Ухвала

від 02.02.2024 по справі 308/12355/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12355/23

1-кс/308/5580/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності: представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання представника власника майна, адвоката ОСОБА_4 , який дії в інтересах власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 року представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , який дії в інтересах власника майна ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування арешту майна, за яким просить суд:

- скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 від 23.10.2023, справа №308/12355/23, а саме:

- Тягач марки VOLVO моделі FH42TB, 2011 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ;

- Тягач марки VOLVO моделі FH, 2011 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_4 ;

- Тягач марки VOLVO моделі FH, 2011 року випуску, д.н.з НОМЕР_5 , VIN № НОМЕР_6 ;

- Напівпричіп марки KOEGEL моделі SN 24, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_7 , VIN № НОМЕР_8 ;

- Напівпричіп марки SCHMITZ моделі SKO 24, 2003 року випуску, д.н.з НОМЕР_9 , VIN № НОМЕР_10 ;

- Причіп марки SCHMITZ моделі SKO 24, 2004 року випуску, д.н.з НОМЕР_11 , VIN № НОМЕР_12 ;

- SCHMITZ моделі SKO 24L, 2006 року випуску, д.н.з НОМЕР_13 , VIN № НОМЕР_14 ;

- Причіп марки KOEGEL моделі SN 24, 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_15 , VIN № НОМЕР_16 .

які належать ОСОБА_6 в частині заборони відчуження, розпорядження та користування.

- у разі, якщо суд прийде до висновку у неможливості на даний час скасувати арешт у повному обсязі, просимо скасувати арешт на транспортні засоби зазначені у пункті 1 в частині користування та передати на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання представник власника майна зазначив, що ОСОБА_6 дійсно 08.09.2023 придбав дані транспортні засоби, що відповідно став добросовісним набувачем вказаних транспортних засобів.

ОСОБА_6 придбав 09.09.2023 у дружини ОСОБА_7 , а саме ОСОБА_8 за дорученням, за результатами якого ОСОБА_6 являється добросовісним набувачем вказаних транспортних засобів.

Як зазначено у ухвалі слідчого судді про накладення арешту, про те, що 17.10.2023 ОСОБА_7 вручено підозру по кримінальному провадженню 22022070000000124 відомості про яке 08.08.2022 внесені до ЄРДР у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Зазначає той факт, що ОСОБА_6 ніякого відношення не має до підозрюваного ОСОБА_7 , та щодо підозри оголошеної останньому, про що і надано відповідні покази органу досудового розслідування в якості свідка. '

Також, ОСОБА_6 являється приватним підприємцем та займається міжнародними перевезеннями вантажу і придбав вказані транспортні засоби виключно, з метою використання у своїй діяльності і являється добросовісним набувачем даних транспортних засобів.

В разі, якщо судом не буде скасовано арешт на вказані транспортні засоби, значно погіршить роботу та функціонування підприємницької діяльності в частині міжнародних перевезень.

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому, та просив його задовольнити у повному обсязі.

Слідчий у судовому засіданні залишив зазначене клопотання на розсуд суду.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2023 року у справі № 308/12355/23 було клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним, яке значаться зареєстрованими (перебуває у власності) за громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_17 , яким розпоряджається та попередньо значилися (перебували у власності до 08.09.2023 та 09.09.2023 - відповідно) за підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_18 , а саме:

1) KOEGEL SN 24, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_16 ;

2) SCHMITZ SKO 24, 2003 року випуску, VIN № НОМЕР_19 ;

3) VOLVO FH, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_4 ;

4) SCHMITZ SKO 24L, 2006 року випуску, VIN № НОМЕР_14 ;

5) KOEGEL SN 24, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_8 ;

6) SCHMITZ SKO 24, 2004 року випуску, VIN № НОМЕР_12 ;

7) VOLVO FH42TB, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 ;

8) VOLVO FH, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_20 .

При цьому слідчим суддею було встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 08.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022070000000124, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.

17.10.2023 року ОСОБА_7 було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме: у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

У відповідності з інформацією з РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області від 19.10.2023 № 31/7-4098, повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру ТЗ, станом на 01.08.2023, за громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_18 , серед інших, зареєстровані (перебували у власності) наступні транспортні засоби:

1) KOEGEL SN 24, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_16 , д. н. з. НОМЕР_21 ;

2) SCHMITZ SKO 24, 2003 року випуску, VIN № НОМЕР_19 , д. н. з. НОМЕР_9 ;

3) VOLVO FH, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_4 , д. н. з. НОМЕР_22 ;

4) SCHMITZ SKO 24L, 2006 року випуску, VIN № НОМЕР_14 , д. н. з. НОМЕР_23 ;

5) KOEGEL SN 24, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_8 , д. н. з. НОМЕР_24 ;

6) SCHMITZ SKO 24, 2004 року випуску, VIN № НОМЕР_12 , д. н. з. НОМЕР_11 ;

7) VOLVO FH42TB, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , д. н. з. НОМЕР_25 ;

8) VOLVO FH, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_20 , д. н. з. НОМЕР_26 ;

вказані транспортні засоби, у подальшому, перереєстровані на нового власника.

Факт перереєстрації підтверджується інформацією з РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області від 19.10.2023 № 31/7-4100 та з ТСЦ МВС № 2146 від 05.10.2023 за № 31/7/6-1022.

Новим власником вказаних транспортних засобів, згідно інформації з РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області від 19.10.2023 № 31/7-4100, є громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_17 .

Разом з тим, як вбачається з документів доданих до клопотання, а саме заяви №1651429015 від 08.09.2023 року, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №8544/23/1/000448 від 07.09.2023 року, договору комісії №8544/23/000440 від 07.09.2023 року, заяви № 1654859091 від 09.09.2023 року, договору № 8544/23/000456 від 09.09.2023 року, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 8544/23/1/000455 від 08.09.2023 року, договору комісії № 8544/23/000447 від 08.09.2023 року, заяви №1651332825 від 08.09.2023 року, заяви №1651429621 від 08.09.2023 року, заяви №1651449131 від 08.09.2023 року, заяви №1651465738 від 08.09.2023 року,заяви №1651428008 від 08.09.2023 року, заяви № 1651423419 від 08.09.2023 року, та роздруківок з сайту «Авторіа - RIA.com» транспортні засоби були відчуженні на користь третіх осіб, а саме на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ціною, що нижча за ринкову вартість.

Так, згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Отже, положення статті 64-2 КПК визначають момент набуття статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

У даному випадку, відповідно до п.п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси третьої особи - власника (володільця) майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту.

Відтак, в клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою спеціальної конфіскації,оскільки належнимита допустимимидоказами підтверджено,що ОСОБА_7 є підозрюваниму цьомукримінальному провадженні, відчужив на користь третіх осіб, а саме на користь ОСОБА_6 , майно, яке за ціною, нижчою за ринкову вартість, з метою спеціальної конфіскації, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Зазначена ухвала у апеляційному порядку не переглядалася.

Відповідно до положень ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Положеннями ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 20.03.1952 року встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Представник власника майна по суті вважає, що арешт на майно накладений незаконно.

При цьому слідчому судді були надані ті самі докази, яким була надана оцінка при застосуванні саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, з яких однозначно вбачається, що транспортні засоби були придбані ОСОБА_6 за ціню яка є нижчою за ринкову вартість аналогічних транспортних засобів.

Частина 4 статті 96 1 КК України передбачає, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується, що третя особа набула таке майно від підозрюваного за ціну значно нижчу ринкової вартості, і повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої ст. 96 1 КК України, відтак відсутні підстави задля скасування арешту майна та задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 532 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника власника майна, адвоката ОСОБА_4 , який дії в інтересах власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання.

Слідчий суддя ОСОБА_1