істок» та рухомого майна, яке б належало померлому ОСОБА_5 , яке можливо було ідентифікувати та вартісно оцінити.

Також у матеріалах справи відсутні відомості про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отримання останніми свідоцтва про право на спадщину на майно належне спадкодавцю чи інформації про те, що вони здійснюють реалізацію чи іншим чином відчужують належне ФГ «Істок» та ОСОБА_5 рухоме та нерухоме майно.

Одночасно позивачкою у поданій нею заяві про забезпечення позову не обґрунтовані наслідки невжиття зазначених нею заходів забезпечення позову, та не зазначено, яким чином невжиття їх у майбутньому спричинить утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є за законом її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

За висновками КЦС ВС, викладеними ним у постанові від 5 лютого 2020 року при розгляді справи №490/3925/19 і у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №367/246/18 зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

За цих обставин слід також врахувати усталену прецедентну практику ЄСПЛ, відповідно до якої напрацьовано три головні критерії, що підлягають оцінці на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). За констатацією ЄСПЛ відсутність додержання хоча б одного критерію є порушенням державою статті 1 Першого протоколу.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain tag6 of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Отже, при розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивачки, на захист яких може бути вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Так, прохаючи накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824880800:01:000:0011, площею 6,38 га, та 4824882300:01:000:0171, площею 0,5109 га, які за життя належали на праві власності фізичної особі ОСОБА_6 , позивачка не навела підстави для застосування такого заходу забезпечення позову, який пред`явлено нею не до фізичної особи, а до юридичної особи ФГ «Істок».

Враховуючи те, що позивачкою не вказаний перелік майна з індивідуально визначеними його ознаками, відносно якого вона просила застосувати заходи забезпечення позову, та недоведена як необхідність забезпечення позову у такий спосіб, так і існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову.

Одночасно слід роз`яснити, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення, заявниця не позбавлена можливості повторно заявити аналогічне клопотання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 149, 153 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову після відкриття провадження у цивільній справі № 482/1710/17 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.В. Чернякова