ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"03" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2458/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вх. № 2-1112/24 від 02.07.2024) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України по справі № 916/2458/23
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32 А, кв.20, код ЄДРПОУ 38227221)
про виселення та стягнення 27252,06 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Постановлено виселити Громадську Організацію «Інваліди надії в майбутнє» з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, та стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 8616 грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3532 грн. 62 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 8 838,76 грн та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023, не змінюючи суті, внесені виправлення в резолютивну частину скороченої постанови (вступна та резолютивна частина) та повного тексту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023.
Резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, згідно якої позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволений частково. Постановлено виселити Громадську Організацію «Інваліди надії в майбутнє» з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 26 859,58 грн, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 5 329,35 грн. В решті позову відмовлено.
Окрім того, стягнуто з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 941,05 грн.
18.12.2023 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 та з урахуванням ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023, Господарським судом Одеської області у справі № 916/2458/23 видані відповідні накази.
02.07.2024 до суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. із поданням (вх. № 2-1112/24) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, в якому приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України керівника боржника Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» Екштейна Григорія Васильовича до повного виконання вимог виконавчого документу.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 №179 призначено повторний автоматизований розподіл подання у зв`язку із перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. у період з 10.06.2024 по 05.07.2024 у відпустці.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказане подання розподілено судді Цісельському О.В. 02.07.2024 о 16:17:00.
За приписами ч.4 ст.337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Разом з тим, оскільки подання було передано на розгляд судді Цісельському О.В. 02.07.2024 о 16:17 год, а з 16:30 год. по 17:09 год. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги всі працівники та відвідувачі суду були вимушені перебувати в укриттях, останнє розглянуто 03.07.2024, тобто в перший робочий день після 02.07.2024.
В обґрунтування поданого клопотання приватний виконавець зазначає, що на примусовому виконанні у нього перебуває зведене виконавче провадження № 73967170, у складі якого:
- ВП № 73966235 з примусового виконання судового наказу № 916/2458/23, виданого 18.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 26 859,58 грн, витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 5 329,35 грн.;
- ВП №73966844 з примусового виконання судового наказу № 916/2458/23, виданого 18.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 941,05 грн.
Приватний виконавець зазначає, що 24.01.2024 ним винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, які надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі.
Також, керівнику ГО «Інваліди надії в майбутнє» Екштейну Г.В. направлено виклик з метою явки до приватного виконавця на прийом, зобов`язано надати достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів.
Як повідомляє приватний виконавець, одночасно з відкриттям виконавчого провадження ним було направлено запити до реєстраційних установ з метою перевірки майнового стану боржника та згідно з відповіддю ДФС України, за боржником зареєстровано відкриті рахунки в АТ «Сенс Банк», АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника від 24.01.2024. Втім, за ствердженням приватного виконавця, коштів, достатніх для повного чи часткового задоволення вимог стягувача, виявлено на ньому не було, а інші рахунки, будь-яке рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано. В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконано.
Приватний виконавець стверджує, що станом на час звернення до суду із даним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівник боржника-юридичної особи вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, а саме: не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надав пояснення за фактами невиконання рішення або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, що також свідчить про ухилення від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчиненні виконавчих дій.
Отже, приватний виконавець підсумовує, що про відкриття виконавчого провадження боржника було повідомлено у встановленому законом порядку, проте належних дій по виконанню своїх обов`язків боржник не вживає, законні вимоги приватного виконавця не виконує, заборгованість по теперішній час не погашено, отже, законні вимоги про погашення боргу є незадоволеними, а рішення суду не виконано, що свідчить про умисне ухилення боржника від виконання обов`язків у виконавчому провадженні, шо порушує права стягувача, в зв`язку з чим, є всі підстави для звернення приватного виконавця до суду з відповідним поданням.
Розглянувши подане приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. подання про тимчасове обмеження боржника, керівником якого є Екштейн Г.В., у праві виїзду за межі України, суд дійшов наступних висновків.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як з`ясовано судом, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. перебуває:
- виконавче провадження № 73966235 з примусового виконання судового наказу № 916/2458/23, виданого 18.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 26 859,58 грн, витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 5 329,35 грн.;
- виконавче провадження №73966844 з примусового виконання судового наказу № 916/2458/23, виданого 18.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 941,05 грн.
Відповідно до норм статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. 24.01.2024 винесено відповідні постанови про відкриття виконавчих проваджень № 73966235 та №73966844, якими боржника, серед іншого, зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. було зазначено, що ним об`єднано зазначені вище виконавчі провадження у зведене виконавче провадження №73967170, проте доказів наведеному до суду не надано.
17.06.2024 направлено боржнику виклик приватного виконавця № 18664, яким в межах виконавчого провадження № 73966235 керівника ГО «Інваліди надії в майбутнє» зобов`язано з`явитися до виконавця 25.06.2024 об 11:00 год щодо сплати боргу та надати пояснення за фактом невиконання виконавчого документа, достовірні відомості про кошти, майно та майнові права боржника.
При цьому, виклик приватного виконавця від 17.06.2024 № 18664 також направлено безпосередньо керівнику боржника, проте приватним виконавцем не надано доказів реєстрації керівника боржника за адресою, вказаною виконавцем у супровідному листі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
У ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону).
До того ж за приписами ч. 5 ст. 18 цього Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
За положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Згідно положень ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Згідно з п.п. 11,12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 р. №512/5, запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Так, слід зазначити, що з метою виконання судового рішення приватний виконавець не тільки має використовувати надані йому права для фактичного виконання рішення суду, але й зобов`язаний ефективно та у належному порядку використати такі права, встановлені Законом. Доказів вжиття приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. всіх передбачених законом заходів у виконавчих провадженнях № 73966235 та № 73966844 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області № 916/2458/23 від 18.12.2023 матеріали даного подання не містять.
При цьому згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися приватним виконавцем систематично, при цьому доказів проведення приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. відповідних систематичних перевірок з 24.01.2024 (дати відкриття виконавчого провадження) у вказаних виконавчих провадженнях матеріали подання взагалі не містять, оскільки із наявних доказів вбачається лише відкриття відповідних виконавчих проваджень та направлення з моменту відкриття виконавчого провадження лише одного виклику.
Крім того приватним виконавцем до поданого подання взагалі не надано всіх здійснених ним запитів до державних органів, підприємств, установ та отриманих відповідних відповідей на них.
Також у разі, якщо посадова особа боржника без поважних причин не з`явилася за викликом виконавця, останній має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Водночас, виконавцем не було здійснено вихід за місцем знаходження юридичної адреси боржника та доказів звернення державного виконавця до відповідних органів щодо застосування до керівника боржника за наказами № 916/2458/23 приводу матеріали подання також не містять. Разом з тим державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця керівника боржника Екштейна Г.В., а також приховування доходів.
Водночас слід зауважити про відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження проведення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника із дотриманням строків, передбачених ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», вжиття інших, передбачених ст. 18 вказаного Закону заходів примусового виконання судового рішення.
Суд встановив, що з поданих приватним виконавцем документів виконавчого провадження не вбачається, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо здійснити виконання судового рішення, в той же час, в матеріалах справи відсутні відомості щодо залишку грошових коштів на рахунках боржника, відповідно судом не встановлено, що у боржника відсутні кошти чи інше майно, за рахунок яких він може виконати рішення суду, але свідомо від цього обов`язку ухиляється.
Щодо неподання боржником декларації про доходи і майновий стан, суд вважає, що вказане не є ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог приватного виконавця, у зв`язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з статті 188-13 КУпАП, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржником від виконання рішення суду.
Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема, довідка Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, з яких можна було б встановити, що керівник юридичної особи-боржника документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 338 ГПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
В силу частин 1-4 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтями 2 та 3 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
В силу статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
На виконання пункту 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» № 261/2008 від 24.03.2008 щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано спільний лист № 25-32/463 № 25-5347 від 27.05.2008, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання такого обмеження вирішується судом.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, приватний виконавець зазначає про його ухилення від виконання судового рішення, неподання декларації про доходи.
Разом з тим, на переконання суду, відсутність коштів у боржника, що зокрема не підтверджено матеріалами подання, не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене статтю 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду. Приватним виконавцем не наведено обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання виконавчих документів, які перебувають на виконанні у державного виконавця.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність у державного виконавця права на звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника до виконання зобов`язань за судовим рішенням. При цьому, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, виконавець повинен довести суду факт вжиття всіх достатніх та своєчасних заходів з метою примусового виконання судового рішення, встановлених чинним законодавством.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України»).
Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, господарський суд виходить того, що приватним виконавцем не доведено ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику приватного виконавця не свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язань.
При цьому, з доказів наданих до подання вбачається, що приватний виконавець з метою перевірки не зробив запити до всіх можливих реєструючих установ, що свідчить про невчинення приватним виконавцем всіх заходів для розшуку боржника та/або його майна.
Отже, у матеріалах справи відсутні та до суду не подано належних у розумінні вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження дотримання приватним виконавцем порядку та строків проведення перевірок майнового стану боржника, а також повноти вчинених виконавчих дій.
Втім, приватним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу також на підтвердження того факту, що саме обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження проведення приватним виконавцем перевірки майнового стану боржника із дотриманням строків, передбачених ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», вжиття передбачених ст. 18 вказаного Закону заходів примусового виконання судового рішення, а також розшуку боржника юридичної особи із дотриманням вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.
Господарський суд вказує на те, що наявність лише самого зобов`язання не є безумовною підставою задоволення відповідного подання, та виходячи з наявної в матеріалах справи доказової бази, суд вважає, що наразі відсутні достатні підстави для застосування такого виключного заходу як обмеження гарантованого фізичній особі права на свободу пересування.
За наявності відповідних підстав закон не позбавляє приватного виконавця права повторно звернутись до суду з поданням та обґрунтуванням наявності виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість для суду задовольнити таке подання.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вх. № 2-1112/24 від 02.07.2024) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України по справі № 916/2458/23 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 03.07.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Цісельський
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2024 |
Оприлюднено | 08.07.2024 |
Номер документу | 120204365 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Цісельський О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні