Номер провадження: 22-ц/813/7074/23
Справа № 511/762/23
Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Пухи А.М.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач - Комунальне підприємство «Роздільнянський міський водоканал»
розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року
у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
22.03.2023 року представник позивачів - адвокат Заставний Р.А. звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивачів моральну шкоду завданої смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у розмірі по 150 000грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 06 грудня 2019 року, в м. Роздільна Одеської області ОСОБА_4 , працюючи на посаді тракториста в КП «Роздільнянський міський водоканал», керуючи колісним трактором «Т-40М», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «21ТГС-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснив переїзд правим переднім і правим заднім колесами причепа «2ПТС-4» через голову і тіло ОСОБА_5 , який опинився в лежачому положенні на лінії руху правих коліс причепа. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. За даним фактом 07.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12019160000001100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Постановою від 30.04.2020 року старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області підполковником поліції Галицьким С.П., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160000001100 від 07.12.2019 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого, а ОСОБА_2 є донькою померлого. У зв`язку із смертю ОСОБА_5 , його дружині та його дочці спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених ними моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати їх довготривалий час, перенесених ними моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчяться та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у їх життєвих стосунках. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, дружині та дочці було завдано шкоди, у зв`язку з чим позивачі вимушені звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з підстав наведених вище.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» на користь ОСОБА_1 - 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» на користь ОСОБА_2 - 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач має нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності його вини.
Разом із цим, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв`язку із тим, що завдання шкоди сталося внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із засад розумності та справедливості, врахував глибину фізичних та душевних страждань позивачів, урахував що моральна шкода позивачам завдана смертю чоловіка та батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачам їх душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті чоловіка та батька у житті позивачів не можливо, а також врахував що факт смертельного травмування ОСОБА_5 стався внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 4.14.а),б), 5.1, 5.2.г), 5.3.г) «Правил дорожнього руху» України, а також виявлення в крові трупа ОСОБА_5 етилового спирту у концентрації 1,49%.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року скасувати.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що приймаючи вищезазначене рішення Роздільнянський районний суд Одеської області дійшов до необґрунтованої оцінки розміру моральної шкоди та не відповідає нормам матеріального та процесуального права, також фактичним обставинам справи.
При подачі позовної заяви до суду першої інстанції та під час розгляду справи представник позивачів не надав підтверджень ступеню таких страждань, погіршення психологічного стану, а саме: виписки або висновок лікарів щодо лікування та проведення обстежень.
Звертає увагу, що відповідно до розписки від 07.12.2019 позивачі підтвердили своїми особистими підписами, що матеріальних і моральних претензій до підприємства не мають, а також підтвердили факт отримання ними грошової суми у розмірі 10000 грн. на поховання та ритуальні послуги.
Груба необережність ОСОБА_5 , виражається у результатах проведеного дослідження щодо встановлення причин смерті останнього, а саме підтвердження факту наявності етилового алкоголю в крові - 1.49%. в сечі - 1.84% на момент настання смерті та необережні дії ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам п.п. 1.5. 4.14. а) 5.1, б) 5.2, г) 5.3 Правила дорожнього руху.
Позиція учасників у справі.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги представник позивачів надав відзив, в якому зазначає, що рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.06.2023 є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною, та як наслідок такою, що не підлягає до задоволення судом.
Шкода спричинена у ДТП за участю колісного трактора з причепом, який являється джерелом підвищеної небезпеки, і управління яким здійснював водій, що є працівником відповідача, у останнього виник обов`язок відшкодувати позивачам таку спричинену шкоду, а у позивачів виникло право на одержання компенсації такої шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що надані відповідачем документи стосуються виключно витрат на поховання та ритуальні послуги, що узгоджується із абзацом першим ч. 1 ст. 1201 ЦК України, згідно положень якого особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
В той же час, як абзацом другим ч. 1 ст.1201 ЦК України передбачено, що допомога
на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Крім цього, після надання розписки від 07.12.2019, яка, зокрема, не містить жодного опису обставин відповідно до яких вона надається, та в якій, зокрема, не стверджувалося позивачами, що вони не матимуть претензій до відповідача у майбутньому, обставини що стосуються ДТП, яке відбулося 06.12.2019 істотно змінилися.
Адже, Головним управлінням Держпраці в Одеській області була утворена комісія для проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06 грудня 2019 року в КП «Роздільнянський міський водоканал».
За результатами спеціального розслідування нещасного випадку складено Акт від 24.02.2020, згідно якого комісія дійшла висновку, що основною причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків головним інженером КП «Роздільнянський міський водоканал» ОСОБА_6 , що не створив безпечні умови праці на робочому місці, допустив виконання робіт на проїзній частині населеного пункту без наряду-допуску, не забезпечених засобами колективного захисту, перевезення людей в транспортному засобі, для цього не призначеному.
Тобто позивачі станом на дату надання розписки (07.12.2019) сприймали вказану дорожньо-транспортну пригоду, як таку, що сталася внаслідок необережних дій самого загиблого, в той же час, як Актом від 24.02.2020 було встановлено інше, а саме, що основною причиною ДТП було невиконання посадових обов`язків працівником відповідача.
Таким чином, відшкодування витрат на поховання та ритуальні послуги, та підтвердження позивачів про отримання такого відшкодування і відсутність претензій щодо цього, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, завдану позивачам внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Хоч, як було встановлено, що основною причиною ДТП є дії (бездіяльність) працівників відповідача, судом першої інстанції було враховано при визначенні розміру моральної шкоди грубу необережність і самого загиблого, а саме порушення ним пунктів 4.14.а),б), 5.1, 5.2.г), 5.3.г) Правил дорожнього руху, а також виявлення в крові загиблого етилового спирту у концентрації 1,49%.
Відтак, доводи апелянта що стосуються грубої необережності самого загиблого є безпідставними.
Крім того зазначає, з метою надання професійної правничої допомоги у судовій справі №511/762/23 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.03.2020 було укладено з Адвокатським об`єднанням «АВТОПОМІЧ» Договори про надання професійної правничої (правової) допомоги (надалі - Договір) (копії наявні в матеріалах справи).
Згідно п. 4.1. Договорів, вартість послуг Адвокатського об`єднання та порядок їх сплати передбачено в додатку до цього договору.
Відповідно до п.1 Додатку до Договорів (копії наявні в матеріалах справи) плата за надані Адвокатом послуги в суді на виконання Договору про надання правової допомоги становить 2 500 гривень за 1 годину роботи. Згідно п.2 Додатку до Договорів Клієнт здійснює оплату за надану професійну правничу (правову) допомогу протягом 3 (трьох) місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.
Клієнтам згідно умов Договорів було надано правову допомогу.
Загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнтам в суді апеляційної інстанції по даній справі становить 6 години 00 хвилин.
Таким чином, оскільки правова допомога надавалася одночасно, то загальний розмір витрат Клієнтів на професійну правничу допомогу становить 15 000 гривень, по 7 500 гривень розмір витрат кожного клієнта (з розрахунку 6 години * 2500 грн. = 15 000 / 2 = 7 500).
Вказаний розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.
Просить стягнути з Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 (п`ять тисяч) гривень та на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 (п`ять тисяч) гривень.
Щодо явки сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянськогог управління юстиції Одеської області від 07.11.2007 року , на підставі актового запису №11 ( а.с. 88)
Позивач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого райзагс м. Роздільна від 16.02.1989 року, на підставі актового запису №38 та свідоцтвом про шлюб (а.с.88,89).
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданого Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.12.2019 року, на підставі актового запису № 741. ( а.с.22)
Також, під час розгляду справи судом встановлено, що 06 грудня 2019 року, в м. Роздільна Одеської області ОСОБА_4 , працюючи на посаді тракториста в КП «Роздільнянський міський водоканал», керуючи колісним трактором «Т-40М», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «21ТГС-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснив переїзд правим переднім і правим заднім колесами причепа «2ПТС-4» через голову і тіло ОСОБА_5 , який опинився в лежачому положенні на лінії руху правих коліс причепа. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
За даним фактом 07.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12019160000001100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК за фактом дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку проведеної на досудовому слідстві судово-медичної експертизи № 9/143 від 08.01.2020, встановлено, що у ОСОБА_5 виявлені наступні ушкодження: розтрощення голови і тулуба, що поєднує:
- відкритий багато-осколковий перелом кісток основи та склепіння основи черепа, а також кісток обличчя з частковим розтрощенням і видавлюванням головного мозку із порожнини черепа і вираженою деформацією голови, численні поширені садна обличчя, забито-рвані рани/2/ верхньої губи і підборіддя, численні рвані рани у лобно-тім`яній ділянці праворуч і в лівій привушно-жувальній ділянці;
- закрита травма грудної клітки з її деформацією (за типом сплощення переважно її правої половини): численні двосторонні переломи задньої-бічних відділів 1-10 правих і задніх відділів 3-5 лівих робер, ушкодженнями від уламків робер пристінкової плеври і забиттям правої легені; осколковий перелом правої лопатки;
- закритий подвійний перелом хребта у нижньої-шийному відділі(на рівні 5-6 шийних хребців) і в нижньої-грудному відділі(на рівні 8-9 грудних хребців) зі значним розходженням відламків;
- нечисленні глибокі садна у ділянці внутрішньої половини з боку тильної поверхні правої кисті і нижньої половини правого передпліччя; рвана рана на тильній поверхні в нижній половині правого передпліччя; одиничні садна на зовнішній поверхні правого колінного суглоба і на передньо-внутрішній поверхні верхньої третини правої гомілки; поодинокої синці на спині (більше справа); садна у надлопаткових ділянках /по 1/ і з боку задньої-зовнішньої поверхні лівого плечового суглоба /2/.
Характер і локалізація, поєднаність перелічених ушкоджень, а також відомі обставини події свідчать, що отримані травми спричинені від тупих предметів, якими, зокрема, могли бути зовнішні поверхні автотранспортного засобу пересування і дорожнє полотно.
Наявність ознак розтрощення зі значною деформацією голови і переважно правої половині грудної клітки з осколковим переломом правої лопатки і подвійним переломом хребта, у сукупності вказують на переїзд через вказані ділянки тіла колеса автотранспорту.
Найбільш ймовірно, перекочування колеса мало місце у положенні постраждалого лежачи обличчям донизу у направленні зі спини справа - наліво через верхню половину спини і голову із залученням ділянок нижньої половини правого передпліччя і кисті.
Смерть ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинному зв`язку з отриманими внаслідок ДТП численними несумісними з життям вищевказаними травмами голови і тулуба у вигляді часткового їх розтрощення. Даний висновок відносно причини смерті підтверджується результатами секційного дослідження тіла загиблого.
Отримані загиблим ОСОБА_5 несумісні з життям травми містять ознаки тяжких тілесних ушкоджень(відповідно до п.2.1.1., п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.).
При судово-токсикологічному дослідженні в крові ОСОБА_5 виявлено 1,49%. етилового спирту, що за життя безпосередньо перед настанням смерті орієнтовне, могло відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 204-А від 21.04.2020, встановлено, що У даній дорожній ситуації водій трактора «Т-40М», номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «2ПТС-4», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Дослідження та вирішення питання щодо наявності (відсутності) технічної можливості у водія трактора «Т-40М», номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «2ПТС-4», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 уникнути наїзду на пішохода судовим експертом не проводилося з причин, зазначених в дослідницькій частині до цього питання (виходячи з аналізу, обставин та механізму розвитку дорожньо-транспортної ситуації і дій водія трактора «Т-40М» з причепом «2ПТС-4» ОСОБА_4 в цій обстановці, він ( ОСОБА_4 ), керуючи трактором перед початком руху вперед переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто діяв відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України у повному обсязі (після початку руху вперед проїхав приблизно 5,0 м), і в діях водія трактора «Т-40М`з причепом «2ПТС-4» ОСОБА_4 не вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Аналіз обставин та механізму розвитку цієї дорожньо-транспортної ситуації, а також, виходячи з того, що в даній дорожній обстановці наїзд на пішохода стався колесами причепа трактора, дає підстави стверджувати, що розвиток цієї дорожньо-транспортної ситуації не залежав від дій водія трактора «Т-40М» з причепом «2І1ТС-4» ОСОБА_4 , і він ( ОСОБА_4 ) не міг контролювати та прогнозувати розвиток дорожньо-транспортної ситуації і дії пішохода ОСОБА_5 , який побіг за трактором з причепом і на ходу намагався залізти до кузову причепа. Таким чином, проведення дослідження та вирішення питання щодо наявності (відсутності) технічної можливості у водія трактора «Т-40М» з причепом «2ПТС-4» ОСОБА_4 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 , з технічної точки зору, позбавлена сенсу та судовим експертом не проводилося.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Баліцьким С.П. від 30.04.2020 року кримінальне провадження за №12020160390000493 від 07.12.2019 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с.10-21).
Відповідно до постанови слідчого СУ ГУНП в Одеській області Баліцького С.П. від 30.04.2020 року кримінальне провадження за №12020160390000493 від 07.12.2019 року, встановлено, що необережні дії ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам п.п. 4.14.а), б), 5.1., 5.2. г), 5.3. г) «Правила дорожнього руху» України, знаходяться в причинному зв`язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної події і настанням суспільно небезпечних наслідків від даної дорожньо-транспортної події.
Відповідно до пунктів 4.14. а), б), 5.1., 5.2. г), 5.3. г) «Правила дорожнього руху» України, пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху, а також раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху; що пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні не створювати своїм діями загрози безпеці дорожнього руху; що пасажирам забороняється під час руху стояти в кузові вантажного автомобілі сидіти на бортах або в не обладнаному для сидіння місці.
Згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.12.2019 року о 14.00год в Комунальному підприємстві «Роздільнянський міський водоканал» Роздільнянської міської ради Одеської області від 24.02.2020 року, комісією, утвореної наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 10.12.2019 року № 23435, проведено спеціальне розслідування нещасного випадку та надано висновок, що основною причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків головним інженером КП «Роздільнянський міський водоканал» ОСОБА_6 , що не створив безпечні умови праці на робочому місці, допустив виконання робіт на проїзній частині населеного пункту без наряду- допуску, не забезпечених засобами колективного захисту, перевезення людей в транспортному засобі, для цього не призначеному. ( а.с.73-78)
КП «Роздільнянський міський водоканал» за заявою ОСОБА_2 було виплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату ОСОБА_8 , а також компенсацію за невикористану відпустку, що підтверджується Наказом №83-к від 12.12.2019 року.( а.с.44)
Окрім того, з метою організації поховання ОСОБА_8 КП «Роздільнянський міський водоканал» було видано Наказ № 95-П від 09.12.2019 року «Про організацію поховання ОСОБА_8 », відповідно до якого було надано розпорядження про організацію всіх необхідних заходів, щодо поховання тракториста ОСОБА_8 , із залученням коштів підприємства за відповідними статтями витрат. Відповідальною особою визначено ОСОБА_6 , також його зобов`язано скласти та надати звіт з фінансовими документами. ( а.с.45)
09.12.2019 року відповідальною особою відповідно до Наказу № 95-П, було надано Звіт про використання коштів, згідно якого КП «Роздільнянський міський водоканал» було оплачено ритуальні послуги в сумі 9400грн. ФОП ОСОБА_9 . ( а.с.47-48)
10.12.2019 року відповідно до звіту про використання коштів КП «Роздільнянський міський водоканал» було оплачено ритуальні послугу по організації поминального обіду в сумі 10500 гри. ФОП ОСОБА_10 .( а.с.50-52)
Копією видаткової накладної № 46 від 12.12.2019 року ОСОБА_2 було виплачено 5000грн. на поховання батька ОСОБА_8 ( а.с.46)
Окрім того, КП «Роздільнянський міський водоканал» було проведено роботи по копці ями, що підтверджується подорожним листом № 3788. ( а.с.54)
Згідно письмової розписки від 07.12.2019 року дружина померлого ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 отримали 10 000грн. на поховання та ритуальні послуги від ОСОБА_11 . Зазначили, що матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_11 та підприємства КП «Роздільнянський міський водоканал» не мають.( а.с.56)
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 153 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).
Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»).
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.
Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч. 1 ст. 160 КЗпП України).
Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
На момент проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_5 , був чинним Порядок проведення розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі - Порядок № 337).
Спеціальне розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - п. 10 Порядку № 337.
Відповідно до пунктів 10, 12 Порядку № 337 спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією підприємства (установи, організації) із спеціального розслідування нещасного випадку, комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок.
У акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.12.2019 року о 14.00 год. в Комунальному підприємстві «Роздільнянський міський водоканал» Роздільнянської міської ради Одеської област, за формою H-1/П зазначено, що основною причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків головним інженером КП «Роздільнянський міський водоканал» ОСОБА_6 , що не створив безпечні умови праці на робочому місці, допустив виконання робіт на проїзній частині населеного пункту без наряду-допуску, не забезпечених засобами колективного захисту, перевезення людей в транспортному засобі, для цього не призначеному.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм права акт за формою Н-1 складається якщо в ході розслідування нещасного випадку комісією (спеціальною комісією) встановлено, що такий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.
Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12.07.2007).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц вказала, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у ст. 1167 ЦК України.
Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі ст. 1167 ЦК України.
Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судам необхідно враховувати баланс інтересів сторін та з огляду на обставини справи, обмеження позивача у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю найдорожчої людини, перед інтересами підприємства було б не пропорційно легітимній меті.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 на час його смерті перебував у трудових відносинах з КП «Роздільнянський міський водоканал», тому існують правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачам, як матері та дочці загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст. 1167 ЦК України.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції правильно враховав обставини нещасного випадку, що стався з сином позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, та те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судова колегія виходить із засад розумності, пропорційності та справедливості, та враховуючи вину ОСОБА_5 у настанні нещасного випадку внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 4.14.а),б), 5.1, 5.2.г), 5.3.г) «Правил дорожнього руху» України, а також виявлення в крові трупа ОСОБА_5 етилового спирту у концентрації 1,49%, а також добросовісну поведінку відповідача, який у добровільному порядку надав дружині загиблого працівника кошти на поховання, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи зі сталої судової практики Верховного Суду, що належною компенсацією спричиненої моральної шкоди позивачам є сума коштів у розмірі по 50 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо розписки від 07.12.2019, в якій позивачі підтвердили своїми особистими підписами, що матеріальних і моральних претензій до підприємства не мають, а також підтвердили факт отримання ними грошової суми у розмірі 10000 грн. на поховання та ритуальні послуги, судом першої інстанції були взяті до уваги та надано нележану оцінку, оскільки допомога на поховання, одержана особою, яка зробила ці витрати до суми відшкодування шкоди не відноситься.
Крім того, судом першої інстанції було взято при визначенні суми відшкодування грубу необережність ОСОБА_5 , яка виражається у результатах проведеного дослідження щодо встановлення причин смерті останнього, а саме підтвердження факту наявності етилового алкоголю в крові - 1.49%. в сечі - 1.84% на момент настання смерті та необережні дії ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам п.п. 1.5. 4.14. а) 5.1, б) 5.2, г) 5.3 Правила дорожнього руху, що не впливає на право позивачів на відшкодування, оскільки актом спеціального розслідування нещасного випадку, зазначено, що основною причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків головним інженером КП «Роздільнянський міський водоканал» ОСОБА_6.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції відносно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Щодо судових витрат у суді апеляційної інстанції
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
З матеріалів справи вбачається, що з метою надання професійної правничої допомоги у судовій справі №511/762/23 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.03.2020 було укладено з Адвокатським об`єднанням «АВТОПОМІЧ» Договори про надання професійної правничої (правової) допомоги (надалі - Договір) (копії наявні в матеріалах справи).
Згідно п. 4.1. Договорів, вартість послуг Адвокатського об`єднання та порядок їх сплати передбачено в додатку до цього договору.
Відповідно до п.1 Додатку до Договорів (копії наявні в матеріалах справи) плата за надані Адвокатом послуги в суді на виконання Договору про надання правової допомоги становить 2 500 гривень за 1 годину роботи. Згідно п.2 Додатку до Договорів Клієнт здійснює оплату за надану професійну правничу (правову) допомогу протягом 3 (трьох) місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.
Клієнтам згідно умов Договорів було надано правову допомогу.
Загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнтам в суді апеляційної інстанції по даній справі становить 6 години 00 хвилин.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи з метою захисту інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Заставний Роман Андрійович, та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 3000 грн., що в загальній сумі складає 6000 грн..
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» - залишити без задоволення.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 червня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» (ЄДРПОУ 37958340, вул. Шевченко,81, м. Роздільна, 67400) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» (ЄДРПОУ 37958340, вул. Шевченко,81, м. Роздільна, 67400) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 , судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2023 |
Оприлюднено | 11.12.2023 |
Номер документу | 115439929 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Кострицький В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні