Ухвала

від 05.12.2023 по справі 910/13251/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/13251/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» (далі - ТОВ «Студіопак технології», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023

у справі №910/13251/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі»

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології»,

2) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»

про визнання права на промислові зразки недійсними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Студіопак технології» 24.11.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того, у прохальній частини скарги просить зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/13251/21 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Студіопак технології» з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає, що підставою для касаційного оскарження у даній справі є порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, що полягає у незастосуванні статті 213 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої, та неправильному тлумаченні статті 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», висновки Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутні.

Поряд з цим скаржник вважає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (визнання промислових зразків такими, що не відповідають критеріям охороноздатності) в умовах змін законодавства України, що визначає порядок надання правової охорони промисловим зразкам, та передбачає можливість отримання правової охорони незалежно створеними промисловими зразками. Справа також становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, який подає касаційну скаргу, а тому безумовно підлягає касаційному розгляду. Вказані доводи та аргументи в контексті передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є помилковими, адже вони є випадками для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не підставами для касаційного оскарження судових рішень, а з огляду на предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин, вона не визначається як малозначна справа чи справа у якій ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ «Студіопак технології» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому скаржник зазначає у касаційній скарзі, що:

- рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у цій справі не є обґрунтованими та ухвалені з порушенням стандарту доказування «вірогідності доказів» та порушено вимоги статей 236, 238, 282 ГПК України щодо обґрунтованості та вмотивованості рішення;

- при розгляді справи судом першої інстанції незаконно та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про виклик експертів, що стало наслідком ухвалення судом необґрунтованого та незаконного рішення, оскільки висновки суду, викладені у рішенні, не ґрунтуються на всебічному та повному дослідженні наявних у справі доказів;

- не надано жодної оцінки доказам, що долучені судом до матеріалів справи за клопотанням скаржника;

- з метою підтвердження факту належності висновку експерта як доказу у справі не здійснено співставлення доказів, які надав позивач та ТОВ «Студіопак технології» щодо цього факту, -

що зазначені порушення призвели до ухвалення судом першої інстанції необґрунтованого рішення на підставі висновку експерта, що мав бути відхилений судом з підстав його неналежності та недопустимості;

- при розгляді справи як судом першої так і судом апеляційної інстанції скаржником неодноразово зазначалось, що позивачем з метою обґрунтування своїх вимог та доведення факту невідповідності оскаржуваних промислових зразків умовам надання правової охорони, визначеним Законом про промислові зразки, надані документи, що не можуть вважатися належними доказами,

не визначив, як конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним переліком частини другої статті 287 ГПК України, так і підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт).

Отже, скаржник не зазначає, як конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України, так і підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт/пункти), якщо вважає, що судами не було належним чином досліджено докази та обставини справи, суд необґрунтовано відхилив клопотання та суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та правовими підставами касаційного оскарження, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте у касаційній скарзі ТОВ «Студіопак технології» не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а отже скарга оформлена з порушенням пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та представників.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Студіопак технології» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та представників, а також зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що місцевим та апеляційним судами не було належним чином досліджено докази та обставини справи, суд необґрунтовано відхилив клопотання та суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку розглядатимуться після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова