Вирок

від 07.12.2023 по справі 495/1444/18

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1444/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокуОвідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь, Одеської області кримінальне провадження №12017160240000737 від 25.03.2017 року за обвинуваченням відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , уродженець місто Білгород-Дністровський Одеської області Україна, громадянин України, українець за національністю, із середньою-спеціальною освітою, одружений, працевлаштований ПП «Калкан» код 32629278 працівник, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст.28 ч.1, 122 ч. 1 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,код НОМЕР_2 ,уродженець селаКрасна Коса,Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті,Україна,громадянин України,із середньоюосвітою, працевлаштований ПП «Калкан» код 32629278 працівник, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України

та цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-

учасники кримінального провадження по справі:

прокурор ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 ,

потерпілий тацивільний позивач ОСОБА_7 та йогопредставник адвокат ОСОБА_10

обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_11 , захисник ОСОБА_12 , захисник ОСОБА_4

обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_13 , захисник ОСОБА_12 , захисник ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2017 року приблизно о 03 годині 17 хвилин, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 діючи узгоджено, перебуваючи біля туалетних кабінок, що розташовані в приміщенні диско-клубу «Сіtі», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , побачили потерпілого ОСОБА_7 , далі, ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, раптово умисно наніс ОСОБА_7 чотири удари кулаком правої руки в область його обличчя, і чотири коліном лівої ноги по тулубу потерпілого ОСОБА_7 . В цей час ОСОБА_6 , стоячи поруч і побачивши, що ОСОБА_5 наносить численні удари потерпілому ОСОБА_7 , не перебуваючи у попередній змові з ОСОБА_5 та також, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область голови та один удар коліном правої ноги по тулубу. Тим самим, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи у групі без попередньої змови, спричинили потерпілому ОСОБА_7 , тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного із стійкою втратою загальної працездатності менш ніж на одну третину.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , виникли внаслідок ударів тупих твердих предметів, про що свідчить характер тілесних ушкоджень.

Противоправні дії ОСОБА_5 , органами досудового розслідування кваліфіковані за ст. ст.28 ч.1, 122 ч. 1 КК України, як умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, як не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило стійку втрату працездатності менш як на одну третину, вчиненою групою осіб без попередньої змови між собою.

Противоправні дії ОСОБА_6 , органами досудового розслідування кваліфіковані за ст.ст. 28 ч.1, 122 ч. 1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило стійку втрату працездатності менш як на одну третину, вчиненою групою осіб без попередньої змови між собою.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину свою не визнав та пояснив, що дійсно 25 березня 2017 року приблизно в 03.00 годин він перебуваючи в приміщенні біля туалетних кабінок диско-клубі «Сити» розташований по вулиці Ізмаїльської, 127-Б в місті Білгород-Дністровський Одеської області між ним та потерпілим виник конфлікт під час якого він один раз вдарив потерпілого куди саме не пам`ятає, потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння, він не був ініціатором конфлікту (т.1 а.с. 166).

Обвинувачений ОСОБА_6 вину свою не визнав та пояснив, що дійсно 25 березня 2017 року приблизно в 03.00 годин він перебуваючи в приміщенні біля туалетних кабінок диско-клубі «Сити» розташований по вулиці Ізмаїльської, 127-Б в місті Білгород-Дністровський Одеської області між ним та потерпілим виник конфлікт під час якого він один раз вдарив потерпілого в обличчя, потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння, він не був ініціатором конфлікту (т.1 а.с. 166).

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, відповідно до ст. 94 КПК України на підставі всебічного повного та неупередженого дослідження доказів по кримінальному провадженню, вина обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами, які суд відповідно до ст.ст. 85 86 КПК України вважає належними та допустимими.

-показами потерпілого ОСОБА_7 , з яких видно, що 25 березня 2017 року о 03.17 годині він був біля туалетних кабінок в приміщенні диско-клубу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого по АДРЕСА_3 , в цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діючи спільно та узгоджено раптово умисно наніс потерпілому чотири удари кулаком правої руки в область обличчя і чотири удари коліном лівої ноги по тулубу. В цей час ОСОБА_6 , стоячи поруч і побачивши, що ОСОБА_15 наносить чисельні удари потерпілому, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область голови та один удар коліном правої ноги по тулубу;

- аналогічними показами свідка ОСОБА_16 та показами свідка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т.1 а.с.190);

-письмовою заявою ОСОБА_7 про вчинення противоправних дій відносно нього, які мали місце 25 березня 2017 року о 03.17 годин в діско-клубі «Сити»;

-медичною документацією, з якої видно, що потерпілий ОСОБА_7 звернувся до медичної установи 26 березня 2017 року о 10.30 годин;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 31.03.2017 року,з якого видно, що слідчим було вилучено в адміністрації диско-клубу «Сити» на підставі ухвали слідчого судді відео з файлів відеоспостереження вищевказаної установи в період з 00.00 годин до 04.00 годин в ніч з 24 на 25 березня 2017 року;

-речовими доказами флеш-карта білого кольору, з відеозаписом з камер відеоспостереження з диско-клубу «Сити»; - протоколом пред`явлення особи для впізнання та фотознімками від 09.05.2017 року з яких видно, що потерпілий ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_19 , свідок ОСОБА_18 , в присутності понятих впізнали по фотознімкам фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_20 як фізичних осіб, які 23 березня 2017 року вчинили протиправні дії відносно потерпілого ОСОБА_7 ;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 05.05.2017 року, з якого видно, що слідчим було вилучено з медичної установи на підставі ухвали слідчого судді історію хвороби потерпілого ОСОБА_7 ;

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 163 від 05.11.2017 року з якої видно, що у ОСОБА_7 були наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, синці обличчя забойна рана слизової оболонки верхньої губи, садна в ділянці язика, тематичний скол коронок двох зубів, садна ділянці грудини, тілесні ушкодження могли бути спричинені 25 березня 2017 року, тілесні ушкодження середньої тяжкості визнанні за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного із стійкою втратою загальної працездатності менш ніж на одну третину (від 10 до 33%);

- показами судового експерта ОСОБА_21 з яких видно, що він дійсно має стаж роботи за фахом судово-медичної експертизи більш 5 років, дослідження було проведено в повному обсягу на підставі матеріалів справи які були надані слідчим та були викладені у його висновку;

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вину свою не визнали та пояснили, що дійсно 25 березня 2017 приблизно в 03.17 годин перебуваючи в диско-клубі «Сити» вони нанесли декілька ударів потерпілому ОСОБА_7 , однак дані удари не могли спричинити тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому вони не погоджуються з висновком комісійної судово-медичної експертизи №163 мотивуючи тим, що висновки судового експерта невропатолога покладаються тільки зі слів потерпілого.

З матеріалів справи видно, що під час досудового розслідування потерпілий проходив курс лікування, вперше він звернувся до лікарні 26 березня 2017 року в 10.30 годин. На підставі постанови слідчого від 15 червня 2017 року була призначена комісійна судово-медична експертиза. Доповідач по справі був лікар судово-медичний експерт ОСОБА_21 , стаж роботи за фахом більш 5 років, до дослідження був запрошений лікар неврапотолог ОСОБА_22 . В розпорядження експертів були надані матеріали кримінального провадження в кількості одного тому в прошитому вигляді, в тому числі медична карта № 2017 стаціонарного хворого та медична карта б/н амбулаторного хворого. Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що комісійна судово-медична експертиза була проведена не тільки зі слів потерпілого, а в сукупності всіх наданих судової комісії документів, в тому числі і медичної документації відносно потерпілого ОСОБА_7 . З урахуванням медичної документації, в тому числі комп`ютерної томографії головного мозку потерпілого, матеріалів кримінального провадження, в тому числі відеозапису з камер відеоспостережень, судово-медична комісія прийшла до висновку, що дійсно у потерпілого є черепно-мозкова травма та ушкодження м`яких тканин голови, з ознаками пошкодження центральної нервової системи, у вигляді ністагму, відхилення язику вліво, зниження фото реакції, підвищення сухожильних рефлексів, похітливості у позі Ромберга. Позиція сторони захисту на те, що у потерпілого відсутні тілесні ушкодження середньої тяжкості, під час судового розгляду не знайшли свого обґрунтування, а сама процесуальна позиція сторони захисту направлена на уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, відпала необхідність у подальшому арешту на вищевказаний предмет, суд вважає можливим скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Під час досудового розслідування з боку потерпілого ОСОБА_7 був поданий цивільний позов до обвинувачених (цивільних відповідачів) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3923 грн., в солідарному порядку, та про відшкодування моральної шкоди в 300000 грн. в солідарному порядку, внаслідок вчинення кримінального правопорушення. (т. 1 а.с.22). Цивільні відповідачі з позовом та матеріалами до нього ознайомлені. Позов не визнають. Відзив на цивільний позов суду не надавали.

Вина у причинені тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 підтверджується матеріалами кримінальної справи та сукупністю доказів, які були зібрані під час досудового та судового слідства. Розмір матеріальної шкоди в сумі 3923,34 грн., які були витрачені на лікування, підтверджується фінансовими документами (квитанціями т.1 а.с.30-34).Між противоправними діями цивільних відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та спричинення матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 , є прямий причинний зв`язок, а тому суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 1166 ЦК України з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 3923,34 грн. в солідарному порядку.

Цивільний позивач ОСОБА_7 просить стягнути в цивільних відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 300000 грн. в солідарному порядку. На час вчинення противоправних дій цивільний позивач працював в органах прокуратури. Цивільні відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працездатними особами. Матеріальне положення сторін, учасниками цивільного провадження не оспорюється.

Таким чином, ОСОБА_23 спричинив умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило стійку втрату працездатності менш як на одну третину, тобто умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинені групою осіб без попередньої змови між собою, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України.

Таким чином, ОСОБА_6 спричинив умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило стійку втрату працездатності менш як на одну третину, тобто умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження вчинені групою осіб без попередньої змови між собою, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового та судового слідства не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового та судового слідства не встановлені.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення та запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує відповідно до ст. 12 КК України ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до ст. 50,65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує особу обвинуваченого, його сімейне та матеріальне становище.

За таких обставин, суд вважає можливим назначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді обмеження волі, в межах санкції загальної частини Кримінального Кодексу України.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового та судового слідства не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового та судового слідства не встановлені.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення та запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує відповідно до ст. 12 КК України ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до ст. 50,65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує особу обвинуваченого, його сімейне та матеріальне становище.

За таких обставин, суд вважає можливим назначити покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді обмеження волі, в межах санкції загальної частини Кримінального Кодексу України.

В ході судового розгляду кримінального провадження під час судового засідання сторона захисту зазначила про необхідність звільнення від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків притягнення до відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнали, але не заперечують проти звільнення від кримінальної відповідальності. Вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від досудового розслідування або суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст.12 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) дії, що кваліфікуються за ст.ст. 28 ч.1,122 ч.1 КК України, віднесені до злочину невеликої тяжкості. У зв`язку із прийняттям змін до КК України, дії, передбачені ст.ст.28 ч.1, 122 ч.1 КК України, на даний час кваліфікуються як нетяжкий злочин.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Згідно обвинувального акту, днем вчинення інкримінованого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України є 25 березня 2017 року. Тобто на момент судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сплили строки давності, передбачені ст. 49 ч.1 п.1 КК України.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 не заперечують про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та надали на це свою згоду.

Відповідно до матеріалів справи, із врахуванням положень ст. 49 КК України, суд дійшов висновку, що перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, обвинувачені не ухилялися віддосудового розслідуваннята суду та не вчинили нового злочину, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також відсутні будь-які дані про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи його ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи суду.

Враховуючи вище наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинувачених, суд вважає заява обвинувачених є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню і приходить до висновку про можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. ст.28 ч.1, 122 ч.1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Під час досудового розслідування слідчим суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.04.2017 року на флеш-картку був накладений арешт, у зв`язку з тим, що суд закінчив судовий розгляд справи та прийшов до прийняття процесуального рішення, суд вважає, що відпала необхідність у забезпеченні кримінального провадження.

Сторона захисту ставить питання про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, відповідно до ухвали суду першої інстанції від 26.09.2018 року, у зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог цивільного позивача, суд вважає, що скасування заходів забезпечення є передчасним.

Під час судового розгляду справи на обвинуваченого ОСОБА_5 було накладено грошове стягнення в розмірі 3000 грн. у зв`язку з невиконанням обов`язків з боку обвинуваченого щодо не явки до суду, в ході розгляду справи було з`ясовано, що обвинувачений не з`явився до суду з поважних причин, а тому суд вважає можливим скасувати ухвалу суду від 07.04.2021 року щодо накладення на обвинуваченого грошового стягнення.

Під час судового розгляду справи на обвинуваченого ОСОБА_6 було накладено грошове стягнення в розмірі 3000 грн. у зв`язку з невиконанням обов`язків з боку обвинуваченого щодо не явки до суду, в ході розгляду справи було з`ясовано, що обвинувачений не з`явився до суду з поважних причин, а тому суд вважає можливим скасувати ухвалу суду від 07.04.2021 року щодо накладення на обвинуваченого грошового стягнення.

Керуючись ст.ст. 369, 373, 374 КПК України ( ред. 2012 р.), суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. ст.28 ч.1, 122 ч.1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (однин) рік.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 28 ч.1, 122 ч.1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 3923.34 грн., моральну шкоду в розмірі 30000 грн., в солідарному порядку. В іншій частині відмовити.

Речові докази у вигляді флеш-карта білого кольору, з відеозаписом з камер відеоспостереження з диско-клубу «Сити», зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на предмети та речі відповідно до ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.04.2017 року (справа № 495/2282/17)- скасувати.

Вирок може бути оскаржений до палати по кримінальним справам Одеського апеляційного судучерез суд першої інстанції на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку направити учасникам кримінального провадження. Копію вироку після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору негайно.

Суддя ОСОБА_1