Ухвала

від 30.11.2023 по справі 308/12355/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12355/23

1-кс/308/5579/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності: власника майна ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання представника власника майна, адвоката ОСОБА_4 , який дії в інтересах власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 року представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , який дії в інтересах власника майна ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування арешту майна, за яким просить суд:

- скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 від 27.10.2023, справа №308/12355/23, а саме напівпричіп марки KOGEL SNCC 24, 2007 року випуску, напівпричіп VIN № НОМЕР_1 на даний час з 06.10.2023 д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричіп марки VOLVO FH, 2010 року випуску, VIN № НОМЕР_3 на даний час з 06.10.2023 д.н.з. НОМЕР_4 та належить ОСОБА_3 в частині заборони відчуження, розпорядження та користування;

- у разі, якщо суд прийде до висновку у неможливості на даний час скасувати арешт у повному обсязі, просимо скасувати арешт на транспортні засоби зазначені у пункті 1 в частині користування та передати на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання представник власника майна зазначив, що ОСОБА_3 дійсно 06.10.2023 придбав у ОСОБА_7 дані транспортні засоби, що відповідно став добросовісним набувачем вказаних транспортних засобів. ОСОБА_7 в свою чергу 09.09.2023 також придбав у дружини ОСОБА_8 , а саме ОСОБА_9 за дорученням, за результатами якого ОСОБА_7 також являвся добросовісним набувачем вказаних транспортних засобів. Як зазначено у ухвалі слідчого судді про накладення арешту, про те, що 17.10.2023 ОСОБА_8 вручено підозру по кримінальному провадженню № 22022070000000124 відомості про яке 08.08.2022 внесені до ЄРДР у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України. Зазначаємо той факт, що ОСОБА_3 ніякого відношення не має до підозрюваного ОСОБА_8 , з яким взагалі не знайомий та ні в яких стосунках не перебуває, про що і надано відповідні покази органу досудового розслідування в якості свідка.

Також, ОСОБА_3 являється приватним підприємцем та займається міжнародними перевезеннями вантажу і придбав вказані транспортні засоби / і виключно, з метою використання у своїй діяльності і являється добросовісним набувачем даних транспортних засобів. В разі, якщо судом не буде скасовано арешт на вказані транспортні засоби, значно погіршить роботу та функціонування підприємницької діяльності в частині міжнародних перевезень.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 клопотання підтримали з підстав зазначених у ньому, та просили його задовольнити у повному обсязі.

Слідчий та прокурор категорично заперечили проти зазначеного клопотання, оскільки вважають, що арешт на майно накладений законно, а на час розгляду клопотання не відпала потреба у накладенні такого арешту.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2023 року у справі № 308/12355/23 було клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження,розпорядження такористування ним, яке значаться зареєстрованими (перебуває у власності) за громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , якими розпоряджається та попередньо значилося (перебувало у власності до 09.09.2023 відповідно) за підозрюваним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , а саме:

1) KOGEL SNCC 24, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_1 ;

2) VOLVO FH, 2010 року випуску, VIN № НОМЕР_3 ,

При цьому слідчим суддею було встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 08.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022070000000124, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.

17.10.2023 року ОСОБА_8 було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме: у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

У відповідності до інформації з РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області від 19.10.2023 № 31/7-4098, вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру ТЗ, станом на 01.08.2023, за громадянином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , серед інших, зареєстровані (перебували у власності) наступні транспортні засоби: KOGEL SNCC 24, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_7 ; VOLVO FH, 2010 року випуску, VIN № НОМЕР_3 , д. н. з. НОМЕР_8 , вказані транспортні засоби, у подальшому, перереєстровані на нового власника.

Факт перереєстрації також підтверджується інформацією наданою з РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області від 19.10.2023 № 31/7-4100 та з ТСЦ МВС № 2146 від 05.10.2023 за № 31/7/6-1022.

Новим власником вказаних транспортних засобів, згідно інформації з РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області від 19.10.2023 № 31/7-4100, спочатку значився громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , у подальшому (кінцевим власником) значиться громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Разом з тим, як вбачається з документів доданих до клопотання, а саме заяви №1654770024 від 09.09.2023 року, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 8544/23/1/000468 від 08.09.2023 року, договору комісії від 08.09.2023 року, заяви №1654805810 від 09.09.2023 року, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 8544/23/1/000458 від 08.09.2023 року, заяви №1744946805 від 06.10.2023 року, договору купівлі продажу транспортного засобу №009030 від 06.10.2023, договору комісії 05.10.2023 року, заяви №1744953212 від 06.10.2023 року, договору купівлі продажу №009029 від 06.10.2023 року, договору комісії від 05.10.2023 року, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 3/1/009029 від 05.10.2023 року транспортні засоби були відчуженні на користь третіх осіб, а саме на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а пізніше на користь ОСОБА_3 , за ціною, що нижча за ринкову вартість.

Так, згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Отже, положення статті 64-2 КПК визначають момент набуття статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

У даному випадку, відповідно до п.п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси третьої особи - власника (володільця) майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту.

Відтак, в клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою спеціальної конфіскації,оскільки належнимита допустимимидоказами підтверджено,що ОСОБА_8 є підозрюваниму цьомукримінальному провадженні, відчужив на користь третіх осіб, а саме на користь ОСОБА_7 , а пізніше на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, за ціною, яка є нижчою за ринкову вартість, з метою спеціальної конфіскації, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Зазначена ухвала у апеляційному порядку не переглядалася.

Відповідно до положень ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Положеннями ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 20.03.1952 року встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Представник власника майна по суті вважає, що арешт на майно накладений незаконно.

При цьому слідчому судді були надані ті самі докази, яким була надана оцінка при застосуванні саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, з яких однозначно вбачається, що транспортні засоби були придбані ОСОБА_3 за ціню яка є нижчою за ринкову вартість аналогічних транспортних засобів. При цьому доводи власника майна ОСОБА_3 про те, що вартість майна відповідає реальній, оскільки ці транспортні засоби є старими та такими, що не працюють, а він придбавав виключно документи, спростовуються наданими ним же доказами, а саме: актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 08.09.2023 року № 8544/23/1/000458 згідно якого ТЗ VOLVO FH, 2010 року випуску, VIN № НОМЕР_3 , має відсоток зносу у 30%, є технічно справним, відтак не може коштувати 10000,00 грн. та, відповідно, 25000,00 грн. при повторному перепродажі; а згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 08.09.2023 року № 8544/23/1/000468 ТЗ KOGEL SNCC 24, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_1 має відсоток зносу у 30%, є технічно справним, відтак також не може коштувати 10000,00 грн. та, відповідно, 15000,00 грн. при повторному перепродажі.

Частина 4 статті 96 1 КК України передбачає, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується, що третя особа набула таке майно від підозрюваного та у подальшому іншої особи за ціну значно нижчу ринкової вартості, і повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої ст. 96 1 КК України, відтак відсутні підстави задля скасування арешту майна та задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 532 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника власника майна, адвоката ОСОБА_4 , який дії в інтересах власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання.

Слідчий суддя ОСОБА_1