Постанова

від 05.12.2023 по справі 362/6226/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6226/17

Провадження № 1-кп/362/94/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12017100100008903 від 26.07.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків, Київської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,-

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що, 19 липня 2016 року в невстановлений слідством час, являючись засновником та працюючи на посаді оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок «Приватного підприємства («ПП») «Консалт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33664266), тобто будучи службовою особою, перебуваючи в своєму офісі в АДРЕСА_1 , діючи умисно, вніс завідомо неправдиві відомості у звіт про експертну грошові оцінку земельної ділянки з кадастровим № 3222485900:03:008:0346, загальною площею 0,0998 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_2 , щодо вартості, зазначивши в розмірі 99800 грн., тоді, як за висновком судової оціночно-земельної експертизи Експертно-дослідної служби України №138/07/2017 від 25.07.2017 року, її ринкова вартість складає 639200 грн., тобто знизивши на 539400 грн.

Після надання звіту всіх необхідних реквізитів, обвинувачений підписав його, тобто склав офіційний документ та видав його громадянину ОСОБА_5 .

Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані зач.1 ст.366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу.

Обвинувачений подав до суду письмове клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, при цьому останній зазначає, що свою вину не визнає. Крім того, обвинувачений зазначив, що розуміє, що звільнення від кримінальної відповідальності за вказаних підстав не є реабілітуючою обставиною.

При цьому, судом роз`яснювалося обвинуваченому, щозвільнення від кримінальної відповідальності на вказаних підставах не є реабілітуючою обставиною.

Так, саме формулювання положень ст. 49 КК, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. З ст. 288 КПК, свідчить про те, що вони є імперативними та не залежить як від думок учасників судового провадження, так і від розсуду суду. Тому у випадку встановлення усіх обставин, які є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з цих підстав, та при наявності його згоди на це, незалежно від визнання ним своєї вини, то суд зобов`язаний прийняти рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження, незалежно від думок учасників судового провадження.

Крім того, чинним законодавством не заборонено звільняти особу від кримінальної відповідальності та закривати кримінальне провадження у зв`язку з тим, що особа не визнає свою винуватість. З наведеної ч. 8 ст. 284 КПК випливає, що єдиною умовою дня закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності є лише згода обвинуваченого на це. У даному ж випадку обвинувачений ОСОБА_4 , хоча і не визнав винуватість у висунутому обвинуваченні, але надав суду свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, згідно ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строку давності, та на закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку з цим.

При цьому суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.07.2021 № 552/5595/18, згідно якій за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки дійсно закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до них додатки, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно до п.1 ч. 2ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно з ч. 1ст. 285 КПК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який вчинив 19 липня 2016 року.

Згідно вимог ч. 2 ст. 4 КК України (в редакції закону на час вчинення кримінального правопорушення), злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 КК України (в редакції закону на час вчинення злочину), залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Враховуючи санкції ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону на час вчинення злочину), з урахуванням вимог ч.3 ст. 12 КК України (в редакції закону на час вчинення злочину) вказаний злочин, залежно від ступеня тяжкості, належав до злочину середньої тяжкості.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року, який набрав чинності 01.07.2020 року, внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ст. 12 КК України.

Так, згідно ч. ч. 1-4 ст. 12 КПК України (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року), кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Враховуючи санкції ч. 1 ст. 366 КК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення, залежно від ступеня тяжкості, належать до нетяжкого злочину.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 12 КК України ( в новій редакції), яка відносить вказані діяння до нетяжкого злочину, а не до злочину середньої тяжкості, а отже пом`якшує кримінальну відповідальність, суд приходить до висновку про необхідність застосування правових норм, в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року.

З вимог ч.ч. 1,2 ст. 44 КК України вбачається, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином, зі змісту ст. 49 КК України вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового розслідування або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину.

Таким чином, з аналізу вимог ст. ст. 12, 49 КК України можна дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

Таким чином,трирічний строкпритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, минув, обвинувачений не ухилявся від досудового розслідування та суду, до закінчення, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК, строків, не вчинив нового кримінального правопорушення, що у своїй сукупності, із зазначеним вище, свідчить про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження.

Щодо судових витрат понесених досудовим розслідуванням, суд виходить з наступного.

Відповідно довисновку об`єднаноїпалати Касаційногокримінального судуВерховного Судувід 12вересня 2022року усправі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККу зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 100, 122, 124, 129, 284, 288, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальні провадження № 12017100100008903 від 26.07.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - закрити у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду у термін 7 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1