Постанова

від 30.11.2023 по справі 916/2458/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2458/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Вакаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023, суддя суду першої інстанції Мостепаненко Ю.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 05.09.2023

по справі №916/2458/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє»

про виселення та стягнення 27 252,06 грн.,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

08.06.2023 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє», в якій просив суд:

1) виселити ГО «Інваліди надії в майбутнє» з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул.. Єврейська, 4 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

2) стягнути з ГО «Інваліди надії в майбутнє» неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 27 252,06 грн., а також суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неповернення відповідачем орендованого приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4 після закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення №104/6 від 12.08.2015, що стало також підставою для нарахування позивачем на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково; виселено Громадську Організацію «Інваліди надії в майбутнє» з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; стягнуто з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 8 616,52 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 532,62 грн.; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині виселення суд першої інстанції виходив з того, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення №104/6 від 12.08.2015 припинив свою дію 31.12.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. В свою чергу припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення неустойки, суд першої інстанції керувався тим, що починаючи з 24 лютого 2022 року, Громадська організація «Інваліди надії в майбутнє» була б звільнена від сплати орендних платежів на підставі рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року N 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», у разі, якби договір оренди діяв. В свою чергу, оскільки у період з 24.02.2022 по 31.05.2023 ГО «Інваліди надії в майбутнє» за умови чинності договору оренди підлягала звільненню від сплати орендних платежів, тобто розмір базової орендної ставки становив 0 грн., відповідно при обчисленні суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за вказаний звітний період підлягав врахуванню саме цей розмір базової орендної ставки. Відтак, сума неустойки за вказаний період дорівнює 0 грн. В той же час суд першої інстанції нарахував неустойку за період з 01.01.2021 по 23.02.2022.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до договору оренди 104/6 від 12.08.2015 положення рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року N 969-УІІІ «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», оскільки дане рішення регулює порядок нарахування орендної плати виключно за діючими договорами оренди.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано перерахував суму неустойки, яка підлягає стягненню, не врахувавши приписів Закону і умов Договору, внаслідок чого здійснив помилковий розрахунок неустойки. З огляду на викладене вбачається, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі № 916/2458/23 в частині часткового стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 8616,52 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 27 252,06 грн. та судовий збір.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2458/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2458/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2458/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2458/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 03.11.2023; призначено справу № 916/2458/23 до розгляду на 30 листопада 2023 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

30.11.2023 у судовому засіданні прийняв участь представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Вакаренко І.В.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, якою призначено справу № 916/2458/23 до розгляду на 30 листопада 2023 року о 10:00, направлялася засобами поштового зв`язку на адресу Громадської Організації «Інваліди надії в майбутнє», однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином Громадська Організація «Інваліди надії в майбутнє» вважається належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання по справі №916/2458/23.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 30.11.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача у справі, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника учасника по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №197718257 від 27.01.2020, територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежилі приміщення, загальною площею 67,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд.4, приміщення 103.

12.08.2015 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №104/6 (далі договір №104/6 від 12.08.2015), відповідно до п. 1.1 якого, зокрема, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 59 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Єврейська, 4.

В силу пункту 1.2 договору №104/6 від 12.08.2015 передача в оренду об`єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», розпорядження міського голови №751 від 12.08.2015.

У пункті 1.3 договору №104/6 від 12.08.2015 узгоджено строк дії цього договору з 12.08.2015 до 12.07.2018.

Згідно з пунктами 2.1-2.5 договору №104/6 від 12.08.2015 орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради виконкому Одеської міської ради. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 222,41 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) і є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За умовами пункту 3.4 договору №104/6 від 12.08.2015 Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду нежилі приміщення згідно з пунктом 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Пунктом 4.1 договору №104/6 від 12.08.2015 передбачено, що вказані у пункті 1.1 цього договору приміщення Орендодавцем передається Орендарю виключно для використання під розміщення громадської організації.

Відповідно до п. 4.7 договору №104/6 від 12.08.2015, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язався у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Положеннями пункту 4.10 договору №104/6 від 12.08.2015 визначено, що у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

В силу пункту 7.1 договору №104/6 від 12.08.2015 питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається (пункт 7.5 договору №104/6 від 12.08.2015).

У пункті 7.11 договору №104/6 від 12.08.2015 вказано, що дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктами 7.13, 7.14 договору №104/6 від 12.08.2015 вступ Орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаних приміщень. Передача приміщень в оренду не означає передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником об`єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси.

За умовами пункту 7.17 договору №104/6 від 12.08.2015 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Додатком до договору №104/6 від 12.08.2015 є підписаний сторонами без зауважень розрахунок орендної плати.

Згідно акту приймання-передачі приміщення від 12.08.2015 Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а ГО «Інваліди надії в майбутнє» прийняв нежиле підвальне приміщення підвалу, загальною площею 59,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4.

18.01.2016 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 12.08.2015 №104/6, відповідно до якого сторони внесли зміни до п.2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2016 по 31.12.2016, в розмірі 1,0 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції)».

14.12.2016 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 12.08.2015 №104/6, відповідно до якого сторони внесли зміни до першого абзацу пункту 2 підпункту 2.2 договору оренди та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату наступним чином: з 01.01.2017 по 31.12.2017 в розмірі 1 грн на рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції); з 01.01.2018 (що розрахована на 01.12.2016), у розмірі 305,77 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції)».

26.02.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено додатковий договір №3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 12.08.2015 №104/6, відповідно до якого сторони внесли зміни до першого абзацу пункту 2 підпункту 2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2018 по 12.07.2018, в розмірі 1,0 грн за рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції)».

12.07.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 12.08.2015 №104/6, відповідно до якого сторони внесли зміни до першого абзацу пункту 2 підпункту 2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2018 по 31.12.2018, в розмірі 1,0 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції)».

26.12.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено додатковий договір №5 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 12.08.2015 №104/6, відповідно до п.1.1 якого сторони продовжили строк дії цього договору на 1 рік, а саме з 01.01.2019 до 31.12.2019 року та виклали абзац перший п. 2.2 договору в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2019 по 31.12.2019, в розмірі 1,0 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції); з 01.01.2020 в розмірі 244,21 грн, що розрахована на 01.12.2018 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

05.05.2020 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО «Інваліди надії в майбутнє» (орендар) було укладено додатковий договір №6 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 12.08.2015 №104/6, відповідно до якого сторони:

- перший та другий абзаци пункту 1.1 розділу 1 «Предмет договору» виклали в новій редакції: «Орендар передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська,4»;

- пункт 1.2 розділу «Предмет договору» доповнили наступним: «п.1.2. Продовжити термін дії цього договору на один рік, а саме: з 01.01.2020 до 31.12.2020 року»;

- перший абзац пункту 2 підпункту 2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020, в розмірі 41,41 грн в місяць за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції); з 01.01.2021 року орендну плату, що розрахована на 01.01.2020 в розмірі 321,67 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

04.01.2021 на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» №31-2/12 від 31.12.2020, в якій остання просила включити до другого переліку нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу загальною площею 59,0 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, для укладення договору оренди з відповідачем строком до п`яти років.

За результатами опрацювання вищенаведеного звернення позивач надав відповідь, в якій роз`яснив Громадській організації «Інваліди надії в майбутнє» порядок укладення договорів оренди, передбачений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019.

23.03.2023 працівниками позивача та Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» проведено обстеження нежитлового приміщення підвалу загальною площею 59,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, за результатами якого складено відповідний акт обстеження б/н від 23.03.2023, який 23.03.2023 затверджено заступником директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та в якому зафіксовано, що приміщення відповідачем не експлуатується, орендоване приміщення зачинено.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині вимог про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Таким чином, оскаржуване рішення переглядається виключно в частині вимог про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. Тоді як в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 колегією суддів не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №104/6 від 12.08.2015 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, договір №104/6 від 12.08.2015 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним станом на момент укладення між сторонами договору оренди, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Колегія суддів вбачає, що у пункті 1.3 договору №104/6 від 12.08.2015 визначено строк його дії до 12.07.2018, при цьому з метою пролонгації орендних правовідносин за вказаним договором було підписано додаткові договори, у зв`язку з чим строк дії даного договору оренди було неодноразово продовжено, зокрема, в останній раз до 31.12.2020 (на підставі додаткового договору №6 від 05.05.2020).

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, у пункті 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 з дня введення в дію цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі №924/852/21 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що, як зазначалося вище, строк дії укладеного між сторонами договору №104/6 від 12.08.2015 було продовжено до 31.12.2020, тобто останній не закінчився 01.07.2020, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина друга статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019).

В силу частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За умовами абзацу 2 частини четвертої, частини п`ятої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Частиною сьомою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

У частині восьмій статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 визначено, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Докази своєчасного звернення Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з відповідною заявою щодо продовження договору №104/6 від 12.08.2015 у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, договір №104/6 від 12.08.2015 припинився 31.12.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій).

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 4.7 договору №104/6 від 12.08.2015 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що договір №104/6 від 12.08.2015 припинився 31.12.2020, відповідач повинен був передати позивачу об`єкт оренди за вказаним договором в строк до 15.01.2021 (включно).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

В силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Саме така стала правова позиція суду касаційної інстанції викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 07.04.2020 у справі №924/599/19, від 31.10.2019 у справі №905/2018/18, від 30.10.2019 у справі №924/80/19 тощо.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем Департаменту комунальної власності Одеської міської ради об`єкта оренди за договором №104/6 від 12.08.2015 на підставі акту приймання-передачі.

За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, апеляційний господарський суд зауважує, що Громадська організація «Інваліди надії в майбутнє» своєчасно не повернула позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для продовження володіння та користуванням вказаним майном, при цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження відсутності його вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна комунальної форми власності, що, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов`язання, свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, а саме: покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки, нарахованої за період з 16.01.2021 (перший день прострочення повернення об`єкта оренди) по 31.05.2023 (останній день в межах визначеного позивачем періоду нарахування неустойки).

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що для вирішення спору щодо нарахування неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України в обов`язковому порядку необхідно дослідити, чи врегульовано порядок нарахування цієї неустойки та її розмір умовами укладеного між сторонами договору оренди (з урахуванням змін і доповнень), і тільки в разі встановлення відсутності такого врегулювання, застосувати положення чинного законодавства з відповідного питання.

Перевіривши розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №104/6 від 12.08.2015, доданий позивачем до позовної заяви, та відповідний розрахунок, проведений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, апеляційний господарський суд вбачає, що зазначені розрахунки здійснені неправильно (зокрема, з урахуванням неналежних вихідних даних щодо періоду та розміру орендної плати), оскільки передбачену приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойку слід нараховувати в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення, як то передбачено пунктом 4.10 договору №104/6 від 12.08.2015.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2019 у справі №916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі №916/1665/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з додатковим договором №6 від 05.05.2020 до договору №104/6 від 12.08.2015 розмір базової ставки орендної плати за місяць з 01.01.2021 становить 321,67 грн, у зв`язку з чим саме вказану суму з урахуванням визначеного індексу інфляції необхідно використовувати при проведенні розрахунку неустойки, унормованої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

У даному випадку і суд першої інстанції, і позивач невірно визначили строк початку здійснення нарахування неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди, адже вони почали нараховувати таку неустойку з 01.01.2021, однак крайній строк повернення орендованого майна припадав на 15.01.2021. Тому прострочення такого повернення починалося лише 16.01.2021 і відповідно лише з 16.01.2021 може бути нарахована неустойка за таке прострочення.

При здійсненні розрахунку суми неустойки суд першої інстанції не врахував індекс інфляції для базової ставки орендної плати, хоча положенням п. 4.10 договору №104/6 від 12.08.2015 прямо встановлено, що неустойку слід нараховувати в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Колегія суддів також вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», з огляду на наступне.

Відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про правовий режим воєнного стану", з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64 "Про введення воєнного стану в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року N 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 N 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану".

Даним рішенням, зокрема у п. 1 встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнено від орендної плати орендарів, які:

- за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;

- є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями;

- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу;

- є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану;

- використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану;

- орендують комунальне майно Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса", але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану.

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 N 987-VIII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року N 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" доповнено пунктом 3 наступного змісту:

« 3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.».

Таким чином, рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII стосується саме порядку нарахування плати (орендної плати) за правомірне використання орендованого майна, однак у даній справі стоїть питання стягнення неустойки за неповернення (неправомірне використання ) такого майна, при чому строк повернення такого майна було пропущено за довго до введення на території України воєнного стану та жодним чином не пов`язано з даними подіями. Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що у період з 24.02.2022 до 31.05.2023 базова орендна ставка становила 0 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку про те, що позивачем було помилково нараховано неустойку за період з 01.01.2021 до 15.01.2021, адже за даний період неустойка не підлягала нарахування. Однак, в іншій частині розрахунок, наведений позивачем, є правильним та арифметично вірним.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову щодо стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 392,19 грн за період з 01.01.2021 до 15.01.2021. В той же час позовні вимоги щодо стягнення неустойки в іншій частині (тобто за період за 16.01.2021 по 31.05.2022) підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, крім того, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям у даній частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи нове рішення по справі, колегія суддів задовольнила позов щодо майнової вимоги частково на 98,56%, тому 98,56% витрат позивача зі сплати судового збору за подачу позовної заяви підлягає покладенню на відповідача, тоді як 1,44 % таких витрат покладаються на позивача.

Апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково на 97,89%, тому 97,89% витрат позивача зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги підлягає покладенню на відповідача, тоді як 2,11% таких витрат покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 8 838,76 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« 1.Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2.Виселити Громадську Організацію «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв. 20; код ЄДРПОУ 38227221) з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

3.Стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв.20; код ЄДРПОУ 38227221) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 17 455,28 грн, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 4 403,10 грн.

4. В решті позову відмовити.»

Стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв.20; код ЄДРПОУ 38227221) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 578,65 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран