Ухвала

від 27.08.2024 по справі 916/2458/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2458/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України по справі № 916/2458/23

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організації Інваліди надії в майбутнє (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32 А, кв.20, код ЄДРПОУ 38227221)

про виселення та стягнення 27252,06 грн,

встановив:

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023, з урахуванням ухвали про виправлення від 07.12.2023, апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/2458/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 18 243,06 грн.

Прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

« 1.Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2.Виселити Громадську Організацію «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв. 20; код ЄДРПОУ 38227221) з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

3.Стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв.20; код ЄДРПОУ 38227221) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 26 859,58 грн, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 5 329,35 грн.

4. В решті позову відмовити.»

Стягнути з Громадської організації «Інваліди надії в майбутнє» (65012, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 32А, кв.20; код ЄДРПОУ 38227221) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 941,05 грн.

18.12.2023 Господарським судом Одеської області видано три відповідні накази.

23.08.2024 до суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, в якому приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України керівника боржника Громадської організації Інваліди надії в майбутнє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , якого документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, до повного виконання вимог виконавчого документу.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 № 228 призначено повторний автоматизований розподіл подання у зв`язку із перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказане подання розподілено судді Литвиновій В.В. 27.08.2024 15:04.

За приписами ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно з п. 19) ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В обґрунтування поданого клопотання приватний виконавець зазначає, що постановою від 24.01.2024 ним відкрито виконавче провадження № 73966235 з примусового виконання судового наказу № 916/2458/23, виданого 18.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Громадської організації Інваліди надії в майбутнє на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 26 859,58 грн, витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 5 329,35 грн.

Крім того, постановою від 24.01.2024 відкрито виконавче провадження №73966844 з примусового виконання судового наказу № 916/2458/23, виданого 18.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Громадської організації Інваліди надії в майбутнє на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 941,05 грн.

Приватний виконавець зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано зокрема відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі, на підтвердження чого ним надано супровідні листи до постанов вих. № 2586 та № 2590 від 24.01.2024 та копію реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції АТ Укрпошта, номер поштового відправлення 0600081526734.

Постановою від 24.01.2024 виконавець об`єднав ці два виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № 73967170.

Постановою від 24.01.2024 ВП № 73966235 накладено арешт на кошти відповідача на рахунках в межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 40742,97грн.

Втім коштів, достатніх для повного або часткового задоволення вимог стягувача, виявлено не було, на підтвердження чого виконавець надав інформацію з АСВП від 07.08.2024.

Відповідно до довідки з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником відсутні зареєстровані об`єкти нерухомого майна.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівник Громадської організації Інваліди надії в майбутнє Екштейн Григорій Васильович.

Листом від 27.06.2024 № 19-45183/18/24-вих Державна прикордонна служба України повідомила виконавця, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.12.2023 (дати видачі наказів) і по 27.06.2024 не перетинав кордон.

Листом від 23.07.2024 № 5100.4.3-8164/51.2-24 Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомило виконавця, що ОСОБА_1 документувався паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.01.2014 та серії FX № 961275 від 29.11.2019.

Відповідно до відповіді МВС, копії якої приватний виконавець не надав суду, за боржником зареєстровані автотранспортні засоби:

-Марка: FORD, модель TRANSIT, категорія ЛЕГКОВИЙ, колір БІЛИЙ, рік виробництва 2003, номер кузова НОМЕР_3 ,

-Марка FIAT, модель DOBLO, категорія ЛЕГКОВИЙ, колір СІРИЙ, рік виробництва 2007, номер кузова НОМЕР_4 .

Постановою від 14.06.2024 ВП № 73966235 накладено арешт на зазначені транспортні засоби боржника.

Дана постанова була зареєстрована 17.06.2024 приватним виконавцем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на підтвердження чого до заяви додано витяг з реєстру.

Крім того, постановою від 14.06.2024 ВП № 73966235 оголошено розшук зазначених транспортних засобів.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Приватний виконавець зазначає, що керівнику ГО Інваліди надії в майбутнє Екштейну Г.В. направлено виклик від 17.06.2024 № 18664, в якому зазначено про необхідність прибути до виконавця 25.06.2024 об 11 год щодо сплати боргу за виконавчим провадженням 73966235, зобов`язано надати пояснення щодо невиконання вимог виконавчого документа та повідомити про заходи, що вживаються для виконання; зобов`язано надати достовірні відомості про кошти та майно.

Так, виконавець посилається, що виклик було надіслано на адресу юридичної особи відповідача АДРЕСА_1 та на адресу - АДРЕСА_2 .

На підтвердження надіслання виклику виконавцем надано копії конвертів, які повернулись до нього з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання поштові відправлення №06000932042603 та № 0600932041186. Однак, невідомо, що саме містилось в цих конвертах, оскільки опису вкладення суду не надано.

08.07.2024 приватним виконавцем було винесено вимогу вих. № 19774, у якій вимагав у боржника в триденний строк надати виконавцю вищеперелічені транспортні засоби. В цій вимозі вже зазначено адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .

Виконавець посилається на те, що керівнику боржника було відомо про цю постанову, що підтверджується його розпискою від 08.07.2024 про те, що з матеріалами виконавчого провадження ознайомлений, необхідні копії отримав.

Однак, невідомо, чи була вже постанова від 08.07.2024 на той час, як керівник боржника ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно з абз. 2 п. 14. ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Доказів звернення виконавця щодо приводу керівника боржника та притягнення його до відповідальності суду не надано.

08.08.2024 керівник боржника подав Декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, в якій зазначив, що має у власності вищезазначені транспортні засоби.

З огляду на викладене, приватний виконавець посилається на те, що керівник боржника так і не виконав вимог і не надав виконавцю транспортні засоби з метою складання постанови про їх опис та арешт. Таким чином, виконавець вважає, що вбачається умисне невиконання рішення суду та законних вимог приватного виконавця.

Розглянувши матеріали заяви приватного виконавця Парфьонова Г., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Згідно частин 1 і 2 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як роз`яснив Верховний Суд України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому Верховний Cуд України наголосив, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Теоретично невиконання зобов`язання може бути зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Проте лише самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Суд зауважує, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення.

За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до фізичної особи - боржника у випадку вжиття виконавцем всіх можливих та залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду, у разі, якщо вони залишились безрезультатними.

При цьому суд відзначає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного (приватного) виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

При цьому господарський суд констатує, що з наданих приватним виконавцем документів вбачається відсутність у боржника нерухомого майна та коштів, але є у власності транспортні засоби.

Таким чином, підстави вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання, тобто має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин, на переконання господарського суду, відсутні.

Отже, приватним виконавцем у поданні не наведено обставин саме для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового наказу.

При цьому, приватним виконавцем не вичерпано можливостей застосування до боржника заходів примусового приводу в порядку, передбаченому абз. 2 п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, приватним виконавцем не подано суду доказів притягнення боржника до відповідальності за невиконання законних вимог виконавця або неявку без поважних причин за викликом виконавця, згідно норм ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження".

Приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що керівник боржника здійснює виїзди за кордон, а у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника реально забезпечить виконання рішення суду, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

На підставі викладеного, враховуючи фактичні обставини, встановлені під час розгляду подання приватного виконавця, суд вважає, що приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення керівником боржника свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у справі №916/2458/23.

В свою чергу, задоволення подання із підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов`язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,

постановив:

1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Громадської організації Інваліди надії в майбутнє - громадянина України ОСОБА_1 до погашення заборгованості за рішенням у справі №916/2458/23 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту підписання - 27.08.2024 відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена протягом десяти днів до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна