Ухвала

від 24.11.2023 по справі 2-975/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 24.11.2023

Справа № 2-975/10

Провадження № 6/334/697/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа,

встановив:

представник заявника адвокат Васюта К.С. звернулася до суду з заявою, в якій просить визнати причини пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Запоріжжя по справі № 2-975/10 поважними, поновити пропущений строку для пред`явлення до виконання та видати дублікат виконавчого листа.

В обґрунтуваннязаяви зазначила,що рішеннямАпеляційного судуЗапорізької областівід 19.12.2014стягнуто з ОСОБА_1 на користьПАТ «Фідобанк»заборгованість закредитним договором№ 533-в/37від 23.05.2008в сумі483316,01гривень.По інформаціївід колишньогокредитора виконавчийлист булопередано навиконання доорганів виконавчоїслужби Запорізькоїобласті.Ухвалою Ленінськогорайонного судуміста Запоріжжявід 17.11.2020замінив сторонустягувача ПАТ«Фідобанк» наТОВ «СпектрумЕссетс».Відділ виконавчоїслужби усвоїй відповідіповідомив,що 26.05.2016було винесенопостанову проповернення виконавчогодокумента ів причинахповернення безвиконання виконавчогодокумента зазначено,що звернутистягнення назаставне майноне можливопо причинівстановлених заборонвідповідно доЗакону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни»,а іншемайно уборжника відсутнє.Виконавчий листна адресузаявника таколишнього кредиторане надходив,отже вінфактично втрачений.Оскільки виконавчілисти булиповернуті стягувачубез виконанняна підставівказаного закону,який втративчинність 21.04.2021,то трирічнийстрок напред`явлення виконавчихдокументів,виданих судом,почав свійвідлік від02.04.2021,а нез дативинесення постановипро поверненнявиконавчого листабез виконання.Відповідно доофіційної інформаціїз Автоматизованоїсистеми виконавчихпроваджень тавідповідей органіввиконавчої служби,станом надень поданнязаяви оригіналвиконавчого листащодо боржникана виконанніне перебуває,виконавчі провадженняз примусовоговиконання виконавчоголиста щодоборжника відсутні.За рішеннямНБУ булорозпочато процедуруліквідації Банка(колишньогокредитора),якою фактичнобуло припиненонормальну діяльністьбанку. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання припав на період ліквідації банку, що призвело до припинення основної діяльності банку, зміну всього керівництва, закриття територіальних відділень Банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників. Таким чином, перебування Банку у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого листа та пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, є поважною причиною та підставою для поновлення цього строку. Протиепідемічні заходи, пов`язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та широкомасштабна агресія проти України не залежали від волі стягувача, однак вони зумовили зміни в організації роботи, в тому числі документообігу, усіх підприємств установ та організацій, включно з органами державної влади. Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа припав на активну фазу військового стану, що унеможливило встановлення місцезнаходження виконавчого листа і у разі його знайдення передання на виконання. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Представник заявника адвокат Васюта К.С. в судове засіданні не з`явилася. В заяві просила розглянути заяву без її участі. Заяву підтримала.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки на повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.10.2023 № 97019/29.22-38 на виконанні виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 49111870 з примусового виконання виконавчого листа від 06.09.2012 № 2-975 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» в сумі 48331,01 гривня. Виконавче провадження відкрито 26.10.2015, та 11.12.2015 завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». 12.02.2016 повторно відкрито виконавче провадження № 50120242 на підставі вказаного виконавчого листа а завершено 26.05.2016 на підставі вказаної норми закону. У період з 26.05.2016 по сьогоднішній день виконавчий лист повторно не пред`являвся. Матеріали виконавчого провадження № 50120242 від 12.02.2016 були знищені, надати підтвердження направлення кореспонденції рекомендованим листом не можливо.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 17.11.2020 задоволена заява ТОВ «Спектрум Ессетс» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінений стягувача ПУАТ «Фідобанк» на ТОВ «Спектрум Ессетс» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 533-в/37 від 23.05.2008.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно з листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.10.2023 № 97019/29.22-38 виконавчий лист від 06.09.2012 у справі № 2-975/10 виданий та пред`явлений до виконання в межах строку, передбаченого частиною першою статті 22 Закону № 606-XIV.

Постановою державного виконавця від 26.05.2016 ВП № 50120242 виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

Неможливість виконання рішення суду державний виконавець пов`язував саме із забороною, встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та відсутністю у боржника іншого майна, на яке може бути звергнуто стягнення.

Відповідно до пункту 1 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність з 21 квітня 2021 року.

Частина третя статті 23 Закону № 606-XIV щодо переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання викладена у частині п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII.

З урахуванням наведених положень закону, оскільки постановою державного виконавця від 26.05.2016 виконавчий документ стягувачу повернуто, серед іншого, у зв`язку із наявною встановленою законом мораторію на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало можливість виконання рішення, тому відлік строку на його пред`явлення повинен обраховуватись за правилами статті 12 Закону № 1404-VIII.

Повернення виконавчого листа є підставою для перевивання строку на його пред`явлення, строк пред`явлення виконавчого документа після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

На час звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду закінчився 21.04.2021, тому заява ТОВ «Спектрум Ессетс» про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки строк для пред`явлення його до виконання діє до 21.04.2024. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не є пропущеним та заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-1380/08.

Листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.10.2023 № 97019/29.22-38 підтверджується відсутність виконавчого листа на виконанні державної виконавчої служби.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено.

Суд дійшов висновку про те, що виконавчий документ є втраченим, що є підставою для видачі його дублікату.

Керуючись статтями 260, 268, підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

постановив:

заяву задовольнити частково.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» дублікат виконавчого листа, виданого 06.09.2012 на виконання рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22.11.2010 у справі № 2-975/10, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 481496,01 гривень, а також витрат по оплаті держмита в сумі 1700 гривень та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 гривень, а всього 483316, 01 гривень.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М.В. Фетісов